"Україна — нація заголовків. Люди спілкуються лише поверхнево, не заглиблюючись у деталі," — зазначила Лідія Смола в подкасті "Медіуми".

У випуску -- про те, як алгоритми соцмереж підштовхують до емоційних рішень, чому "чорна п'ятниця" може бути пасткою для покупців і що робить нас легкою мішенню для інформаційних атак.

Як цифровий тоталітаризм впливає на наше життя, чому важливо навчитися бачити за заголовками глибший контекст і як маніпуляції формують наше сприйняття реальності? Про все це ведуча подкасту "Медіуми" Наталя Соколенко поговорила з Лідією Смолою, експерткою з комунікацій, докторкою політичних наук та професоркою КПІ імені Ігоря Сікорського.

А також про способи відрізнення фальшивих новин та маніпуляцій, як протистояти інформаційним коливанням і забезпечити захист власної уваги. Чи варто покладатися на інтуїцію у питаннях достовірності інформації, і чому в сучасному суспільстві знання та професіоналізм втрачають своє значення?

Підписатися на подкаст "Медіуми" можна на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, MEGOGO Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та інших подкастингових платформах.

00:00 Існує певна плутанина щодо терміна "медіаграмотність".;

03:24 "Через недостатню культуру спілкування з інформацією, людина продовжує вірити, що 'світ - це катастрофа'."

04:34 "Залежно від ситуації, можна впливати на будь-яку людину."

06:19 "Я певним чином застосувала алгоритми соціальних платформ.";

07:50 "Медіаграмотні люди розуміють, що можуть бути обдурені";

09:37 "Україна — це країна слоганів. Люди спілкуються лише на рівні заголовків."

11:30 "Коли вас безперервно турбують, ви переходите з емоційного піднесення в емоційну тривогу."

13:36 Що таке "чорна п'ятниця";

15:02 "Достовірні дані можуть слугувати засобом для маніпуляцій."

16:50 "ЗМІ повинні нести відповідальність за свої висловлювання, а не лише накопичувати вподобання."

19:01 "Ми існуємо в світі, де знання втратили свою цінність.";

19:47 "Основна ціль російської пропаганди — переконати людей у тому, що істини не існує в принципі."

21:40 "Якщо ви хочете впливати на своє життя -- докладіть зусиль, щоб розуміти, як ви споживаєте інформацію".

Існує певна плутанина щодо терміна "медіаграмотність".

Наталка Соколенко: Давайте розпочнемо з теми медіаграмотності. Я впевнена, що ви мали нагоду поспілкуватися з представниками різних державних установ та урядових структур. Чи доводилося вам пояснювати концепцію медіаграмотності людям, які займали високі посади і, здавалося б, повинні були бути обізнаними в цьому питанні?

Лідія Смола: Я постійно стикаюся з необхідністю роз'яснювати, що таке медіаграмотність, адже існує певне нерозуміння цього терміна, а також плутанина між двома поняттями, які часто сприймають як однакові: медіаграмотність і медіаосвіта.

Медіаосвіта охоплює вивчення теоретичних основ, а також специфічних практик, інструментів і навичок, необхідних для ефективного сприйняття та аналізу інформації. Вона дозволяє досліджувати особливості сучасного медіапейзажу та розуміти механізми комунікації. Серед різноманітних практик, які входять до медіаосвіти, можна виділити, наприклад, фактчекінг. Часто медіаосвіту неправильно ототожнюють з медіаграмотністю, хоча це не зовсім те ж саме.

Медіаграмотність можна визначити як ступінь медіакультури. Це більш комплексне поняття, що включає в себе вміння працювати з інформаційними технологіями, усвідомлювати їхнє значення, а також мати навички та компетенції для ефективного спілкування через медіа. Окрім цього, медіаграмотність передбачає здатність розрізняти справжню реальність від її симуляцій.

Через брак культури взаємодії з інформацією, людина все ще переконана, що "світ — це сміття".

Наталка Соколенко: Яким же сумним, "безнадійним та неприємним" є існування особи, що не володіє медіаграмотністю в сучасну інформаційну епоху?

Лідія Смола: Це залежить від того, які питання ставить собі людина. Для когось таке життя може бути дуже радісним: щодня людина дізнається й підтверджує свої переконання, наприклад, в існуванні рептилоїдів або підтверджує конспірологічні теорії. Вона знаходить однодумців. І навіть коли людина через відсутність культури взаємодії з інформацією втрачає гроші або емоційні ресурси, все одно залишається переконаною, що "світ лайно", і ми всі "летимо в прірву" третьої чи четвертої світової чи нас "усіх знищать", а планетою будуть ходити людиноподібні ящери.

"Здійснювати маніпуляції можна з кожною особою."

Наталка Соколенко: Давайте поговоримо про тих, хто прагне підтримувати своє здоров'я. Яку користь приносить їм медіаграмотність?

Лідія Смола: Коли я проводжу лекції для студентів на тему протидії маніпуляціям, я завжди наголошую: "Перше, що потрібно запам'ятати: маніпуляції можуть торкнутися кожного". Це пов'язано з різноманітними тригерами, обставинами і нашими емоціями. Тому, якщо ви скажете, наприклад, пані Наталю: "Я не піддамся маніпуляціям, адже прочитала всі необхідні книги", -- ви стаєте вразливими, оскільки втрачаєте пильність. У сучасному світі найціннішим ресурсом є увага, і якщо ви її втратите, хтось неодмінно цим скористається. Люди, які володіють медіаграмотністю, також мають свої обмеження. Бертран Рассел, видатний британський філософ і логік, чудово підкреслив нашу здатність обмежено сприймати реальність. Усі ми робимо помилки, але важливо, як ми їх інтерпретуємо: чи сприймати їх як невідворотну долю, чи ж розглядати як можливість для навчання та здобуття досвіду.

Існує чимало людей, які, незважаючи на свій значний вік, не набули реального досвіду, тоді як молоді можуть мати вже певні знання та навички. Досвід — це не просто набір подій, що трапилися з нами, а усвідомлення та аналіз цих подій, з яких ми вчимося. Саме тому можна зустріти осіб, які досягли 60 або 70 років, але залишаються вразливими до маніпуляцій з боку політиків. Наприклад, вони можуть віддати свій голос за незначну винагороду, як от "пакетик гречки", не усвідомлюючи наслідків своїх дій.

"Я певним чином застосувала алгоритми соціальних платформ."

Лідія Смола: Чи можуть медіаграмотні особи потрапити в пастку обману? Безумовно, адже сучасний інформаційний ландшафт зазнав суттєвих змін. Наприклад, нещодавно я проходила стажування в Тартуському університеті в Естонії, де одна з професорок піднімала тему цифрового тоталітаризму. Вона зазначала, як власники платформ і програм здатні збирати інформацію про нас. Серед прикладів можна навести скандал з Cambridge Analytica та інші подібні ситуації. При цьому варто врахувати, що люди самі діляться величезною кількістю особистої інформації.

Чи знаєте ви, як я справляюся з соціальними мережами? У них стільки реклами, що це просто дратує. Я вирішила провести експеримент над собою і показала його своїм студентам. Я поступово прибирала рекламу з соціальних мереж. Спочатку мені давали одну, потім іншу рекламу, але коли з'явилися такі оголошення, які мене почали лякати, я зрозуміла, що потрібно змінити підхід: почала лайкати сторінки садових центрів, оскільки маю пристрасть до висаджування дерев і рослин. В результаті моя стрічка перетворилася на справжній квітковий рай, заповнений пропозиціями щодо рослин і дерев. Таким чином, я знайшла спосіб обманути алгоритми на свою користь.

"Медіаграмотні люди розуміють, що можуть бути обдурені"

Лідія Смола: Медіаграмотні люди розуміють, що можуть бути обдурені. Вони верифікують інформацію, розуміють, що все, що ми бачимо, не обов'язково є реальністю. Медіаграмотність -- це не лише критичний аналіз, а й проста техніка: коли ви бачите інформацію, яка емоційно тригерить, запитайте себе: кому це вигідно? Наприклад, у соцмережах ви бачите фото молодого військового, який обіймає дівчину, вона тримає квіти. Вона пише: "Мій коханий іде під Покровськ, а ми сьогодні одружилися. Поставте лайк". Ви подумаєте: "Це така дрібничка, поставлю лайк, комусь буде приємно". Але ваш лайк піднімає видимість цієї фейкової сторінки, яка за тиждень напише: "Усе пропало, Росія переможе". Людина, яка грамотна, дивиться і ставить собі питання: кому це вигідно, хто автор сторінки, для чого дівчині лайк? Але загал людей не переймається. Тому що думати -- це важко. Декарт говорив, що займається цим кілька разів на місяць. Що ж нам говорити, посполитим?

"Україна — це країна заголовків. Люди спілкуються лише на поверхневому рівні."

Лідія Смола: Перше -- це розуміння того, що емоційно заряджена інформація вимагає від нас дій. Мені дуже подобалося дослідження, проведене консалтинговою компанією PlusOne Максима Саваневського, він сказав яскравий вислів, але печальний: Україна -- це країна заголовків. Люди не говорять далі заголовків. Коли я даю інтерв'ю -- беруть якусь фразу з мого інтерв'ю. В тексті є пояснення, інші речі, але люди беруть заголовок, а далі не читають. Бо інформації багато. Вони можуть читати ще підводку, цитату, але не споживають інформацію, щоб її проаналізувати. У нас немає напрацьованих відповідальних медіа, які хапаються, щоб дати сильну фразу. До прикладу, нещодавно в нас суспільство було дуже розхитане і в певних людей викликав паніку й тривогу вислів "радника Трампа", який нібито сказав: "Про Крим забудьте". Я подивилася оригінальне джерело і побачила, що написано було дещо інше. Понад те, коли я подивилася хто цей пан, то виявилося, що він був у виборчій кампанії Трампа, але він не є тією особою, якою його назвали українські медіа.

Наталка Соколенко: Я згодна, тут наші журналісти показали себе медіанеграмотними, коли навіть у заголовок винесли саме цю фразу про Крим.

Коли вас постійно тривожать, ви переходите з емоційного підйому в стан паніки.

Наталка Соколенко: Я почала розмірковувати над тим, чому мені потрібна медіаграмотність. На мою думку, це необхідно для збереження власної гідності.

Лідія Смола: Прекрасне бажання, підтримую. Я часом дивлюся, як ідуть хвилі того, що називають "срачами" у соціальних мережах. Бо в соцмережах дуже багато людей, які самостверджуються в цьому. Я мовчу про ботів і тролів, але часом бачу, як обдурюють дуже простими, легкими формами. Це негідно. І це справді -- почуття гідності: що я гідна людина й вартую того, щоб зі мною спілкувалися як із дорослою людиною. Тому що часто використовується "батьківська позиція", яка йде поряд із медіаграмотністю, коли вам кажуть: "Навіщо вам знати, що ми тут у владі робимо? Ви платіть податки й приходьте раз на чотири чи п'ять років віддати свій голос. Ми краще знаємо". Тобто це питання гідності.

Лідія Смола: Також я би говорила про якість життя.

Наталка Соколенко: Як пов'язана якість життя і медіаграмотність?

Лідія Смола: Пані Наталю, коли вас постійно кидають на емоційні гойдалки -- тут вас вгору ("війна закінчиться за два-три тижні"), тут униз (та ж сама особа з мільйонами переглядів і прихильниками каже: "Все, кінець, Україна як країна не буде існувати, треба здаватися Росії, треба вводити російську мову як другу"), а потім відбувається Курськ, ця людина знову підіймає нас на гойдалку і каже: "після Курська Росія впаде".

Наталка Соколенко: За два-три тижні.

Лідія Смола: Наразі відбуваються події під час Покрови, і та сама особа знову висловлює протилежні думки. Таким чином, вплив на якість життя проявляється в постійному емоційному коливанні, коли ви переходите від збудження до паніки. Це вже відображається і на фізичному стані нашого організму: ми страждаємо від недосипання, а маніпулювати нами стає значно легше. Тому можна стверджувати, що якість життя є важливим аспектом.

Що таке "чорна п'ятниця"

Лідія Смола: Другий -- ми приймаємо рішення: голосувати, купувати товар. Що таке "чорна п'ятниця"? Я була у Сполучених Штатах, у Гарварді -- й професор запропонував мені провести експеримент. Я потім його проводила в Україні. Він запропонував піти у великий торговий центр, де багато магазинів, і переписати на листочок ціни, які є там. Це було за два тижні до "чорної п'ятниці". Потім у день "чорної п'ятниці" я прийшла в той самий торговий центр, побачила величезну чергу біля входу. Коли центр відкривався, потік покупців виніс мене. Я бачила, як дві жінки билися чоботом, кожна тягнула його до себе. Я намагалася не потрапити під гарячу руку покупців, але дивилася на цінники. І бачила, що ціна була вища, ніж та, яку я переписувала до цього. Вона була перекреслена, поставлена "нижча" ціна, але ця "нижча" ціна все одно була вищою, ніж та, яку я бачила до того. Перед повномасштабним вторгненням я запропонувала студентам це зробити й сама пішла у великий торговий центр і переписувала ціни. Я побачила те саме. Тому що таке "чорна п'ятниця"? Це емоційне збудження, яке в людей накручується через різні картинки, яке призводить до поштовху їхніх дій.

"Інформація, що відповідає дійсності, може стати засобом маніпуляції."

Лідія Смола: Медіаграмотність -- це не тільки вміння відрізняти фейки від маніпуляцій. Фейки -- слово, яке у 2016 році стало словом року за версією словника Collins, а у 2017-му кількість використань цього терміна зросла на 365%. Медіаграмотність і медіаосвіта пояснюють, що фейк -- це упереджена, брехлива або перекручена інформація. Сьогодні це може бути неправдива фотографія, текст, вирваний із контексту, що часто використовують політики.

Маніпуляція не завжди означає використання неправдивої інформації. Яскравим прикладом є відомий вислів: "Покарати не можна помилувати". Залежно від розташування коми, значення фрази кардинально змінюється: "Покарати, не можна помилувати" чи "Покарати не можна, помилувати". Лише змінивши позицію коми, ми можемо вплинути на чиєсь життя. Маніпуляція може включати правдиві факти, але подавати їх в певному контексті або бути частково викривленою. Це часто практикують журналісти, які навмисно акцентують увагу на вигідних моментах, тоді як інші залишаються поза увагою. Навіть достовірна інформація може слугувати інструментом для маніпуляцій. Але виникає питання: наскільки адекватно ми сприймаємо таку інформацію?

"Медіа повинні відповідати за свої слова, а не просто збирати лайки"

Лідія Смола зазначає, що медіаграмотність є складним питанням. Наприклад, уряд Швеції реалізував програму, спрямовану на підвищення обізнаності громадян щодо захисту від дезінформації.

Наталка Соколенко: Неймовірно...

Лідія Смола: Наш уряд поширює неправдиву інформацію...

Наталка Соколенко: І у нас триває війна, де значна частина цієї тотальної війни проти нас є інформаційною. Вона побудована на фейках і маніпуляціях. Проте подібної програми немає.

Лідія Смола зазначає, що Швеція запровадила цю програму понад десять років тому, в часи, коли навіть не існувало ознак того, що Росія намагатиметься дестабілізувати ситуацію в скандинавських країнах. Шведський уряд закріпив принципи соціальної відповідальності для медіа: засоби масової інформації повинні не лише збирати лайки та увагу, а й нести відповідальність за свої висловлювання.

Коли ми обговорюємо медіаграмотність, важливо усвідомити, як змінилися методи маніпуляції. Наприклад, півстоліття тому, щоб обманути людину, потрібно було фізично залучити її або розклеїти плакати, як це ілюстровано в романі Джорджа Орвелла "1984". Сьогодні все стало набагато простіше: достатньо зайти в інтернет чи соціальні мережі. Найприкріше, коли я читаю результати опитувань, в яких люди пояснюють, як вони оцінюють правдивість інформації, і чую, що вони відповідають: "інтуїтивно". Звісно, інтуїція має місце, але важливо розрізняти загальну інтуїцію та професійну. Наприклад, лікар, спостерігаючи за пацієнтом, здатен зрозуміти, що відбувається, адже це результат багаторічного навчання та практики. Професіоналізм полягає в умінні помічати те, що не помітно на перший погляд. Проте, коли людина заходить у соціальні мережі, вона заявляє: "Ця інформація правдива, а ця — ні". Чому? "Просто так!"

Наталка Соколенко стверджує, що мова може йти про зовсім нові аспекти або особистостей, з якими людина ще не мала змоги ознайомитися. Проте вона підкреслює, що в таких ситуаціях важливу роль відіграє "інтуїція".

"Ми існуємо в світі, де знання втратили свою цінність."

Лідія Смола: Так, але існує ще один сумний аспект, який формує моє скептичне ставлення до всеохоплюючого поширення медіаграмотності. Ми живемо в епоху, коли знання втратили свою цінність. Рівень знань професора та студента став практично однаковим. Професіоналізм та експертиза більше не цінуються. Подивіться на ситуацію з Трампом: його перемога миттєво перетворила багатьох на "експертів" з його особи. Досі багато хто вважав себе фахівцями у стратегічному плануванні. А у нас є депутатка, яка вказує Генеральному штабу та Головнокомандувачу, як діяти на фронті. І ця депутатка не зазнає суспільного осуду, не втрачає свій соціальний капітал, адже завжди знайдуться ті, хто її підтримує.

"Головна мета роспропаганди -- переконати, що правди взагалі не існує"

Наталка Соколенко: Але я все ж маю надію, що ці "гойдалки" хитнуться в інший бік від тотального невігластва й нівелювання цінності знань. Усе ж таки людство переживало на раз, мені здається, такі гойдалки.

Лідія Смола: Безумовно, проте існує ще одна небезпека. Коли люди втрачають довіру до всього і всіх, зникає важливий соціальний феномен — солідарність. Російську пропаганду часто неправильно інтерпретують. Багато хто вважає, що мета Росії — довести свою правоту. Це хибне уявлення, адже справжня мета Росії полягає не в тому, щоб переконати всіх у своїй "безгрішності", чи "високій духовності", чи в тому, що вона представляє "духовний народ". Головна мета полягає в тому, щоб заперечити саму можливість істини, стверджуючи, що всі обманюють і нікому не можна вірити. Це і є їхня основна стратегія. Тому, якщо суспільство впаде в крайнощі абсолютної недовіри, це також призведе до негативних наслідків. Людина є соціальною істотою. У перший рік війни саме горизонтальні зв'язки, такі як створення спільнот, волонтерські ініціативи та взаємодопомога, допомогли нам вижити. Солідарність стала тим чинником, який підтримував Збройні Сили України та надавав допомогу людям, які опинилися в складних ситуаціях: втратили житло або були змушені залишити окуповані території. Саме солідарність стала нашою опорою.

"Якщо ви хочете впливати на своє життя -- докладіть зусиль, щоб розуміти, як ви споживаєте інформацію"

Наталка Соколенко: Я хотіла б, щоб ми заохотили людей вчитися бути медіаграмотними. Чи є у вас таке бажання?

Лідія Смола: Безперечно. Хочу зазначити таке: якщо ви прагнете мати вплив на своє життя, бажаєте уникнути обманів, хочете усвідомлювати різницю між віртуальним світом та реальністю, а також відчувати справжній смак життя, який не нав'язується ззовні — адже вам можуть підсовувати неякісні речі, маскуючи їх під щось приємне, а згодом ви це усвідомлюєте, і не хочете відчувати розчарування — то варто прикласти зусилля для того, щоб зрозуміти, як саме ви сприймаєте інформацію. Знаєте, пані Наталю, дозволю собі провести невелику метафору.

Лідія Смола: Чому ви не відбираєте червоні, красиві гриби з білими крапками?

Наталка Соколенко: Прекрасні, але небезпечні - і я обираю саме це.

Лідія Смола: Ви робите вибір. Ви не відмовляєтеся від грибів. Ви просто знаєте, які можна збирати, а які -- ні. Вас, мабуть, навчили цього батьки?

Наталка Соколенко: Так, це батьки.

Лідія Смола: Ви вирушаєте до лісу, насолоджуючись красою природи, збираєте гриби, а потім радуєте своїх рідних смачними стравами, такими як жульєн або грибний суп, правильно? Ви використовуєте щедрість природи — гриби. Але, пані Наталю, чи відомо вам про випадки отруєння грибами?

Наталка Соколенко: Таке трапляється.

Лідія Смола: Смертельні інциденти трапляються. Але чи усвідомлюють ці люди, що деякі гриби можуть бути небезпечними?

Наталка Соколенко: Важко визначити... Можливо, це пов'язано з браком знань або ж недостачою відповідальності?

Лідія Смола: Давайте розглянемо недостатню відповідальність за наші власні рішення, які можуть мати серйозні наслідки. Це також стосується інформації. Ми часто не усвідомлюємо цього.

Наталка Соколенко: Таким чином, яскраві заголовки, ймовірно, нагадують мухомори.

Лідія Смола: Існують білі гриби, які також вражають своїм кольором.

Наталка Соколенко: Не такі, як мухомори.

Лідія Смола: Яскраві заголовки можуть бути "мухоморами". Побачивши такий заголовок, варто одразу верифікувати його: який це "гриб" і що ховається під цим гарним "капелюшком"?

Наталка Соколенко: Дякую дуже за цю розмову і за вашу метафору. Вона, як на мене, чудово пояснює сутність медіаграмотності та спонукає людей діяти, працювати над собою в цьому напрямку вже з цієї хвилини.

Лідія Смола: Люди отримають результати. Це призведе до покращення якості життя, яке супроводжуватиметься зменшенням розчарувань і збільшенням радості від існування.

Нагадаємо, в попередніх випусках подкасту "Медіуми" говорили з Ольгою Кравченко про конференцію "Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні", Наталією Романишин про те, які техніки маніпуляції використовують різні телеграм-канали, Дмитром Литвином про "Укрінформ", "УП", телемарафон та "офреки" для журналістів, Тетяною Лебедєвою про залаштунки журналістського конкурсу "Честь професії" та роботу Комісії з журналістської етики, Крістіною Гаврилюк з Мінцифри про те, чи здатні DMA і DSA змінити правила гри на європейському ринку цифрових послуг, Олександром Педаном про співпрацю з Суспільним, новий проєкт замість "УніверCheck" та інші ідеї pedan|buro, Катериною Котвіцькою з MEGOGO Audio про аналіз поточної ситуації та трендів у сфері дистрибуції аудіоконтенту онлайн Філом Пухарєвим про феномен фільму "Яремчук. Незрівнянний світ краси", Кирилом Передрієм про те, як наймолодший журналіст України готується до інтервʼю з провідними політиками країни, Галою Котовою з Viber про те, як досвід роботи під час пандемії допоміг команді Rakuten Viber зростати після початку широкомасштабного вторгнення, Дмитром Хоркіним про те, як вплинула війна на розвиток радіо в Україні.

The project Media and Information Literacy Boost in Ukraine is designed and implemented by the NGO Detector Media in partnership with UNESCO and with the support from Japan. The project is part of UNESCO's broader efforts to support the Safety of Journalists and Freedom of Expression in Ukraine.