Коли мені виповнилося п’ять років, я брав участь у створенні пам’ятника Тарасові Шевченку разом з батьком і дідусем, який потім був встановлений у Севастополі.

У галереї ZAG відкрили виставку молодого талановитого скульптора Василя Одрехівського "Видиме невидиме"

Виставка "Видиме невидиме" -- це захоплююча подія, яка спонукає глядачів до глибокого діалогу з формами, просторовими рішеннями та внутрішніми значеннями сучасної скульптури. Цей проєкт об'єднує твори, в яких матеріальні аспекти слугують відправною точкою для обговорення тих тем, що не завжди можна помітити на перший погляд: пам'ять, напруга часу та крихкість людського досвіду.

Назва експозиції чітко відображає її основну ідею. У скульптурах Василя Одрехівського "видиме" втілює форму, текстуру та лаконічність, іноді стриманість. Натомість "невидиме" охоплює внутрішній рух, символіку, емоції та філософські підтексти, що поступово розкриваються перед глядачем. Художник працює зі простором так, що кожен витвір не лише існує автономно, а й взаємодіє з аудиторією, змінюючи своє сприйняття залежно від кута зору. "Видиме невидиме" є не тільки свідченням майстерності автора, але й запрошенням до повільного, уважного споглядання. Експозиція нагадує, що мистецтво може стати моментом зупинки, можливістю заглибитися у сенс, що ховається за формою, роздумувати про ідеї, закладені у матерію, і почути голос часу у тиші.

На виставці можна побачити 26 скульптур, виконаних з різних матеріалів, -- поділився з кореспондентом "ВЗ" Василь Одрехівський. -- Тут представлені також деякі мої ранні роботи, які слугують своєрідними точками відліку, демонструючи, звідки виникають мої ідеї. Це допомагає глядачеві зрозуміти певну історію моїх пластичних інтересів, які вже мають свою власну хронологію. Наприклад, серед експонатів є одна робота, створена у 2008 році. Проте, більшість з них -- це нові твори, які я створив за останні три-чотири роки і які ще не були представлені на публіці.

Витрачаєте багато часу на виготовлення однієї скульптури?

Для мене є надзвичайно важливим досягнення високої естетики в кожній лінії та формі. Я не можу собі дозволити створювати щось незавершене. Кожен елемент в моїй творчості ретельно продуманий, наповнений змістом і максимально точно втілений у тривимірному просторі. Концепція "видимого невидимого" — це не просто назва моєї виставки; це мій загальний філософський і мистецький підхід. Я звертаюся до тих невидимих аспектів, які справляють значно більший вплив на нас, ніж фізичні матеріали. Це внутрішні, фізичні напруги, стан гармонії або дисгармонії, відчуття цілісності, дихання. Це природні, властиві людині речі. Врешті-решт, все це веде нас до глобальних невидимих, але надзвичайно потужних понять — таких, як віра, що керує нами, і любов. Хоча ми не можемо їх побачити чи торкнутися, вони існують. У моїй виставці представлена фігуративна пластика: людина, що проходить через трансформацію, втрачаючи свою реалістичну тілесність і, немов дух, піднімається на поверхню. Навіть якщо скульптура виглядає повністю абстрактно, вона завжди стосується людини.

Помічаю, що в цьому місці представлені скульптури з гіпсу та металу. Який з цих матеріалів вам більш зручний для роботи?

Я прагну знайти оптимальне поєднання матеріалів, які вирізняються міцністю і довговічністю, а також здатні найкращим чином відобразити естетику, з якою я працюю. Мене приваблюють мінімалістичні, вишукані, іноді ніжні, але в основному блискучі форми.

-- Ну, і є скульптури різних кольорів...

-- Так, мене цікавить колір. Колір тут відіграє, швидше, інтуїтивну роль, але призначений для підсилення форми. Кожна скульптура -- завершений етап незавершеного шляху. Якщо кожна з них є у певному кольорі монохромна, то це мій шлях до того, щоб дійти до поліхромної скульптури і використати кілька кольорів у скульптурі. І це є надзвичайно складне завдання. Іншими словами, якщо порівнювати, то це, як композитор, який має зібрати в одне ціле цілий симфонічний оркестр, коли багато інструментів мають працювати на єдину цілісність.

Ви є сином знаменитого скульптора Володимира Одрехівського. Чи впливає батько на ваш творчий процес, можливо, надаючи поради щодо створення тих чи інших скульптур?

Я дуже ціную можливість працювати разом зі своїм батьком, якого щиро люблю і поважаю. Багато чого з того, що я вмію, я завдячую йому та моєму дідусеві, Василю Одрехівському, видатному скульптору та заслуженому діячу мистецтв, який покинув цей світ у 1996 році. Однак, я також прагну знайти свій власний шлях і вийти з-під їхнього впливу. Ми активно спілкуємося, і в нашій комунікації панує атмосфера взаємної поваги до ідей один одного. Незважаючи на нашу емоційність, ми ніколи не підвищуємо голоси та слухаємо думки один одного з відкритістю.

-- Ви народилися у родині скульпторів, тож з дитинства знали, що ваше майбутнє також буде пов'язане зі скульптурою?

Я маю віру в Бога і вважаю, що, можливо, це був Його задум. Проте, якщо говорити з людської перспективи, то ніхто ніколи не примушував мене займатися мистецтвом. Мені лише давали поради та ділилися своїм досвідом, за що я дуже вдячний дідусеві та батькові. Я сам обрав шлях художника, але справжню впевненість у своєму виборі здобув на третьому курсі Академії мистецтв.

-- А коли зробили свою першу скульптуру?

Коли мені було п'ять років, я брав участь у створенні пам'ятника Тарасу Шевченку, який встановили в Севастополі. Це було для мене абсолютно природно. Мені доручили вигладжувати плащ на скульптурі, і навіть існує легендарне фото, на якому ми працюємо втрьох (сміється. -- Г.Я.). Першу свою скульптуру з глини я зробив у тому ж віці. Деякі з моїх ранніх робіт досі зберігаються в нашій майстерні, хоч і покриті пилом. А вже у 18 років я відлив свою першу скульптуру в бронзі.

Скільки творів батька було знищено в моєму дитинстві?

-- Жодної. Зате я розбивав свої скульптури через те, що не був до кінця задоволений тим, що вийшло. Думаю, 20 скульптур пішли у яму з глиною. Не можу собі дозволити демонструвати будь що, не роблю скульптуру за два дні чи за тиждень. До прикладу, на виставці є робота, над якою я почав працювати у 2023 році, і лише недавно завершив. Попри те, що вона невелика, там є безліч різних етапів, і треба було довести її до такого стану, щоб гідно представити. Бо я несу відповідальність за кожну лінію, кожен штрих своєї скульптури...