"Шароварщина не відповідає тому, що ми повинні представляти в Європі."

Сто років тому Європу і Америку знайомив зі "Щедриком" диригент Олександр Кошиць та його хорова капела. Таке було завдання влади УНР - показати світу, що таке Україна і яка багата її культура в той час, коли її вже захоплювали більшовики. Зараз на Україну нападає той самий північний ворог, і знову представники культури закликають світ звернути увагу на Україну. Цього разу таку місію виконує, зокрема, львівський хор "Дударик". Українка з Кельна Уляна Деркач вже багато років організовує заходи за участю українських митців у Німеччині. Вона розповіла ZAXID.NET про перемоги і поразки української культурної дипломатії за кордоном.

Юристка за освітою і фахом, Уляна Деркач вже 15 років живе в Німеччині. 10 років тому вона створила і досі очолює громадську організацію Асоціація українських студентів і докторантів Кельнського університету. Її заснували, коли анексували Крим, для промоції України. Маючи основну роботу, українка на волонтерських засадах паралельно займається культурною дипломатією.

У грудні з неабияким успіхом та ажіотажем пройшли концерти львівської хорової капели "Дударик" у Німеччині. Все відбувалося спонтанно, проте організація була на висоті, і львівські артисти виступили з шістьма концертами в Кельні, а також провели по одному концерту у Франкфурті-на-Майні та Ойскірхені.

Виступ ансамблю "Дударика" в готичному соборі Кельна (знімок Дмитра Бартоша)

Різдвяні концерти в Німеччині розплановують за рік наперед. Розповсюджувати квитки і розсилати запрошення на них починають мало не за пів року. Зазвичай запрошені на них ходять з приємністю, каже Уляна Деркач, адже це не тільки естетичне задоволення і культурне збагачення, але й розширення кола спілкування. Такі концерти відбуваються у міській раді, університеті, соборі Кельна. І "Дударика" в останній момент включили до програми всіх ключових локацій.

На найбільшому щорічному різдвяному концерті у соборі співали два дитячі німецькі хори - чоловічий і жіночий. "Дударику" віддали третину виділеного часу, вони виступали 25 хвилин. Це був концертний майданчик найвищого рівня: у соборі було близько 3000 слухачів - жодного вільного місця.

З моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році два німецькі хори організували концерт на підтримку України. Дівочий ансамбль виконав українську версію "Щедрика" Леонтовича, тоді як чоловічий хор представив його обробку "Отче наш". "Це стало символом безпрецедентної підтримки, коли німецькі політики ще висловлювалися про якийсь міжбратерський конфлікт," - згадує Уляна Деркач.

Спільне виконання молитви за Україну (фото Дмитра Бартоша)

Цього разу чоловічий хор Кельнського собору спільно з ансамблем "Дударик" виконали українську "Молитву за Україну" Валентина Сільвестрова. "Там не було перекладу тексту на німецьку, і публіці не пояснювали, що саме виконують хори. Проте слухачі відчували, що це молитва. Хоча тексту не так багато, його значення надзвичайно велике. Вони співали 'Боже, Україну храни', але це звучало, як 'Боже, храни Європу і світ'", - зазначила одна з співорганізаторок концерту.

На всіх виступах переважала німецька аудиторія. Було суттєво підкреслити, що вона насолоджується українською музикою та композиціями українських авторів.

Коли я вперше висловила думку, що "Щедрик" – це українська різдвяна мелодія, мені заперечили, що це всього лише рекламний хіт Coca-Cola.

"Ми прийняли рішення, що "Щедрик" повинен бути присутнім у всіх куточках. Щоб україномовна версія "Щедрика" залишалася на поверхні, а ім'я автора правильно писалося як Леонтович, а не Леонтовіч, і щоб замість Ніколай вживали Микола. Це потрібно повторювати безліч разів, аби закріпити в пам'яті, що він є українським композитором, а ця пісня — українським різдвяним твором," - підкреслила Уляна Деркач.

Оригінальний український текст має значно більшу глибину, ніж англійська версія "Carol of the Bells". "Директор кельнського хору ознайомився з перекладом "Щедрика" і зазначив, що його зміст вражає своєю фантастичністю та глибиною. Це не просто пісня про 'дзвін дзвіночків', а потужний заклик до добробуту. Текст наповнений різноманітними мовними зворотами і алегоріями", - поділилася своїми враженнями українка.

Після того, як німці ознайомилися з багатою українською культурною спадщиною, їхнє сприйняття світу значно розширилося. Вони усвідомили, що Україна давно є невід’ємною частиною Європи не лише в географічному, а й в культурному сенсі. Хористи з "Дударика" докладали максимум зусиль, щоб передати це послання своїм слухачам. "Це звучало, як щирий подарунок, немов би вони привезли зі Львова коштовні дари і прагнули поділитися ними з усіма", - зазначає Уляна.

Дмитро Кацал, керівник хору, майстерно обрав репертуар для виступу. У програмі звучали твори як сучасних авторів, таких як Валентин Сильвестров і Ганна Гаврилець, так і композиторів, яких було піддано переслідуванню російською владою, зокрема Кирила Стеценка, Василя Барвінського та Нестора Нижанківського.

"Зазвичай "Дударик" користується популярністю за межами країни, оскільки хоровий спів є близьким до ментальності європейців. Багато людей там займаються співом у різних хорових колективах. Проте, твори такого високого рівня в Німеччині здатні виконати лише два хорові ансамблі. Ми отримали надзвичайно теплий прийом", - розповів свої враження керівник капели Дмитро Кацал.

Виступ ансамблю "Дударик" у Кельнському соборі триває 28 хвилин (відео від DomRadio).

Виступ "Дударика" супроводжувався щирими та бурхливими оплесками. "Різдво вже давно минуло, всі готуються до весняного пробудження, а про "Дударик" згадують і досі. Знайомі діляться враженнями: щоразу, коли ми переступаємо поріг собору, на думку спадає "Дударик", і ми чуємо їхні мелодії," - розповідає Уляна Деркач.

Німецька журналістка з "DomRadio", що відвідала концерт, зазначила, як важко спостерігати за цими дітьми, які з такою майстерністю виконують пісні: "У їхніх домівках лунають сирени, вимикається світло, і падають ракети. Це реалії для маленьких артистів, які виступали на традиційному адвент-концерті в Кельнському соборі, викликавши безліч емоцій".

Хоровий колектив формується з чоловіків і юнаків (фото Дмитра Бартоша).

Українська музика вражає німців своєю неповторністю. Для них вона є чимось новим, але за своєю якістю і глибиною вона не поступається європейським звукам.

Коли європейці слухають музику українського композитора Максима Березовського, вони не можуть не провести паралелі з Моцартом.

"Так, це епоха Моцарта, проте в музиці відчутні легкі етнічні впливи, зокрема українські та фольклорні. Це справжня європейська музика, яка в Україні намагалися знищити. Багато творів було втрачене, але їх вдалося відшукати в архівах Європи. У Болонській філармонічній академії можна побачити портрет Березовського, а також його збережені рукописи та екзаменаційні аркуші. Він досягав вищих результатів у навчанні, ніж Моцарт," - ділиться українська культурна дипломатка.

Організаційні аспекти концертів "Дударика" в Німеччині є справжнім викликом. Уляна Деркач підкреслює, що питання фінансування та підтримки займають центральне місце: "В Німеччині українців чимало, ініціатив вистачає, і всі прагнуть реалізувати свої ідеї. Кельн є містом з багатокультурним середовищем, де кожен хоче знайти своє місце. Безумовно, місцева влада та громада намагаються допомогти, але на кінець року коштів залишається обмаль, адже бюджети вже витрачені."

Але міська влада, громадські організації, університет підтримали ініціативу українки, оплатили п'ятиденне проживання і харчування хору - а це 54 людини. Все обійшлося у 15 тисяч євро. Частину витрат покрив Kölner Dommusik, який забезпечує весь музичний супровід у соборі.

Німецькі гастролі "Дударика" тривали 5 днів (фото Уляни Деркач)

"Дударик" дав концерти в мерії, університеті, соборі, у кардинала, музеї та на різдвяному ярмарку в місті Ойскірхен. У Кельні, де мешкає 37 тисяч українців, не вистачило місць у соборі, тому було вирішено організувати додатковий концерт переважно для них. Концерт у Франкфурті-на-Майні був організований Українським координаційним центром.

Коли Україну намагаються представити в Європі, часто акцентують увагу на традиційних елементах, які не завжди відображають сучасну культуру. Державна культурна дипломатія працює повільно і без певних рішень. Під час організації концертів "Дударика" в Німеччині, Уляна Деркач звернулася до українського посольства в Берліні, отримавши несподівану відповідь: "Ми маємо альтернативну пропозицію: існує проєкт за підтримки Міністерства закордонних справ щодо Щедрика, надішліть туди своє відео, і ви зможете долучитися до цього ініціативи".

Уляна за професією юристка і працює за спеціальністю, але вже 10 років безкоштовно займається культурною дипломатією. До Кельна на її запрошення приїжджають письменники, співаки, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, сестри Телюнюк, кобзарі Тарас Компаніченко, Юрко Фадинський та багато інших.

Уляна Деркач (у вишиванці) з чоловіком та українським консулом у Франкфурті (ліворуч)

Коли мені ставлять запитання, проти чого я виступаю, я зазвичай відповідаю, що моя боротьба не спрямована проти чогось, а за те, що є моїм. Моя мета – відстоювати українське. Українська культура та ідентичність є невід'ємною частиною Європи. Ми повинні донести до Європи та світу, що завжди були частиною цього континенту і залишимося нею, незважаючи на політичні зміни та майбутні виклики. Пам'ять не можна стерти, і яскравим підтвердженням цього є постаті Березовського та Леонтовича, - зазначає українка.

Католицька церква в Німеччині також активно підтримує українців, фінансуючи різноманітні ініціативи. Зокрема, Кельнська архиєпархія надала 1,3 мільйона євро допомоги. "Кардинал Райнер Марія Велькі відвідав Львів, і після його візиту в Україну риторика щодо війни стала значно яснішою. Цього року вони пообіцяли збільшити свою підтримку. В Німеччині церква має потужний вплив", - зазначає Уляна Деркач.

Кардинал Велькі на військовому кладовищі у Львові (фото Вольфрама Еберхардта, Архидієцезія Кельна)

Українці повинні продовжувати наполегливо працювати над тим, щоб довести європейцям, що ми не є частиною Радянського Союзу, і активно протистояти російській пропаганді. Навіть такий автентичний продукт, як борщ, доводиться захищати, адже його часто відносять до "русской" кухні. "Культура, їжа, музика і мистецтво – це найефективніші інструменти для переконання людей. Шароварщина не повинна ставати нашим обличчям у Європі", – впевнена Уляна Деркач. Зараз Україна має унікальну можливість заявити про себе на весь голос. Важливо скористатися цим шансом належним чином.