Конфлікт без енергії. На екрани вийшла польсько-українська копродукція "Санаторій Горького. Битва".

Історична драма "Санаторій Горького. Поєдинок", яка отримала фінансову підтримку від Польщі, Ірландії та українського Держкіно, висвітлює події 1940 року, пов'язані з полоном і стратою польських офіцерів, здійсненими радянськими тиранами.

Сюжет "Санаторію Горького. Поєдинок" розгортається в атмосфері після трагічних подій 1939 року, коли армії двох тоталітарних режимів — нацистського Третього Рейху та радянської Москви — вторглися на територію Польщі 1 і 17 вересня відповідно. Після зради своїх союзників, Франції та Великої Британії, Друга Річ Посполита опинилася на межі зникнення.

Режисер Лукаш Палковський у пролозі показує відчайдушний спротив польського війська супротивнику, що значно його переважає. Зрештою, велику групу офіцерів беруть у полон і ув'язнюють у таборі для інтернованих, керованим НКВД і замаскованим під отакий от показний "Санаторій" -- у будівлі колишнього монастиря.

Головний герой цієї історії -- видатний піаніст, лавреат конкурсу імені Шопена, а нині польський поручик Кароль Ґрабовський (Якуб Ґершал). Поєдинок, про який ідеться у назві -- це психологічне протистояння між Каролем і начальником табору, майором Василем Зарубіним.

Фільми Лукаша Палковського ще не демонструвалися в українській кіноіндустрії. Спочатку режисер здобував знання в престижній Національній кіношколі в Лодзі, але згодом вирішив залишити навчання. Його дебютний повнометражний фільм, кримінальна драма "Резерват" (2007), приніс йому нагороду за найкращий дебют на кінофестивалі в Гдині. Наступна робота "Боги" (2014), байопік про Збігнєва Релігу — хірурга, який виконав першу в Польщі трансплантацію серця, отримала схвальні відгуки критиків і завоювала Гран-прі фестивалю в Гдині, а також Польську кінопремію за найкращий фільм. Ще одна біографічна стрічка "Найкращий" (2017), що розповідає про тріатлоніста Єжи Гурського, також була відзначена на кінофестивалі в Гдині Призом глядацьких симпатій.

Інакше кажучи, Палковський спеціалізується саме на матеріалі з недавньої чи сучасної історії, за мотивами реальних подій.

Тут важливо згадати, що про полон і страту польських офіцерів уже виходила "Катинь" Анджея Вайди (2007). Вочевидь, аби не повторюватися, Палковський намагається вводити гостросюжетні елементи. Наприклад, закидає в переважно чоловічий акторський ансамбль жінку, ефектну білявку -- підпоручницю, пілотесу Яніну Левандовську (Юлія Петруха). Полонені ретельно планують і готують втечу, потім із не надто чітко акцентованих причин від неї відмовляються. Але, звісно, найбільш "атракціон" тут -- музика.

Майор Зарубін зовсім не подібний до обмеженого бюрократа. Він добре освічений, володіє кількома мовами, знає, з ким має справу, діє через лестощі, через гру на емоціях і амбіціях. Його мета цілком чітка: знаючи, що серед полонених немало видатних науковців, медиків, митців, він прагне схилити їх до співпраці з червоною диктатурою. У випадку з Каролем він спочатку просить героя Якуба Ґершала навчити гри на піаніно свого нескінченно самотнього сина Сашка. Поступово музика стає засобом протистояння сваволі комісарів: поляки співають народних і різдвяних пісень, Кароль грає польських класиків.

На жаль, спроби поєднати розважальні елементи з трагічним сюжетом не приносять бажаного результату для фільму. Як тільки Палковський намагається підсилити напругу подій, драматургія "Санаторію" починає давати збій. Часто виникає зайвий пафос. А коли іноземні актори намагаються говорити російською у кадрі, це, зізнатися, стає важким для сприйняття.

Незважаючи на напружений і трагічний розвиток подій, найцікавішою частиною фільму є спостереження за головним антагоністом, майором НКВД Василем Зарубіним. Цю роль виконує відомий ірландський актор Ейдан Ґіллен, який здобув популярність завдяки своєму образу лорда Петіра Бейліша, одного з найзапекліших лиходіїв у культовому серіалі HBO "Гра престолів". Ґіллен майстерно втілює персонажів, що мають владу, і в цьому випадку він не підвів.

Однак у фільмі він не зміг знайти гідних партнерів.

Цей контент створено за сприяння Норвезького Гельсінського комітету та фінансування Норвезького агентства міжнародного розвитку (NORAD).