"Слід активно діяти і зберігати надію. Це допоможе українцям витримати всі випробування," - зазначив ветеран Дмитро Лінартович у розмові з Львівською Поштою.

Дмитро Лінартович, зображення: Олег Огородник.

Розумний українець, який захоче залишити своє єство, обере військо. Військо, де українець міг залишатися самим собою, але й водночас захищати. У війську акцент на ідейні речі, на мотиви захисту та оборони батьківщини, захист дітей та родини. Про це в інтерв'ю "Львівській Пошті" наголосив офіцер ЗСУ, ветеран Дмитро Лінартович.

У 2015 році він долучився до Антитерористичної операції, а в 2022-му вирішив стати добровольцем Збройних Сил України. Взимку 2023 року, під час боїв у Соледарі, зазнав поранення від мінно-вибухового пристрою.

Гостем "Львівської Пошти" став заслужений артист України, актор театру та кіно, який є також членом спілки кінематографістів України та спілки письменників України. Він викладає на кафедрі кіно- та телемистецтва Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також займається словоспівом.

У 2023 році була опублікована його поетична антологія "Словоспів. Збірка поезій", створена з глибокими почуттями.

Пане Дмитре, ми зустрічалися з вами в січні 2012 року в Києві після перегляду стрічки "Той, хто пройшов крізь вогонь", в якій ви виконали головну роль Івана Додоку. Які зміни відбулися у вашому житті з того часу?

Все те, що я зіграв, зі мною і трапилося. Фільм "Той, хто пройшов крізь вогонь" - це знакова і культова кінокартина українського режисера Михайла Іллєнка. У фільмі військовий на війні отримав поранення, і я отримав мінно-вибухове поранення на фронті.

У фільмі "Обмін", поставленому режисером Володимиром Куликовським, зображено персонажа - добровольця та офіцера-розвідника з позивним "Моцарт". У реальному житті цю роль втілює Дмитро Лінартович, відомий за своїм позивним "Світ", який вирушив на фронт як доброволець і став офіцером розвідки Збройних Сил України. Чи відповідає вищеописане реальному життю? Я б сказав, що так.

Яка причина цього, на вашу думку?

Коли у Григорія Савича Сковороди запитували, що таке метафізика, він відповідав так: Фізика - це ті явища, які можемо бачити. А метафізика - це те, що ми не бачимо. Оце, що ми не бачимо - це якийсь повтор, це те, що прилипає до тебе, бо ти проживаєш той драматургійний матеріал, який відтворюєш на екрані. А потім це проходиш у реальному житті.

Певна, що фільм "Той, хто пройшов крізь вогонь", який знімали п'ять років, був успішним, і він сподобався не лише глядачам в Україні, а й за кордоном.

Ця кінокартина у 2012 -2013 роках посунула московитські кінороботи і заокеанські. Фільм "Той, хто пройшов крізь вогонь" - за часів незалежності України це був повний метр. Це художнє ігрове українське кіно українського режисера Михайла Іллєнка.

Цей фільм зібрав всіх акторів з України. Це була справжня українська стрічка, що розповідала про українця та його ідентичність. Сьогодні я б по-іншому втілив цю роль. Чому? Завдяки життєвому досвіду.

Ви ветеран, офіцер ЗСУ, актор театру і кіно, викладач київського університету імені Тараса Шевченка на кафедрі кіно- та телемистецтва, словоспів. Зустрічі і поїздки. Коли ви все встигаєте?

Я навчився існувати в ритмі, де для всього є свій момент та свій час. Не намагаюся випередити події, але й не дозволяю собі затримуватися. Війна внесла свої корективи. Раніше я мав можливість контролювати певні процеси — ланцюг подій і обставини.

Словоспів – це мистецтво поетичних форм, яке втілює пісенні оповідання. Я їх інтерпретую як у словесному, так і в музичному виконанні, зокрема супроводжуючи гітарою. Це військові цикли, що черпають з мого особистого досвіду, порушують соціально-побутові теми та містять іронічні наративи. У 2023 році побачила світ моя поетична збірка "Словоспів. Збірка поезій", створена з глибоким почуттям.

"Словоспів" – це роздуми про сутність людини та переживання, які вона відчуває на своєму життєвому шляху. Я вивчаю глибини української ментальності, адже і сам маю українські корені і беру на себе відповідальність за кожне слово, яке вимовляю. Деякі твори я створював протягом двох років, інші ж з’являлися набагато швидше. Наприклад, "Волонтерку" я написав досить оперативно.

Її руки випромінюють аромат свіжого хліба,

Група з волонтеркою повернулася до життя.

Вона тільки-но прибула.

І миттю приступила до роботи,

І нас голодних кликала:

"Друзі, насолодіться теплою їжею!"

На мене подивилась, як на сина...

Я відчував радість, як малий хлопець.

Яка ж то ніжна материнська сила!

Чи опанували ви гру на гітарі ще в юності?

Працював у театрі Збройних сил України з 1993 року, у нас були гастролі у військових частинах. Коли був юнаком, не мав можливості купити гітару, бо не було грошей. Мені у театрі списали стару гітару. Мене тішило, що мав змогу навчитися грати на гітарі. Займався і навчився. Грав для друзів.

Зараз я виступаю з гітарою перед пораненими в лікарнях, реабілітаційних закладах, військових ліцеях та університетах, а також у частинах ЗСУ. Проводжу концерти для молоді та активно спілкуюся з ними.

Гітара, яку я маю сьогодні, дісталася мені від педагогів з Польщі. Кожна пісня, яку я виконую, нагадує маленьку оповідь, невелику сцену з реальності. Наприклад, "Медсестра" та "Поранення".

Завдяки медсестрі з'являється заштрик.

І промінь сонячного світла,

Шпиталь - це місце, яке виконує тимчасову функцію.

Виростити в собі стрижень.

Дбайливий погляд,

Поруч зі мною знаходиться медична сестра.

Оскільки він за своєю суттю впертий.

Скоро начнутся мероприятия.

І здатен перегортати сторінки мого життя.

Підвищена чутливість сприйняття

Прагне заспокоїти.

Я посміхаюся їй... прагну...

Процес одужання прискорити.

Я вважав, що це буде весело! Але хай з ним буде...

Поринув в бій принагідно...

Я розмірковував: "Забудь" - та й годі,

Все станеться - "За відповідністю - згідно!"

З безодні я приніс світло.

Із панцерника витягли у ноші.

Зимове сонечко сяє тепло.

І не дають піти в провалля.

Серце переживає стиснення.

Колють морфій в вену,

Як звільнити мене від оточення

Від неробства замовк.

Я підскакую, а мене несуть на руках!

Я старий, досвідчений чоловік,

Я обережно провожу рукою по катетру та крапельниці.

Моя промова загоює рани.

Виходжу з кімнати з гітарою в руках.

На яких фронтах ви брали участь у бойових діях?

У складі десантно-штурмової частини брав участь у бойових діях на херсонському фронті, а також у зоні Бахмута. У січні 2023 року отримав поранення під час бойових дій за Соледар.

Як ви вважаєте, яким чином війна вплинула на українців і які уроки з цього можна винести?

Війна триває вже більше тисячі років. Сьогодні ми спостерігаємо сучасний конфлікт із московитами. Це істоти, позбавлені людяності, справжні покидьки. Їхній спосіб життя базується на загарбництві. Така ж сама ситуація спостерігалася і 100, і 500 років тому.

Нинішня війна змінила українців - вони менше почали ховатися, чинять опір. І воїнство повертається - з Київської Русі.

В даний час активно обговорюється сміливість і витривалість українського народу. Особливо підкреслюється, що ця стійкість слугує прикладом для інших країн. Як ви вважаєте, чи має це історичне значення?

Кожна особа має власну витривалість, незалежно від того, чи живе вона за океаном, чи в Європі. Українці, безумовно, відзначаються своєю стійкістю та відвагою. Ця нація, за своєю суттю, прагне свободи і незалежності.

В Україні сьогодні є багато міфів про ТЦК. Є чоловіки, які уникають мобілізації, бояться працівників ТЦК, хтось виїздить за кордон. Ви за рекрутинг чи мобілізацію?

У нас досі тягнеться вервечка того, що насадили московити. Армія і військо - це різні поняття. Розумний українець, який захоче своє залишити єство, обере військо.

Військо, де українець міг залишатися самим собою, але й водночас боронити свою країну. У війську акцент на ідейні речі, на мотиви захисту та оборони батьківщини, захисті дітей та родини.

Отже, ні рекрутинг, ні мобілізація не є відповідними термінами. Молодим людям в Україні слід донести, що їхнім обов'язком є стати на захист своєї країни! Необхідно спілкуватися зрозуміло і чесно. Психологічна та моральна підготовка є невід'ємною частиною цього процесу. Важливо, щоб військовослужбовець був справжньою підтримкою, а не просто формальним присутнім.

Чому представники сильної статі намагаються уникати контактів з працівниками територіальних центрів комплектування? Деякі з них відчувають страх перед відповідальністю, інші – під тиском своїх партнерок, які не бажають відпускати їх. Існує також відчуття несправедливості у ставленні до них. Постає питання: чи підходить він для військової служби з огляду на стан здоров'я, чи готовий з психологічної точки зору? Я спокійно ставлюсь до перевірок документів після концертів та адекватного спілкування, враховуючи, що ми живемо в умовах війни. Проте зневажливого ставлення не потерплю.

У 2022 році ви вирішили стати добровольцем у Збройних Силах України. Чи відразу потрапили до десантно-штурмових військ?

Ні, спершу я пройшов відбір, який включав фізичну підготовку. Я самостійно вирішив приєднатися до десантно-штурмових військ. Мені було зрозуміло, куди я йду і на що погоджуюсь. Ці війська завжди на передовій. Я вважаю, що якщо щось робити, то робити це на повну силу! У Соледарі я отримав поранення від міни. Наразі служу в медіацентрі Генерального штабу як офіцер Збройних сил України.

Які фактори, на вашу думку, сприятимуть перемозі України, і яким чином ви уявляєте цю перемогу?

Зберігати спадщину, яку передали нам предки, особливо військові звичаї, є важливим завданням. Нам слід діяти та не втрачати надії. Це допоможе українцям вистояти в непрості часи.

На вашу думку, перемога буде військовим шляхом чи нас чекають перемовини? Військові та волонтери, з якими спілкуюся, категорично проти перемовин.

Як людина, яка пройшла фронтові випробування, не можу повірити в можливість переговорів у часи війни. Коли вбивають вагітну жінку чи розстрілюють малу дитину, як можна сідати з такими людьми за стіл перемовин? На фронті війна триває безперервно — щоденна чорна праця. Тут діє лише закон кулі.

Ви зазначали, що у військових ліцеях та вишах спілкуєтеся з молоддю. Які меседжі доносите до них? Що запитують у вас, воїна, який був на фронті?

Питаю, яке є найпочесніше звання. Як вважаєте, про що йдеться?

Головне бути людиною! Про це наголошував Блаженніший Любомир Гузар.

Дійсно, ви висловилися дуже мудро. Бути людиною — це справжня цінність. Цю людяність необхідно зберігати, незважаючи на всі труднощі.

Чи є необхідність залучати більше жінок до військової служби? Деякі висловлюють думку, що жінок потрібно мобілізувати. Наприклад, в Ізраїлі як чоловіки, так і жінки виконують військовий обов’язок.

Буває, що народжуються такі жінки, як Жанна д'Арк - в штанах. Як таку жінку не пустити на фронт? Не зможете цього зробити. Знайде спосіб і піде.

Жінка-берегиня здатна принести значно більше користі своїй родині. Вірна волонтерка може внести великий внесок у сферу волонтерства. Я рішуче заперечую проти участі таких жінок у військових дії. Це призведе до втрат, і вони не зможуть служити на благо держави. Під час моєї служби я зустрічав безліч жінок-медиків, які рятували життя. Я безмежно вдячний їм за це!

Кого б ви хотіли висловити свою подяку в 2024 році?

Українцям та всім, хто підтримує нашу країну!

Ви пройшли через безліч подій і вражень. Чи можете поділитися, чи маєте намір після закінчення війни створити кінострічку, присвячену бойовим діям? Можливо, у вас вже є якісь ідеї на цю тему?

Зробив би те кіно, яке б допомогло реабілітації суспільства. Це про повернення до самих себе. Після подій на спалахах, на надриві, на горі, на крові потрібно буде зшивати серця. Ось таке кіно мені цікаво. Я подумаю, що це буде за кіно. Це не про "мильну" історію. Мовиться про щиру й людяну історію.

Що дає вам енергію і силу жити, творити, зустрічатися з людьми?

Спадщина та енергія наших предків. Не менш важливою є потужна внутрішня сила. А ще – це люди! Я щиро вдячний за всі зустрічі!

Що приносить усмішку Дмитру Лінартовичу в його житті?

Від щирої доброти, тепла та жіночої усмішки, від того, що я досягла успіху в своїй справі. Від молодого чоловіка, який наважився зробити крок і досягнув чогось значимого у житті. Від гарно складених слів, що викликали позитивні емоції. Коли щось корисне та значуще було внесено в життя суспільства. Коли день пройшов з користю і не був витрачений марно.