Пілон у 45: як остеопат, яка стала чемпіонкою, перевернула своє життя.

Для мене важливо підкреслити, що сила — це не тільки про фізичну активність, а також важливий аспект здорового і тривалого життя.

У 34 роки Олена Усатова вперше взялася за пілон - і не просто залишилася у спорті, але стала переможницею численних чемпіонатів та прикладом для жінок старших за 40. Олена лікар-остеопат із Києва, вона розповідає, як пілонний спорт допоміг їй не лише здобути сильне тіло, а й повірити у себе. Чому пілон - це не про стриптиз, як біль стає звичним, і навіщо дорослим жінкам сила - у цьому інтерв'ю.

Олено, поділіться, будь ласка, як ви опинилися у світі пілонного спорту? Яким чином все розпочалося?

Я почала займатися пілонним спортом у віці 34 років, хоча спорт завжди був важливою частиною мого життя. З дитинства наша родина регулярно вирушала в тривалі гірські походи. Я також активно займалася спортивною гімнастикою і змогла сісти на шпагат всього за два тижні. Після деякої перерви в університеті я знову повернулася до гірського туризму, організовуючи складні походи по Кавказу, Фанським горам і Паміру. Одночасно я каталася на велосипеді та брала участь у мультигонках, де мені вдалося здобути кілька призів.

Я несподівано відкрила для себе пілон через свою професію. Як лікар-остеопат, я зустріла двох пацієнток, які не були знайомі одна з одною. Вони привернули мою увагу своїм розвинутим і потужним тілом. Це були справді чудові, функціональні фігури. Виявилося, що обидві активно займалися пілонним спортом, і це мене дуже зацікавило. Раніше я захоплювалася скелелазінням, але з часом знайти партнера стало важко. І тут все стало на свої місця. Тепер уже багато років я займаюся пілоном з такою ж пристрастю і старанням, як ніколи не робила з жодним іншим спортом у своєму житті.

Які проблеми були на перших етапах тренувань?

Мабуть, найсерйознішими викликами на стартових тренуваннях з пілоном є відчуття болю. Біль у тих частинах тіла, які контактують із пілоном: лікті, колінні згини, пахова область, живіт та боки - усе це може викликати дискомфорт, синці та мозолі. Проте для мене це не стало значною перешкодою. Можливо, тут зіграло роль моє минуле в скелелазінні: мені було легше утримуватися на руках і підніматися. Хоча спочатку мені бракувало сили для виконання складніших елементів, я не відчував повної безпорадності. Зазвичай, приблизно через півроку тіло адаптується: синці зникають, і контакт із пілоном вже не викликає таких болючих відчуттів.

Яке ваше найбільше досягнення або успіх у цій спортивній дисципліні?

Якщо розглядати офіційні досягнення, то одним із найзначніших є друге місце в категорії Elite на міжнародному чемпіонаті PoleArt Italy у 2025 році. Крім того, я неодноразово здобував перемоги на Всеукраїнському чемпіонаті з пілону Art Dance Championship, починаючи з 2015 року.

Якщо чесно, коли мене запитують про "найзначніший успіх", перше, що спадає на думку, — це трансформація мого тіла за роки занять. Воно стало набагато більш привабливим і здоровим у порівнянні з тим, яким було десятиліття тому. Зараз часто чую запитання, чи займаюся я чимось ще, окрім пілону — можливо, відвідую спортзал чи інші тренування. Але в моєму житті є лише пілон. Багато людей дійсно захоплюються виглядом мого тіла: рельєф, форма — все натурально, без зайвої "качковості". Проте найважливіше для мене — це відчуття здоров’я, сили, контролю та гармонії. Уміння керувати своїм тілом вважаю своїм найціннішим досягненням.

Яким чином проходить ваш типовий день тренувань?

Мій тренувальний день не починається вранці, а ще ввечері напередодні. Я ретельно планую свій раціон, визначаю, коли закінчу їсти, та о котрій годині піду спати. Добрий сон та відсутність перевантаження організму - це ключові фактори. Я вже давно відмовилася від алкоголю, адже він негативно впливає на мою силу, швидкість реакцій та загальний стан. Від того, наскільки я добре відпочила та зосереджена, залежить якість моїх тренувань. Сам процес тренування зазвичай розпочинається за графіком, але його тривалість може варіюватися від півтори до трьох годин. Іноді важко знайти мотивацію, розминка може здаватися нудною, проте вона є необхідною. Ці базові вправи готують моє тіло та знижують ризик травм. Без них не буде ні силових вправ, ні розтяжок, ні акробатики. Але варто лише залізти на пілон, як усе змінюється. Час наче зникає, з'являється бажання експериментувати, вдосконалюватися, шукати оптимальні рішення. Іноді я роблю безліч спроб, записую відео, аналізую свої помилки, наприклад, коли коліно не дотягує, і знову намагаюся виправити це. Часом потрібен день відпочинку, а іноді я знову відправляюся на тренування.

Як ви долаєте страх перед складними елементами?

Страх є природною і навіть корисною емоцією, що допомагає нам виживати і уникати необдуманих вчинків. Важливо усвідомлювати, чи готове ваше тіло до виконання певного елемента. Особисто мені додає впевненості знання про власні можливості, досвід виконання схожих трюків і підтримка тренера, який добре розуміє мої сильні та слабкі сторони. Часто я використовую матраци — підстилаю два-три, а іноді навіть навмисно падаю, щоб відчути найгірший можливий сценарій. Це допомагає зменшити страх. Іноді виручають гумки: вони частково знижують навантаження і роблять виконання елемента більш безпечним. У динамічних трюках, як-от сальто, діє правило: не думай, просто дійте. Чим більш рішуче, тим безпечніше.

З якими міфами чи стереотипами про пілонний спорт ви стикаєтесь?

- Стереотип про те, що пілон - це стриптиз, мабуть, найпоширеніший. Хоча особисто мені ніколи не говорили, що я займаюся стриптизом, можливо через мій вік або образ. Я знаю, що така думка існує. Насправді пілонний спорт ділиться на різні напрямки: Pole sport, Pole Art та Pole Exotic. І якщо останній справді ближче до чуттєвого танцю і може нагадувати стриптиз, то у спорті та арт-напрямку акцент робиться на техніку, артистизм і виразність. Є й інші міфи. Наприклад, що займатися пілоном можна лише з відмінною розтяжкою та сильними руками. Насправді більшість новачків приходять з нуля і розвиваються в процесі. Або що тренування нібито роблять тіло "перекачаним". Наростити помітну масу м'язів на пілоні швидко неможливо. Є й протилежний міф - що все це легко. Надивившись гарних виступів, хтось думає, що вийде на пілон і одразу покаже клас. А потім приходить розуміння, що за легкістю стоять місяці і навіть роки наполегливої роботи.

Які враження викликає у ваших друзів та родичів ваш спортивний захоплення?

- Чоловік, з одного боку, сердиться і, можливо, навіть ревнує (сміється). Тренування займають більшу частину мого часу, який він хотів би проводити зі мною. І тому нам доводиться бути нарізно - що, звичайно, йому не подобається. З іншого боку, він бачить, як змінилося моє тіло, як я рухаюся і виглядаю, і я знаю, що йому це дуже подобається. Думаю, йому приємно усвідомлювати, що в нього гарна, спортивна та молода дружина. Мама захоплюється. Молодша сестра, хоч і не наважується сама спробувати, теж часто каже, що вражена тим, що в мене виходить.

Розкажіть про ваші подальші плани? Чи плануєте відкрити власну школу?

- Відкривати школу поки не планую, а ось ідея студії - так, можлива. Але це буде не просто спортивна студія, а скоріше простір, де я зможу ділитися досвідом та допомагати жінкам вибудовувати сильне здорове тіло за допомогою пілона. Я знаю, що здорове тіло - це найвартісніша інвестиція, і знаю як про нього піклуватися, причому в будь-якому віці. Для мене важливо підкреслити, що сила — це не тільки про фізичну активність, а також важливий аспект здорового і тривалого життя.. Особливо для жінок після 30-40 років, коли здається, що сил стає менше. Мені 45, і я точно знаю, як працювати з тілом дбайливо та ефективно.