Ясов — населений пункт, що входить до списку світової спадщини, розташований неподалік від Кошиць.

Лише за 28 кілометрів від Кошиць, серед мальовничих пагорбів, зелених полів, гірських струмків та лісових масивів, розташоване селище, яке обіцяє навіть одноденна подорож подарувати чудовий настрій та незабутні моменти затишного відпочинку.

Історія, архітектура, захопливі краєвиди -- Ясов цікавий мандрівникам з різноманітними вподобаннями й вимогами до позаміських вражень і пригод.

Старт подорожі

У суботу вранці я разом із моєю шестирічною донькою зібрали наплічники, заповнивши їх їжею, водою та теплим одягом, і вирушили до автовокзалу. Саме там відправляються рейсові автобуси до Ясова — у будні вони курсують кожні 30-40 хвилин, а у вихідні їхня частота зменшується.

Подорож мальовничими серпантинами Кошицького краю тривала близько 40 хвилин. Яскраві відтінки зрілих жовтих полів на фоні насиченого блакитного неба викликали в пам’яті образи українського ландшафту, однак тут поля, зазвичай, обвивають схили пагорбів, на відміну від рівнинних просторів, характерних для нашої країни.

Вийшли в центрі біля місцевого уряду. Дорогою до місця зустрічі з нашими друзями зауважили, що в Ясові ресторани, крамниці та кнайпи здебільшого позначені нібито невигадливими назвами "Скеля" або "Під скелею". Але тут це є абсолютно доречним. Відоме з 18 століття селище колись називалося і Ясовський Подзамок, і Ясовське Подградьє, а раніше мало ще купу різних мадярських та німецьких назв. Хоча від самого початку могло би гордо іменувати себе Підскельним.

Скеля, що височіє над відомою Ясовською печерою та навколишнім лісом, добре проглядається з різних точок. Можливо, в далекому минулому це був величезний гірський вершина. Нині ж її круті схили та плоска, лісом укрита вершина підносяться на 349 метрів над рівнем моря.

Наші подруги з Києва, які вирушили з Кошиць дещо раніше, вже зустрічали нас біля печери.

Ясівська печера

По-перше, тільки на місці ми дізналися (отакі-от неорганізовані, дикі туристи), що Ясівська печера входить до списку світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО. Вже це говорить про її об'єктивну цінність, і цим, зокрема, також пояснюється її туристична популярність.

Про те, що Ясівська печера була відома людям з прадавніх часів, свідчать численні археологічні знахідки з палеоліту, неоліту, бронзового й залізного віку ба навіть значно раніших епох. Серед решток доісторичних тварин тут були знайдені кістки печерного ведмедя і печерної гієни.

До теперішнього часу виявлено до 19 видів кажанів, які тут переважно зимують. Перші письмові свідчення про Ясовську печеру з'явилися у 18 столітті завдяки монахам Премонстратського ордену. Це підземне диво розташоване у вапняковому масиві, у товщі якого можна побачити сталагміти, сталагнати, щити, барабани, кам'яні "водоспади" та інші форми, створені найкращою архітекторкою й дизайнеркою інтер'єрів -- пані Природою.

Печера вперше стала доступною для відвідувачів у 1846 році.

Сучасний штучний вхід до печери розташований на правому березі річки Бодва, в той час як природний отвір (тепер використовується як вихід) знаходиться на висоті 286 метрів над рівнем моря. Загальна довжина печери складає 2811 метрів, а різниця висот досягає 55 метрів. Наразі печера відкрита для відвідувачів з 1 квітня по 31 жовтня. Туристи мають можливість пройти через серію коридорів, які формують петлю довжиною 720 метрів, що займає приблизно 45 хвилин.

Пізнавальна стежка: Ясовський град та скеля з розкішним видом на містечко

Стежку на скелясту вершину в більшості туристичних путівників не згадують або ж згадують побіжно, тоді як без проходження маршруту до залишків мурів Ясовського граду (замку) та споглядання краси Ясова, його архітектурних пам'яток та мальовничих околиць враження від мандрівки не будуть цілісними.

Попри те біля печери туристів вдосталь, а на цій стежці зовсім безлюдно. Що лише додало нам приватної насолоди від мандрівки.

Премонстратський монастир

На шляху від скелі до монастиря нас раптово вразив незвичний для такого спокійного місця гучний рев моторів. "Не може бути, що вони рубають ту величезну секвою?!", — вигукнула маленька фантазерка Софійка, злякано витираючи сльози. "Фух, мамо! Це лише байкери, секвої нічого не загрожує". І дійсно — саме в той момент, коли ми наближалися, з території монастиря, зведеного в 18 столітті в розкішному бароковому стилі, виїжджало гучне байкерське весілля.

Гості взяли в руки своїх гучних металевих коней і, утворивши довгу мотоциклетну колону, вирушили в подорож. В їхньому весільному ритуалі злилися звуки улюблених сучасних байків і урочистість вінчання в стародавньому монастирі, історія якого налічує вже з 1228 року.

Ще не вляглася курява за весільною колоною, як досередини монастирського храму ввійшла група немолодих туристів з туристичного автобуса. Монастирем проводять групові екскурсії. Нам вистачило, всівшись на вижовклому від спеки газоні перед входом до монастиря, зовнішнього споглядання й розгадування художніх сюжетів вцілілих фресок, скульптур та ліпнини.

Діти були в захваті від секвої – хоч їй всього 200 років, вона здається зовсім юною в порівнянні з тисячолітніми американськими родичами, але вже вражає своєю висотою серед інших дерев монастирського комплексу. Прекрасні текстури кори та приємний хвойний запах, що панує в тіні дерева, закликають залишитися поруч якомога довше.

Таблиці з фото розповідають про сотні крилатих мешканців, що обрали своєю домівкою монастирське горище. Пізніше на газоні діти помітили трупик кажана, що з таємничих причин не дожив до ночі під дахом.

Ще одна з монастирських принад — це музика органу. Вранці, коли ми йшли через пусте подвір'я, звуки органу доносилися зсередини — органіст у чорному костюмі саме відточував свою майстерність.

Рибник

На озері, що розташоване поруч з автокемпінгом, панує спокій. "Рибалки сердяться на всіх, хто проходить повз. Будьте обережні, не розсердьте ще більше того незадоволеного дядька, у якого сьогодні жодна рибка не клюнула", -- попереджають нас діти з кемпінгу, супроводжуючи до води. Трохи далі від рибальських альтанок розташовані лавки для відпочинку – це справжній куточок для пікніка серед мальовничого пейзажу.

Стародавнє кладовище, заховане в лісі.

Продовжуючи стежкою, ви потрапите до "Ясовських дубин" — природного заповідника, де дерева, вкриті мохами та лишайниками, створюють чарівну атмосферу. Трохи далі в лісі, за огорожею, знаходиться маленький таємничий стародавній цвинтар. Більшість надгробків там належить до першої половини 20 століття, але не бракує і могил, що датуються 19 століттям.

Практичні поради

* Залежно від погоди розрахуйте потрібну вашій компанії кількість води до кінця вашої мандрівки: в суботу магазини в містечку зачинилися опівдні й ми не мали змоги поповнити свої запаси води, тож її довелося економити.

Якщо ви збираєтеся відвідати Ясовську печеру, не забудьте взяти з собою теплі речі, оскільки температура всередині становить приблизно +8 градусів. У жаркі дні контраст між зовнішньою температурою та умовами в печері відчувається дуже яскраво.

* Комфортне взуття є невід'ємною умовою для того, щоб насолоджуватися дивовижними краєвидами Ясів. Підніматися на скелю не так вже й складно, але з дітьми варто планувати кілька зупинок для відпочинку. На шляху можна знайти зручні лавки в затінку, де можна перепочити. Коли наближаєтеся до вершини, маршрут стає кам'янистим, тому рекомендується обирати закрите взуття для зручності.

Хотілося б вірити, що назва Jasov не лише походить від словацького терміна jaskyňa (печера), але, можливо, також пов’язана зі словом "jas", яке перекладається як "світло", "яскравий" або "блискучий".

Саме такими словами ми з донькою та нашими друзями описуємо свої враження від подорожі до цього дивовижного містечка і його навколишньої природи.

Матеріали архіву за липень 2022 року.