"Не в смаках справа": акторка Марина Бойко поділилася думкою про те, чому українське кіно залишається недооціненим глядачами.

Молода українська акторка театру і кіно Марина Бойко в ексклюзивному інтерв'ю для META.ua поділилася своїми акторськими амбіціями, пристрастю до мюзиклів, перших значущих ролях та викликах, з якими стикається у своїй професії. Які образи залишаються нездійсненими мріями для акторки, а також який жанр кіно ще не отримав належної уваги в українській кінематографії – про це і багато іншого читайте далі в нашій бесіді.

Деталі можна викласти по-іншому, наприклад: "елементи" або "особливості".

Ви є акторкою театру та кіно. Яка з цих форм мистецтва вам ближча за своїм духом і чому?

Дати відповідь на це питання виявляється досить складно, адже я глибоко ціную і люблю кожну з цих сфер. Вони для мене нерозривні, адже я існую в них як в єдиному цілому. Театр — це можливість професійно вдосконалити свої навички та взаємодіяти з глядачем у реальному часі, тоді як кіно дозволяє застосовувати ці ж навички у новому контексті. Тому я не можу виділити одну з цих сторін як більш важливу за іншу.

Які проекти чи ролі мали найбільший вплив на вашу кар'єру акторки?

Чесно кажучи, у моєму професійному багажі поки що немає великої кількості досягнень, щоб виділити щось конкретне. Можу з упевненістю сказати, що я лише на початку свого кар'єрного шляху. Проте, найзначніший вплив на мене справила роль Даші у театральній постановці п'єси Ніни Захоженко "Я Норм" (Театр на Солом'янці, режисер Алекс Боровенський). Це була моя перша головна роль у театрі, і я відчувала величезну відповідальність. Я турбувалася, чи зможу впоратися з роллю, не порушити ритм вистави, чи зможу утримати увагу глядачів протягом всього дійства, і думок було безліч...

Насправді, я спочатку auditionувала на другорядну роль у виставі, але після кастингу отримала повідомлення, що головна роль дісталася мені. Моє щастя не знало меж!

Саме ця вистава вплинула на мене найбільше, бо вона була отією точкою не відправлення назад, новим чистим аркушем мого життя після студентства. Це мої перші відгуки від глядачів, перші професійні колеги на сцені, перша репертуарна вистава. Момент розуміння, що акторство - це моє.

На мій превеликий жаль, ця вистава більше не грається, але її запис можна переглянути на сайті Dramox!

Чи маєте ви бажання взяти участь у українському чи міжнародному проєкті в конкретному жанрі або під керівництвом певного режисера?

О, безумовно! З тих пір, як я почав навчання в університеті, у мене є мрія стати військовим або агентом під прикриттям! Але, на жаль, через свій вигляд, такі можливості поки що мене обходять стороною...

Я також маю величезну пристрасть до мюзиклів. Вони заповнюють моє серце! Кожного разу, коли переглядаю їх, не можу стримати сліз — це не лише через сюжет, а через неймовірний катарсис, який переживаю, спостерігаючи за складною хореографією, чудовою грою акторів та їх вражаючими вокальними даними! Для мене артисти мюзиклів — це справжні супергерої сцени!

Але на жаль, ніша мюзиклів у нас тримається переважно на театрах. Це безумовно круто! Просто дуже хочеться, аби у нас знімали цей жанр і в кіно. Але ж, знову таки, питання грошей. Бо мюзикли це дуже дорого.

Я займаюся співом і протягом 12 років професійно танцювала, тому в мене є велике бажання взяти участь у подібних фільмах, щоб спробувати свої сили!

Які українські фільми, на вашу думку, залишилися непоміченими і заслуговують на увагу глядачів?

На мою думку, українські фільми заслуговують на більше визнання. Це викликає у мене справжній біль, адже я бачу, як глядачі віддають перевагу іноземним стрічкам у кінотеатрах, нехтуючи нашими.

І справа навіть не у смаках, а у підтримці української кіноіндустрії. Наші фільми в прокатах зазвичай дуже програють і можуть йти в кінотеатрах всього тиждень-два. І яку касу вони підіймуть? Як вони окупляться?

Саме про ось цю ідейну недооціненість я говорю. Ідея українського кіно - ось що важливо! А смаківщина, вона завжди була і буде, з цим нічого не зробиш.

Які у вас плани на творчість у найближчому майбутньому? Чи є нові проекти, якими ви вже готові поділитися?

Знаєте, питання про майбутнє, напевно, є найбентежнішим для кожного українського актора, адже у нас йде війна... Те, що розвиток української культури і творчості не припиняється в таких умовах змушує мене кожного разу плакати від того, як я пишаюсь нашими людьми і їх стійкістю!

Проте організувати будь-які плани — завдання не з легких. Мабуть, варто зазначити, що я особисто зосереджений на сьогоднішньому дні, а все інше — вже як складеться. Можливо, це звучить дещо песимістично, але такі реалії нашого часу.

Я працюю в театрі "Театр на Соло", і ми активно продовжуємо ставити вистави та готувати нові прем'єри! Тож мої майбутні проекти в основному пов'язані з театральною діяльністю, і я з радістю запрошую вас відвідати наші вистави!

У сфері кіно наразі я перебуваю на стадії проведення кастингів. Я високо ціную свій досвід роботи в англомовних проєктах і можливість виходу на міжнародну аудиторію, але моєю мрією залишається реалізація в українському кінематографі. На жаль, цей процес поки що виявляється для мене досить складним, але я не втрачаю надії і вірю, що "мій" український проєкт вже незабаром з'явиться на горизонті!

Також рекомендуємо прочитати попередню частину інтерв'ю з Мариною Бойко.