Ярослав Пахольчук з "1+1 медіа" зазначає: "На сьогоднішній день ринок не існує, існують лише щоденні реалії."

Генеральний директор "1+1 медіа" розповідає про мету збереження компанії.

Відправною точкою для цього інтерв'ю послужила чергова зміна реальності російсько-української війни. Масовані обстріли цивільної інфраструктури, складів, бізнес-центрів тощо вдень і вночі неминуче призводять до скорочення таких джерел доходів медіакомпаній як реклама та кінотеатральний прокат. Ми записували це інтерв'ю з генеральним директором "1+1 медіа" Ярославом Пахольчуком після цьогорічної церемонії нагородження рекламодавців Pluses Partners Awards 2026, коли ще складно було (і так є й досі) оцінити цей негативний вплив у конкретних показниках. Але насправді ще складніше передбачити можливі нелінійні процеси, до яких можуть призвести ці події.

До прикладу, до чого може призвести вимушене рішення уряду призупинити фінансування телемарафону через дефіцит бюджету? Чи зможуть мовники припинити його виробництво? Чи зможуть вони повернутися від телеканалів-дублерів до своїх першопочаткових канальних брендів? Чи зможуть виробляти там власні новини?

Чи можуть атаки на дата-центри та спроби зламати український інтернет вплинути на стабільність ОТТ-платформ, які сьогодні вважаються одним з найперспективніших напрямків медіаіндустрії?

Чи зможуть працівники медіа-організацій виконувати свої обов'язки взимку в Києві, чи виникне потреба в їхній тимчасовій релокації?

Чи не стане це на заваді амбіціям медіагруп щодо реалізації мультимедійної панелі? І скільки буде таких ініціатив: одна спільна, чи ж одна спільна плюс окремий експеримент від "Плюсів"?

Величезна кількість таких запитів супроводжується настільки високим рівнем невизначеності, що надати на них точні відповіді виявляється неможливим. Це ускладнює процес управління медіа. Варто зазначити, що медіакомпанії є лише складовою частиною значно ширшого контексту: сьогодні весь український бізнес стикається з радикальною невизначеністю.

Ярославе, рівно рік тому ми зустрічалися на нагородженні Pluses Partners Awards. Деякі з наших сподівань та прогнозів, які ми висловлювали тоді, не справдилися. Це не через нашу некомпетентність у прогнозуванні, а через те, що ми працюємо в умовах, які постійно змінюються. Наразі ситуація знову зазнала змін. Мене дуже вразила ваша фраза, сказана під час церемонії, про досвід, який ви б не хотіли мати.

Я — особа, яка постійно адаптується до змін, і, напевно, саме це стало моєю професійною долею — бути фахівцем з управління в кризових ситуаціях. Проте той досвід, який ми здобули під час війни, є безпрецедентним. Звичайно, я б віддав перевагу, щоб його не мати, аніж мати можливість його застосування знову. Жити звичайним життям набагато легше, ніж володіти унікальними навичками, які приходять лише в умовах кризи.

Здатність швидко ухвалювати рішення, йти на ризики, миттєво знаходити компроміси, мати відкриту переговорну позицію -- у нас це було й раніше, просто зараз ще більше кристалізувалося, і більше партнерів стали дотримуватися такого ж підходу. Тому з цієї точки зору стає легше вести справи. Я й іншу фразу казав на церемонії: що я припинив запитувати в людей, як справи, бо поки вони відповідають, ці справи можуть кілька разів змінитися за такої реальності.

-- З яким настроєм ви заходите в цей бізнес-сезон, враховуючи обставини, коли Росія руйнує великі склади та виробничі потужності рекламодавців?

Сьогодні вранці я роздумував над доцільністю складання бюджету на цей рік. Протягом останніх п'яти років ми дотримуємося поміркованого підходу до бюджетування. Встановлюємо певні орієнтири, щоб зрозуміти, в якому напрямку рухаємося. Хоча я працюю у фінансах, для мене бюджет завжди був більше інструментом, який вказує на можливості, ризики та виклики. Він слугує своєрідним еталоном на перспективний період, що дозволяє перевірити, чи обраний нами шлях є правильним. Бюджет для мене ніколи не є незмінною догмою.

Так от, я сьогодні замислився, чи можу взагалі підготувати в умовах цих тотальних глобальних змін якийсь орієнтир. У якихось бізнесах трошки легше це зробити, а в якихось -- прямо кажучи, неможливо.

Ми вже багато років не плануємо довгостроково для диджитал-проєктів. Там усе дуже коротко -- від 3 до 12 місяців. Далі немає сенсу дивитися. Точність прогнозу більше ніж на 3 -- 6 місяців дуже умовна. Ми працюємо на території великих гравців -- YouTube, Google та інших гігантів, які визначають правила та поширюють їх на решту ринку. У всіх усе змінюється, можна лише стежити за своїми пропорціями по відношенню до конкурентів і партнерів. Але в цілому діапазон наших можливостей залежить, на жаль, не від нас. І передбачити це теж не можна.

Багато наших команд і проєктів були вже стільки разів трансформовані за час цієї повномасштабної війни, що у відповідь на чергові зміни навіть не відчувають, стає гірше чи ні. Мабуть, треба дати собі відповідь, чому ти досі лишився тут, чому досі займаєшся тими проєктами, якими займаєшся.

У нас панує робоча атмосфера. Іноді дні проходять важко, іноді легше, але завжди намагаюся знайти позитив і триматися за нього. Зазначив, що хороші новини зберігають свою яскравість довше. Кілька років тому в інтерв'ю я стверджував, що неможливо зупинитися на досягнутому, адже все постійно змінюється. Наразі ж, навпаки, настільки мало приємних подій, що коли вони трапляються, я намагаюся їх закарбувати у пам’яті і зберігати якомога довше. Ці нові обставини мені приємні.

Ринок змінюється непередбачувано кожного дня. Можна навіть стверджувати, що немає стабільного ринку, а є лише щоденні виклики, до яких не завжди можна підготуватися. Але важливо усвідомлювати, що ці обставини завжди вносять нові зміни.

Мабуть, тут важливо говорити про те, яку модель співпраці ми будуємо з іншими компаніями, яких насправді не так багато лишилося в українській економіці. З позитивного -- це те, що все-таки має місце партнерський дух, підтримка, взаємодопомога, розуміння в тих, хто тут працює. І ми теж готові на якісь компроміси, на ситуативні втрати заради фактично донорства. Бо просто чекати, що станеться завтра чи післязавтра -- така собі стратегія.

Коли Росія почала інтенсивно та безперервно обстрілювати Київ, почали з'являтися думки про те, що багато інших міст, такі як Суми, Харків, Запоріжжя, Одеса, Херсон та інші, вже досить давно живуть у таких умовах. Проте Київ займає особливе місце, адже тут зосереджено багато людей, які приймають важливі рішення. Якщо загальний настрій у місті почне ставати більш песимістичним, це може призвести до каскадних наслідків.

Я з цим не можу погодитися. Ви зараз відчуваєте це сильніше, оскільки перебуваєте в Києві. Якщо б ви були у Львові чи Ужгороді, ваші емоції могли б бути зовсім іншими.

Два місяці тому я проїжджав через Одесу і зупинився там на одну ніч. Відчував себе не зовсім комфортно, адже ситуація була подібна до тієї, що нині спостерігається в Києві: безперервні тривоги, постійні вибухи та загрози з повітря. Люди в Одесі вже пів року живуть у таких умовах. Ми спостерігаємо за цим і вчимося адаптуватися. Збройні сили України постійно знаходять нові підходи до боротьби. Турбує, що ворог активно розвиває свій військово-промисловий комплекс. Проте ми маємо надзвичайно талановитих і здібних людей, які знайдуть способи протистояти цим викликам. Я в це щиро вірю. Особливо важко, напевно, обʼєктам з підвищеною безпекою та відповідальністю, як-от навчальні та медичні заклади, де необхідно нести пряму відповідальність за життя людей.

Тому я не впевнений, що це матиме істотний вплив на рішення, які приймаються в зазначених вами центрах. Вони зазвичай підлягають значно більшому тиску — як міжнародному, так і з боку суспільства, відповідальності. Я маю на увазі не лише керівників, а й загалом органи влади на різних рівнях, а також тих, хто займається виконанням конкретних завдань.

Розглядаючи настрої споживачів вашого контенту, варто зазначити, що в Україні зростає кількість людей, які стикаються зі складнішими життєвими обставинами. Які зміни відбудуться в потребах вашої аудиторії? Можливо, з часом їм захочеться зменшити розважальний акцент у програмах? Або ж, навпаки, вони можуть прагнути до більшого ескапізму?

Я зробив цікаве спостереження: класичні формати завжди залишаються актуальними. Вони викликають асоціації з гармонійним життям, наповнені позитивом і теплом, такими як "Караоке на Майдані", "Голос країни" та "Сніданок з '1+1'". Ці програми продовжують жити і радувати глядачів. Крім того, ми зараз займаємося відновленням "Світу навиворіт" за участю Дмитра Комарова.

Окрема категорія -- суперпотужні продукти на кшталт "Тихої Нави". Ми поки що перевірили його на платформі, скоро перевіримо на телебаченні, в ютубі. Я вже давно схиляюся до позиції, що потужний продукт працює на всіх платформах. І платформи не конкурують між собою, а доповнюють одна одну. Тому що є чітка сегментація, кластеризація вʼюзерів, як я їх називаю. Хтось любить дивитися ютуб, хтось -- Smart TV, хтось -- контент на телефоні. А комусь принципово сходити подивитися прем'єру в кіно. У кожного є свій головний, зручний особисто для нього канал доставки. Буває, що людина користується одразу кількома такими каналами, але все одно є основний. І ми мусимо бути всюди з якісним, сильним продуктом.

Ключовий аспект: на жаль, сьогоднішній контент сильно залежить від поточного емоційного фону в суспільстві. Якщо у вас заплановано подієву прем'єру, один показ конкретного епізоду, і це відбувається в день, коли, приміром, сталася атака на Охматдит, то ваші шанси на успіх значно зменшуються. Повторити момент прем'єри неможливо. Якщо ж йдеться про більш тривалий проект, який триває кілька тижнів, і, скажімо, він збігається з позитивними новинами про успішні контратаки наших сил на Харківщині чи під Курськом, то в суспільстві виникає піднесений настрій, що також позитивно впливає на сприйняття контенту. Або, наприклад, весняна пора, попри всі труднощі, підвищує настрій.

Тобто успіх ситуативного продукту дуже залежить від настрою, а його передбачити не можна. Кінотеатри розписують свої сітки на півтора року. І від моменту створення ідеї до прем'єри зазвичай проходить півтора-два роки. Бувають винятки, коли все стається швидше, але це супервеликі винятки. Ми обговорюємо ситуацію в вересні 2026 року. А чи знаємо ми, що буде в грудні 2027-го?

Не хочу витрачати час на безглузді справи та обговорення ескапізму. Можу впевнено стверджувати, що такі проєкти, як "Конотопська відьма", "Антарктида", "Ну мам!" та "Кіллхаус" досягли вражаючих результатів. І справа не лише у їхній якості – вони також вдало підібрали час для виходу. Я згадую про кіно, але ситуація на телебаченні схожа. Хоча регіональні вподобання можуть варіюватися, загальна атмосфера залишається більш-менш стабільною.

Також під час урочистої церемонії ви згадали про переговори з кінотеатрами. Чи вдалося досягти нових угод?

-- Питання не лише нових умов, а саме партнерства та готовності до змін. Як мультимедійна компанія, ми взаємодіємо з усіма, хто пов'язаний з різними аспектами медіа та аудіовізуального мистецтва. Це може бути частіше або рідше, але завжди в різних форматах.

Ми маємо досвід кіновиробництва. Кінотеатри є важливою ланкою в цьому процесі. Зараз у нас у розробці кілька крутих проєктів на 2027 -- 2028 роки. Ми обмінялися інформацією. Так збіглося, що з середини серпня в Києві утворилися такі складні умови, а Київ для кінотеатрів -- це від 30 до 50% усього бокс-офісу залежно від жанру продукту. Тобто фактично бізнесу немає. І не можна ж повторно випускати прем'єру. Ми запропонували запаралелити премʼєри на платформах і в кінотеатрі. Ми в переговорній позиції, проявили інтерес і чекаємо на реакцію.

У період масштабного конфлікту ми стали свідками безлічі неймовірних співпраць, які раніше виглядали фантастично. Однією з таких є співпраця "Голос країни" з Netflix.

-- Рік тому ми з вами розмовляли про ваше тодішнє рішення відмовитися від виробництва великих шоу, бо для них не було економіки. Якби не Netflix, то "Голосу країни" не було б цього року?

Не існувало б.

Мене надзвичайно цікавить механіка фінансування ОТТ-платформ. Чому один учасник ринку може дозволити собі виробництво великої кількості шоу, тоді як ви дієте більш обережно? Який тип контенту готовий профінансувати "Київстар ТБ"?

Кожен медіа-ресурс має можливість фінансувати будь-які проекти, які йому до вподоби. Однак важливо усвідомити, з якою метою це робиться. І на якій частоті та в яких обсягах це можливо. Один раз досягти успіху може будь-хто. Але чи зможе він повторити свій успіх?

Я б охарактеризував цей ринок як абсолютно божевільний. Ми не знаємо, чим саме керуються люди під час вибору контенту, адже у кожної платформи є свої унікальні експерименти та переваги. Наприклад, у "Київстар ТБ" ми пропонуємо лінійку Originals, а також займаємо провідні позиції за кількістю українського контенту на нашій платформі. Крім того, ми забезпечуємо найкраще співвідношення ціни та якості.

Нещодавно ми проаналізували інвестиції Megogo в власний контент, і виявили, що їхня сума незначна. Проте Megogo компенсує це завдяки активній соціальній позиції, проекту Megogo Books, а також підтримці музичних заходів і спорту. А чим особливий Sweet.tv? Мабуть, наявністю українського контенту. У "Київстар ТБ" ми зосередилися на українських продуктах раніше. Показники конкурентів залишаються закритими, адже всі організації оберігають свої дані. Під показниками я маю на увазі глядацькі переваги, глибину переглядів, частоту користування, охоплення, утримання глядачів і залучення нових користувачів. Ці знання надають конкурентну перевагу, якою ніхто не ділиться.

Тобто, те, що потрібно рекламодавцю, демонструється йому. Те, що необхідно творцю контенту, надається йому. А ось те, що відрізняє вас від інших, не є простим ноу-хау, а є результатом досвіду, який був отриманий завдяки інвестиціям у контент. Кожна краплина, по суті, збирає всередині себе цінну інформацію.

-- Чи є у вас прогноз, через скільки часу може окупитися стратегія Sweet.tv? Чи який у них запас міцності?

Не можу сказати точно. Потрібно звернутися до Олександра Вітька, адже тільки він володіє повною інформацією про свою економіку. Він надзвичайно обдарований, вміє брати на себе ризики та експериментувати. Я справді захоплююся такими підприємцями. Партнерство та конкуренція з ними завжди приносить цікаві враження.

Що стосується нас, то ми завжди проявляємо велику обережність і уважність. Ця стратегія супроводжує нас вже протягом двох років. Восени 2024 року, в серпні-вересні, ми помітили, що телевізійний ринок зазнав значних втрат. Завдяки обережному підходу, який ми тоді обрали, нам вдалося зберегти значну фінансову суму в бізнесі та переосмислити наші дії та напрямки розвитку.

До кожного проєкту ми підходимо з особливим увагою. Ми проаналізували, як пройшли цьогорічні прем'єри. Хоча проєктів не так вже й багато, відсоток їхньої успішності та відповідності потребам аудиторії виявився надзвичайно високим.

Чи може факт, що "Тиха Нава" згодом з'являється на Netflix, перешкоджати прогресу "Київстар ТБ"?

-- Не заважає абсолютно!

Я досі прагну розібратися в цій екосистемі...

Ніхто не в змозі оцінити її до тих пір, поки не спробує сам. Один приклад тут недостатній. Я не можу дати коментар з огляду на угоду про конфіденційність, але ми спостерігали за відгуками щодо "Тихої Нави" і бачили, як тривалий час вона залишалася в лідерах, тож можна зробити висновок, що проєкт виявився успішним на обох платформах.

-- Також під час церемонії нагородження ви згадали, що довго шукали формулу, яким чином можна фінансувати виробництво контенту, і нарешті її знайшли. Що це за формула?

Ми тривалий час рухалися до цієї мети. Про деталі зможемо розповісти пізніше, адже існують певні обмеження щодо конфіденційності. Йдеться про партнерство, в якому різні учасники беруть участь у фінансуванні контенту. Але це лише одна зі сторін питання. Інша полягає в тому, що на початку свого роботи на цій посаді я спілкувався з акціонером і зазначив, що я не продюсер, а менеджер. Однак мені довелося активно включитися в процеси створення контенту. З весни минулого року я почав детально вивчати та аналізувати, наполягати на тому, що виробничий процес має змінитися. Важливо, хто приймає рішення, яким чином це відбувається, де є більше чи менше свободи. Ці аспекти кардинально змінилися. У нас відбулися значні кадрові зміни: покинули свої посади Оля Захарова, Іван Букрєєв та Андрій Коваль.

Давайте проаналізуємо. На даний момент результати прем'єр цього року вражають. Буде цікаво спостерігати за осінніми новинками. Ми чекаємо на багато експериментальних проектів, результати яких обіцяють бути захопливими. Сітка на "2+2" зміниться. "Дизель-шоу" та "Квартал" демонструють кращі результати, коли працюють разом. На "Київстар ТБ" стартує новий сезон мелодрам Originals. Ідеї постійно виникають, і хочеться їх реалізовувати та тестувати. Раніше я вважав, що телевізійний продукт цікавий тим, що результати показів можна побачити вже наступного дня. Але я зрозумів, що це не зовсім так, адже від ідеї до її втілення може пройти півтора року, або ж від наміру придбати до фактичної угоди. Тобто, коли ми щось плануємо, момент, коли з’являться дані про перегляд чи споживання контенту, насправді віддалений. Це подібно до агробізнесу: ти сієш навесні, а збираєш урожай лише восени.

Відверто зізнаюся: моє ставлення до рейтингів змінилося. Раніше я щодня перевіряв SMS з показниками, але тепер це здається мені безглуздим. Якщо ти занурюєшся в деталі, то втрачаєш можливість бачити більш широкі перспективи. Іноді хочеться заглибитися в аналіз: наскільки це можливо, якщо говорити про панель? На платформі є набагато більше даних, і вони безцінні. Адже можна дізнатися, коли саме глядачі переключаються, на яких серіях зупиняються, і де спостерігається пік переглядів. Це не залежить від умов конкуренції, коли стартує інша програма або рекламна пауза. Це важлива інформація для продюсерів і програмних спеціалістів. Але варто зазначити, що всі ці дані є експериментальними. Отже, ймовірно, Sweet.tv також має свої спостереження та знання.

Або ж у них може бути своя гіпотеза, яку вони намагаються перевірити.

Верно.

-- Можу сказати, чому особисто я як журналіст, який пише про медіа, стала менше фокусуватися на рейтингах: тому що цікавіше намагатися зрозуміти ширшу картину. Бо показ на телебаченні -- це зараз тільки складова того, як люди споживають один і той же контент. Може бути що завгодно, аж до того, що в одному каналі дистрибуції результати не дуже, а в іншому -- непогані.

-- Вірно. Не добрав у лінійному показі, але добрав на інших носіях і каналах комунікації.

Невеликий відступ: повертаємось до вашої формули партнерського фінансування контенту. Чи можуть ці зміни в безпековій ситуації, про які ми почали говорити, вплинути на неї?

-- Можуть. Ми почали зйомки "Голосу країни" і сильно хвилюємося. Бо на початку місяця ми вже переносили зйомки "Караоке на Майдані" в Житомир із безпекових міркувань. Там трішки тихіше.

-- Отже, впливає безпековий аспект. А фінансовий?

-- Безпековий аспект -- якщо доводиться переносити зйомки, розтягувати графік знімальної групи в часі -- це ж і є економіка. Більше спонсорів чи більшого рекламного успіху від цього не стане.

Плюс питання мобілізації. Ми зробили класний проєкт, написали сценарій, знайшли акторів, зняли неймовірний пілот, провели фокус-групу. І хтось із акторів пішов добровольцем. Наче є попередні домовленості з керівництвом бригади про можливості його залучення до зйомок, але це пізніше, а перенесення на пізніше сильно здорожчує виробництво. Чи треба буде тоді цей проєкт? От такий виклик.

Усі учасники зйомок, насамперед, є громадянами, більшість з яких входить до мобілізаційного резерву відповідно до загальних норм. Існують численні випадки, коли людина, вирушаючи на знімальний майданчик, не змогла дістатися до місця призначення. А що, якщо це критично важлива особа в проєкті — оператор, режисер чи головний актор?

-- Якщо дивитися до кінця року -- зараз складно забігати далі, -- то що вас турбує найбільше? Де найтонше, найнепевніше місце?

Нас найбільше турбують наші активи: їхня фізична охорона в умовах існуючих загроз. Це справжній форс-мажор, з яким справлятися надзвичайно важко. Щодо інших аспектів, ми насправді досить добре диверсифіковані. Якби ми покладалися лише на один проєкт, я навіть не можу уявити, до чого це могло б призвести. Проте завдяки тому, що у нас є десятки проєктів, ми можемо знімати втрати в одній сфері і отримувати прибуток в іншій. Це постійний процес жонглювання, який надає нам гнучкості.

Поясню ще на прикладі конкретного проєкту. Уявіть, що ви знімаєте програму, в якої є спонсор. Скажімо, він покриває 20 -- 30% витрат на цей проєкт. І от у нього стається біда. Все, для цієї програми це вже автоматично катастрофа.

Чи ви займаєтеся виробництвом ігрового фільму, і раптом настає час його показу — а тут виникають проблеми з електропостачанням. Врешті-решт, ми також не можемо передбачити, які саме відключення електрики нас чекають цього року.

Узагалі загальна біда -- це бідність населення, низька платоспроможність. Що бідніша економіка -- то гірше. Інфляційні процеси не сплять, доганяють доходи, а ще є валютна складова. Все в цілому складно. Нема чим вихвалятися. Нещодавно в мене запитали на зустрічі про місію "1+1 медіа". Наша місія -- вижити, зберегти команду. А якщо при цьому ми ще й примудряємося розвиватися... Без змін розвиток неможливий, це як хліб насущний.

Ще один серйозний виклик, з яким ми стикаємося, — це штучний інтелект. Він фактично "знищує" новини та руйнує бізнес у цій сфері. Раніше ми мали вражаючі результати в цифрових новинах, що надихало нас на інвестиції та розвиток. Однак цей глобальний тренд все більше заважає. Я сподіваюся на радикальні глобальні регуляторні ініціативи, які, зокрема, вплинуть і на Україну. Мене турбує, що якщо ситуація не зміниться, більшість онлайн-ЗМІ не переживе наступного літа. Такі проєкти стають все більш збитковими.

Як потужні лідери, ми мали значний запас міцності в цих проєктах, проте навіть він поступово вичерпується. І це незважаючи на те, що ми суттєво вирізнялися на фоні інших. Штучний інтелект трохи полегшує нам роботу, оптимізуючи певні процеси, але загалом зміна формату подачі інформації без необхідності звертатися до джерел істотно впливає на ситуацію. Ми вже понад рік шукаємо ефективні рішення. Це виявилося несподіваним викликом.

Літку я провела на Тайвані, де раптово зрозуміла: у випадку морської блокади цієї країни, у них можуть виникнути проблеми з електропостачанням, що ускладнить виробництво напівпровідників у звичних обсягах. Це, в свою чергу, матиме наслідки для виробників штучного інтелекту по всьому світу.

Ось що може стати порятунком для всіх. (Сумно усміхається.)

-- Хочу наостанок запитати: якби вуличні протести проти відставки міністра оборони Михайла Федорова були не влітку, а, наприклад, зараз, після всього, що сталося, чи ви так само б їх підтримували? Надавали би ефір, присутність на фестивалі Atlas?

Це питання абсолютно невірне. Я нічого не надавав. Багато людей вважають, що коли ти управляєш медіа, то існує жорстка ієрархія та цензура, ніби ти маєш повний контроль. Давайте порахуємо. "1+1 медіа" щодня створює приблизно 400 текстових новин. І я думаю, що це близько пів тисячі відео, а якщо перевести в години, то це десятки годин контенту щодня. Навіть якщо дуже старатися, неможливо відстежити все це, це просто нереально. Неможливо особисто редагувати кожен матеріал. У нас це працює по-іншому. Існує загальна атмосфера, спільний напрямок, культура.

"1+1 медіа" відображало реалії навколишнього світу, демонструючи події без упереджень і емоційного забарвлення, ніби це були прості факти. Протести висвітлювалися не лише нами. Ми не прагнемо бути впливовим фактором — наша мета полягає в тому, щоб інформувати, а глядачі самостійно формують свої думки.

Щодо Atlas, то це не політичний проєкт. На мою думку, забороняти людям виражати свої почуття і думки недопустимо. Проте, музичний проєкт повинен зосереджуватися виключно на мистецтві.