Тьма та продуктивність: розкриваємо секрети ефективної роботи в умовах відсутності світла.
Росія знову завдає удару по енергетичній інфраструктурі України. Світла стало значно менше, ніж його наявність. Проте, час без електрики можна провести цікаво та затишно: романтичні вечері при свічках, вино в компанії друзів, перегляд фільмів з телефону, читання справжніх книжок, а також можливість відпочити та виспатися.
Однак для нас, фрілансерів, дистанційних працівників і незалежних творців, виникає важливе питання:
Коли і як потрібно займатися роботою?
Інтерв'ю можна провести не лише в онлайн-форматі, але й особисто. Однак для написання та, перш за все, розшифровки такого інтерв'ю необхідно мати доступ до електроенергії. Ціни на домашні електростанції викликають занепокоєння... Тож як же бути в цій ситуації?
Досвідчений керівник та креативний спеціаліст Артем Зелений запрошує переосмислити ситуацію з іншого кута зору:
Графіки відключень електрики знову змушують нас задуматися про вразливість наших звичних буднів. І ось, у цю темну пору, виникає несподіване — відчуття порожнечі, яке можна сприймати по-іншому. Можливо, це саме той момент, коли варто замислитися над поняттям ефективності і задати собі питання: чи не настав час витратити цю вимушену паузу на самоаналіз, а не на досягнення результатів?
Артем Зелений - засновник PR-компанії "Zeleni.agency", експерт зі стратегічних та антикризових комунікацій, спеціаліст із розробки та проведення інформаційних кампаній, підприємець у сфері креативних індустрій.
Артем Зелений: чи може бути так, що день без результатів не є поразкою?
Для того щоб подолати кризову ситуацію, що насамперед має психологічний вплив і, відповідно, стримує нашу продуктивність, Артем пропонує розпочати з ретельного аналізу ситуації:
Чому нас так турбує продуктивність?
Піарник підкреслює, що в наш час продуктивність вже не є лише інструментом для організації праці. Вона перетворилася на важливий критерій самооцінки, показник соціального статусу та сучасну валюту гідності.
Ми часто оцінюємо своє "я" через призму виконаних справ, швидкості реакцій та обсягу справ. Сьогодні фраза "бути продуктивним" сприймається як похвала, а день без досягнень - як невдача. Але коли ж саме це стало загальноприйнятим?
Ідеї продуктивності впливають на наше життя вже з XVIII століття.
Якщо дослідити коріння феномену продуктивності, то можна виявити, що його перші концепції з'явилися в XVIII столітті. Одним із піонерів цього напрямку став Бенджамін Франклін, який розробив свою методику щоденного самоуправління.
А індустріальна революція XIX століття зробила ефективність головною чеснотою доби:
Фредерік Тейлор створив концепцію "наукового управління", яка включала аналіз навіть найменших рухів працівника.
У двадцятому столітті рух, відомий як "Ефективність", підняв концепцію продуктивності до статусу морального обов'язку, тоді як фордизм перетворив її в економічну догму.
У XXI столітті продуктивність стала невід'ємною частиною нашого повсякденного життя, проникаючи не лише в промисловість, а й у наші оселі, розклади та свідомість.
Ми вдосконалюємо якість сну, активні прогулянки і навіть процес відпочинку. Те, що колись було лише засобом підвищення продуктивності, перетворилося на важливу частину нашого життя.
Обережно, ефективність викликає наркотичну залежність
Виявляється, ведучи оптимізований спосіб життя, ми стаємо залежні від ефективності, наче від наркотику:
Коли ми завершуємо завдання, наш мозок вивільняє дофамін — ту саму "біохімічну винагороду". Словесна підтримка від колег або комплімент від керівництва, як-от "ти чудово справився", стає причиною, чому ми вже не просто працюємо, а відчуваємо неперервний стан досягнення.
Психологи вживають термін "дикція подвійної вигоди", описуючи залежність, що отримує схвалення суспільства через свою "корисність".
Чи відчуваєте ви, що продуктивність вас переповнює? Випробування від Артема Зеленого.
Сигнали, що свідчать про те, що ви потрапили в пастку продуктивності:
* Страх марнування часу. Ви не дозволяєте собі нічого не робити.
* Хобі стають проєктами. Радість перетворюється на план і дедлайн.
* Вина за вільний час. Навіть у вихідні відчувається, що це "неефективно".
* Праця стає заміною для спілкування. Ви обираєте виконання завдань замість спілкування з людьми.
* Ілюзія постійної зайнятості. Навіть у темряві хочеться "встигнути".
Як відновити баланс між ефективністю та життям під час вимкнень електроенергії: поради від досвідченого керівника.
Зупиніться на мить. Коли гасне світло, може виявитися, що це не просто перешкода, а можливість для нових відкриттів. Задумайтеся, що дійсно має значення для вас. Через багато років ви будете згадувати не про кількість досягнень, а про те, як ви проводили своє життя.
* Дозвольте собі непродуктивність. Свічка, розмова, мовчання, книжка без плану -- усе це теж життя.
* Перегляньте ставлення до часу. Його не треба "економити" -- лише відчувати.
* Створіть власну систему рівноваги. Там, де є простір для тиші, буде місце і для натхнення.
Продуктивність — це добре, але не варто ставити її на п'єдестал.
Водночас, бажання діяти і домагатися успіху — це позитивний аспект. Артем підкреслює, що це вкорінено в нашій природі:
Людство вижило завдяки тому, що винагороджувало себе за зусилля: мисливець отримував дофамін за здобич, землероб -- за врожай
Сучасна ж проблема людства в тому, що цей інстинкт виживання перетворився на інстинкт змагання:
Ми продовжуємо працювати не лише для виживання, а щоб задовольнити сподівання інших. Тому продуктивність є нашою природною рисою, але культ продуктивності ми створили самі. Іронія полягає в тому, що справжня ефективність не в тому, щоб виконувати більше завдань, а в тому, щоб насолоджуватися життям на більш глибокому рівні.
Отже, Артем підсумовує нашу дискусію, зазначаючи, що хоча світло може згасати, а графіки можуть змінюватися, найголовніше — це не дозволити темряві стати ще однією гонитвою за "ефективністю без енергії".
Можливо, ці вісім годин без електрики – це можливість згадати, ким ми є без гаджетів, термінів і наперед спланованого життя. Адже інколи найвищою ефективністю є просто існувати, навіть коли все навколо зупинилося.
Зображення: приватний архів Артема, Pexels.