Виховала багато дітей, а в похилому віці опинилася в притулку: як в Україні виживають самотні літні люди?

На початку липня в Києві вперше відбувся фестиваль "Кураж", на якому було створено спеціальний простір для людей похилого віку, ініційований благодійним фондом "Юлині бабусі". У цей день благодійники привезли своїх підопічних — самотніх літніх людей з притулків, подарувавши їм незабутнє свято та радість. Хоча в пансіонах їжі й комфорту не бракує, проте гостро відчувається нестача спілкування, культурних заходів та уваги. Особливу популярність на заході здобула 83-річна бандуристка Людмила Вердієва, яка стала справжньою зіркою свята.

"Мої вихованці ніколи не стануть злочинцями" і яким чином можна вижити в Україні на пенсію.

Людмила Кирилівна - справжня музикантка та педагог, напевно, з небесним покликанням. Її любов до музики триває з самого дитинства, і вона присвятила цьому мистецтву все своє життя. Протягом 45 років вона навчала учнів, вкладаючи в кожен урок частинку своєї душі.

Коли мені виповнилося 12, моя сестра потягнула мене за руку до музичної школи. Я заспівала там, висловивши своє бажання навчитися грати. Мій голос був досить хорошим. І так, я обрала бандуру, адже цей інструмент потребує вокального супроводу.

Уже тоді улюбленою піснею маленької дівчинки Люди була українська народна "Місяць на небі". Саме її вона заспівала першою, так би мовити, на пробах:

Це була моя дебютна пісня в музичній школі. Хоча, здавалося б, я ще була занадто юною. Мені всього 12 років, а я вже прагнула співати про любов. Завжди захоплювалася мелодійними композиціями.

Так понад 70 років тому пані Людмила почала співати й грати. Потім закінчила музичну школу, за нею - Київське музичне училище ім. Р. Глієра. І почала працювати: спершу за розподіленням - працювала в Чернігівській філармонії музиканткою. А трохи згодом, за власним бажанням, почала викладати діткам у музичній школі. Першою школою в кар'єрі Людмили Кирилівни була Димерська, потім вона працювала в Білогородці та кількох НЗ у самому Києві.

Я з учнями їздила по концертах, і навіть возила їх у різні міста на концерти музичних училищ, агітувала бувати на концертах у Києві. Усе, щоб їх зацікавити, щоб вони пішли музичним шляхом. І вони так і зробили. Мої учні були учасниками різних груп бандуристів, виступали на міжнародних музичних конкурсах і концертах.

Ми досі підтримуємо зв'язок з ними, і вони продовжують виявляти бажання вчитися, а тепер вже самі навчають дітей у музичних школах. Я вірю, що мої учні завжди залишаться добрими людьми, стануть відданими слухачами театру та учасниками музичних фестивалів. Вони вже проявляють себе як чудові особистості і глибоко цінують свої інструменти.

Сьогодні пані Людмила святкує свої 83 роки. Вона проживає в Будинку ветеранів сцени, оскільки не має власного житла. Її діти, онуки та правнуки через війну перебувають за кордоном, а літній жінці вже нелегко самостійно піклуватися про себе.

Інформаційно. Будинок ветеранів сцени на честь Н. М. Ужвій є єдиним в Україні стаціонарним медико-соціальним закладом, який надає допомогу самотнім ветеранам сцени літнього віку, що потребують регулярної підтримки.

Я проживаю в цьому закладі вже шість років. Умови тут насправді добрі: у мене є власна кімната, а моє фінансування забезпечується через пенсію, з якої автоматично відраховується 75%. Проте, сам процес потрапляння сюди був нелегким: це єдиний притулок такого типу в Україні.

Не вирушила за кордон з дітьми, оскільки важко витримувати такі довгі подорожі, але основна причина полягає в тому, що все моє життя залишилося в Києві: учні, друзі і навіть робота. Півтора роки тому я ще керувала хором "Рідні Нивки".

Зараз через проблеми зі здоров’ям Людмила відчуває труднощі з роботою та пересуванням по Києву, користуючись громадським транспортом. Тому вона вирішила покинути хор і тепер стежить за його концертами на YouTube.

Проте душа все ще прагне мистецтва. І знову Людмила Кирилівна, завдяки підтримці благодійників, має змогу виступати, співати та активно брати участь у культурному житті. Особливим моментом став її міні-концерт на стильному світському заході "Кураж" у Києві. Тут, як завжди, вона радувала слухачів нашими національними піснями:

Я завжди дуже любила українські пісні, багато їх грала, і учнів своїх їм учила. І сьогодні їх грала, бо українські народні пісні люблять усі

"Я вже приблизно місяць в захопленні": участь Будинку ветеранів сцени у модному фестивалі.

Особливо тішить літніх людей те, що на фестивалі "Кураж" вперше відведено простір для представників старшого покоління, і це не буде останнім разом. В майбутньому планується регулярна участь у "Куражах", на які пані Людмила та її друзі з притулку вже з нетерпінням очікують.

Адже для них це чи не єдина можливість доста поспілкуватись з різними цікавими людьми та побувати десь поза межами притулку, а також навіть просто поласувати смаколиками:

У тому просторі навіть виноград приносив мені радість, адже я вже давно не смакувала його.

На цьому місці можна було насолодитися настільними іграми, зокрема старші охоче змагалися в шахах, відпочити з цікавою книгою, а також відвідати маленьку імпровізовану сцену, на якій виступила Людмила Кирилівна.

Мене дуже тішить те, що випадкові перехожі помічали мою гру, зупинялись, слухали, а деякі навіть підходили до мене, забуваючи про масштабну музику фестивалю. Ось уже майже місяць я перебуваю під враженням від цієї події, і вона досі приносить мені радість.

Дуже радує, що це не перший і не останній культурний захід "Юлиних бабусь" для літніх людей з притулків. Пані Людмила, наприклад, є щасливицею серед інших. По-перше, вона має можливість виїжджати з пансіонату, адже її заклад розташований у Києві, де проводиться безліч культурних заходів. Натомість багато інших самотніх літніх людей, які страждають на серйозні хвороби і мешкають в інших містах або селах, не мають такої можливості. Тому, якщо ви володієте талантами і маєте добре серце, запрошуємо вас відвідати будинки для літніх людей і подарувати їм радість через музику, поезію, наукові лекції та інші форми мистецтва.

А якщо немає змоги, підтримаєш нас фінансово!

Але щодо комфорту в пансіонах, можливості якого теж обмежені, наразі "Юлині бабусі" оголосили збір для будинку престарілих у селі Прибірськ на Київщині, куди переїжджають старенькі з прифронтових територій. Мета - 300 000 грн на дах нового корпусу притулку.

Долучитися до збору можна і гривнею, і двадцятьма на банку або за посиланням.

Інформаційно. Благодійна організація "Фонд підтримки Юлиних бабусь" була створена в 2022 році. Її основна мета полягає в наданні допомоги та підтримки одиноким літнім людям, а також тим, хто проживає в інтернатах, будинках для літніх людей та на звільнених від окупації територіях.

Фонд надає продукти харчування, засоби особистої гігієни, медикаменти, необхідну техніку та інвентар, а також організовує дозвілля для мешканців закладів, які перебувають під його опікою.

Під наглядом фонду перебуває понад 1100 осіб у дев'яти установах, розташованих у Київській, Житомирській та Дніпропетровській областях.