Уявіть собі театральний Гоґвортс: дослідження Школи Жака Лекока та мистецтва фізичного театру.

Книга "Поетика тіла: педагогіка театрального творення"

Жак Лекок: його праця та причини появи українського перекладу.

Два роки, проведені в Школі Жака Лекока у Парижі, кардинально змінили моє сприйняття мистецтва та театральної освіти. Після повернення в Україну у 2021 році я розпочав викладання в університетах та театрах, намагаючись передати свій досвід. Я був вражений тим, як мало відомі в нашій країні ім'я Жака Лекока та його унікальний підхід до навчання.

Так виникла ідея перекласти його книгу "Le Corps Poétique", яка не лише відкриває двері до внутрішнього світу Школи, а й розширює наше уявлення про театр, рух, тілесність, гру та саму суть освіти. Від особистого творчого шляху автора до віртуозних педагогічних рішень та прикладів вправ — Лекок веде читача через свою філософію мистецтва, що залишила слід на багатьох поколіннях митців і мисткинь по всьому світу.

Рекламное сообщение

Авторські права на цю книгу належать родині Жака Лекока, зокрема його доньці Паскаль, яка була однією з моїх викладачок під час навчання в Парижі. Пізніше я дізнався, що родина взагалі не надає права на переклад без участі випускника їхньої Школи в проєкті. Тож я став науковим редактором видання під назвою "Поетика тіла: педагогіка театрального творення", яке ми презентували в Києві 30 вересня в співпраці з видавництвом ArtHuss. У майбутньому ми плануємо представити цю книгу й в інших містах України, включаючи мій рідний Харків.

Уявіть собі театральну версію Гоґвортсу.

Вперше я дізнався про Школу Лекока в 2018 році, коли навчався в театральній академії The Lir National Academy of Dramatic Art у Дубліні. Ця академія слідує британській традиції театральної освіти, акцентуючи увагу на тексті та психологічному театрі, а також на потребах кіноіндустрії.

Вечорами після занять в академії я відвідував тренінги з фізичного театру, який і нагадав мені про першоджерело мого зацікавлення театром: рух, гру, імпровізацію -- творення в чистому вигляді. Там я випадково дізнався про цю дивакувату школу, оповиту легендами та плітками, у самому серці Парижа, де й провів наступні два роки.

Зображення: люб’язно надане автором.

Жак Лекок

"Уявіть театральний Гоґвортс", -- так я відповідаю, коли мене просять коротко описати Школу Жака Лекока. Принаймні саме таке відчуття магічності та інтриги супроводжувало мене впродовж навчання. Старе приміщення одного з перших в Парижі боксерських клубів. Простір студентів -- на першому поверсі, викладачів -- на другому. Нагору ведуть дерев'яні сходи. Уперше студенти піднімуться цими сходами лише наприкінці першого семестру -- коли викладачі запросять їх на індивідуальні співбесіди для надання зворотного зв'язку. Навчання триває два роки, хоча на другий курс переходить лише близько половини групи. Тут немає жодних іспитів чи оцінок, а викладачами Школи можуть стати лише її випускники.

В основі Школи Жака Лекока лежать рух, імпровізація та співтворення, поєднані з невтомним плеканням інтересу до навколишнього світу. Спостережливість, уважність і щира відкритість культивуються як фундамент світовідчуття. Ми працювали в групах по троє, п'ятеро, семеро, а часом і більшими колективами -- і майже ніколи поодинці. "Ви не можете витягнути себе із самих себе. Це зроблять інші", -- казав Лекок.

На відміну від психологічних методів акторської підготовки, які заохочують акторів занурюватися у свої внутрішні переживання та спогади, Жак Лекок пропонував звертати увагу на навколишній світ, черпати натхнення з його краси, поетичності, комічності та трагедії. Він ставив акцент на важливості тіла, адже воно є нашим первинним джерелом пізнання, відчуттів і досвіду. У одному з інтерв'ю Лекока запитали: "Чому ви так акцентуєте увагу на русі у навчанні?" Він відповів: "Бо врешті-решт у житті залишається лише пам'ять про те, що ми відчували через рух".

Зображення: люб’язно надане автором.

Жак Лекок ( архів)

Поєднання мистецької, педагогічної та дослідницької роботи

Рекламное сообщение

Основою всіх моїх проєктів є школа Жака Лекока. Цей досвід став каталізатором для перевидання "Філософії театру" Леся Курбаса у 2022 році, разом із харківським видавцем Олександром Савчуком. Курбас був піонером українського театрального авангарду, створюючи мистецькі концепції та середовища, які були знищені радянським режимом у 1930-х роках. Французьким колегам пощастило більше, адже їхнім "Курбасом" став Жак Копо, чий інтелектуальний та творчий спадок частково увібрали в себе Жак Лекок та його школа. Я досліджую ці методологічні зв’язки у своїй магістерській роботі 2025 року, яка присвячена паралелям між підходами до руху в театральній практиці Леся Курбаса та школі Жака Лекока.

Мені завжди було цікаво поєднувати мистецьку, педагогічну та дослідницьку роботу. Із цієї тріади інтересів народилося мистецьке об'єднання "Хвиля", засноване навесні 2024 року. "Хвиля" -- це приватна театрально-освітня інституція у Львові, яка впроваджує альтернативні підходи до навчання та мистецької практики. У вересні 2025 року у співпраці з Львівським національним університетом імені Івана Франка ми набрали акторський бакалаврський курс, який став нашою головною лабораторією на чотири роки. Усі наші проєкти обертаються навколо трьох методологічних стовпів: Школи Жака Лекока, українського театрального авангарду Леся Курбаса та німецької школи дизайну й архітектури Баугауз.

Без сумніву, досвід навчання в Школі Жака Лекока залишив глибокий слід у моєму сприйнятті світу та розумінні театральної освіти. Саме тому наша команда активно використовує основні принципи, цінності, логіку та навіть терміни цієї педагогіки. Проте справжній шлях уперед — це шлях до власного «я». Мати орієнтири корисно, але зупинка на місці може бути небезпечною, тому ми завжди знаходимося в пошуку нових можливостей.

Зображення: люб’язно надане автором.

Майстер-класи фізичного театру від колективу 'Хвиля'

Про важливість проєктів, які стимулюють державну систему освіти до змін

Сьогодні театральна освіта переживає складний період. Як і в багатьох інших галузях, найгостріше відчувається нестача бачення та стратегічного підходу до розвитку.

Одночасно пострадянські методи, ціннісні орієнтири та терміни вже давно втратили свою актуальність. Нові ініціативи, запропоновані окремими викладачами, найчастіше стикаються з байдужістю та некомпетентністю адміністративного персоналу. Розклад занять часто складається без врахування потреб студентів, а програми навчальних дисциплін не узгоджуються між собою.

Студенти часто опиняються в ситуації, коли їм необхідно підтверджувати свою здібність і право на підтримку, перш ніж здобудуть довіру від досвідчених фахівців. Це може стати причиною психологічного насильства, зневажливого ставлення та підриву віри в себе, що, в свою чергу, суперечить основній меті здорового навчання.

Саме тому сьогодні надзвичайно важливими є незалежні інституції та ініціативи, які спонукають державну систему освіти до змін, пропонують альтернативні варіанти навчання, впроваджують нові підходи до комунікації та взаємодії, формують інноваційне середовище та, найголовніше, об'єднують і підтримують молодь. Наша спільна мета — виявляти такі ініціативи та сприяти їх розвитку, водночас зменшуючи толерантність до антигуманних, ейджистських та мізогінних практик.

Зображення: люб’язно надане автором.

Майстер-класи фізичного театру від колективу 'Хвиля'

Читайте такожФранцузька режисерка Аріан Мнушкін: "Тирани не люблять творців мистецтва"