Вистава, яка не примушує до співчуття, а ненав'язливо пробуджує його в глядачах.

Уперше на українській сцені відбулася прем'єра вистави "Неіснуючі" режисерки Вероніки Літкевич за п'єсою Наталки Ворожбит. І поставили її талановиті заньківчани!

Згадайте, трохи більше року тому режисерка Вероніка Літкевич здійснила справжню революцію на сцені "Стрих". Для постановки вистави за твором Кузьми Скрябіна "Я, Побєда" і "Берлін" на четвертий поверх театру імені Марії Заньковецької було доставлено справжню "Побєду", яку придбали та привезли з Волині. Ця вистава швидко здобула популярність і стала справжнім хітом сезону — квитки на неї розбирали за кілька місяців наперед!

"Високий Замок" повідомив, що вистава "Я, "Побєда" і Берлін" заслужено виграла Всеукраїнський театральний Фестиваль-Премію "ГРА" у категорії "Найкраща драматична вистава камерної сцени". Також нагороду за "Найкращу роботу актора" отримав Ярослав Дерпак за свою роль Кузьми.

13-14 січня на сцені "Стрих" Національного театру імені Марії Заньковецької усі місця маленького глядацького залу були заповнені - шанувальники якісного театрального продукту прийшли на прем'єру вистави "Неіснуючі" молодої талановитої режисерки Вероніки Літкевич за п'єсою Наталки Ворожбит, що вперше поставлена на українській сцені.

Ця розповідь зосереджена на трьох поколіннях жінок з однієї родини, які переживають війну в чужій країні. Виявившись у стильній західноєвропейській квартирі, вони, здавалося б, залишилися десь між спогадами про минуле та невизначеністю майбутнього. Проте, незважаючи на все, вони стійко відстоюють своє право на життя, любов і гумор, намагаючись знайти місце, де знову зможуть відчути себе справжніми.

Пʼєсу "Неіснуючі" (Non-existent) Наталка Ворожбит написала на замовлення театру в Ессені, Німеччина (Essen Aalto Theater) ще у 2023 році, а світова прем'єра відбулася 24 лютого 2024 року. Невдовзі вистава за цим твором йшла в театрі міста Майнц.

І ось, нарешті, львівська публіка отримала можливість побачити цю п'єсу. Як зазначила Наталка Ворожбит, незважаючи на те, що працювала над твором за межами країни, вона переживала "всю палітру емоцій, які переживали мої герої".

"Неіснуючі" – це вистава, яка не намагається завоювати симпатію з першого погляду. Вона запрошує глядача до глибокої рефлексії, залишаючи після себе мовчання, яке хочеться зберегти ще на деякий час. Це театр, що спонукає до роздумів і емоційного співпереживання, нагадуючи про важливість помічати тих, хто зазвичай залишається непоміченим.

Те, що йде в небуття, часто звучить яскравіше, ніж те, що поруч. Саме таке враження залишає прем'єра вистави "Неіснуючі" — твору, який не намагається дати однозначні відповіді, але наполегливо провокує на роздуми.

Діалоги акторів витончені і пронизані психологічними відтінками. Герої постійно балансують на межі — між прагненням бути почутими та неминучою тишею. Саме в цій вразливості криється основна сила вистави. Вона не нав'язує глядачеві співчуття, а, навпаки, м’яко викликає його, спонукаючи впізнавати у "неіснуючих" знайомі риси — свої власні чи чужі.

Сценічний простір виконуватиме роль метафори: він є водночас і реальним, і умовним, здатним до швидкої трансформації, підкреслюючи відчуття невизначеності у світі, в якому існують персонажі. Світлові ефекти та звукове оформлення не просто супроводжують події, а активно вступають у взаємодію, іноді навіть викликаючи суперечності, що підсилює драматичну напругу. Вистава багата на кінематографічні елементи, які акцентують абсурдність і відчуженість «легких сцен на фоні війни» (так визначено жанр п'єси та вистави). Глядачі насолоджувалися живим музичним супроводом від бенду, спостерігали онлайн-трансляцію з іншого залу театру, а також переглядали безліч заздалегідь записаних відеофрагментів у стилі кіно.

"Неіснуючі" — це вистава, яка не закінчується зі звуками аплодисментів, а залишається в пам’яті глядачів набагато довше.