"Шекспірова епопея українського театру в умовах війни". Частина перша.

Пропонуємо ознайомитися з інформацією про круглий стіл, присвячений темі: "ШекспіроБУМ в українському театрі під час війни".

Національне інформаційне агентство Укрінформ започаткувало інформаційний майданчик, стратегічна мета якого тепер, під час війни, під час становлення ідентифікації української культури якомога ширше говорити з масовим читачем та глядачем, пропагувати українське мистецтво та давати зрозумілу розшифровку важливих явищ, які відбуваються в культурі та, зокрема, в театрі.

Цього разу ми скористалися чудовою нагодою – 22 квітня, в день народження Вільяма Шекспіра, організували великий круглий стіл під назвою "ШекспіроБУМ українського театру в умовах війни".

Подія зібрала близько сорока спікерів, які представляли різноманітні театри України, а також українських і британських експертів у сфері театрознавства. Музичним акордом заходу стало виконання уривків з сюїти Бориса Лятошинського, створеної у 1955 році до трагедії Вільяма Шекспіра "Ромео і Джульєтта" для вистави українського режисера Бенедикта Норда в театрі імені Лесі Українки. Більш ніж півстоліття тому, ця музика беззаперечно визнаного представника української композиторської традиції звучала в репертуарних виставах театральних колективів Києва, і, можливо, ще раз почуємо її в майбутніх постановках. Завдяки ліричному переходу від музичного Шекспіра Лятошинського учасники круглого столу плавно перейшли до обговорення театрального Шекспіра у всій Україні.

Починаючи з 2014 року, в українських театрах було поставлено 111 нових вистав, заснованих на творах Шекспіра.

У своїй вітальній промові перед учасниками круглого столу генеральний директор національного інформаційного агентства Укрінформ Сергій Череватий підкреслив, що значущість цього заходу відображає кілька важливих аспектів. По-перше, він свідчить про те, що наша культура продовжує жити і розвиватися, незважаючи на війну та спроби ворога посіяти паніку серед нас. Проте, нас не вдасться зупинити або відвернути від головної мети — боротьби за Україну.

Наступним важливим аспектом є те, що після багатьох років домінування російського наративу в театральному просторі, ми, нарешті, рухаємося в напрямку світових визнаних авторів. Це питання, яке колись було для нас надзвичайно актуальним, "Бути чи не бути?" - сподіваюся, більше не постає. Наразі нас більше цікавить інший вислів Гамлета: "Я мушу бути жорстоким, щоб бути добрим" - ми повинні проявляти жорсткість заради справедливості. Я впевнений, що так і буде. Мені приємно, що Укрінформ знову став платформою для важливого культурного діалогу, і це триватиме й надалі. Ми завжди будемо підтримувати та просувати українську культуру, щоб максимально популяризувати досягнення наших митців, - зазначив Череватий, звертаючись до присутніх у Укрінформі.

Модераторка події, журналістка та керівниця відділу стратегічних комунікацій Укрінформу Любов Базів підкреслила, що назва заходу "ШекспіроБУМ українського театру воєнного часу" є цілком свідомим вибором, який підтверджується статистикою щодо кількості вистав, поставлених з 2014 року.

"Можливо, ми могли б назвати цю подію ʺВечір пам'яті нашого великого Шекспіраʺ. Проте вирішили використати слово БУМ, яке вказує на зростання попиту, ажіотаж та підвищений інтерес до певної теми. Саме таку ситуацію спостерігаємо з творчістю цього геніального драматурга. Згідно з даними порталу ʺТеатральна риболовляʺ, з 2014 року в українських театрах було поставлено 111 нових вистав за його творами. Географія цих вистав досить різноманітна, як і їх жанрове представлення. Вистави ставили як національні, так і незалежні театри, включаючи драматичні, музичні, студентські та театри ляльок. Сьогодні в залі присутні керівники театрів, режисери, актори, сценографи, перекладачі та театрознавці, як вживу, так і онлайн. Ми щиро вдячні всім, хто приєднався до нас, і сподіваємося, що наша дискусія допоможе зрозуміти причини зростання інтересу до Шекспіра в цей складний час для нашої країни," - підкреслила журналістка.

ВЕСЕЛОВСЬКА: ЕПОХА "ШЕКСПІРОЗАХОПЛЕННЯ" АБО "ШЕКСПІРОФІЛЬСТВА" РОЗПОЧАЛАСЯ В УКРАЇНІ ПІСЛЯ 2014 РОКУ

Яким є погляд українського театрознавства на українські шекспірівські постановки, розповіла Ганна Веселовська - театрознавиця, докторка мистецтвознавства, професорка кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.

Пані Веселовська перш за все зазначила, що 2014 рік відзначав ювілей Шекспіра, який святкували по всьому світу, але з зрозумілих причин ми не змогли взяти участь в урочистостях. Вона вважає, що початок певної хвилі "шекспіроманії" в Україні саме після 2014 року є знаковим явищем.

Отже, ми не слідуємо загальносвітовим тенденціям, а обираємо власний курс. Не можна стверджувати, що до 2014 року Шекспір не був присутній у нашій культурі — його твори мали певне поширення. Однак, на мою думку, ці постановки часто носили більш церемоніальний характер, що можна назвати позитивним аспектом. Шекспір цікавив більше тих, хто його інтерпретував і ставив, тоді як для глядачів він залишався лише відомим автором, про якого слід було знати, але не більше. Погодьтеся, такого рівня зацікавленості, як сьогодні, раніше не було! Наші талановиті режисери зверталися до його творчості, їхні вистави викликали жваві дискусії, але переважно в театральному середовищі: обговорювали, хто як інтерпретував, що було пропущено, і що вдалось помітити. Проте після 2014 року Шекспір почав привертати увагу більш широкої аудиторії.

Слід зазначити, що на нашій сцені переважають трагедії Шекспіра, на відміну від комедій, яких дуже мало. Комедійні вистави з'являються рідко і часто мають елементи, що нагадують трагедії. Можливо, глибоке відчуття трагізму часу стало загальним досвідом, який відгукується в кожному з нас. Це, безсумнівно, пояснює, чому Шекспір став близьким не лише митцям, але й багатьом іншим людям — вони можуть знайти в його словах щось, що відображає й їхні власні переживання.

Ще один ключовий аспект – Шекспір уособлює безмежну містичність, його персонажі нагадують інфернальні істоти, що перегукуються з нашою міфологічною спадщиною: русалки, відьми, які відіграють значну роль у вирішенні різноманітних проблем. Це також впливає на наше сприйняття, а також на міжнародну репутацію. Адже багато людей вважають цю частину Європи такою, що глибоко вкорінена в міфології, тому наше уявлення про ці інфернальні сили і наше ставлення до них підвищує світовий інтерес до нас. До 2014 року ці теми залишалися для нас малозначними, ми б не звертали на них уваги та сприймали Шекспіра лише як частину церемоніальної чи статусної культури, як це роблять багато інших. Я вважаю, що це відкриває великі можливості для нас працювати з текстами Шекспіра, розуміти і відчувати їх не лише на рівні творчих особистостей, а й на рівні всього суспільства, чого навряд чи можуть досягти наші європейські сусіди, - зазначила Ганна Веселовська в своєму виступі.

НІКОЛЕТТА ЧІНПОЕШ: ШЕКСПІР ДАЄ ЗМОГУ ТЕАТРУ БУТИ НЕ ЛИШЕ ДЗЕРКАЛОМ, А Й АКТОМ ЗАЛУЧЕННЯ СУСПІЛЬСТВА

Британська дослідниця творчості Шекспіра, професорка Вустерського університету та членкиня правління Європейської мережі шекспірівських фестивалів і Європейської асоціації шекспірознавців, Ніколетта Чінпоеш, взяла участь у круглому столі онлайн із Лондона. У своїй промові вона обговорила, як кризові ситуації в різних країнах світу впливають на зростання інтересу до творчості Шекспіра. Пані Ніколетта також передала щирі вітання від двох організацій, які підтримують шекспірознавців в Україні - European Shakespeare Research Association і Мережі фестивалів Шекспіра.

Для мене велика радість мати можливість сьогодні бути з вами та обговорити, чому у часи криз, змін і суперечностей, будь то міжнародні конфлікти, громадянські заворушення чи особисті труднощі, ми знову звертаємося до творів Шекспіра.

Почну з короткої цитати Мартіна Еcсліна, яку він казав наприкінці 1970-х років: ʺТеатр - це місце, де нація публічно виступає перед собоюʺ. Я хочу розгорнути цю цитату: театр - це місце, де нація може випробовувати себе, дізнатися, які в неї цінності, переконання, а також спільно і прямо відповісти на соціальні, культурні та політичні питання. Дуже важливо, що Шекспір дає змогу театральному мистецтву бути не лише дзеркалом, а й актом залучення багатьох членів суспільства. Як європеєць, Шекспір працював над цим у ХVІІ столітті. Наприклад, коли під час Громадянської війни в Англії заборонили театр і 18 років люди не могли відвідувати вистави - Шекспір зібрав речі і переїхав до континентальної Європи. Якщо навіть сьогодні Англія має традицію театру, це завдяки тому, що Шекспір вижив на континенті як біженець, коли режим закрив усі театри в 1642 році. Їх відкрили лише в 1660-му. Це була нова політична ситуація, це був кінець численних громадянських війн, але Англія в 1660-х роках була свідком шекспіроБУМу! Причиною було не відкриття театрів, а той факт, що націю змусили мовчати всі ці роки, і вона не могла подивитися на себе, говорити про себе публічно, з людьми, свідками.

Першою п'єсою, яка була представлена в театрі під час його відкриття, стала не трагедія на кшталт ʺГамлетаʺ, ʺКороля Ліраʺ чи ʺМакбетаʺ. Це також не була найзнаменитіша вистава всіх часів - ʺРомео і Джульєттаʺ чи ʺСон літньої ночіʺ. Натомість у двох ліцензованих театрах Лондона були поставлені спектаклі ʺОтеллоʺ та ʺВенеційський купецьʺ. Обидві п'єси мають спільну тему - вони розповідають про людей, які зазнали переселення і прагнуть вижити в умовах конфлікту.

Як і багато осіб за межами України, я вперше дізналася про Шекспіра в Україні через книжки українських авторів, а не через українські театри. Наша зустріч з українськими дослідниками творчості Шекспіра відбулася ще у 2009 році, і з того часу ми почали уважно стежити за величезною працею, що проводиться в Україні. Дві неймовірні події сталися згодом: створення Українського шекспірівського центру та українського Шекспірівського фестивалю. Ці ініціативи є яскравим прикладом того, як слід вивчати Шекспіра, адже його твори стали джерелом натхнення під час Першої і Другої світових воєн, а також під час Холодної війни в багатьох країнах. Нам необхідно уважно слухати про історію Шекспіра в Україні, адже вона має величезне значення. Хочу висловити вдячність своїм колегам і підкреслити, що ваша діяльність в Україні і на благо Шекспіра ілюструє, як театр може стати ареною для важливих битв, - зазначила Ніколетта Чінпоеш.