"Завершив військово-лікарську комісію, виступив у театральній постановці, а вранці вирушив до навчального закладу" - актор Микола Бичук.

Актор Микола Бичук, перед тим як піти до армії, активно виступав у театрі, займався волонтерською діяльністю та створив документальний фільм про облогу Чернігова під назвою "Лютий". Під час проходження базової підготовки він отримав новину, що його фільм здобув перемогу на фестивалі Vision Independent Zone Film Fest у Болгарії.

Наразі Микола служить у полку "Арей" і мріє знову стати на сцену та з'явитися у кіно після здобуття перемоги, повідомляє Gazeta.ua.

На початку повномасштабного вторгнення Микола був зайнятий у Чернігівському драматичному театрі та мав військову бронь. Проте, коли термін броні завершився, він отримав розпорядження від військового комісаріату з'явитися для призову. Так Микола став військовослужбовцем. Спочатку він прагнув служити в 2-му Інтернаціональному легіоні, куди й був зарахований. На початку цього року він разом із Легіоном приєднався до 253-го штурмового полку "Арей". Микола брав участь у боях під Покровськом і Вовчанськом, а зараз виконує службові обов'язки на Запоріжжі.

"На війні будь-яка робота важка і стресова. Чомусь найбільше закарбувалось у пам'яті як ми вивозили пораненого суміжника. В такі моменти ти усвідомлюєш що ти крихта в цьому всесвіті. Ти просто ніщо. Ти бачиш хлопця, який, як і ти, заїжджав на роботу в кузові пікапа, й стікає кров'ю. Але він на щастя вижив. Після таких моментів переосмислюєш життя. Інакше починаєш ставитися до близьких людей. Більше цінувати", - каже Микола.

Після інтеграції Легіону в полк "Арей" бойові дії Миколи залишилися незмінними.

"Пікап, позиція, бліндаж, вихідні... І знову все спочатку. Так триває вже два з половиною роки. Звичайно, це виснажує. Але іншого виходу немає - потрібно триматися", - поділився він.

О театре

На початку своєї служби Микола розмірковував над можливістю час від часу виступати у театральних постановках. Проте згодом усвідомив, що поєднати ці два заняття неможливо. Під час бойових дій на Харківському напрямку він іноді відвідував вистави у місті. Хоча влітку театри зазвичай закриті, він має намір відвідати вистави в Запоріжжі, коли розпочнеться новий сезон.

"Я проводив цілий сезон у театрі Vie в Запоріжжі. Вистава мала назву 'Бридкий'. Ці місця мені дуже знайомі, адже в Запоріжжі в мене є чимало друзів", - ділиться спогадами актор.

Микола ступив на сцену в той самий вечір, коли успішно пройшов військово-лікарську комісію. Він виступав разом з товаришем Петром. А вже наступного дня молоді люди вирушили до навчального центру для проходження базової військової підготовки.

"У той вечір вистава сприймалася зовсім по-іншому. Все змінилося, стало не так, як раніше. На жаль, Петро загинув, і ми вже ніколи не зможемо виконати цю п'єсу", - зазначає Микола.

В серіалах грав переважно поліцейських і судмедекспертів. У його доробку зйомки в "Агентах справедливості", "Речдоці", "Відважних".

Про фільм "Лютий"

Повномасштабне вторгнення Микола зустрів у Києві. Але вирішив повернутися до родини в Чернігів. Як творча людина, хотів говорити про події, які відбуваються в Україні, в рідному місті. Звісно, у перші дні вторгнення про вистави не могло бути й мови, тому вирішив знімати людей, які захищали рідне місто. Почав їздити на зйомки, збирати матеріал. Спілкувалися з військовими, медиками, рятувальниками, волонтерами.

Я створив документальний фільм, який не зовсім відповідає звичним уявленням. Спочатку я збирав матеріали, а потім розробляв сценарій. У вересні 2022 року ми презентували його в Парижі на форумі, присвяченому підтримці України. Після цього я почав показувати його на різних фестивалях. Фільм отримав відгуки, у нього є цікава історія, і його продовжують переглядати. Усі представлені сюжети – надзвичайно життєві та сміливі. Я був вражений силою та щирістю цих людей. На прем'єрі я подивився фільм лише один раз, після чого на всіх показах виступав зі вступним словом і виходив. Мені важко дивитися. Пригадую слова жінки, у квартиру якої влучила бомба. Ми стояли серед руїн, і я запитав її, як це – прокинутися від вибуху у власному домі. Вона відповіла: "Це боляче, страшно і несмачно". Мій фільм саме про це.

Звісно, війна впливає на мене і як на людину, і як на митця. Цей досвід вже буде з нами до кінця й дивитимемося на речі вже під іншим кутом" - каже.

Микола у відповідь довго й голосно сміється.

"Ні-ні. На щастя, у мене там немає родичів. Нам тривалий час говорили, що ми надто залежимо від них у сфері мистецтва. Але коли ситуація змінилася, стало зрозуміло, що це не так. Ми самостійні," - зазначає Микола Бичук.