"Ми готуємо незабутнє коктейльне свято – без алкоголю, але з неймовірною атмосферою!": як молода пара барберів приносить радість і позитивну енергію пораненим захисникам.

Вікторія Гоч поділилася своїм досвідом: "Я почала працювати барбером лише півроку тому, і це заняття приносить мені не лише задоволення, але й радощі моїм клієнтам. Спочатку планувала поїхати за кордон, щоб реалізувати себе в цій професії, але з часом зрозуміла, що найкомфортніше мені все ж вдома. Тому я залишилася в Україні. Мій хлопець Роман, з яким ми познайомилися під час навчання барберингу, також важко працює, щоб бути корисним. Він з радістю підтримав мою ініціативу щодо поїздок до госпіталю."

Як у вас, барберів, з'явилася задумка вирушати до бійців та пропонувати свої послуги?

Ця ідея виникла у моєї молодшої сестри Марії, якій 25 років. Вона займається відеоблогінгом та активно волонтерить. Раніше Марія вже відвідувала військових, разом з іншими дівчатами організовувала майстер-класи для покращення дрібної моторики. Одного разу вона висловила думку про те, як би було чудово відвідати центр бойової травми і запропонувати бійцям стрижки та гігієнічний манікюр. Я підтримала цю ідею, але сама не зовсім впевнено почувалася, тому запросила Романа, і він теж погодився приєднатися.

Ми прагнемо підтримати хлопців, зробити для них щось просте, але від душі. Не лише підстригти їх, а й просто поспілкуватися. Розуміємо, як їм важко залишатися у чотирьох стінах, як вони сумують за близькими та рідним домом. Ми стрижемо когось, а з іншими займаємось бородами. Обов'язково привозимо захисникам щось смачненьке. Марія готує для бійців домашні солодощі, піцу, а також робимо безалкогольні коктейлі.

-- Як воїни реагують на такий волонтерський проєкт?

Нам цікаво познайомитися з героями, дізнатися про їхнє походження та чим вони займалися до початку війни. Здається, що ці, на перший погляд, незначні деталі мають велике значення для воїнів. Вони розповідають, що такі спілкування нагадують їм про рідний дім, і тому вони завжди з нетерпінням чекають на наступну зустріч. Часто захисники висловлюють нам свою вдячність, обіймають і тиснуть руку. Дуже приємно отримувати від них шеврони чи інші маленькі подарунки у відповідь. Ці зустрічі завжди сповнені тепла, і, хоча ми повертаємося додому втомленими, наше серце наповнене позитивними емоціями.

Досліджуйте також: Інноваційний пристрій, що допомагав виживати нашим захисникам: українські волонтери розробили апарат "Око" для моніторингу противника.

Існують миті, які залишаються в нашій пам'яті на все життя. Розповіді, які ми чуємо, глибоко торкаються нашої душі. Іноді доводиться стримувати сльози, адже не хочеться демонструвати свої почуття. Проте емоції бувають надзвичайно сильними — кожна з них по-своєму унікальна. Ми відвідуємо лікарню, коли випадає вільний день від роботи. Зазвичай разом із Романом та моєю сестрою. Такі візити мають велике значення, адже вони символізують підтримку та просту людську турботу. Ми не робимо нічого грандіозного, але помічаємо, що для хлопців це важливий момент.

Можливо, це нелегко поєднувати професійні обов'язки з волонтерською діяльністю?

Це може бути трохи важко, але якщо є бажання, все вдається. Ми просто організовуємо наш час і, коли є можливість, вирушаємо в подорожі. У нас є безліч ідей, як зробити наші поїздки ще затишнішими. У нас амбітні плани! Мріємо створити не просто виїзди, а справжні маленькі свята для хлопців — з приготуванням смачних частувань на місці, музикою та спілкуванням. Навіть плануємо провести безалкогольне коктейльне свято — але з чудовим настроєм! Хочемо, щоб це були миті радості, тепла і відчуття, що про них дбають і дякують не лише словами. Ми поступово працюємо над цим і віримо, що все вдасться. Тому стежте за нашими новинами!

Не так давно "ФАКТИ" висвітлювали діяльність полтавських волонтерів, які створюють маскувальні сітки з метою забезпечення захисту під час міських бойових дій.