Як українці ділилися з литовцями історією про князя Вітовта.

У Каунасі було представлено віртуальний музей середньовічної фортеці Тягинь, що належала до періоду Великого князівства Литовського.

Археологічна пам'ятка, відома як фортеця Тягинь, розташована в Херсонській області і є спільним культурним надбанням трьох народів: українців, литовців та кримських татар. Однак українські організатори виставки "Відчути Тягинь, вдихнути Південь" не обмежили свою діяльність лише стінами військового музею імені Вітовта Великого. Вони також мали можливість поспілкуватися з провідними реставраторами України та зустрітися з українськими дітьми, які нині проживають і навчаються в Каунасі.

У ЛИТВІ ПРО ТЯГИНЬ ПОКИ ЗНАЮТЬ НЕБАГАТО

Віртуальний музей Тягиньської фортеці складається з шести експозиційних залів, у яких зібрано близько ста артефактів. Відвідати його можна за вказаним посиланням. Укрінформ також висвітлював археологічні експедиції на території Тягині до початку масштабного вторгнення, а також розповідав про артефакти, які вдалося зберегти від рук окупантів і колабораціоністів, і про процес створення віртуального музею. Крім того, згадувався перший дослідник фортеці — Віктор Гошкевич, засновник Херсонського музею історії та старожитностей, на основі якого було відкрито обласний краєзнавчий музей. Його археологічні роботи в околицях села Тягинка почалися ще у 1914 році.

За словами Наталії Бімбірайт, керівниці проєкту, що реалізує віртуальний музей фортеці Тягинь, надзвичайно важливо демонструвати нашу культурну спадщину за межами України.

Ми раді, що перша презентація оцифрованої колекції артефактів, 3D-моделі фортеці та віртуального музею відбулася саме в Литві, в музеї Вітовта Великого. Важливо зазначити, що в Литві ще мало відомі наукові дослідження, що стосуються півдня України в період князювання Вітовта, а інформація про Тягинську фортецю залишається обмеженою. Пам’ятаймо, що Велике князівство Литовське, одна з найбільших держав пізнього Середньовіччя в Європі, формувалося не через військову агресію, а завдяки дипломатії та економічному співробітництву. Це був "оксамитовий" процес, у якому поважали права і свободи народів, що приєднувалися до нового союзу. По суті, Велике князівство Литовське було прообразом сучасного Європейського Союзу. Це особливо важливо враховувати на фоні агресивної поведінки Росії в минулому та сьогоденні, - зазначає Бімбірайте.

Серед учасників, які представили проєкт у Каунасі, знаходиться докторка історичних наук Світлана Біляєва. Вона протягом шести років, до початку масштабного вторгнення, керувала Південною середньовічною експедицією Інституту археології НАН України. Наразі археологиня не лише викладає в українських університетах, а й активно спростовує російські міфи про так звану "новоросію".

"МІЖКРАЇННІ ПОРТАЛИ"

Музей Вітовта в Каунасі, заснований у 1919 році, представляє історію від давніх часів до сучасності. Центральна зала першого поверху відведена для експозиції, присвяченої херсонській фортеці. Тут, поруч зі скульптурою Великого князя Вітовта, розміщений макет цієї оборонної споруди. Фортеця Тягинь є археологічною пам’яткою, що знаходиться під землею, тому для створення її науково обґрунтованої моделі знадобилися зусилля археологів, істориків, архітекторів та підтримка громадських організацій, зокрема ГО "Інформаційний ресурсний центр 'Правовий простір'" та ГО "Культурний центр Україна-Литва".

Науковець, співробітник музею Вітовта, доктор історичних наук Лайма Буцевічютє (Laima Buceviciute), що спеціалізується на дослідженні кордонів Великого князівства Литовського, зазначає, що існують наукові роботи, присвячені південній Україні епохи князя Вітовта, проте інформації про Тягинську фортецю залишилося обмаль. Вона також підкреслює, що місце для виставки про Тягинь вибрано вдало, адже розповідь про справжню середньовічну історію українського Півдня виступає своєрідною зброєю, яка науково спростовує міфи, поширювані російською пропагандою.

Окрім макету фортеці, музей Вітовта презентує мистецькі твори, що відображають діяльність археологів і їхні знахідки: цифрові колажі на тканині, доповнені ручною вишивкою. Цю мобільну виставку, яка не лише інформує про Тягинь, але й передає її атмосферу та настрій, розробила та зібрала кураторка, директорка Центру культурного розвитку "Тотем" Олена Афанасьєва. Варто зазначити, що пані Олена у 2021 році ініціювала міжнародну мистецьку артрезиденцію в Тягині, в яку долучилися митці з України та Литви. Як підкреслила пані Олена під час відкриття виставки у Каунасі, тоді виник унікальний зв’язок між археологією та мистецтвом — художники створювали свої арт-об’єкти безпосередньо поряд із місцями розкопок.

Литовська художниця Ірина Трома створила "портал" неподалік археологічних розкопок, з якого, за її словами, українські археологи отримують литовські артефакти. Після цього вона повернулася до Литви, де в ботанічному саду Вільнюса реалізувала новий "портал", що символічно поєднує Україну та Литву, археологічні знахідки та мистецтво. Наразі ми не змогли привезти фізичні артефакти, знайдені в Тягині протягом шести років досліджень. Замість цього ми представили художні твори, на яких зображені ці артефакти, а також відображена атмосфера Тягині. Усі роботи містять елементи ручної вишивки – це дуже ніжний матеріал, що демонструє вклад багатьох людей у збереження нашої культурної спадщини. Через цю виставку ми прагнемо передати нашу любов до цієї землі, - зазначає кураторка експозиції.

Відзначена спеціальна праця, присвячена Віктору Гошкевичу, який докладав усіх зусиль, щоб артефакти, виявлені на території сучасної Херсонщини, залишилися в Україні і не потрапили до Росії.

Попереду нас чекає нова експозиція.

На захід з нагоди презентації завітали не лише професіонали своєї справи, а й представники української громади за кордоном, а також вимушені переселенці. Серед них були й ті, хто вивчає литовську мову в Культурному центрі національних спільнот. Пані Олена, інженер за фахом, вже на пенсії. До 2014 року вона проживала в Донецьку, після чого переїхала до Сіверодонецька, а коли й це місто опинилося під окупацією, знайшла притулок у Литві.

Я глибоко вражена тим, що бачила сьогодні. Для мене надзвичайно важливо, що ця виставка присвячена спільній історії України та Литви, особливо в контексті сучасних подій в Україні та світі, - ділиться враженнями пані Олена.

Директорка музею військової історії імені Вітовта Ріта Малінаускєнє зазначає, що литовці не сприймають Вітовта як загарбника, адже формування князівства відбувалося переважно за допомогою дипломатичних зусиль. Вона підкреслює, що спільне історичне минуле позитивно впливає на сучасні відносини між литовським і українським народами. Малінаускєнє також зазначає, що Велике князівство Литовське можна вважати попередником сучасного Європейського Союзу.

На пресконференції директорка музею підкреслила, що тема виставки є надзвичайно важливою та актуальною в умовах російсько-українського конфлікту. Вона зазначила, що Росія, ведучи війну проти України, намагається спотворити історичні факти та знищити пам'ять про історію України і Литви.

У нашому музеї всі виставки заглиблюються у визначні теми. Ця експозиція досліджує зв'язки між Вітовтом та Україною. Вельми цікаво, що українські військові, які проходили реабілітацію у Литві та відвідували наш музей, знають історію Вітовта навіть краще, ніж самі литовці. Литовцям приємно усвідомлювати, що їхня країна простягалася "від моря до моря", але вони не завжди можуть зрозуміти цей контекст. Для археологів і істориків ця виставка має велике значення, - зазначає Ріта Малінаускєнє.

Водночас вона додає, що литовці більш обізнані про те, що відбувається нині в Україні, вони добре знають про трагічне сьогодення Херсонщини, зокрема, про підрив росіянами Каховської ГЕС та наслідки цих подій, проте про спільне минуле наших держав знають мало.

Ця виставка, яку українці привезли до Литви, стане лише початком співпраці з музеєм. Директорка музею Вітовта Великого повідомила, що вже активно готують нову експозицію, яка відбудеться у 2025 році та буде присвячена військовій інженерії — зокрема, фортифікаційним спорудам від античності до сучасності. Особливо цікавою є тема визначення лінії фортифікаційних укріплень на південних територіях України за часів Вітовта.

Необхідно звернути увагу на Аккерман. На Дніпрі також розташована ще одна фортеця, що належала Вітовту - Дашів (тепер відомий як Очаків, - прим. ред.). У той час як Аккерман розташований на заході, а Тягинь - на півдні, ми можемо простежити ланцюг фортець, які так чи інакше мали зв'язок із Вітовтом. Не варто забувати й про порт Кочубіїв. Існує багато різних легенд про інші укріплення вздовж цього маршруту, і археологи активно дискутують з цього приводу. Проте, так чи інакше, ця лінія, що проходить уздовж Чорноморського узбережжя, тісно пов'язана з будівництвом часів Вітовта, - зазначає професорка Світлана Біляєва, очільниця Південної середньовічної експедиції Інституту археології НАНУ.

Цю лінію можна трактувати як укріплення, а також як місце розташування митниць і торгових портів, що свідчить про економічну активність і торгівлю того часу, зазначає Біляєва.

"ЖИВІ УРОКИ ІСТОРІЇ" ДЛЯ ДІТЕЙ УКРАЇНИ

Ці дослідження мають велике значення як для Литви, так і для України. Тому українська команда, що привезла виставку до Литви, охоче прийняла пропозицію вчительки литовської мови Рамунє Поташнікової поділитися інформацією про Тягинь під час відкритого уроку історії для учнів 8-го та 11-го класів українського підрозділу місцевої приватної школи. Це діти з України, які мають можливість навчатися українською мовою, завдяки підтримці меценатів, за литовською навчальною програмою. Вони вивчають литовську як іноземну, тоді як українська мова, література та історія є обов'язковими предметами. У цій школі навчається близько 450 українських учнів з 1 по 11 клас. Рамунє сама добре володіє українською мовою і має українське коріння: її батько - українець, а мати - литовка, вона народилася в Києві і жила в Україні до 2021 року. Вчителька вважає, що такі уроки живої історії важливі не лише для дітей, а й для дорослих.

Виставка діяла в музеї Вітовта в Каунасі до 2 січня 2025 року, після чого 17 січня вона повернеться до України і буде експонуватися в Чернівцях.

За інформацією Наталі Бімбірайте, ініціатива "Фортеця Тягинь - форпост європейської історії українського Півдня" реалізується під керівництвом її громадської організації "ІРЦ "Правовий простір" у межах Програми підтримки громадської активності "Долучайся!", що отримує фінансування від Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).