Заглянь у світ таємниць Вашківецької Маланки.

Традиція буковинського маланкування належить до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України

Цього року, вперше після початку повномасштабної агресії, у містечку Вашківці Чернівецької області відбувся фестиваль маланкарів - Переберія. Вечір 13 січня став часом, коли місцеві жителі обмінювалися побажаннями благополуччя, миру та щасливого нового року. А вже 14 січня в центрі містечка було влаштовано яскраве святкове дійство з музикою, танцями та традиційним "купанням" у річці. Фестиваль відвідали й журналісти Укрінформу.

Як виникла традиція Вашківської Меланки

Перших маланкарів зустрічаю в селі Зеленові, що дорогою від Чернівців до Вашківців. Четверо хлопців у масках і яскравому вбранні зупиняють транспорт, засівають. Юнаки кажуть, що маланкують із вечора 13 січня і спати ще не лягали. 20-річний Павло разом із 16-літнім Максимом та 14-річним Іваном організували свій колектив маланкарів. Павло змалечку посідав призові місця на місцевих фестивалях, що проходили до великої війни.

- Люди здебільшого добре реагують на маланкування: усміхаються, зупиняються, спілкуються. Ми їм колядуємо, вони нас пригощають мандаринами, цукерками, гроші дають. За добу раніше могли зібрати до 40 тисяч гривень. Останніми роками більшість зібраних грошей передаємо ЗСУ, - каже Павло.

Віддаю свою "данину" за засівання, бажаю хлопцям успіху та їду далі. У Вашківцях спершу прямую до відомих у громаді і далеко за її межами майстрів Василя та Лідії Столярів, які вже близько 20 років виготовляють маланкарські маски. На майстерклас до подружжя прийшли й туристи з Полтавщини, усіх присутніх знайомлять із історією Переберії.

- У XIX столітті Вашківці, як і значна частина нашої області, перебували у складі Австро-Угорської імперії. Містом володів барон Петрин, який вирішив під час новорічно-різдвяних свят трохи розвеселити людей. Він організував своєрідні змагання. Мешканці різних кутків нашого міста перевдягалися та вправлялися у найвигадливіших костюмах і масках під час святкування Маланки, а найдужчі хлопці штовхалися. І той куток, який переміг, отримував від барона по бочці меду й пива. А увесь наступний рік барон допомагав їм виконувати якісь роботи. Так зародилася традиція Переберії, тобто переодягання під час святкування Маланки, - розповідає пані Лідія.

Маски, виготовлені майстрами Буковини, представлені на фестивалях у Бразилії, США та Франції.

Господарі готують до роботи: розкладають на столі різноманітні приладдя – глиняні форми, гіпсовий бинт, клей, дощечку, а також ставлять миску з теплою водою. У справу вступає Василь Столяр.

Маска починається з жовтої в'язкої глини. Я ретельно її замішую, немов тісто для вареників, і формую основу. Проте працювати з цією важкою формою досить незручно. Тому я створюю легші версії, які зручніше використовувати під час виготовлення масок. У мене є приблизно півтори сотні таких глиняних зразків. З кожного з них можна виготовити ще близько десятка різних форм, завдяки чому кожна маска набуває унікальності, - ділиться своїм досвідом майстер.

Він бере форму для створення майбутньої маски, накриває її поліетиленовим пакетом, що дозволить легко зняти готовий виріб. З гіпсового бинта вирізає близько десяти квадратних фрагментів, кожен з яких занурює у теплу воду та накладає на форму в два-три шари. Це стане зовнішнім шаром маски.

Процес виготовлення виробу займає близько семи днів. Проте я зазвичай розпочинаю з виготовлення партії з 10-15 масок. Якщо ж працюю разом із сином, то можемо створити відразу 30-35 штук. Після накладання перших шарів бинта, ми знімаємо маску з форми і відправляємо її в піч для сушіння. Таким чином, перший етап завершено, - розповідає пан Василь.

Він підбирає іншу заготовку, цього разу вже суху. Обережно обрізає кінці бинта по контуру. На дощечку виливає трохи клею ПВА і починає обклеювати внутрішню сторону маски шматочками тканини. Необхідно накласти шість шарів, і після кожного з них виріб повинен добре висохнути.

Після цього необхідно вирізати прорізи для очей, носа та рота. Василь Столяр виконує цю роботу довгим і гострим ножем, схожим на скальпель. Майстер зізнається, що перша маска, за яку він береться на початку сезону, виходить не зовсім такою, якою він її уявляв, але наступні роботи вже радують око.

Останні етапи створення маланкарських масок включають процеси фарбування та лакування, якими займається пані Лідія. Ця майстриня приносить з собою пензлі та акрилові фарби, які є її улюбленими інструментами. Вона запрошує всіх охочих спробувати свої сили в розфарбуванні кількох виробів. На перший погляд, це заняття може здаватися простим, але насправді воно є досить монотонним. Необхідно нанести не менше ніж два, а краще - три шари фарби. Коли все висохне, маски покриваються шаром лаку для завершення процесу.

Коли ми тільки почали створювати маски, на початку використовували акварель для фарбування, а згодом перейшли на емаль, щоб досягти більшого блиску. Але одного разу я отримала отруєння від емалі, і нам порадили спробувати акрилові фарби. З того часу ми користуємося лише ними, - розповідає Лідія Столяр.

За її словами, до повномасштабного вторгнення попит на маски був неабиякий: за осінньо-зимовий сезон майстри робили на замовлення по кілька сотень виробів. Їх часто купували представники української діаспори. Маски від Василя і Лідії Столярів побували на карнавалах у Бразилії, Нідерландах, Канаді, США, Франції.

Експерти зазначають, що в останні роки попит на маски знижувався, але цього сезону спостерігається їх активніше придбання. Найбільше замовлень компанія "Столяри" отримала з Києва, а також зі Львова, Вінниці, Черкас та Івано-Франківської, Тернопільської областей. Звісно, значна кількість замовлень надійшла також від маланкарських колективів з Буковини.

ТАНЦІ У СЕРЦІ МІСТА

Висловлюю вдячність майстрам за їхню щиру гостинність та захоплюючі історії. Тепер я вирушаю до центру міста на Переберію. Зазначу, що серед учасників свята має бути син Василя та Лідії, який пішов з друзями маланкувати. Неподалік від центру Вашківців вже лунає гучна і радісна музика — перші колективи вже прибули, а автомобілі сигналять у святковому настрої. На захід зібралися кілька сотень місцевих мешканців та гостей. Учасники Переберії одягнені в традиційні костюми та маски персонажів Маланки, таких як Дід, Баба, Ведмідь, Циган, Пан, Пані, Лікарі, Поліцейський тощо. Глядачі із задоволенням фотографуються з ними.

Багато людей, зокрема учні, цього року вперше стали учасниками маланкарського свята. Серед них були й дівчата, хоча традиційно це дійство в Переберії вважається чоловічим. Так, 16-річна Діана вирішила перевтілитися в образ Баби.

- Я гуляю тут зі своїм Дідом, в якого переодягнулася моя однолітка. Ми трохи бешкетуємо з людьми, а потім запрошуємо їх до танцю, пригощаємо пампушками і бажаємо їм здоров'я. З дитинства батьки брали мене на фестивалі, і мені це дуже подобалося. Цього року я вирішила сама взяти участь і планую продовжувати це й надалі, - поділилася враженнями Діана.

Приблизно такого ж віку - і переодягнені в лікарів та медсестер хлопці. У них - медичні сумочки, баночки з рідиною, схожою на спирт. Кажуть, що прийшли розважати людей, надавати їм "медичну допомогу".

У костюмі ведмедя - 24-річний Владислав. Своє вбрання - зв'язаний зі шматків шкіри кожух із ланцюгами - юнак виготовив самостійно. Має також шкіряну маску з ведмежим носом та вухами. Хлопець каже, що маланкує із 16 років.

Гості, що зібралися на подію, активно беруть участь у загальних танцях. Серед них багато родин із маленькими дітьми, які з захопленням спостерігають за персонажами в костюмах, роблять фотографії та підспівують під музику.

- Ми живемо нашою Переберією. Минулого і позаминулого року в нас такого майже не було. Нині радію, що дійство відновлюється. І рада бачити, як багато дітей і молоді, що це підтримують. Бо якщо ми втратимо цю традицію, відновити її буде дуже складно, - вважає місцева жителька Оксана.

Серед глядачів - директорка місцевого музею Маланки Наталія Хачман. Чимало костюмів, які експонують у музеї, одягають на фестиваль.

- Приємно бачити, що молодь прагне експериментувати з одягом. Безумовно, сьогоднішні часи нелегкі - деякі борються на фронті, а інші переживають втрати близьких через війну. Але нам варто об'єднуватися. Я впевнена, що завдяки нашим молодим людям ця традиція залишиться живою, - ділиться Наталія Хачман.

І НА ФІНАЛ — ВОДНІ РОЗВАГИ

Після гулянь у центрі Вашківців маланкарські колективи з глядачами перемістилися до місцевої річки, щоби провести "Купанку". За традицією до цієї водойми сходяться маланкарі з усіх куточків містечка.

Деякі учасники занурюють віники у воду і бризкають на глядачів. А найсміливіші - в одязі купаються в річці.

Запитую чоловіка в костюмі Діда Мороза, який тільки-но вийшов з води: "Вам не морозно?".

- А що, справді холодно? Адже сонце світить, ви ж це помічаєте? - жартує у відповідь.

Він ділиться тим, що щороку занурюється у воду під час Переберії.

— Я жодного разу після такого купання не відчував себе хворим. Не можу пригадати, щоб хтось із інших також захворів. Вода в цей день має цілющі властивості і звільняє від усього негативного, — стверджує один з учасників фестивалю.

Про свої враження від цьогорічного свята розповідає керівник місцевого танцювального ансамблю "Черемшина" Орест Сірецький. Чоловік має 60-річний досвід участі у Вашківецькій Маланці, почавши переодягатися для свята ще вісім років тому. Він зазначає, що цього року в заході бере участь більше людей, ніж у попередні роки. Серед позитивних змін Орест відзначає повернення до традиційних образів.

Протягом своїх років я спостерігав за різними етапами святкування Маланки. Ми пережили і періоди репресій, і заборони, а згодом — етапи безмежної свободи. Напередодні пандемії COVID-19 це свято стало нагадувати карнавальну ходу. Тоді було багато сучасної техніки, нових персонажів, а колективи не змішувалися з глядачами. Нині ж лише кілька груп користуються транспортом, а решта — це глядачі. Серед персонажів переважають традиційні образи, без "Бетменів" чи "Суперменів". Відчувається особлива атмосфера, - ділиться враженнями Орест Сірецький.

Він переконаний, що подібні активності мають велике значення, оскільки відображають життя громади в різні етапи. Люди отримують можливість ненадовго відірватися від щоденних турбот, насолодитися розвагами та зарядитися позитивними емоціями.

Щоб зберегти традиції під час війни.

У Буковині, крім Вашківців, традиції маланки цього року також відновили в селі Горбова. Як було зазначено раніше, святкування Маланки тут відбулося завдяки зусиллям військових, які повернулися додому у відпустку.

Цього року в селищі Красноїльськ, розташованому неподалік від українсько-румунського кордону, відбулася традиційна Маланка. Якщо раніше, до початку повномасштабного вторгнення, це свято збирало сотні людей, то в цьому році лише декілька десятків місцевих мешканців перевтілилися в класичних святкових персонажів. Жителі Буковини підкреслюють: традиції маланкарства, які вдалося зберегти під час Другої світової війни, повинні витримати і випробування російсько-українською війною.