Влад Дарвін: "Я невтомний оптиміст" - Інтерв'ю з іконою.

Відомий артист ділиться враженнями від зйомок у палаці Розумовського, розповідає про появу на світ своєї дитини та відкриває секрети своєї домашньої колекції... головних уборів.

Серед найвідоміших творів Владислава Дарвіна можна виділити "Три сестри" та "Ти найкраща". Остання композиція була записана спільно з Альошею (справжнє ім'я Олена Тополя), з якою артиста пов'язує тривала творча співпраця. В результаті їхніх зусиль з'явилося дванадцять спільних треків. Крім цього, співака можна почути в дуетах з іншими музикантами. Найновішою з таких робіт є "Дощ із квітів" у співпраці з Мартою Адамчук, яка вже здобула понад сто тисяч переглядів на YouTube.

-- Цей музичний відеоролик ми зняли на Кіпрі, -- ділиться Влад Дарвін. -- Якщо чесно, нічого заздалегідь не планували. Ми були там в рамках благодійного туру на підтримку 46-ї аеромобільної бригади. В рамках цього туру провели три концерти: у Лімасолі, Ларнаці та Пафосі. Саме поблизу Пафосу знаходяться знамениті скелі Венери. Спочатку ми планували зняти лише кілька коротких відео для соцмереж. Але в кінцевому підсумку вирішили створити повноцінний кліп, і в цьому нам допоміг один місцевий блогер... Так і народився "Дощ із квітів".

А де знімали попереднє відео до пісні "Маю" з Оленою Тополею?

В Україні, а точніше на Чернігівщині, я вперше зустрівся з справжнім шедевром архітектури — палацом Кирила Розумовського, і відразу ж закохався в це місце. Це надзвичайно гарна та велична локація, яка стала ідеальним фоном для симфонічного аранжування пісні. Я дуже гордий за цю роботу. Однак реалізувати концепцію історичного кліпу виявилося досить складно. Особливо з огляду на те, що Батурин, фактично, є прифронтовим містом, яке також зазнає обстрілів. Під час нашого візиту ми чули повітряні тривоги, а через тиждень після нашого виїзду з готелю місто піддалося атаці. Одним словом, ситуація була небезпечна.

На п'ятому році конфлікту, що особисто підтримує вас у боротьбі з щоденними стресами?

Сьогодні справді нелегко знайти внутрішню силу. Найбільше мені допомагає моя родина. Вони є джерелом натхнення, моєю втіхою і підтримкою. Час, проведений з близькими, справді зігріває мою душу. На перший погляд, може здатися, що нічого особливого: можна просто сидіти вдома, лежачи на дивані і дивитися разом мультфільми, або вийти на прогулянку в парк. Здається, це дрібниці, але саме вони підтримують мене.

Скільки йому років?

Коли розпочалася велика війна, Рональду було всього лише чотири місяці. Відтак, з раннього дитинства він став свідком вибухів і звуків сирен. Ми намагалися пояснити йому, що це всього лише "аварії на небі" або грім — явища, на які ми не можемо вплинути. Не хочеться позбавляти дитину віри у доброту Всесвіту та бажання жити і любити людей. Тому ми поки що не спішимо нав’язувати йому якісь (зітхає) негативні наративи. Здається, у п'ять років це ще зарано... Ми не віддаємо його до садочку, щоб у нього не виникало потреби постійно ховатися в укриттях. Виховання повністю лягло на плечі моєї дружини.

-- А наскільки вам допомагає зберегти внутрішню рівновагу музика?

-- У творчості я іноді також знаходжу для себе порятунок і таку, знаєте, альтернативну реальність. Бувало, сидиш у студії, щось собі компонуєш, і раптом -- бабах! Добре, якщо приліт стався десь у кілометрі, а не поруч... У такі моменти "портал" одразу закривається. Нині щось писати важко (тим більше -- веселі пісні), але я намагаюся ловити ці хвилинки без тривог і все ж таки щось творити.

Ви відчуваєте, як штучний інтелект наближається до вас?

-- Звісно, мені це не подобається. Я -- музикант до найменшої клітинки свого тіла. Пишу музику руками, головою, серцем, душею. Співаю, граю на піаніно й запрошую винятково живих музикантів для того, щоб вони виконали ті чи інші партії. Я не сприймаю музику, зроблену з використанням штучного інтелекту. Ніколи в житті не відкривав відповідну програму. Не скачував жодного додатку, який працює з музикою у ШІ. Навіть не хочу знати, як це працює!

-- Вас часто можна побачити у найрізноманітніших капелюхах, зокрема на сцені й у кліпах. Мабуть, маєте вдома їх цілу колекцію?

Здається, я вже не знаю, куди їх дівати. (Сміється). Тому частину я переніс у студію, залишивши вдома приблизно 25 штук. Хоча, з іншого боку, я забув, що деякі з них заховані в коробках. Отже, виходить, в мене близько 35 капелюхів. Іноді я дарую кілька друзям, а потім знову купую нові. Ви що, капелюхи — це моя справжня пристрасть! (Усміхається). Хтось збирає статуетки, інші — порцеляну, хтось — монети. А я — головні убори.

Владе, ти за своєю суттю більше оптиміст чи песиміст?

-- Я затятий оптиміст! Свідчення цьому -- скажу зараз сам собі комплімент (усміхається) -- маю молодший вигляд, ніж у паспорті років. Насправді мені сорок, а в душі -- взагалі тридцять. І мені здається, бути молодим душею можна тільки тоді, коли ти -- оптиміст. Якщо вважаєш, що все попереду: найкраща пісня, найщасливіший день, найважливіше відкриття. Тому кожного ранку я прокидаюсь у передчутті чогось прекрасного. Незважаючи ні на що!