Виноробня Vino Demidi: як підприємець з Київської області перетворює село на центр винного туризму.

Кілька років тому у кожному дворі проходив процес випалу глини, а нині тут виготовляють вино з виноградних сортів, які відсутні як на Закарпатті, так і на Одещині. Це захоплююча історія виноробні Vino Demidi.

Живописні Дибинці, розташовані в самому серці Наддніпрянщини, оточені безкраїми полями та зеленими лісами, а також омивані водами річки Росі, виглядають як типовий куточок Київської області. Проте, є кілька особливостей, які відрізняють їх. По-перше, Дибинці славляться своєю давньою історією, будучи важливим центром українського гончарства, що в минулому не поступався Опішні.

По-друге, протягом останніх п'яти років у цьому регіоні функціонує виноробня, що вирощує унікальні сорти винограду. Вона оснащена новою просторною будівлею, яка включає підземну галерею, а також сучасними технологіями від провідних світових виробників. Засновником цього підприємства є місцевий підприємець, благодійник і активіст Петро Гавриленко. Він активно працює над розвитком туристичної інфраструктури, завдяки чому Дибинці тепер здатні конкурувати з популярними курортами Закарпаття та Одещини.

Фермерське господарство "Димидівське" - це сімейне підприємство, яке виробляє вино під торговельною маркою Vino Demidi. У Дибинцях знайти його легко: виноробня розташована на початку села. За великими воротами одразу розташовані виноградники, площа яких сягає п'яти гектарів.

Ділянка має привабливий рельєф і виходить до природного водоймища. На протилежному березі розташована елегантна цегляна споруда, яка завдяки своїй симетрії, чітким формам, великим вікнам та кольоровій палітрі нагадує класичний стиль італійської архітектури. Це новозбудована виноробня, що разом з виноградниками складає єдиний виноробний комплекс.

Гавриленко мріяв про виноробство протягом десяти років: під час зарубіжних поїздок його завжди вражали мальовничі виноградники. Він прагнув відтворити цю чарівну картину у своєму рідному селі, де народився і де жили його предки.

Останнім поштовхом до дій стала поїздка в Грецію, де підприємець дізнався про давній зв'язок вина та глини. Раніше напій витримувався в глиняних ємностях, а Дибинці славилися унікальним мальованим посудом з білої глини, поклади якої залишилися в ґрунтах досі. Тож основою майбутньої виноробні стали особливий теруар, утворений глиняними ґрунтами, горбистим рельєфом, лісом, за які Дибинці прозвали міні-Карпатами, та бажання розказати історію села через вино.

Гончарство було справою не лише для родини Гавриленків, а й для всіх мешканців села. В кожному господарстві можна було знайти горн для випалу глини. У 19 столітті в Дибинцях функціонувала значна фаянсова фабрика, заснована графами Браницькими, де працювали також іноземці.

Видатні майстри демонстрували свої роботи на виставках як в Україні, так і за її межами, а їхні витвори мистецтва знаходяться в музеях. Національний промисел зазнав занепаду з приходом радянської влади. Під час насильницької колективізації всі були змушені працювати в колгоспах.

"Щоб продавати свої вироби, гончарам треба було відпрацювати трудодні в полі, тоді їм дозволяли їхати на ринок. На виїздах стояли патрулі. Якщо не відробив - глечики били. Інша причина занепаду гончарства - перехід на алюміній. Проте в Дибинцях багато де зустрічаються дахи, криті черепицею з місцевої глини", - розповідає менеджерка з гостинності Vino Demidi Віта Назаренко.

Останнім представником гончарного ремесла в родині Гавриленків був дід Петро - Димид. Місцевість, де проживала їхня родина, отримала назву Димиди. Це ім'я стало спадщиною, що передається у родині з покоління в покоління. На честь діда були названі як господарство, так і торговельна марка.

Перший виноград у Дибинцях висадили у 2017 році. Сорти підбирали відповідно до кліматичної зони: місцевість розташована на одній паралелі з найбільшим виноробним регіоном Німеччини Рейн-Гессен, відомим білими винами.

Внаслідок цього акцент було зроблено на німецькі сорти, такі як солярис, мускарис, сувіньє грі, рислінг рейнський і каберне кортис, а також на українські, серед яких цитронний Магарача та красень. Крім того, у господарстві вирощують американський юпітер і французький піно нуар. Окрему ділянку відвели під фетяску нягре, яка не є типовою для України.

Вино з першого врожаю робили під Києвом. Так Гавриленко познайомився із своїм майбутнім технологом - досвідченим енологом Артемом Тараном. Коли виникла ідея звести власну виноробню, підприємець звернувся до нього за консультацією.

"Артем консультував безліч підприємств, але ми стали єдиною виноробнею, де він змогла з самого початку встановити обладнання та запустити виробничий процес. Це стало основним чинником, який спонукав його приєднатися до нашої команди," - говорить Назаренко.

Будівництво розпочалося в 2019 році і було успішно завершено за короткий час, а ліцензію на виробництво отримали в 2020 році. Підприємець влив власні фінанси та свій інженерний досвід у реалізацію цього проєкту. Сьогодні дибинецька виноробня є сучасним підприємством, яке оснащене обладнанням відомих світових брендів, з загальними інвестиціями у 30 мільйонів гривень.

Для Гавриленка це не просто розширення бізнесу — це реалізація його давньої мрії. Між двома виноградниками розташований його будинок, звідки він має можливість контролювати стан виноградних лоз, пропонувати свої ідеї для створення купажів, дегустувати готовий продукт та розробляти конструкції для обладнання. Він навіть самостійно спроєктував піч для сушіння ягід. Ця піч стала необхідною для сорту винограду, що був виведений Інститутом виноградарства і виноробства "Магарач", і який спочатку ледь не вирубали.

"Серед українських сортів у нас був білий цитрономагарачан, але ми прагнули мати й червоний. Одеський чорний, на жаль, не можемо вирощувати через специфічні вимоги до теруару. Цей сорт показує дивовижні результати на полі, але вино, яке ми отримували, виявилось недосконалим. Ми вирізали два ряди, але все ж вирішили дати йому ще один шанс", - ділиться спогадами Назаренко.

Таран запропонував особливу технологію: закладати в діжку підв'ялений виноград. Ягоди закладаються в піч на сім днів при температурі 30 градусів і відносній вологості 75%. Процес має бути повільним, аби виноград не спікся. Експеримент виявився успішним і тепер вино з красеня - флагман Vino Demidi.

"Хто його куштував - кажуть, що це найнезвичніше вино в Україні", - ділиться Назаренко. Вона зазначає, що вино з красеня не виготовляє ніхто з українських виноробів, але є велика зацікавленість у сорті і дехто вже готує для нього ділянки.

Особливість красеня в тому, що, як і в одеському чорному, у ягід зафарбована не тільки шкірка, а й м'якоть. Вино з нього виходить густе, темне, і навіть сухе відчувається солодким. Сорт не потребує особливих умов для культивації і може давати хороший урожай у будь-якій частині країни.

Перед виходом на ринок, виноробня з Дибинця встановила партнерські відносини з міжнародною компанією Vinos de la Luz, яка реалізує проєкти у багатьох країнах і представлена в Україні через компанію Big Wines. Для цієї компанії ФГ "Димидівське" виготовляє червоні та білі вина з винограду, вирощеного в Одеській області: червоне вино з одеського чорного витримується протягом 3, 6, 9 та 12 місяців, а також з сухолиманського та тельті-курука.

Цей проєкт розпочався з того, що доктор Рікардо Ф. Нуньєс, власник Vinos de la Luz, вперше спробував одеський чорний і зрозумів, який потенціал має українське вино. Він відвідав кілька виноробень в Україні і зупинив свій вибір на нашій, оскільки у нас працює висококваліфікований технолог із значним досвідом та сучасна технологічна лінія. Деякі вина, які Артем Таран створював для Big Wines Big Art прямо на нашому заводі, отримали високі нагороди на міжнародних конкурсах, - додає Назаренко.

Вино з Дибинців стало частиною експозиції музею вина La Cité du Vin у Бордо, який представляє найвидатніші вина з різних куточків планети. У 2023 році тут можна було побачити біле сухе вино, що складається з бленду сортів винограду солярис, мускарис та цитронний Магарача, а в 2024 році на виставці з’явиться сухе рожеве вино з юпітера.

Вина, які отримують статус амбасадорів своєї країни, відбираються професійним журі шляхом сліпої дегустації. Оцінка проводиться відповідно до міжнародних критеріїв.

"У 2023 році ми представили наше "Біле сухе" на конкурсі в "Укрвинпромі". Воно настільки сподобалося, що потрапио в музей. До того ми його не презентували, а після отримання ліцензії продавали лише в туристично-оздоровчому комплексі "Гончарі", це теж сімейний бізнес", - розповідає Назаренко.

Інші вина також здобули популярність. "Кантар", виготовлене з німецького сорту сувіньє грі, відзначилося золотою медаллю на конкурсах Wine&Spirits Ukraine та Ukrainian Wines Awards. Крім того, на Ukrainian Wine Festival 2025 у Львові його визнали найкращим білим вином України.

Цей напій, витриманий у бочці з дубовими стінками та акацієвим дном, виготовлений компанією "Олпол". Він відзначається ароматами абрикоса, ванілі, свіжого хліба та вершкового масла.

Усі роботи в Дибинцях виконують вручну, щоб отримувати високоякісні вина. У перші роки для розвитку лози був налагоджений крапельний полив. Місцевий клімат дозволяє не вкривати лози на зиму, але у 2025 році виноград уперше постраждав від весняних приморозків. Проте кущі швидко відновилися, розвиваються згідно з нормою, урожай очікується хороший.

У 2024 році збір винограду почався на два тижні раніше, ніж зазвичай, у 2025-му він теж планується в другій половині серпня. На сезон виноробня запрошує на роботу місцевих мешканців. Здебільшого це жінки - чоловіки служать у війську.

Виноград з поля транспортується механізованим способом. Ягоди доставляються до виноробні за допомогою трактора і вивантажуються в приймальному відділі на першому поверсі. Після цього вони проходять процес зважування та охолодження, що є необхідним для оптимального зброджування, а потім піднімаються на другий поверх за допомогою ліфта. На першому поверсі також є підвал, де витримуються вина в діжках. Виноробню спроектували з урахуванням природного рельєфу, тому вона майже вбудована в схил гори.

Цех вражає простором і світлом, заповнений рядами блискучих вініфікаторів, які нагадують маленькі космічні кораблі. У цьому місці вино проходить усі стадії виготовлення: від первинної обробки ягід до закорковування пляшок. Всі етапи контролюються лише двома технологами: крім Тарана, на виноробні також працює Тетяна Мала.

Процес виготовлення білих і червоних вин суттєво відрізняється один від одного. Для отримання білого вина спочатку сік віджимається за допомогою пневматичного преса, після чого він проходить ферментацію у спеціальних вініфікаторах. Час бродіння варіюється від 21 до 28 днів при температурі 12-14 градусів, в залежності від сорту винограду та вмісту цукру. У випадку червоного вина, сік разом з кісточками та шкіркою поміщається у вініфікатори, де він бродить довше і при більш високій температурі — від 16 до 18 градусів, — зазначає Назаренко.

Спочатку виноробня використовувала вініфікатори, виготовлені в Італії, але в 2024 році компанія вирішила перейти на українські моделі, які виявилися більш економічними та зручними в експлуатації.

Власник планує замовити амфори з дибинецької глини в місцевого майстра, який зараз у ЗСУ. "Це наша розливна, закупорювальна і проклеювальна лінія. Усе робимо вручну. Артем наповнює пляшку, передає Тетяні, вона закупорює. Далі ми виставляємо рядочком друзів, разом одягаємо на пляшки термозбіжні ковпачки, обробляємо їх феном і приклеюємо етикетки", - жартує Назаренко.

Перед розливом пляшки двічі миють вручну та сушать - загалом 12 тис. штук за сезон лише для власної торговельної марки. Загалом потужності підприємства розраховані на 35 тис. пляшок. Виробництво планують нарощувати.

За смак та ароматику Vino Demidi відповідає головний технолог, але здебільшого виноробство - спільна справа. Разом вирішують, яке вино створити, як назвати, які пляшки придбати, що зобразити на етикетці. Білі вина в Дибинцях розливають у темні пляшки, щоб захистити їх від сонячних променів та продовжити термін зберігання. Прозорі пляшки використовують лише для рожевого вина.

Назви вин, що мають зв'язок з гончарним мистецтвом, набули нових значень. "Біле сухе" отримало нову назву "Каолін", що вказує на білу глину. "Буккеро" - це відлуння давньої чорної кераміки, яка виникла на території сучасної Італії. "Майоліка" вказує на глазуровану кераміку з художніми розписами, а "Кантар" - це глиняна чаша з двома ручками, що слугувала для пиття води або вина.

Окрім творчої роботи, всі учасники команди повинні володіти різними навичками та у разі необхідності бути готовими виконувати будь-які завдання, подібно до працівників у "Макдональдсі". Це особливо важливо під час високого сезону, коли технологи працюють без перерви. Велику підтримку надає також родина Петра — його сини та навіть онуки активно залучені до процесу.

"Ми прикладаємо зусилля, щоб зрозуміти всі етапи роботи. Якщо технологи зайняті, ми не будемо їх відволікати для оформлення замовлень. Вчимося самостійно: знаємо, де що знаходиться, та як користуватися феном. Це значно спрощує роботу технологів," - зазначає Назаренко.

Вона відкриває, що увійшла у світ вина випадково, не маючи ні досвіду, ні знань, але тепер активно займається управлінням господарства та організовує екскурсії.

"Я працюю на іншому підприємстві Петра Миколайовича помічницею вже 11 років, це виробництво сільськогосподарської техніки. Також опікуюся благодійним фондом. Якось він запропонував поїхати на винну виставку. Я здивувалася, бо нічого в цьому не розуміла. Наступного разу він доручив мені відвідати виставку самостійно, але я вже мала брати там участь. Я заперечувала, що нічого не знаю про виноробство, а він відповів: "Ну так вивчиш", - сміється Назаренко.

За її словами, було страшно, але вразила цікавість людей до виноробні з Київщини. Вони дивувалися, що виноград можна вирощувати біля столиці. "Перші кілька годин був шок від великої кількості специфічних питань про вино, а потім це почало затягувати. З кожною новою виставкою я бачила, що нас упізнають, питають, чи є новинки. Це було для мене стимулом", - ділиться дівчина.

Вона показує лабораторію, розташовану на другому поверсі виноробні. Тут проводяться вимірювання дріжджів, а також визначаються рівні цукру і алкоголю у вині. Щоб підтвердити результати досліджень, зразки відправляють до незалежних лабораторій.

Ринок демонструє попит на вина з нижчим вмістом алкоголю, проте бренд Vino Demidi залишається вірним традиціям. "Наші вина мають вміст алкоголю від 12,5 до 14 градусів, оскільки регіон ідеально підходить для вирощування винограду, який добре накопичує цукор. Коли рівень цукру досягає 26 одиниць за шкалою Брікса (де 1 градус відповідає одному граму цукру на 100 грамів виноградного соку), ми не можемо виробити низькоалкогольне вино," - говорить Назаренко.

Під землею пролягає галерея, де вкриті пилом пляшки чекають на свого покупця. Температура там значно нижча, ніж у підвалі. Приміщення схоже на підземелля французького замку десь у долині Луари, але це Україна, тому розмова про війну.

"Ми стикаємося з серйозною проблемою в галузі кадрів. Для того щоб передати знання, ми оголосили по радіо про готовність фінансувати навчання абітурієнта з нашого регіону, який вступить на факультет енології в Одесі. Хоча вартість навчання була досить доступною, жоден з бажаючих не виявив бажання продовжувати освіту," - з гіркотою зазначає Назаренко.

Через нестачу робочої сили винороби не встигають оперативно збирати виноград. Ця праця є надзвичайно трудомісткою, і жінкам часто важко впоратися з нею. Якщо виноградник розташований далеко від виноробні, то є ризик, що ягоди можуть зіпсуватися або почати бродити вже в процесі транспортування.

Окрім нестачі чоловіків, Віта також вказує на інші труднощі: пляшки потрібно замовляти з Молдови, а перебої з електропостачанням змусили їх встановити генератори.

"Ми маємо багато чого освоїти. Напевно, слід створити маркетингову кампанію та активніше взаємодіяти в соціальних мережах. Наразі ми використовуємо метод проб і помилок, намагаючись поступово рухатися до нашої мети," - зазначає Віта.

Ці "маленькі кроки" також свідчать про те, що вина марки Дибинець наразі доступні лише для покупки через інтернет або в спеціалізованих магазинах крафтового вина. У супермаркетах Vino Demidi поки що не можна знайти – умови надто складні, тож компанія сподівається на зростаючий інтерес українців до крафтової продукції та на свою власну креативність.

Попри те, що витрати на вирощування власного винограду значно перевищують ціну купленого, виробники прагнуть зробити своє вино більш доступним. Найнижча ціна на пляшку становить 350 грн, тоді як найдорожче вино, виготовлене з підв'ялених ягід, оцінюється в 900 грн.

"Під час воєнного стану ми не плануємо підвищувати ціни, адже це може викликати занепокоєння у споживачів. Багато хто не розуміє, чому українське вино може коштувати 400, 500 чи 700 гривень, коли італійське можна придбати всього за 150. Ми намагаємося зберегти ціну на такому рівні, щоб кожен українець мав можливість насолодитися вітчизняним вином. Коли люди усвідомлюють, наскільки складним є процес виготовлення вина, питання вартості втрачає свою актуальність," - зазначає Назаренко.

Вона відзначає, що українські винороби не отримують належної підтримки від держави і змушені вкладати власні кошти у виробництво. Вони сподіваються на ініціативи з боку уряду, які б полегшили їхню діяльність і сприяли розвитку галузі. Зокрема, необхідно спростити умови для виробництва ігристих вин. У Vino Demidi вже розроблені власні проєкти: ігристе вино, виготовлене за класичною технологією з винограду сувіньє грі, а також петнат з мускариса.

"Наше ігристе - просто неймовірний продукт. Петнат вийшов легкий та хрусткий, а в Україні зараз тренд на петнати, на літо кращого варіанта немає. Хотілося б робити їх для масового продажу, але впираємося в законодавство. П'ятсот тисяч гривень на рік за ліцензію - непідйомна сума для крафтових виробників, а поставити на вино космічну ціну теж не можемо", - зазначає Назаренко.

Винороби мають надію на розширення списку сортів винограду, які можуть використовуватися у виробництві вина. Наразі, сорти, що не включені до державного реєстру (такі як юпітер чи сувіньє грі), не можуть бути зазначені на етикетках. Тому часто зазначається, що вино виготовлено "з європейських сортів" або "з суміші виноматеріалів", що може викликати питання щодо його якості.

"Вчора мені пояснили, що вино, виготовлене з винограду, можна порівняти з сиром, тоді як вино з виноматеріалу - це фактично сирний продукт. Я змушена роз'яснювати, що виноматеріал - це просто оброблений виноград, який був зібраний," - здивовано каже дівчина.

Українці готові вчитися, приїжджати на виноробню, куштувати нове. Під час війни потік туристів у село збільшився, тому Гавриленки викупили стару базу відпочинку і проводять там реконструкцію. Також облаштували стадіон та відкрили спортзал, який жителі Дибинців можуть відвідувати безкоштовно.