"На продаж бункер. Вартість - за запитом": як Німеччина планує підготуватися до можливого нападу Росії в 2029 році та які сподівання мають звичайні німці.

-- У разі війни, напевно, поїду до дочки у Швейцарію, -- каже чоловік.

Гюнтер — вдовець, який живе в селі, де, будучи пізнім переселенцем, так і не став "своїм" серед місцевих німців. Єдиною надійною компанією для нього стали українські біженці, з якими він може обмінюватися думками. Коли він вирушає в гості до своєї дочки на кілька днів, я беру на себе обов’язок доглядати за його бородатими золотисто-чорними і рудими півнями, а також курми екзотичної породи "ейленбарт" (що в перекладі звучить як "совина борода"). У нас заведено вільно заходити один до одного на подвір'я — тут зазвичай не встановлюють парканів. Гюнтер завжди дякує мені за допомогу і часто стукає в двері балкона зі свого заднього двору, щоб пригостити мене свіжими яйцями від своїх несучок. У нас склалася справжня дружба.

Я цікавлюся у Гюнтера: чи готовий він до війни. Адже навесні 2025 року Єврокомісія закликала своїх громадян запастися водою та їжею щонайменше на 72 години на випадок НП і війн. Він показує мені свій склад у гаражі, де височіють штабелі з упаковками води та ряди консервів з тушонкою, горошком, консервованими віденськими сосисками в розсолі (є тут такий екзотичний продукт), сухими супами, банками з варенням, чаєм і молоком тривалого зберігання тощо. На віддалі -- два спальні мішки, гумові чоботи, каска, ліхтарики і навіть похідний туалет.

- Справді, вартість всього піднялася до небес, — зітхає він. — Я заповнив гараж запасами їжі до країв. Сподіваюся, що це не знадобиться. Можливо, обійдеться...

— А що буде, якщо під час війни пропаде електрика? — питаю я, оскільки у власника немає сонячних батарей на даху.

Проживу без електрики. Генератор не придбав — занадто дорого...

Проте, навіть після того як вони наповнили всі сховища запасами відповідно до "тривожного" переліку, німці не відчувають себе в безпеці.

У 1945 році американські дослідники провели аналіз впливу інтенсивних бомбардувань на німецьке населення, в результаті чого вони дійшли висновку, що "бомби зруйнували психологічну основу німецького народу, підірвали його культурну основу. Тепер страх глибоко вкоренився навіть у тих, хто не пережив війну". Як зазначила газета Die Welt у 2022 році, "через 77 років після завершення Другої світової війни в Німеччину знову повернувся страх перед бомбардуваннями..."

Цей настрій особливо загострився після вражаючої заяви відомого німецького військового історика Зенке Найтцеля, що з'явилася в інтерв'ю для газети Bild наприкінці березня 2025 року. Він зауважив, що це може стати "останнім мирним літом" у Німеччині, оскільки у випадку нападу на Литву, країна-член НАТО змушена буде вступити у військовий конфлікт.

Саме на цьому страху вигідно зіграли компанії в сфері будівництва та туризму. Песимісти, які вважають, що це "остання літо перед кінцем світу", втрачають контроль над собою і витрачають кошти на подорожі, адже ніхто не знає, що чекає попереду. Тим часом оптимісти намагаються пережити ядерну зиму у своїх особистих бункерах або захищених капсулах, обережно інвестуючи в надійну нерухомість.

Сьогодні на ринку можна знайти безліч цікавих пропозицій: "Бункер на продаж. Ціна - за запитом". Якщо вам до вподоби, можна придбати pop-up panic rooms — спеціальні кімнати для захисту від паніки, площею від 6 до 10 квадратних метрів, вартістю приблизно 20 000 - 50 000 євро. Або ж обрати індивідуальні підземні бункери, здатні витримати пряме влучання авіабомби: від компактних варіантів для 2-3 осіб до великих конструкцій, що вміщують 10-12 людей.

Вони оснащені системами вентиляції та очищення повітря, водопостачання та каналізації, зв'язку та сигналізації. Просторі моделі потягнуть на 300 000-400 000 євро, не враховуючи монтаж. Клієнт може замовити індивідуальні фішки: додатковий резервуар для води, датчики чистоти повітря, відеоспостереження за будинком тощо. І навіть установку, яка зможе розпорошити на прибудинковій території сльозогінний газ у разі, якщо нагрянуть окупанти.

Хоча військова загроза зазвичай включає в себе локалізовані удари, а не масові наступи російських танків по всій країні, функціонал із застосуванням сльозогінного газу все ще часто замовляють. На всякий випадок.

Навіть у німецьких супермаркетах можна замовити броньовані капсули онлайн за кілька тисяч євро. Проте експерти зазначають, що такі засоби не забезпечать надійного захисту від ядерного удару. Тим не менш, покупка викликає певний спокій у душі. Однак приватні бункери та капсули не по кишені всім. А що робитимуть інші 83 мільйони німців, серед яких 3,5 мільйона біженців, з яких майже третина — українці, у разі загрози нападу?

Виявилося, що близько 2000 бомбосховищ і бункерів, зведених у 40-х – 60-х роках минулого століття під час Другої світової війни та "холодної" війни, залишилися без належного використання в Німеччині. Це сталося через відчуття історичної провини як держави-агресора, небажання втручатися у конфлікти та оцінку ризику нападу на країну як вкрай низького. Таким чином, в період розрядки міжнародної напруженості та після розпаду Варшавського пакту, багато з цих укриттів були перетворені на склади для вина та витримки сиру, паркінги, ресторани, музеї, репетиційні зали, виставкові простори, офісні приміщення та навіть житлові комплекси. Проте, значна частина з них так і залишилася без використання, в результаті чого занепала, перетворившись на притулок для кажанів і павуків.

Залишилися 580 укриттів у відносно доброму стані можуть вмістити 480,000 осіб, що складає трохи більше ніж половину відсотка населення Німеччини. Звучить не дуже вражаюче. У Україні, на жаль, ситуація ще гірша. Коли 23 лютого 2022 року я запитала в чаті нашого будинку в Ірпені та в місцевих групах, де знаходяться бомбосховища, мене висміяли: "Навіщо ви панікуєте? Це ж абсурд!" "Які бомбосховища? У нас їх просто немає. Не морочте голову! Вам же сказали: готуйтеся до шашликів!"

А завтра була війна.

-- Мамо, а де ми тут будемо ховатися від ракет?

Це перше питання, яке ставлять діти українських біженців, котрі пережили бомбардування на своїй батьківщині, приїжджаючи до Німеччини. Німецька сторона врахувала сумний досвід України, де основними загрозами є уламки ракет та безпілотники. Тому акцент робиться не стільки на величезних бункерах, здатних вмістити до 200 осіб, скільки на малих захищених приміщеннях, до яких легко дістатися: тунелях, станціях метро, підземних паркінгах та інших громадських локаціях. Планують встановити покажчики та маршрути, щоб кожен знав, куди бігти. Старі приміщення переобладнають, а нові зводять. Однак виникає питання: чи встигнуть вони це зробити? Число "2029" виглядає дуже умовно, адже ескалація російської агресії може статися в будь-який момент.

Громадянам уже сьогодні радять звернути увагу на власні підвали та підземні гаражі: "Підвал можна зробити безпечним недорогими засобами -- мішки з піском, фанера на вікнах, запас їжі та води". Тож сховищ на всіх не вистачить. Готуйте мішки з піском.

"Просто прийшло нове усвідомлення того, що держава не обов'язково покладе вам у рот піцу, щойно ви його відкриєте. Навпаки, ви самі повинні навчитися піклуватися про себе навіть у кризових ситуаціях і постійно набувати цих навичок", -- пояснював в інтерв'ю Deutsche Welle (DW) Даніель Шефер, берлінський експерт з виживання в екстремальних ситуаціях.

Він проводить тренінги з виживання та створив посібник з цієї теми. Проте, напевно, жоден українець, який у справжніх, а не штучних умовах навчився виживати без їжі, води, газу, електрики та зв'язку, знищувати ворожі дрони з мисливської рушниці та долати заміновані ліси й поля, залишаючи позаду диких тварин, не втративши жодної, не поступився б відомому фахівцеві... Адже ми це пережили і продовжуємо переживати, в той час як інші лише готуються до цього.

Я часто чую за вікном свого німецького будинку бравурний марш. Це йдуть, пританцьовуючи та граючи, вулицями пожежники-добровольці, за сумісництвом музиканти духового оркестру. (У Німеччині багато хто вчиться музиці. -- Авт.) Їхня частина базується в нашому крихітному селі. Однак ця безтурботність оманлива. Якщо війна, пожежники-добровольці, як ланка цивільної оборони, одразу стануть у стрій.

До Федерального відомства цивільної оборони та ліквідації наслідків стихійних лих (BBK) у моменти кризового стану приєднаються не лише Німецька асоціація пожежних команд, а й Федеративна поліція, Федеральне агентство з технічної допомоги, Бундесвер, Асоціація самаритян, Німецький червоний хрест, Мальтійська служба допомоги, Йоганнітер, що займається ліквідацією наслідків аварій, а також Німецьке товариство порятунку життя.

На порталі BBK зазначають, що "з моменту агресії Росії проти України деякі військові терміни знову увійшли в наше повсякденне спілкування". Тож плани дій розробляються не лише урядом, який нині виділяє мільярди євро для зміцнення обороноздатності держави, але й керівниками підприємств у сферах промисловості, сільського господарства та торгівлі. Навіть школярі отримують підготовку до можливих надзвичайних ситуацій і військових конфліктів на уроках цивільної оборони, ініційованих Міністерством внутрішніх справ Німеччини.

Насправді, як повідомляє DW, депутатка бундестагу від Лівої партії Ніколь Гольке висловилася проти, звинувативши блоку ХДС/ХСС та СДПН у "явному намірі провести всебічні культурні зміни, спрямовані на мілітаризацію суспільства", а також в спробах "підвести населення до стану безперервної кризи". Проте Союз учителів підтримав це нововведення, зазначивши: "Тема війни вже стала частиною шкільної освіти. Було б наївно думати, що цього не відбудеться. У багатьох класах навчаються діти-біженці з України, Сирії та інших країн".

І головне питання: хто захищатиме вітчизну, щоб інші не боялися жити, не тікали з країни і були впевнені в завтрашньому дні? Призов у Бундесвер на строкову службу призупинили ще 2011 року, переставши реєструвати 18-річних громадян і залишившись без бази даних. І хоч кажуть, що для сьогоднішніх претендентів на службу у збройних силах, "мотивацією є війна в Україні", у Бундесвері, який налічує близько 182 тисяч військовослужбовців і 80 тисяч цивільних, не вистачає 50-60 тисяч співробітників.

Можливо, ситуацію змінить підвищення зарплати контрактникам або прийняття на службу іноземців без німецького громадянства, про що так багато сперечаються останнім часом. Але якщо цього не станеться, військовий призов стане для німецьких громадян примусовим. Це прописано в новому законопроєкті про військову службу. Але ось чи готові люди "зі зброєю в руках захищати Німеччину в разі військового нападу на неї?" Таке опитування провів серед німців берлінський інститут соціології Forsa у лютому 2025 року. Лише 17% респондентів відповіли безперечно "так". Ще 19% сказали, що "ймовірно" це зроблять. Однак більшість опитаних німців (60%), заявили, що "ймовірно ні" або "точно" не будуть воювати.

Після закінчення Другої Світової війни німці стали прихильниками пацифізму, -- роз’яснює мені цю тенденцію мій сусід Гюнтер, коли я запитую, чому не всі жителі Німеччини прагнуть захищати свою "батьківщину".

Вибачившись, він вирушає до курника, щоб нагодувати своїх птахів, а я залишаюсь на задньому дворі, спілкуючись з подругою з Кривого Рогу через телефон на гучному зв'язку. Раптово в її телефоні лунає тривожна сирена, яка різко контрастує зі спокійною, втомленою від спеки природою німецької глушини. Десь далеко чути вибухи. Подруга вигукує:

— Це справжній жах! Просто жах! Зачекай, я піду на балкон...

Усе це чує старий Гюнтер, коли повертається від своїх птахів, які стали його останнім захопленням. Зупинившись поруч зі мною, він, злякавшись, запитує:

Я не міг стримати сміху, коли в 60-ті роки ми в інституті бігали в протигазах і падали на землю, "рятуючись" від атомного вибуху. Це було так кумедно, і ніхто не сприймав ситуацію всерйоз. Але тепер я відчуваю страх, і мені важко зрозуміти, як жити далі.

Хіба тільки він один?..

Раніше "ФАКТИ" публікували інтерв'ю з письменницею Тамарою Горіха Зерня про хаос в Україні та світі: "Ми живемо з тінню загибелі за плечима. Думаю, депресії та неврози у нас ще попереду".

На зображенні в заголовку зображено процес підготовки збройних сил Німеччини. Джерело: веб-сайт Бундесверу.