"Я не залізна": огляд фільму, що досліджує страх перед відсутністю особистих меж

В Україні на екрани виходить фільм, який поєднує в собі елементи драми та чорної комедії, створений режисером Мері Бронштейн. У головних ролях виступають Роуз Бірн та A$AP Rocky.

Фокус став одним із перших, хто переглянув цю стрічку, і тепер ділиться своїми враженнями про неї.

У центрі нарратива, а також у фокусі нашої уваги протягом усього кіно, перебуває героїня на ім'я Лінда. Вона виховує доньку, яка страждає на рідкісну хворобу і потребує харчування через спеціальну трубку. Лінда має чоловіка, проте його постійно не вистачає поряд. На початку сюжету в їхньому двоповерховому будинку трапляється аварія: прориває водопровід, і їй доводиться разом із дочкою переїхати до мотелю. Чоловік, як завжди, далеко від дому, адже, за його словами, він працює, щоб утримувати родину.

Словом, Лінда опинилася сам-на-сам із ремонтом будинку, хворою вередливою дитиною, пацієнтами (адже вона психолог), відвідуванням обов'язкової групової терапії, школою, хом'яком, і знову -- вередливою дитиною.

Єдиний час, який Лінда може приділити собі -- це пізній вечір, коли дитина засинає. Тоді вона купує пляшку вина і пачку цигарок -- єдині "радощі", які вона може собі дозволити.

Її постійно дратують усі навколо: паркувальник біля школи доньки, будівельник, який ніяк не закінчить ремонт у її квартирі, вигадуючи різноманітні виправдання, а також чоловік, який телефонує їй. Він вважає, що знає, як слід діяти Лінді, але його "допомога" зводиться лише до нав'язливих порад через телефонний зв'язок.

Дочка Лінди постійно щось просить і часто плаче. Лінда не має змоги відмовити їй або накричати, адже дитина вже й так переживає важку хворобу.

Ще Лінда відвідує свого колегу -- психотерапевта з якісно вибудуваними особистими кордонами (Конан О'Браєн).

Героїня, здавалося б, кличе на допомогу, проте ніхто не звертає на неї уваги. Вона змушена впоратися з усіма труднощами самостійно, залишаючись у стані глибокого емоційного виснаження.

В один із моментів вона відкриває своєму психотерапевту, що ніколи не уявляла себе в ролі матері і навіть пройшла через два аборти перед тим, як народила доньку. Проте, вона шукає підтримки та порад у свого терапевта, сподіваючись на допомогу в подальших діях.

Так про що ж усе це?

Перед нами -- жінка середніх років з інфантильною позицією і звичкою слухати інших у сенсі ухвалення рішень. У неї відсутні особисті кордони. У результаті нею зневажають абсолютно всі: від продавчині алкоголю, а магазині до власного чоловіка і дитини.

Вона абсолютно не здатна відмовити і поринає у безмежну безпорадність. Як сталося, що ця жінка виявилася не у власному житті, а у світі чужих рішень і, зрештою, -- у чужому сценарії, який приносить їй нестерпний біль?

Чому вона обрала працювати в сфері, в якій не мала достатнього розуміння, адже навіть собі не могла надати допомогу? Можливо, при визначенні свого професійного шляху вона спиралася на думки чи рішення інших?

Мері Бронштейн створила вражаючий фільм, що порушує тему страху відсутності особистих меж і жахливих наслідків дитячої поведінки в дорослому житті. Її робота спонукає глядачів замислитися над важливістю усвідомленого вибору, адже це може вберегти від досягнення точки неповернення і не допустити перетворення життя на кошмарний сон.

Як зазначав персонаж з "Бійцівського клубу": "Якщо не усвідомлюєш своїх бажань, ризикуєш опинитися серед того, чого не прагнув". Отже, героїня Роуз Бірн своїм прикладом демонструє, як важливо правильно формувати свої плани на майбутнє та ясніше усвідомлювати, чого ми точно не бажаємо!

Раніше видання Фокус ділилося враженнями про чорну комедію "Одна битва за іншою", створену під керівництвом режисера Пола Томаса Андерсона.

Ми також обговорили стрічку "Еддінгтон" під керівництвом Арі Астера, де на фоні коронавірусної пандемії розвиваються драматичні події у маленькому містечку в безлюдному Нью-Мексико.