Спогади про Голокост: як нацисти організовано знищували євреїв під музичний супровід, а російські війська вчиняють подібні злочини в Україні.

27 січня вважається міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту. У цей день ми згадуємо про жахливі злочини, вчинені нацистами проти єврейського народу. Сьогодні деякі з тих же жорстоких методів спостерігаються у війні, яку Росія веде в Україні.

27 січня у світі вшановують пам'ять загиблих під час Голокосту. Третій Рейх і його союзники знищували всіх, кого вважали "неповноцінними" - євреїв, слов'ян, ромів, темношкірих, людей з інвалідністю та хворобами психіки.

Україна є однією з країн, що найбільше постраждали від Голокосту. Найвідомішим місцем, де відбувалися масові розстріли єврейського населення, є Бабин Яр. Вшанування пам'яті жертв Голокосту розпочалося зранку і триває до сьогодні.

Цю інформацію висвітлив кореспондент ТСН Дмитро Святненко у своєму репортажі.

Напередодні, спільно з членами єврейської громади, президент України запалив свічки біля меморіалу "Менора". Він підкреслив, що сучасна російська агресія знову принесла на українську землю ті жахіття, які Європа не бачила з часів минулих війн. Наразі Зеленський уже прибув до Польщі, де проходять заходи, присвячені 80-й річниці визволення відомого концтабору "Аушвіц".

Політичний діяч візьме участь в святкових заходах і проведе особисті зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном, а також з президентом Європейської ради Антоніу Коштою.

"Аушвіц" - це один з найбільших таборів смерті, розташованих у польському місті Освенцім. Протягом його функціонування в стінах цього концтабору загинуло більш ніж два мільйони осіб. Історики оцінюють, що загальна кількість жертв масового винищення єврейського населення перевищує шість мільйонів.

Цього року Анастасії Василівні виповнюється 100 років. На цьому відео їй 98. Під час німецької окупації Польщі її вивезли на примусові роботи. Людей, як Анастасія, німці називали "остарбайтерами", що означає "робітники зі сходу". Спочатку їй вдалося втекти. Разом з двома подругами вона подолала Польщу пішки. Біля Жешува їх затримали і відправили до концтабору "Аушвіц". Там вони також працювали, але в значно більш жорстоких умовах. Жінкам було доручено копати глибокий рів.

"Так, як тільки з’являється така думка, життя стає нестерпним, чому терпіти муки, краще вже стрибнути на проволоку й швидко покинути цей світ. І багато людей наважувалися на це. Проте німцям це не було вигідно. Тож вони вирішили викопати широку канаву, наповнити її водою, щоб унеможливити доступ до електричного струму," - пригадує вона.

Пам'ятає, як під час роботи спостерігала, як до табору прибували товарні потяги, що були переповнені євреями. Їх виводили на плац, ставили в шеренги по п'ять осіб і вели центральною вулицею через увесь табір прямо до газових камер і крематоріїв.

"Ось вони крокують разом з матерями та бабусями, і зрозуміло, що їхній шлях веде до Краматорська. Хочеться крикнути: 'Не йдіть!' Але вони йдуть так тихо, спокійно. І навіть не помічають, що музика звучить, супроводжуючи їхній марш. Шопен лунає в повітрі," - розповідає жінка.

Знищення людей було поставлено на конвеєр. До семи тисяч чоловік і жінок на добу. Дітей не рахували. Нацисти заганяли людей до газових камер і пускали отруту. Все було розраховано із німецькою педантичністю: п'ять кілограмів пестициду "Циклон Б" вбивали сімсот людей за десять хвилин. Далі "зондеркоманда" - так називали в'язнів, які працювали зі смертниками, переносили тіла в сусіднє приміщення - там був обладнаний крематорій.

Людський попіл не знищували. Нацисти знайшли йому застосування, використовуючи його як добриво на полях біля таборів смерті.

Переслідування євреїв у Німеччині розпочалися з приходу до влади Адольфа Гітлера. Спочатку їх позбавили виборчих прав, можливості працювати, а згодом і самого життя. З 1941 року нацистський режим на державному рівні почав реалізовувати план остаточного вирішення "єврейського питання". Оскільки розстрільні групи не могли впоратися з масовими вбивствами, нацисти створили табори смерті. Цілеспрямоване винищення єврейського населення стало відомим під назвою Голокост. Анатолій Подольський зазначає, що кількість жертв цих репресій нацисти самі підрахували ще в 1945 році.

"Через переслідування та вбивства загальне число досягло 6 мільйонів. Адольф Ейхман, капітан СС і штурманфюрер, у своєму звіті для Гімлера в квітні 1945 року зазначив, що 'єврейське питання' було остаточно вирішено", - підкреслює він.

Кількість жертв могла бути значно більшою, якби не ті, хто рятував євреїв. Після завершення війни в Ізраїлі було введено звання "Праведник народів світу", яке присвоювалося тим, хто під час окупації рятував євреїв від загибелі. В Україні вдалося виявити близько трьох тисяч таких героїв. Згодом в Україні були засновані звання "Праведник України" та "Праведник Бабиного Яру". Деякими з цих видатних людей опікується Юлія Голденберг.

"Україна займає четверту позицію у світі за кількістю правозахисників народу. Четверту. І це незважаючи на те, що на території колишнього Радянського союзу процес виявлення та визнання цих правозахисників стартував наприкінці існування союзу, коли вже не залишилося нікого", - зазначає вона.

Надія Василівна Лазнюк — справжня праведниця України, а її батьки отримали звання "праведників народів світу". Спершу їхня родина стала жертвою розкуркулення комуністами, потім вони пережили страшні часи Голодомору, а мати Надії була заарештована. Коли дівчинці виповнилося вісім років, її село потрапило під німецьку окупацію. Незабаром окупанти почали полювання на євреїв, розстрілюючи їх. У цей складний час батьки Надії прихистили родину місцевого коваля Фройма Чмелика, яка складалася з його дружини Рахіль, сестри Рози та дітей. Сам Фройм вирішив не шукати укриття. Його місцеперебування та заняття залишаються загадкою, проте він регулярно приносив їжу та одяг для своїх близьких.

Два з половиною роки окупації вони ховались у батьків пані Надії. Роза навіть дитину народити зуміла. А ще, до голови сім'ї почали навідуватись радянські партизани. Візити нічого доброго не віщували, адже ті лише мародерили.

Пізніше Фройм за хабар придбав у румунських офіцерів собі і своїй родині документи. Після окупації - він пішов воювати в Червону армію і загинув у Польщі. Пізніше врятовані Чмелики переїхали до Ізраїлю. Зараз досі живий лише Міша - хлопчик, який народився під землею.

Геноцидальні методи нацистів на сучасному етапі перейняли рашисти. Протягом багатьох років російське телебачення активно підбурювало ненависть до українців, що призвело до реальних спроб "остаточного вирішення українського питання". Вже на початку повномасштабного вторгнення світ став свідком розстрілів у Бучі, масових вбивств і катувань в Ізюмі, а також знищення цілих міст і використання мобільних крематоріїв в окупованому Маріуполі.

Владислав Рубленко до початку широкомасштабної агресії працював вчителем історії в Маріуполі. Після цього він пройшов фільтрацію у російських військових, які визнали його загрозливим. Якось він опинився в СІЗО. За його словами, йому вдалося витримати ці важкі часи завдяки мемуарам людей, які пережили Голокост.

За кілька днів до капітуляції Німеччини Адольф Гітлер вживає отруту та вистрілює собі в голову. Декілька його прибічників також обрали такий шлях. Після цього відбувся Нюрнберзький трибунал, на якому переможці засудили нацистську ідеологію, визнавши її злочинною. Сьогодні в Гаазі, де розташований Міжнародний кримінальний суд, активно збирають свідчення про російські військові злочини, а також працює спільна слідча група. Отже, існує надія, що російські злочинці завершать свої дні так, як це зробили їхні нацистські попередники.