Його мелодії здобували популярність серед людей, тоді як його особисте життя залишалося в тіні: про музичний шлях та романтичні переживання Ігоря Поклада - на заслуженому відпочинку.

Він був настільки закритою особистістю, що лише кілька найближчих знайомих могли впізнати його в обличчя. Проте його пісні стали не лише відомими, а й насправді народними для кожного українця.

Нещодавно (9 липня) на 84-му році пішов з життя композитор Ігор Поклад.

Ми повідомляємо про смерть Ігоря Поклада — композитора, який створив музику для численних відомих українських пісень.

Він був настільки закритою особистістю, що лише кілька найближчих знайомих могли впізнати його в обличчя. Проте його пісні стали не лише відомими, а й насправді народними для кожного українця. Для багатьох музика Поклада є своєрідним національним кодом, який звучить голосом Ніни Матвієнко, Василя Зінкевича, Назарія Яремчука.

Народився Ігор Дмитрович 10 грудня 1941 року в місті Фрунзе (нині - Бішкек, столиця Киргизстану). Батько - кадровий військовик - був евакуйований туди з родиною. Після Другої світової війни сім'я повернулася в Україну. Ігор закінчив загальноосвітню та музичну школи в Тернополі. Згодом було навчання на композиторському факультеті Київської державної консерваторії.

У 1966 році Ігор Поклад заснував непересічний вокально-інструментальний ансамбль "Мрія", який швидко здобув велику популярність. Колектив став лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради, змагаючись на рівні з такими легендами, як "Пісняри". Однак, через призов до армії, Поклад був змушений залишити керівництво цим проектом.

Ця обставина стала доленосною у його творчості. Саме під час служби музикант познайомився з поетом-початківцем Юрієм Рибчинським. Разом вони створять чимало знаменитих хітів. Серед них: "Скрипка грає" і "Тече вода" (у репертуарі Василя Зінкевича), "Чарівна скрипка" ("Сіла птаха") та "Ой, летіли дикі гуси" (у репертуарі Ніни Матвієнко), "Очі на піску" (у репертуарі Тамари Гвердцителі).

У співпраці з Борисом Олійником народилася пісня "Мамо, вечір догоря", яку також співала Ніна Матвієнко. Пісня "Моя Україна" була написана на слова Миколи Ткача. А хіт "Хай щастить вам, люди добрі" - у співавторстві з Вадимом Крищенком.

Ігор Поклад створював музику також для кінематографічних творів. Він співпрацював із режисером Леонідом Биковим.

В один із осінніх вечорів приблизно в середині 70-х років, коли я ще був холостяком і мешкав у квартирі на Татарці, пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв гість, який представився: "Доброго дня, я - Леонід Биков. А ви, напевно, Поклад?". Щиро кажучи, я був приголомшений. Ми зайшли до кімнати, і моя мама швидко приготувала нам чай, а також трохи міцнішого напою, щоб зігріти гостя. Ми поговорили про різні речі, познайомилися ближче. Леонід якраз починав зйомки свого першого режисерського проекту "Де ви, лицарі?". На нашій студії йому запропонували мене в ролі композитора, - згадував Ігор Поклад на своїй сторінці у Facebook у грудні 2018 року, в день, коли Бикову виповнилося б 90 років.

Спільний фільм не виправдав сподівань. Але через якийсь час Леонід знову був біля дверей Поклада.

"Ігорю, в мене є задум. Якщо знову нічого не вийде, я покладу край своїй кінематографічній кар'єрі назавжди. Але мені потрібно це реалізувати. Фільм розповідатиме про пілотів," - поділився спогадами композитор.

Биков все ж таки завершив ту стрічку під назвою "У бій ідуть одні "старики". Ця робота стала віхою в його мистецькій кар'єрі. Проте у фільмі не звучала музика Ігоря Поклада.

"Чим більше ми спілкувалися, тим ясніше ставало: це не для мене. У Льоні була ясно сформована концепція, і я усвідомлював, що моє місце в цій картині відсутнє. Ми провели півночі в суперечках, він намагався переконати мене взятися за проект, але я залишився при своєму рішенні", - розповів Поклад. Згодом він зізнався, що це рішення стало найбільшою помилкою в його творчому шляху.

В особистому житті Ігоря Поклада все склалося вдало, як він зазначив у одному з рідкісних інтерв'ю. Його дружина Світлана не лише зайняла важливе місце у його серці, а й стала близькою подругою, партнером і надійною підтримкою.

Майбутні молодята зустрілися, коли дівчина навчалася на другому курсі в Київському університеті. Ігор Дмитрович, уже досить відомий композитор і значно старший за неї, запросив її на матч київського "Динамо". Після цієї першої зустрічі пара розлучилася на цілих десять років. Проте доля знову звела їх, і вони вирішили одружитися, обіцяючи більше ніколи не розлучатися. Дехто сміявся з їхньої великої вікової різниці, інші сумнівалися в щирості їхніх почуттів, а деякі навіть відчували заздрість. Незважаючи на всі перешкоди, вони прожили разом 34 роки.

"Стати дружиною композитора – це справжня випробування. Лише дружини рокерів мають ще більші труднощі," – з посмішкою зауважила жінка в одному з інтерв'ю.

У подружжя не було нащадків. "Його твори — це його спадок," — зазначав друг і співтворець численних хітів Юрій Рибчинський.

Жилище композитора в Ворзелі, що на Київщині, стало для нього справжнім оазисом, де панували затишок і спокій. Проте, на початку російського вторгнення, його територія потрапила під тимчасову окупацію. Сім'я змушена була ховатися в підвалі, а згодом їх евакуювали. Російські солдати перетворили їхній дім на свій штаб, в той час як у Бучі відбувалися жахливі події, а в будинку композитора вони поверталися, аби відпочити. Саме в цей період Світлана і Ігор написали книгу спогадів під назвою "По той бік роялю". На жаль, окупанти використовували рукопис як туалетний папір. Проте, книга все ж була видана і тепер доступна для покупки.

Вірогідно, воєнні конфлікти негативно вплинули на вже вразливе здоров'я музиканта. Згодом подружжя повернулося до свого житла, де Ігор Поклад і відійшов у вічність. Проте, за словами його дружини, він не зазнавав страждань.

"Господь його настільки любив, що він з таким важким діагнозом не мав жодної хвилини болю", - зізналася Світлана. І додала, що Ігор Поклад пішов з життя під звук ворожих дронів, які летіли над їхнім будинком.

Прощання з маестро відбулося в Національній філармонії України в Києві. В останню путь легендарного композитора супроводжували друзі, колеги та численні шанувальники його творчості.

Зображення: Ігор Поклад

Зображення: Світлана Поклад: "Він залишив, забравши з собою частинку мого серця і частину душі. І я з радістю це йому віддала".