"Незважаючи на всі виклики, наш фестиваль залишається справжнім святом кіномистецтва". Інтерв'ю з куратором кінофестивалю "Молодість" Богданом Жуком.

"Моя діяльність полягає в спробі інтегрувати раціональний підхід і емоційні переживання. Для мене важливо, щоб фільм викликав емоційний відгук."

Отримавши диплом мовознавця і здобувши досвід роботи перекладачем, журналістом та радіоведучим, Богдан у 2014 році став частиною команди "Молодості" в ролі пресаташе (до 2015 року) та відбірника. Він займається формуванням конкурсних і позаконкурсних програм фестивалю. З минулого року Богдан також є співзасновником і директором Sunny Bunny – першого в Україні фестивалю квір-кіно.

Жук також координує міжнародні заходи "Молодості", присвячені українському кіно, і програми на фестивалях Encounters (Велика Британія), Jugendfilmtage (Швейцарія), Soura (Берлін); фестивалі QueerScope (Німеччина і Швейцарія) та Image+nation (Монреаль, Канада). Крім того, він працює в команді відбірників міжнародного кінофестивалю BEAST (Порту), а також комунікаційником Британської ради в Україні й перекладачем фільмів для національних релізів і фестивальних показів.

Член журі на фестивалях Teddy Awards (Берлінале), BEAST IFF (Порту), Image+nation (Монреаль), TLVFest (Тель-Авів), Crime & Punishment IFF (Стамбул) та Mezipatra QFF (Прага).

Ми зустрілися з Богданом напередодні 53-го фестивалю "Молодість".

-- Скажіть, а коли почалася ваша історія з "Молодістю"?

-- Ще десять років тому. Я працював на радіо і висвітлював різні культурні події, зокрема і "Молодість". І так познайомився з командою. Наприкінці 2014 року мене запросили доєднатися.

Які вимоги до відбору фільмів для фестивалю, крім того, що вони повинні бути дебютними?

-- Безумовно, для кожної конкурсної програми є чіткі критерії, що стосується часу виробництва: зазвичай, це фільми, зроблені за попередні два роки. А якщо відійти від формальних вимог, то, так чи так, це суб'єктивний вибір кожного і кожної з нас. Ми обговорюємо фільми, вирішуємо, що може бути актуально для фестивалю і для нашої авдиторії, надто ж якщо це стосується чутливих тем. Ми командою вирішуємо, чи має фільм актуальність, мистецьку цінність, чи ми бачимо в цих картинах чи режисерах певні перспективи, потенціал, який вони можуть зреалізувати в майбутньому. Адже це також і підтримка дебютантів.

-- То чого у вашому виборі більше: розуму чи серця?

Моя діяльність полягає в поєднанні розумового і емоційного вибору. Для мене важливо, щоб фільм викликав емоційний відгук. Я також враховую художню новизну. Хоча абсолютно нові ідеї створити складно, ми намагаємося шукати нові підходи в конкретних контекстах або темах. Проте, варто зазначити, що це також суб'єктивне питання, і ми приймаємо рішення колективно.

Отже, ви досі вдосконалюєте свої навички в мистецтві компромісу. Напевно, іноді відбуваються напружені закулісні суперечки?

Вони відбуваються регулярно, і потрібно знайти спосіб об'єднати всі думки. У нас є правило: якщо хтось рішуче виступає проти певного фільму, ми поважаємо цю думку. Проте, зазвичай, питання вирішуються в обговореннях, де ми часто досягаємо компромісів і, як правило, приходимо до спільного рішення.

Які аспекти цієї роботи виявляються для вас найбільш складними?

Зараз, після повномасштабного вторгнення, мені стало важче насолоджуватися кіно. Це помітно вплинуло на мене особисто. Раніше я міг переглядати 5-6 фільмів за день, але тепер мені бракує емоційної енергії для цього. Хоча кількість фільмів, які пропонуються, вражаюча, а наша команда невелика, тому все одно доводиться дивитися багато контенту.

Ви торкнулися питання, яке, напевно, є невід'ємною частиною будь-якої дискусії в Україні. Які зміни відбулися з фестивалем після початку вторгнення?

У 2022 році фестиваль "Молодість" виявився значно меншим у порівнянні з попередніми роками. Урочисті відкриття та закриття стали більш стриманими, без червоних доріжок і великого розголосу. Ми скоротили програму до приблизно 130 фільмів, тоді як раніше на нас чекало понад 200, а іноді й до 400 прем'єр. Безумовно, масштаб події визначається фінансуванням, якого зараз у нас набагато менше. Якщо говорити про світові тренди, то все більше людей обирають залишатися вдома, адже стримінгові сервіси пропонують величезну кількість фільмів онлайн. Звички глядачів змінюються. Багато фестивалів по всьому світу також зменшують свої програми. Це, на мій погляд, загальна проблема, не зважаючи на війну, що триває у нас. Для багатьох людей кіно втратило свою актуальність, а деякі просто не мають фінансової можливості купити квиток або емоційного ресурсу для перегляду фільмів. Є безліч додаткових складнощів.

Звісно, велика зміна -- це те, що ми відділили програму Sunny Bunny і зробили її окремим фестивалем, тож тепер проводимо вже дві масштабні події на рік. Але ЛГБТІК-кіно все одно присутнє на "Молодості", просто фокус трохи змістився.

У цьому контексті постає важливе питання: яка нині ситуація з імпортом фільмів з інших країн для демонстрації в Україні?

Це питання дійсно непросте. Наша здатність фінансувати перегляд фільмів суттєво змінилася. Наприклад, у 2022 році ми взагалі не могли здійснювати жодних платежів через обмеження в банківській системі, які заважали цим транзакціям. Хоча деякі компанії намагаються йти нам назустріч, їх кількість поступово зменшується. У 2022 році ми отримали значну підтримку, але минулого року ситуація була гіршою. Війна – це серйозне випробування, але кіно залишається товаром, за який потрібно платити. Ми це усвідомлюємо, ведемо активні переговори і намагаємося отримувати фільми на більш вигідних умовах. Також існує певна частина західних компаній, які продовжують співпрацювати з російськими дистриб'юторами.

Складно у це увірити.

-- Раніше це була звична практика для світових сейлз-агентів -- продавати права на фільм на всю територію СНД, зокрема на територію України, російським прокатникам -- тобто нам нові картини доводилося просити в Москви. Наша команда роками набридала сейлзам, що ми не працюємо з росіянами. Це почало мінятися десь у 2020 році, а у 2022-му, зрозуміло, ситуація значно поліпшилася. Водночас усе одно залишаються компанії, переважно великі, які продовжують так само продавати росіянам права на Україну. Відповідно, ми втрачаємо, на жаль, деякі фільми.

-- Ви згадали про Sunny Bunny. Які у вас відчуття як його керівника? Чи буває думка: "Що мене понесло ще й на цю галеру?"

У контексті зайнятості це однозначно так, оскільки керування фестивалем вимагає значних зусиль. Проте в ідеологічному плані ситуація залишається незмінною. Ця ініціатива є важливою для підвищення видимості ЛГБТІК-спільноти в Україні та сприяння рівноправ'ю. Sunny Bunny має великий потенціал для розвитку. Ми впевнені, що фестиваль може стати провідним заходом для ЛГБТІК-кіно в Східній і Центральній Європі. У квітні ми вже провели пітчинг для короткометражних фільмів на квір-тематику в рамках Sunny Bunny. Хоча фінансування не є величезним, воно все ж має велике значення для короткометражок, особливо в нинішніх умовах української кінематографії.

Ще ми плануємо перевідкривати українську класику в цьому плані. Адже в ній, безумовно, є кіно з елементами ЛКБТІК-тематики. Тут неоране поле. Мене недавно просили з Нью-Йоркської української бібліотеки порадити десять книжок на тему українського квір-кіно. Виявляється, в нас не те щоб книжок, а навіть досліджень ніяких немає. Можливо, нам вдасться це також розвивати, той же Довженко-Центр до цього відкритий.

Яке у вас бачення розвитку "Молодості" в майбутньому?

У повсякденній метушні часто не звертаємо уваги на певні важливі аспекти. Особисто мені хотілось би, щоб ми більше акцентували увагу на розвитку індустріальної складової. На даний момент ми не організовуємо пітчинги, як це робили раніше щорічно. Було б доцільно відновити цю практику, щоб підтримати українське кіновиробництво. Також прагну до того, щоб наша робота охоплювала не лише Київ, але зараз це викликає певні труднощі.

"Молодість" уже давній фестиваль, але хотілося б, щоб він регулярно оновлювався. Час від часу ми започатковуємо нові програми. От кілька років тому започаткували секції "Форма" й "Опівнічний сеанс", конкурс документальних повнометражних дебютів. Сподіваюся, зможемо започатковувати якісь нові ініціативи. Знов-таки, зараз це питання дуже обмеженого ресурсу.

На завершення, дозвольте запитати особисто: при такій напруженій зайнятості, чи залишилося у вас якесь хобі, що не має відношення до кіно, чим ви займаєтеся для відпочинку?

-- Я останнім часом про це багато думаю, хочу трохи диверсифікувати свої заняття. Дійсно, з двома кінофестивалями та з програмами, які я роблю для закордонних фестивалів українського кіно, дуже бракує часу на інші заняття. Читання я не вважаю хобі, це начебто базова потреба. Хоч і на це бракує часу. А от заняття, не пов'язані з кіно, треба якось повертати у своє життя.