Портрети зі смутними поглядами. Художниця з Івано-Франківська Соломія Дзюба вже протягом трьох років створює картини на честь загиблих захисників.

Художниця з Івано-Франківська, Соломія Дзюба, вже третій рік поспіль безкоштовно створює портрети українських військовослужбовців, які віддали свої життя на війні. Вона зізнається, що найскладніше їй малювати молодих та усміхнених чоловіків, адже їхні очі, на жаль, часто відбивають глибокий см sadness.

За цей період Соломія створила близько 500 портретів і стверджує, що продовжить малювати, поки існуватиме потреба в її творчості.

Історія, яка не закінчується

Це було навесні 2023 року, до мене звернулася дружина загиблого героя, щоб я намалювала його портрет - для сім'ї, для діток, - розказує Соломія. - І я не могла взяти з неї гроші. Мені не дозволяла совість. Тож сказала, що зроблю портрет безкоштовно.

Згодом до неї почали звертатися ще кілька жінок з аналогічними проханнями, і вона також безкоштовно створювала для них малюнки. В один із моментів вона усвідомила, що це саме те, чим може підтримувати родини загиблих.

«Вони були неймовірно вдячні, і я чітко усвідомлювала, як це для них важливо, - ділиться художниця. - Тому я вирішила опублікувати у ТікТок відео, в якому оголосила, що безкоштовно малюю портрети загиблих захисників. Запрошую всіх, кому це потрібно, написати мені в приватні повідомлення та надіслати фотографії. І от вже третій рік я займаюся цими портретами, на жаль, запитів не стає менше.»

На момент фіксації матеріалу Соломія завершила роботу над 449 портретами. Ще 20 творів перебували на стадії ескізів, а значна кількість фотографій вже була збережена, готова перейти в стадію опрацювання.

Дівчина ділиться, що запитів так багато, аби справлятися - час від часу припиняє брати в роботу нові, доки не завершить поточні.

Якби я взялася за всі замовлення, людям довелося б чекати по два роки. І так вже іноді чекають по пів року на портрет, - зітхає вона. - Я намагаюся, практично щодня малюю портрети, але не можу працювати так швидко. Я не машина для друку, тому мені потрібно час, щоб створити малюнок і трохи заспокоїтися. Але поки є потреба в моїх портретах, я буду продовжувати це робити. Скільки б років не пройшло. Я не втомилася, хоча це морально складно, і це має свої наслідки, але я не зупинюся, поки буду потрібна цим родинам.

Художниця працює графічними олівцями -- каже, так точніше передати реалізм. Один портрет займає три-чотири години, інколи -- день чи два. Найважче -- коли малює усміхнених юнаків, народжених у 2000-х.

Часто отримую повідомлення від родин, коли завершаю портрет: вони надіслали мені радісну фотографію, а на малюнку вийшли сумні очі, - зітхає вона. - Я розумію, чому так трапляється, адже я через себе пропускаю ці емоції і не завжди усвідомлюю, як це впливає на результат.

Запам'ятати кожного

Соломія стверджує, що їй на пам'яті залишилися майже всі персонажі, яких вона зображувала. Існують оповіді, що запам'ятовуються на все життя.

Одного разу до мене звернулася волонтерка, яка організовувала захід для родичів військових з батальйону, що, на жаль, майже повністю загинув, - ділиться спогадами художниця. - Я створила портрети майже всіх бійців цього батальйону. Після цього вирушила до Вінниці, щоб особисто передати ці роботи їхнім сім’ям.

Їй не виходить забути історію про дівчину, яка створила портрет свого загиблого коханого. Лише рік пройшов, як її сестра написала, що ця дівчина загинула внаслідок обстрілу.

Також є в мене така історія, я навчалася в школі - в Боднареві. І до мене звернулися вчителі, що у них є так само загиблі в селі, і вони хотіли відкрити дошку пошани. І тоді я малювала чотири портрети. І, на жаль, зараз вони знову звернулися і я малюю ще два.

Тобто, це ті історії, які, на жаль, не завершуються, продовжує художниця. Дуже часто буває так, що люди звертаються повторно по вже інший портрет.

Це якісь знайомі чи родичі, або ж навіть малювала одній дівчині двох братів, іншій - тата і брата, - каже Соломія. - Це складно, я це розумію, адже в мене в самої тато з братом зараз воюють, 102 бригада, вони на Запорізькому напрямку і ситуація там зараз складна. Я розумію, що найстрашніше для мене - це колись малювати так близьких.

Діти прагнуть висловлювати свої думки.

Соломія активно займається живописом на тему війни і зазначає, що у більшості її творів присутні елементи, пов'язані з дітьми.

Мене найбільше турбують діти. Коли я працюю зі студентами-підлітками з різних куточків країни, їхні історії про втечу та переживання під бомбами глибоко вражають мене. Це відчуття болю я намагаюся передати через своє мистецтво. Кожна з картин у моїй серії, присвяченій війні, має свою унікальну історію. Наприклад, одна з робіт під назвою "Обійми батька" зображує маленького хлопчика, який обіймає портрет, що також є символом втрати і любові.

Ця картина черпає натхнення з історії жінки, для якої Соломія створювала портрет її покійного чоловіка. В один з моментів вона випадково скинула знімок, на якому цей портрет обіймає її сина.

Як було зазначено раніше, Соломія активно займається з дітьми, у її групі є учні з окупованих регіонів, переселенці, а також місцеві діти.

Це діти, які знаходять своє місце в мистецтві і справді прагнуть висловити свої думки, - зазначає вона. - Усі, хто прибуває з інших областей, так, вони займаються живописом, намагаються виразити свої емоції, вони дуже багато спілкуються. Вони мають потребу в тому, щоб висловитись.

Ось чому вона докладає всіх зусиль, щоб сформувати атмосферу комфорту: гарячий чай, ароматна кава, свіжоспечене печиво та мелодійна музика — все це для того, щоб діти могли відчути себе в захищеному середовищі і нарешті вільно висловити те, що давно мучило їх у душі.

У багатьох підлітків війна змінила погляд на майбутнє. Приблизно половина її учнів обирають фах, пов'язаний із відбудовою країни -- найчастіше архітектуру.

Одна з учениц роз'яснила це Соломії ось як:

Ми будемо відбудовувати Україну. Я хочу поїхати туди, де зруйновані міста.

Сьогодні багато дітей висловлюють подібні запити, і в цьому можна побачити щось надзвичайно потужне: прагнення формувати своє майбутнє, незважаючи на те, що їм довелося пережити.

Тому Соломія прийняла рішення влаштувати виставку творчих робіт своїх учнів. Перше полотно відображає біль, а друге — віру. Це чудова нагода для дітей продемонструвати свої переживання та те, що їх підтримує. У квітні на третьому поверсі Ратуші буде представлено 14 робіт, і вже зараз помітно, що кожна з них несе в собі унікальну історію.