Як подолати шок від відчуття свободи, насолодитися українським кінематографом та створити романтичну комедію - 5 книг, які доступно роз'яснюють складні концепції.

Ці книги пропонують прості наративи про складні теми, перетворюючи їх на відверті діалоги з читачем. Це допомагає не лише глибше зрозуміти ці питання, але й викликати в собі ще більшу пристрасть до них. Наприклад, це стосується кіно, мистецтва або навіть поняття свободи. Весь цей процес спрямований на те, щоб не повторювати історії інших, як робить героїня роману про романтичні комедії, а створювати власну унікальну розповідь.

Ілько-Саша Ковальчук. Вибух свободи. Альтернативна нарис історії Східної Німеччини з 1989 року до наших днів. - К.: Дух і Літера, 2026.

У цій книзі німецький історик з українськими коренями намагається з’ясувати, чому через 35 років після об'єднання Східна Німеччина залишається такою чутливою темою в німецькому суспільстві. Автор підкреслює, що, здавалося б, для німців з обох боків вже частково зруйнованого Берлінського муру, який став символом Холодної війни та тоталітаризму, настали нові часи свободи, рівності і братерства. Проте для західних німців та жителів Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) східні німці і колишні громадяни соціалістичної Німецької Демократичної Республіки (НДР) стали "незвичними братами", "екзотичними персонажами" біля дешевих супермаркетів Лілі: "бліді обличчя, неохайне волосся, погляд, що опущений вниз, згорблена постава, короткі куртки, вицвілі джинси, безбарвні черевики, зім’яті пластикові пакети в руках". Чому ж, запитує автор, Східна Німеччина досі є болючою темою на публічному порядку денному? Чи не стали її регіони частиною соціально орієнтованої держави ФРН, незважаючи на багатомільярдні інвестиції в економіку та інфраструктуру? Чи не залишив "трансформаційний шок" початку 1990-х років слід у "ностальгії за НДР", яку експлуатують правоекстремістські та антидержавні партії, здобуваючи там значну підтримку? Чому більшість східних німців виступає проти військової допомоги Україні, підтримує пацифістські настрої та голосує за політиків, які вимагають зняття санкцій з Росії? У своїй книзі "Шок свободи" Ілько-Саша Ковальчук розглядає, як східні німці сприймають поняття "свобода", яку важко вибороти у боротьбі з авторитарними режимами, але яку, як показує досвід, легко втратити в демократичних суспільствах.

Юрій Самусенко. Як це дивитися: українське кіно незалежності. - К.: Stretovych, 2025

У цій книзі відомого українського кінокритика описується захоплююча історія розвитку українського кіно в період незалежності. "Раніше українські фільми згадувалися лише в стінах ресторану "Вавилон" у київському Будинку кіно, де збиралися творці цих фільмів, - розпочинає свою розповідь автор. - В телевізійних новинах інколи можна було почути про поодинокі успіхи українських короткометражок на Каннському кінофестивалі ("Подорожні", "Крос"), а журналісти питали режисера Ігоря Стрембіцького, як йому вдалося за скромну зарплату придбати костюм для фестивалю. Це нагадувало ситуацію, коли бідні родичі з'являються на святкуванні, але для них не вистачає стільців, і вони невпевнено очікують своєї черги, куди сісти". Отже, "Як це дивитися: українське кіно незалежності" Юрія Самусенка - це прекрасний путівник у світі українського кінематографа, який допоможе вам краще його зрозуміти і полюбити ще більше. У книзі розглядаються 34 українські фільми, створені між 1991 і 2025 роками. Серед них є як зовсім забуті стрічки, так і ті, що здобули нагороди на престижних світових фестивалях, включаючи перший в історії "Оскар". Автор провів безліч ексклюзивних інтерв'ю та зібрав унікальні свідчення від учасників знімальних груп: режисерів, продюсерів, акторів, кастинг-директорів, художників-постановників та операторів, які діляться досвідом створення тих чи інших фільмів. Також у книзі представлено список з понад ста українських фільмів, з яких можна почати або продовжити знайомство з українським кіно.

Кетрін Сентер. Як написати ромком. - К.: РМ, 2026

За сюжетом цього захопливого роману, головна героїня мріє стати сценаристкою. Вона все життя читає, досліджує та пише романтичні комедії - і, здається, таки має хист. Однак дівчина мусить доглядати хворого батька. Та коли їй випадає нагода переписати сценарій знаменитого Чарлі Єйтса - того самого літературного бога! - вона розуміє, що такий шанс не можна проґавити. "Того вечора Логан мав для мене неабияку пропозицію. - Еммо, - почав він. - Краще сядь. - Гаразд, - мовила, - Я буквально сиджу. - Отже, маю для тебе унікальну пропозицію". - Логан і зробив драматичну паузу. - Написати повнометражний сценарій... - повів він, затягуючи момент, і перейшов до кульмінаці - Разом із Чарлі Єйтсом. Логан просив мене сісти, але, почувши це ім'я, я встала. Завмерла, Насупилася. А далі зачекала. Невже він пожартвав? - Алло! - озвався Логан. - Ти ще там? - Пробач, - перепросила я, похитуючи головою. - Здається, мені почулося, що ти сказав "із Чарлі Єйтсом". І через слухавку відчула, як Логан киває. - Ти зараз говориш про Чарлі Єйтса, який написав "Спустошувачів"? Чарлі Єйтса, автора "Останнього стрільця", "Димової завіси" й "Сорока миль до пекла"? Сценариста сценаристів, живу легенду, завдяки якій половина країни каже "Веселих свят, ковбою"? Про того Чарлі Єйтса? - Уту, - мовив Логан, насолоджуючись моментом. - Про того". Тож поки молодша сестра піклується про батька, наша героїня в Лос-Анджелесі береться за найважливіший проєкт усього свого життя. Але ж недарма кажуть "Не сотвори собі кумира". Чарлі Єйтс навідріз відмовляється з кимось співпрацювати - а тим паче з "писакою-невдахою". І хоча ромком Єйтса вийшов "апокаліптично жахливим", він зовсім не переймається, бо чекає екранізацію цікавішого проєкту. До того ж Чарлі вважає, що кохання - це емоційне ошуканство. Однак дівчина так просто не здасться. Вона побореться і за себе, і за ромкоми - та й саме кохання. Що, коли історія, яку вони пишуть, зійде зі сторінок - і втілиться в життя?..

Сьюзен Вудфорд. Аналіз художніх творів. - Київ: BookChef, 2025.

У цій книзі детально розглядаються та аналізуються картини з різних перспектив. Авторка досліджує популярні теми в живопису та вражаюче розмаїття технік, які використовують художники для їх відтворення на полотні. Обговорюються технічні виклики, з якими стикаються митці, а також їхні креативні способи подолання труднощів. Окрім того, вивчаються і приховані значення та натяки в творах. "Розпочнемо з питання: яку мету переслідував автор, створюючи картину?" - зазначає авторка, говорячи про "творіння" первісного художника. "Це живе і виразне зображення бізона було викарбувано близько 15 тисяч років тому на стелі печери, яка розташована на території сучасної Іспанії. Яка ж була мета цього яскравого малюнка в темному куточку біля входу в печеру?" - запитуємо ми. Деякі науковці висувають теорію, що творець наділяв його магічною силою, вважаючи, що зображення тварини допоможе йому або його племені в полюванні. Це нагадує практики релігії вуду, де, наприклад, у ляльку, що нагадує певну людину, встромляють голку, щоб завдати їй шкоди. Таким чином, первісний художник міг сподіватися, що майстерно виконане зображення бізона на склепінні печери сприятиме успішному полюванню на цю тварину. Отже, у книзі Сьюзен Вудфорд "Як розглядати картини" нам пропонується зануритися у світ образотворчого мистецтва, створеного в різні епохи, з багатьох різних кутів зору, щоб навчитися "бачити", а не просто "спостерігати".

Анна Червінська-Ридель, Ліліана Фабісінська та Аґнєшка Фрончек. 12 ключових емоцій. Які наші переживання. - Київ: Основа, 2025.

У книжці "Що ми відчуваємо" дванадцять авторок створили 12 оповідань, наповнених різноманітними емоціями. Вони переживали радість, коли їхні персонажі ставали такими, як їм хотілося, і відчували розчарування, коли не могли знайти цікаві ідеї. "Діти стрибають від щастя, їх переповнює гордість, але сором і страх можуть пригнічувати їх," - зазначає психологиня, психотерапевтка та полоністка Марта Дражинська. Кожна емоція важлива, і їх варто досліджувати та розуміти. Читання цієї книжки дітям може заохотити їх обговорювати свої щоденні переживання, що допоможе їм у дорослому житті краще справлятися з емоціями. Емоції — це наш внутрішній навігатор, який вказує на те, що відбувається в нашому житті. Саме завдяки емоціям ми формуємо стосунки з іншими та з самими собою. Щодо оповідань, вони черпають натхнення з реального життя. "Ніхто вже не згадував, що справжнє ім'я Олі - Олександра Кравчинська," - дізнаємося ми з одного з оповідань. Усі називали її Оля Примха. Лише вчителі, що приходили на заміну, зачитували її повне ім'я зі списку. Однокласники та інші вчителі завжди зверталися до неї як до Олі Примхи. Батьки вважали це досить кумедним, проте для них вона була панночкою Примхою. Це прізвисько виникло під час обіду, коли Олі було всього п'ять чи шість років. Вона відмовлялася їсти томатний суп, салат, скаржилася на тверду котлету і сірувате картопляне пюре. "Що це за примхи, панночко?" - запитала роздратована бабуся. Так і закріпилося це прізвисько. Лише тітка Агнешка називала її по-іншому: "Моя люба Мушко!" — завжди вигукувала вона, піднімаючи Олю. Чому так, ніхто не знав, навіть сама Оля... до того моменту, поки не почула розмову мами з подругою. Про що йдеться далі, можна дізнатися, прочитавши цю захопливу та повчальну історію.