Я спостерігаю за своїм життям з новими барвами і по-іншому сприймаю те, що маю. Це розповідь про медбрата з психіатричної лікарні та TikTok-зірку Дениса Чернуху.

Він вирішив підходити до цього питання інакше: створює короткі відеоролики, демонструє повсякденне життя відділення та прагне донести, що в цьому немає нічого загадкового чи жахливого.

Вибирав маршрут, який міг би здолати самотужки.

Денис Чернуха вирішив вступити до Вінницького медичного коледжу, оскільки отримав можливість навчатися безкоштовно. У нього не було можливості оплачувати університет або шукати фінансову допомогу, адже він рано втратив рідних. Тому він обрав самостійний шлях і став студентом медичного коледжу, де здобув професію фельдшера.

Згідно з тодішніми правилами, випускники, що навчалися на бюджетній основі, зобов'язані були відпрацювати три роки в медичній установі. Дениса планували направити до села, на місцевий медпункт, але завдяки активній позиції студентів коледж звернувся з проханням знайти для нього "кращу" альтернативу. Ця "краща" альтернатива виявилася психіатричною лікарнею. Денис сміється, адже звучить це як анекдот, але це дійсно сталося.

Certainly! Here’s a unique version of the text: @denys.chernyha

#лікарівзрозуміють #гуморлікарів #чорнуха_відчорнухи

🎶 авторська мелодія - ARTEM YANUL 👑

Він вирушив до лікарні з наміром відслужити три роки, а потім продовжити свій шлях. Проте ці три роки перетворилися на понад 15. Денис жартує, що спочатку працював медсестрою 15 років, а тепер вже більше трьох — медбратом.

Офіційно в українських штатних розписах тривалий час не існувало поняття "медбрат" — у всіх медичних закладах зустрічалася лише посада "медсестри". Таким чином, навіть чоловік, який мав диплом фельдшера, автоматично вважався медсестрою.

"Іноді трапляються смішні ситуації: ти чоловік, а раптом чуєш у коридорі вигук 'сестра!'", - з гумором зауважує Денис. Це було визнано як внутрішній медичний жарт.

Різниця між медсестрою і медбратом - лише у назві. Просто тепер система коректніше відображає реальність. У психіатричних відділеннях, особливо чоловічих, більшість працівників саме чоловіки, адже робота часто потребує фізичної сили та витривалості.

Праця є фізично вимогливою.

За словами Дениса, багато людей уявляють психіатрію як безперервні конфлікти з агресивними пацієнтами. Це стереотип, який формується через відео в соцмережах, де "швидка" часто використовує силу, щоб вивести людину з ситуації. Проте такі моменти є частиною гострої медичної допомоги, що має свої особливості. Основне завдання медиків у цій ситуації полягає в тому, щоб якомога швидше доставити пацієнта до лікарні, запобігши шкоді для нього та оточуючих.

Стаціонарний відділ — це зовсім інша реальність: "У нас є значно більше часу, щоб підтримати людину. І існує більше аспектів, на які можна впливати. Світло, тиша, вода, просто можливість сісти поруч. Іноді саме цього буває достатньо, щоб обійтися без фізичної взаємодії".

Изображение: https://www.instagram.com/chernyha_denys?igsh=cHh2bGE5YjVreWRp Денис Чернуха.

Фізична підготовка є необхідною, оскільки багато людей перебувають у лежачому або сидячому стані, і їх потрібно піднімати, переміщати або перекладати. Це досить важко з фізичного боку, зазначає Денис: "Іноді потрібно дійсно підтримати людину, щоб уникнути травм. Але я вже давно не стикався з ситуаціями, які нагадують сцени з бойовиків".

Іноді доводиться виконувати роль психолога для пацієнта.

У психіатрії неможливо працювати тільки "по інструкції", каже Денис. Формально медбрат чи медсестра -- це догляд за пацієнтом, контроль його стану, виконання призначень лікаря. Але на практиці усе значно ширше: "Люди з психічними розладами непередбачувані. З досвідом починаєш упізнавати певні реакції, бачити зміни в настрої ще до того, як вони проявляться. Але ти все одно мусиш десь піти назустріч, десь не загострювати, десь сказати правильне слово. У певні моменти неминуче стаєш для пацієнта ще й психологом, чи хоча б людиною, яка може втримати його від внутрішнього обвалу".

Багато залежить від того, у якому відділенні людина працює. Денис пройшов різні -- звичайне чоловіче психіатричне відділення, відділення примусового лікування, куди потрапляють люди, що вчинили злочини, але визнані неосудними: "Це зовсім інший контингент -- з ними інколи можна говорити на глибокі, несподівані теми, і ці розмови бувають навіть вдячними".

Certainly! Here’s a unique version of the text: @denys.chernyha

@Нейромед #чернуха_від_чернухи

♬ автентичний трек - LYUKSI

Зараз Денис працює в паліативному відділенні, де перебувають люди, які потребують підтримки у своїх останніх днях. Він зазначає, що основна мета цієї роботи полягає не стільки в лікуванні, скільки в забезпеченні пацієнтам постійної уваги, турботи та комфортних умов, щоб вони могли відчувати себе максимально зручно під час перебування в лікарні. Паліативна допомога є тривалою справою, а середня тривалість перебування пацієнтів тут коливається від двадцяти днів до місяця.

Які причини призводять людей до психіатричних лікарень?

Проблеми рідко виникають "на порожньому місці". Найчастіше початком кризи стає щось болюче: раптова втрата, тривале перенапруження, роки непомітної внутрішньої боротьби. У жінок, каже Денис, це буває особливо помітно -- вони довго "тягнуть" усе на собі, доки не трапляється остання крапля. І якщо людина тиждень чи два перебуває у важкому стані, запускається процес, який складно зупинити без допомоги.

Причини звернень до психіатричних лікарень бувають двох типів: одні пов'язані з генетикою, інші -- з життєвими обставинами. Самотність, відсутність підтримки, спроби заглушити стан алкоголем чи наркотиками -- усе це може привести людину до стаціонару.

Изображение: https://www.instagram.com/chernyha_denys?igsh=cHh2bGE5YjVreWRp Денис Чернуха.

Денис Чернуха часто повторює собі й іншим: якщо вже щось сталося, сидіти в темряві й шукати лише погане не допоможе. Ситуація може не змінитися -- але людина може змінити свою реакцію. Можливо, ця думка в нього з'явилася через його роботу: він бачить настільки важкі історії, що мимоволі починає порівнювати їх зі своїм життям. І це порівняння завжди нагадує йому, що в нього є речі, за які можна бути вдячним -- можливість просто купити каву, вийти на вулицю, мати роботу, сім'ю, здоров'я.

Він відзначає, що багато людей страждають через порівняння з ідеалізованими зображеннями в соціальних мережах. У цих картинках все виглядає привабливо та бездоганно, тоді як у реальному житті кожен стикається зі своїми труднощами і переживаннями.

Психіатрія втрачає свою таємничість і страхітливість.

Денис Чернуха поділився своїми спогадами про те, як за час його кар'єри психіатрична система зазнала значних змін. Працюючи в різних медичних закладах, він чітко пам'ятає ті епохи, коли психіатрія сприймалася як замкнена, жорстка і часом навіть страшна сфера. Однак сьогоднішня реальність виглядає зовсім інакше.

П'ять років тому його відділення перевели до психоневрологічної лікарні імені Ющенка. Коли вперше Дениса запросили на зустріч із керівництвом, він чекав старих "совєтських" методів та думав, що його присутність у соцмережах і відео з роботи викличуть критику. Але почув зовсім інше: підтримку, інтерес і навіть готовність вчитися у нього.

Основна зміна, яку він помічає: система стала значно більш гуманною. Все організовано з акцентом на пацієнта — іноді настільки, що медичні працівники згадують про "перекіс у протилежному напрямку".

Пацієнти отримують більше прав і уваги, адже навіть найменша скарга може призвести до проведення перевірок. Це може бути важким завданням для медичного персоналу, але також свідчить про зміну підходу в системі охорони здоров'я.

Безумовно, це система охорони здоров’я, і в умовах війни в країні ресурси завжди обмежені. Є аспекти, які можна було б вдосконалити, зокрема умови праці, оплату та загальну організацію процесів. Проте Денис вірить, що, якщо порівняти ситуацію з 2007 роком, ми спостерігаємо значний прогрес. І якщо цей розвиток продовжиться, психіатрична допомога стане більш гуманною та доступною для всіх.

Денис Чернуха пригадує, що його перший досвід роботи в психіатричній лікарні припав на заклад, розташований далеко за межами міста — справжній зразок традиційної моделі. Вона знаходилася в лісі, мала велику територію і була ізольована від зовнішнього світу. Такі установи зазвичай розміщували подалі від населення. Наразі ця лікарня вже закрита. Тепер Денис працює в медичному закладі, який розташований майже в центрі міста. Поруч є парк, де батьки проводять час зі своїми дітьми, а всього за кілька хвилин пішки відкривається чудовий вид на річку.

Немає високих парканів, колючого дроту чи відчуття ізоляції. Лікарня -- доступна, "звичайна" за атмосферою. І, важливо, це не суто психіатрична установа -- тут багато різних відділень.

Денис стверджує, що добратися до роботи стало значно легше. Пацієнти та їхні близькі більше не відчувають, ніби потрапляють у якесь "закрите середовище". Це допомагає зменшити страхи й стереотипи.

Найголовніше — це вміти зберігати емоційний спокій.

Робота в психіатричній лікарні не для всіх. Тут важливо залишатися спокійним навіть у відношенні до дрібниць, таких як дощ або похмурий ранок. Якщо ваша емоційна стабільність легко порушується через незначні зміни настрою, тоді працювати в психіатрії може бути досить складно, а в деяких випадках навіть неможливо: "Є ситуації, які не відповідають такому сприйняттю реальності". Психіатрія вимагає не лише професійних знань, а й значного морального зусилля. Тут необхідно вміти підтримувати пацієнтів, не дозволяючи їхньому болю впливати на ваше власне емоційне становище. Інакше можна не витримати.

Кожен новий працівник лікарні проходить випробувальний термін тривалістю приблизно два місяці. Це необхідно для оцінки здатності людини справлятися зі стресовими ситуаціями, уникати емоційного вигорання та не сприймати кожен випадок надто особисто.

Certainly! Here’s a unique version of the text: @denys.chernyha

#лікарівзрозуміють #гуморлікарів #чорнуха_відчорнухи

🎶 авторська мелодія - ARTEM YANUL 👑

Денис зазначає, що психіатрія – це не просто "чиста біла" професія, де все відбувається за чітким сценарієм. Тут важливо проявляти тактичність, дотримуватися етичних норм і враховувати психологічні нюанси. Іноді доводиться по кілька разів на день делікатно пояснювати одні й ті ж речі. В інші моменти необхідно проявляти терпіння, навіть коли в душі закипає емоційний фон. Крім того, кількість працівників зменшилася, а пацієнтів стало більше. Тому для середнього медичного персоналу, до якого належить Денис, критично важливо вміти контролювати свої емоції. Адже не можна повертатися додому настільки виснаженим, щоб зриватися на близьких чи колегах. "Ти повинен залишати роботу на порозі. Нормально спати і харчуватися. Якщо ти не зможеш відокремити свій стан від дому, він обов'язково повернеться з тобою назад у відділення", – підкреслює він.

Психіатрія допомагає усвідомлювати важливість простих радощів у житті.

"Я не здатен спати міцним сном. Мій сон дуже чутливий, це частина моєї професії," - ділиться Денис, пояснюючи, як його робота вплинула на нього. У лікарні навіть найменший шум міг сигналізувати про те, що пацієнту потрібна термінова допомога. З часом його організм почав реагувати на будь-який звук, навіть коли він удома. Коли його малюк лише починає хникати, він вже опиняється біля ліжечка. У транспорті, будь то поїзд чи автобус, він не може по-справжньому розслабитися: "Сплю, але це поверхневий сон. Мені потрібно дуже втомитися, щоб дійсно "відключитися"."

Все решта, за його словами, справило на нього більш позитивний вплив: "Я сприймаю своє життя яскравішим. Інакше дивлюсь на те, що маю".

Його робочий день починається зі зміни. Спочатку він отримує інформацію від колег: що відбулося вночі, які нюанси у стані пацієнтів, на що слід звернути особливу увагу. Потім відбувається коротка нарада з лікарями, під час якої уточнюються призначення та план на день. Після цього робочий ритм стає звичним: таблетки, ін'єкції, спостереження, спілкування з пацієнтами, ведення документації, а також надання коротких рекомендацій лікарям щодо змін у поведінці чи самопочутті хворих. Протягом всього дня його завданням є догляд та контроль, пояснює він. І так триває до наступного ранку.

Робота стала частиною життя

Заробітна плата медичного працівника в психіатричній лікарні — це делікатна тема, зазначає Денис. Важко знайти когось, хто б стверджував, що вона адекватно відображає складність і небезпеки цієї професії: "Мені часто ставлять запитання: 'Чому ти все ще там працюєш? Чи немає альтернатив?'. І я завжди відповідаю, що графік мені підходить. Оскільки ця робота вважається шкідливою, я виходжу на зміни приблизно шість-сім разів на місяць — з восьмої ранку до восьмої ранку наступного дня". У 2025 році його заробіток, враховуючи всі надбавки за стаж та кваліфікацію, становить близько 15 тисяч гривень. Він не приховує: ця сума невелика, особливо для чоловіка, який прагне забезпечити свою родину.

"За ці кошти вже не вдасться влаштувати дитину у приватний садок — усі гроші підуть лише на нього, не рахуючи інших витрат. А ціни на комунальні послуги сьогодні забирають практично половину доходів."

Попри це, Денис ніколи не казав, що умови в лікарні жахливі. Мовляв, від скарг зарплата не зросте, а на душі стане тільки важче. Навіть навпаки. Він працює у лікарі з 2007 року і робота стала частиною його життя.

Водночас Денис активно займається й іншими справами. Він є підприємцем та працює в управлінні коворкінгу "Cherdak" у Вінниці, що є його основним джерелом доходу. Соціальні мережі, зокрема TikTok, також приносять певний прибуток, хоча й незначний.

Тема заробітної плати – це своєрідний "смех сквозь слёзы", що знайомий кожному. Мабуть, саме через це подібні відео на TikTok часто потрапляють у рекомендації, адже всі переживають цей спільний біль.

"Мої відео відображають реальність життя в усій її істинності."

Денис розповідає, що TikTok увійшов у його повсякденність досить несподівано: одного разу він усвідомив, що не хоче стати "старим дідом", який знає лише два шляхи – від дому до роботи і назад. Він втратив відчуття справжнього життя. "TikTok приносить мені радість. Мої відео – це відображення реального життя, яке далеко не ідеальне. Це те, що багато хто може впізнати."

Certainly! Here’s a unique version of the text: @denys.chernyha

У мене серце б'ється, як шалене 😅 Тож з нетерпінням чекаю на консультацію у кардіолога в @Нейромед #тимкомуза30 #чорнуха_від_чорнухи

🎶 унікальний трек - Дарина Власенко

Денис керується простим принципом: "знімаю так, як відчуваю". У його роботі немає місця строгим технічним завданням чи жорстким обмеженням. Якщо його бачення співпадає з поглядами партнерів, це чудово. Якщо ні — теж нічого страшного. Він займається тим, що приносить йому справжнє задоволення.

"Ті, хто це відчуває, звертаються до мене -- власники бізнесів, маркетологи, люди, яким близькі простота, природність і легкий гумор. У мене немає власної агенції, я не пишу сценарії, не знімаю постановочні чи розмовні ролики. Якщо хтось приходить і каже: "Прорекламуйте нас, розкажіть про наш продукт", -- зазвичай відмовляю. Не моє", -- додає Чернуха.

Пропозицій небагато. Є кілька довготривалих співпраць, а зараз Денис працює з одним медичним центром. І цю роботу багато хто тепло сприймає. "Для когось я медик, для когось психіатр, лікар... хто як мене називає. Тому цей зв'язок із медзакладом вийшов максимально органічним".

Він завжди дотримується етичних норм: у його відео немає розповідей про пацієнтів, жодних образ чи насмішок. Це його принцип.

Моя цільова група - це я сам.

Досить часто Дениса плутають з лікарем і звертаються до нього в особисті повідомлення з питаннями на кшталт: "Ви психіатр? У мене головний біль. Чи можете допомогти?" Він завжди пояснює, що є медбратом, і наголошує на небезпеці самолікування. Якщо є можливість, він направляє їх до своїх колег-лікарів або радить, куди краще звернутися за допомогою. Його основна аудиторія складається переважно з людей старше 30 років.

Суть у тому, що це я є. Це звичайні люди, які не отримували "золотих можливостей", які трудяться, стикаються з побутовими труднощами, здоров'я часом підводить, але вони не здаються і сприймають життя з гумором, а не через сльози. І все ж, іноді можна почути: "Мені 18, але я вас розумію".

Certainly! Here’s a unique version of the text: @denys.chernyha

#тимкомуза30 #чорнуха_від_чорнухи

♬ автентичний трек - Українська мелодія 🇺🇦

У своїх відео Денис активно інтегрує українську естрадну музику та елементи пострадянської ностальгії. Це свідомий підхід: знайомі мелодії в поєднанні з текстом формують глибокий емоційний зв'язок. "Музика проста, з часів молодості, і глядачі це відчувають. Коли усвідомлюєш, що зміг підняти настрій комусь або допомогти пережити важкий день, це надихає. Ми всі обмінюємося енергією. Це не завжди легко, але... хто, якщо не ми?".