"Вишукана риторика ненависті". Українці звернули увагу на ксенофобські висловлювання Божени Ринської та підкреслили загрозу, яку несе толерантність до росіян.

У українських соціальних мережах активно обговорюють ксенофобський допис російської журналістки Божени Ринської, яка наразі проживає в Латвії і представляє себе як "ліберальна журналістка з Росії".

У соціальних мережах активно поширюється пост російської журналістки Божени Ринської, яка живе в Латвії і позиціонує себе як критик путінського режиму. Нещодавно вона знову вразила своїми відверто ксенофобськими та нацистськими висловлюваннями. Цього разу її жертвою стала жінка, ймовірно, індійського або пакистанського походження, яку вона зневажливо описала у своєму дописі. Ринська назвала її "молодшою сестрою, яка ще не пройшла еволюційний шлях", "печерною жінкою" та "дикункою". Вона також закликала уряд Латвії заборонити в'їзд "представникам на букву З", при цьому користувачі мережі припустили, що ця буква може означати російське слово "зверушки", яким Ринська вже неодноразово характеризувала людей інших національностей.

Українці активно коментують її публікації в соціальних мережах, підкреслюючи Латвії, що надмірна толерантність до росіян може призвести до неприємних наслідків. Вони також звертаються до українців, яких Ринска раніше хвалила за вільне використання російської мови за кордоном, порадивши їм припинити надавати росіянам послуги "якісно, недорого і без зайвих ускладнень".

"Якщо вам потрібне обличчя російського лібералізму, то ось вам Божена Ринска. Це навіть не обличчя -- ікона. Настільки все канонічно у думках, діях і проявах. Ще з показового -- як вона описує своє ставлення до українців у тому ж Берліні. Не вийобуються, спілкуються російською, привітні, пашуть, ціни нижчі, сервіс якісніший. У коментарях повно захоплених відгуків від колег по еміграції: ой да, такі рукасті, працьовиті, на социалі не сидять, їм би одразу йти працювати! Десь так білі плантатори говорили про щойно звільнених афроамериканців після громадянської війни. Ті теж були рукасті, працьовиті, ціни нижче, якість вища. І теж привітно спілкувалися", -- пише голова фонду Атака Дронів Ольга Гдуля.

"Все думаю, що мені важко собі уявити, аби в Україні хтось із більш-менш публічних людей, навіть з дуже упоротими поглядами, міг вивергнути настільки рафіновий приклад расизму і фашизму. А ця може. І знаєте, чому? Бо її ніхто досі не зупинив", -- зауважує режисерка і письменниця Ірина Цілик.

Вона підкреслює, що терпимість країн Балтії до росіян, яких вона сприймає як російських лібералів та супротивників путінського режиму, може призвести до негативних наслідків.

Я відвідала Ригу лише один раз, здається, у 2019 році. Місто мені дуже сподобалося, але мене вразило, наскільки там відчувається "русскій дух". І я не про те, що навколо багато російської мови. Там були ресторанчики, які справді нагадували матрьошки, з назвами страв, що містили цитати з радянського кіно, і таких закладів було чимало. Не знаю, як справи зараз, але близька мені людина нещодавно провела два тижні в Талліні і поділилася подібними враженнями з сумом. Толерантність чудових жителів маленьких країн Балтії може виявитися небезпечною. Кожна матрьошка приховує в собі чимало неприємних сюрпризів, а разом вони створюють свого роду троянського коня, з якого "русскій гній" може вийти в будь-який момент. Це вже траплялося. Чому ж ви продовжуєте терпіти це, дорогі друзі? Це риторичне питання, звісно.

Головна редакторка NV.ua, Юлія МакГаффі, підкреслює, що після публікації Божени Ринської існує необхідність у її депортації з Латвії.

"Я ржу з фрази про "печерну дикість, яку вони з собою несуть". Ну бо я 27 днів дивилась на ту печерну дикість в окупації на Чернігівщині. Три хати, де стояли російські окупанти, потім три місяці не могли відмити, бо вони срали, де спали. Ніт, навіть не у відро. Наприклад, в душовій кабіні. В хаті, де в них був смотровой пункт, потім впала стеля, тому що срали і сцяли по місцю несення караулу. Без відра. Люди, які покрали електричні чайники без підставок, старі компʼютери без процесорів, і унітази без бачків, приїхали в Європу пакушать Валлінгтон", -- пише редактора Цензор.НЕТ Тетяна Ніколаєнко.

"Я провела там 1,5 роки, також насолоджувалася кавою в Кукотаві, і жодного разу не стикалася з агресією з боку латишів. Тому щоразу, коли я помічаю людей з такими настроями, мене охоплює огидне відчуття, ніби щось справді прекрасне, ніжне і чисте було забруднене -- брудними і огидними руками. Мені дуже хочеться, щоб Латвія одного дня остаточно здобула свободу і вигнала всіх подібних "щурів" до своїх домівок, щоб вони насолоджувалися своїми біфштексами в компанії ще 142 мільйонів таких же недостойних особистостей," -- зазначає співзасновниця PR-агенції Dontstop Agency Катерина Скурідіна.

"З нашою оптикою читати ці публікації стає навіть комічно. Враховуючи, якими дикими істотами виявилися російські військові на нашій землі, ми маємо безліч свідчень про брудні квартири, зруйновані будинки та вкрадені речі, навіть нижню білизну. Інші російські "ліберали" досі називають їх "нещасними хлопцями" і намагаються викликати до них співчуття у міжнародної спільноти. На жаль, їм це вдається. І що цікаво – Фейсбук не блокує ці дописи Божени. Хоча це вираження чистої ненависті, за яке деяким користувачам соцмережа навіть знімає акаунти", — зазначає головна редакторка розділу Антоніна на Детекотор.Медіа Лєна Чиченіна.

"Рашизм вже поряд, він подібний до метастазів. Він давно оселився в Європі, проникаючи в кожне містечко, спостерігаючи своїми ліберальними очима за кожною європейською душею і закликаючи до расизму. Але, знаєте що? Я не підтримую ідею: "Коли ж усі добрі люди об'єднаються, щоб знищити всіх поганих?" Ні, так справа не працює. На кожну дію має бути протидія, і бажано в межах закону", -- зазначає співачка Мар'яна Головко. Вона вважає, що європейці повинні депортувати Ринску та подібних їй назад до Росії.