Щотижневі screenings фільмів у Jam Factory Art Center у Львові.

У Львові у Jam Factory Art Center наприкінці січня розпочались щотижневі покази. Особливістю кінопрограми є не лише підбір культових стрічок через нову оптику на українську та світову кіноспадщину, а й обговорення та презентація кожного з фільмів.

Куратор програми Дарія Бадьйор ділиться інформацією про те, що і чому буде представлено у лютому.

У лютому ми презентуємо п'ять фільмів. Місяць розпочнеться 7 числа з особливого показу документальної стрічки Марії Стоянової "Фрагменти льоду", що супроводжуватиметься обговоренням за участю самої режисерки. Ця стрічка складається з домашніх відео, знятих батьком Марії, який був фігуристом українського радянського ансамблю "Балет на льоду". Під час гастролей по світу батьки режисерки фіксували свої враження на просту ручну камеру. Коментуючи ці старі записи, Марія створює образ пізньорадянської родини на фоні значних соціальних змін і розмірковує про сучасність.

Цей фільм не єдиний, який порушує питання про природу кінематографа, камери та архівів 90-х, а також родинних і суспільних документів. За останні кілька років з'явилося кілька подібних стрічок. Інтерес до архівів, тих, хто їх створює, тих, хто працює з камерою, а також ідеї про те, як подолати обмеження, накладені авторами відеохронік і домашніх архівів, є важливими темами, які ми зможемо обговорити разом із режисеркою 7 лютого.

14 лютого в кінопрограмі Jam Factory ArtCenter - мелодрама французької режисерки Селін Сьямма "Портрет дівчини у вогні". Історія кохання між художницею, яка приїхала малювати портрет молодої дівчини в очікуванні заручин, і, власне, самою дівчиною, об'єктом художнього погляду, мала прем'єру на Каннському кінофестивалі у 2019 році, де отримала нагороду за найкращий сценарій та "Квір пальму".

Сьямма показує не лише історію кохання, але коментує стосунки між художницею та тією, хто позує для портрета, як такі, що позбавлені традиційної ієрархії. Для режисерки такі стосунки - на рівних, без об'єктивації і позбавлення людських рис. У своїй роботі Сьямма також прагне позбутись ієрархії, говорячи про своїх колежанок на знімальному майданчику як про рівноцінних партнерок та співавторок фільму. "Портрет дівчини у вогні" в цьому сенсі є наочною ілюстрацією того, як можна подолати диктатуру Художника.

20 і 21 лютого, в день, коли вшановуємо річницю Революції Гідності, ми представимо два документальні фільми на цю тему: "Все палає" та "Варта1. Львів. Україна". Ці стрічки пропонують різні перспективи на події, що мали місце 11 років тому.

"Все палає" (на головному зображенні) – це журналістський фільм, створений Олександром Течинським, Дмитром Стойковим та Олексієм Солодуновим, який висвітлює революційні події в Києві. Але це не єдиний проект, присвячений українській новітній історії, знятий журналістами. Цікаво провести паралелі з "20 днями в Маріуполі" Мстислава Чернова та обговорити, що саме можуть запропонувати документальні фільми, створені представниками журналістської спільноти. "Все палає" намагається відобразити події на київському Майдані з різних ракурсів, прагнучи створити "об'єктивний" портрет ситуації. Проте виникає питання: чи можливо досягти об'єктивності? Цю тему ми обговоримо після перегляду.

"Варта1. Львів. Україна" — це фільм-есе Юрія Грицини, що досліджує периферію революційних подій, створений через рік після завершення Майдану. У стрічці звучать голоси львівських активістів, зафіксовані під час їхніх радіопереговорів, що відбулися після Ночі гніву, які накладені на відеозаписи околиць Львова, зняті Грициною на VHS-камеру. Таким чином, "Варта1" стає одним з перших прикладів в українському кіно нового часу, де з документальних матеріалів (Грицина записував онлайн-трансляції переговорів активістів протягом кількох ночей) та відстані виникає глибока рефлексія над великими подіями і людьми, які їх творили.

У останній п’ятницю, 28 лютого, ми презентуємо "Просту історію" від Девіда Лінча, видатного кіномитця, чия нещодавня смерть нагадала нам, що навіть у цинічному XXI столітті існують "народні" режисери. Його містичні фільми, спонукаючи до роздумів, створили нові культурні коди для багатьох поколінь, які із захопленням спостерігали за заставкою "Твін Пікс" під мелодії Анджело Бадаламенті.

"Проста історія", знята у 1999 році, має свої особливості, які відрізняють її від інших фільмів режисера, водночас відкриваючи нові можливості для обговорення його кінематографічної спадщини.

Усі фільми, нагадуємо, демонструються мовою оригіналу з субтитрами, а їх показ супроводжується представленням від модератора або модераторки та обговоренням фільму після сеансу.