Похорон Івасюка перетворився на масштабну подію.

В останній шлях композитора, поета та співака Володимира Івасюка провели у Львові 22 травня 1979 року. Лише за чотири дні до цього його тіло було виявлено в лісі на території військової частини. Сьогодні офіційно підтверджується, що за цим вбивством стояло КГБ.

Понад 100 пісень, зібрані й оброблені народні пісні, музика до вистав і камерні твори залишив після себе 30-річний Володимир Івасюк. Одні з відомих - "Червона рута", "Водограй", "Я піду в далекі гори". З моменту поховання його творчість була неофіційно заборонена.

На прощання з композитором зібралися тисячі його шанувальників з усіх куточків України. Люди вигадували різноманітні легенди, щоб дістатися до Львова, адже правоохоронці та КГБ всіляко намагалися перешкодити їхньому приїзду. Комуністичний режим побоювався, що похорон Володимира Івасюка може стати каталізатором для масових протестів.

ОЗНАЙОМТЕСЬ ТАКОЖ: Автор "Червоної рути" святкував би 72-річчя: у чому полягає його геніальність?

"То була перша непокора людей владі. Своєрідний протест, виражений приходом на похорон. Це ж було по всіх організаціях збори, комсомольські, профспілкові, щоб людей не пустити. А це не вдалося, було схоже що люди протестували. Я чув від людей, як вони казали, - а чого ви мені маєте забороняти на похорон піти? Я піду. А що зробите? Зробите - боротимемось", - пригадував шваґер померлого, фотограф Любомир Криса.

Прощання з Володимиром Івасюком стало справжнім зібранням людей. Друзі несли труну з тілом композитора на своїх плечах, проходячи від його дому до місця вічного спочинку. Уздовж шляху стояли люди, з'єднуючи свої руки в символічному жесті єдності.

"Людей було багато. Вони стояли на балконах, на дах вилізли, сиділи на деревах. Люди збурилися, коли до будинку Володі приїхала машина від консерваторії, "ЗІЛ" із бортами. Чув, як люди говорили: "Ми його на руках понесемо", - продовжував Любомир Криса.

Багато тих, хто був на похороні, після нього втратили роботу або потрапили за ґрати. Біля могили Івасюка цілодобово чергували працівники КДБ, вони стежили, хто приходить, спалювали записки, які люди залишали. Кілька разів могилу митця сплюндрували, вона горіла.