"Зірка Карпат" Чукутиха: "Стара гуцулка", яка завоювала Париж

Українська співачка Марія Кречунек на прізвисько "Чукутиха" - з тих діячів українського мистецтва, про яких небагато відомо. Натомість реальних фактів про неї ходить багато легенд та переказів, які вигадують у народі, називаючи її пісенною "Берегинею Гуцульщини".

Дослідники-краєзнавці обійшли безліч гуцульських сіл та поспілкувалися з сотнями місцевих мешканців, які щедро ділилися своїми спогадами та розповідями про своїх покійних родичів. У процесі цього спілкування почав поступово виявлятися, здавалося б, давно забутий образ, немов на негативі старої фотографії. Варто зазначити, що фотографії зіграли важливу роль у відновленні історичної справедливості стосовно знаменитої гуцульської співачки, яка стала відомою як "зірка Карпат".

Скупі факти біографії

Чукутиха, що отримала ім'я Марія Кречунек, з'явилася на світ 26 квітня 1836 року в селі Верхній Ясенів, розташованому в Івано-Франківській області. Вона була дочкою Василя Кречунека та Євдокії Костюк. У листопаді 1867 року, у віці 31 року, Марія вступила в шлюб з Йосипом Полєком. Їхнє подружнє життя тривало півстоліття, до смерті чоловіка, і було сповнене щастя. У сім'ї народилося п'ятеро дітей: сини Юрій, Іван і Микола, а також дочки Олена та Євдокія, названа на честь матері Марії.

Походження ніку "Чукутиха"

Марія, відома в селі під прізвиськом Чукутиха, отримала його завдяки своєму чоловікові, якого місцеві мешканці звали Чукутом. Це слово в гуцульській мові означає "замкнуту, нелюдну, нетовариську" особу. Ті, хто мав честь знати Марію, згадували про неї як про надзвичайно привабливу жінку: її вбрання завжди було вишуканим і стильним, а прикраси - традиційними українськими намистами з монет та коралів. Її зачіска, укладена в ніжні кучері і прикрашена живими квітами, додавала їй особливого шарму. Час, здавалося, не мав влади над Чукутихою, адже вона зберігала свою красу навіть у поважному віці, доживши до вражаючих 100 років. Незважаючи на свій вік, вона не терпіла, коли її називали "бабусею", і могла сердито відреагувати на сільських хлопців, які дозволяли собі таку, на її думку, образливу нетактовність. Натомість, якщо до неї зверталися як до молодої жінки, вона охоче спілкувалася і навіть співала для них на їхнє прохання.

Пісня "Берегиня Гуцульського краю"

Марія заробляла на життя, і робила це досить успішно, використовуючи свій талант до співу. З молодих років її виділяли не лише чудовий голос, але й оригінальний стиль виконання, глибоке знання народних мелодій та вражаюча пам'ять. Весільні святкування в гуцульських селах тривали три дні, і протягом цього часу Чукутиха співала без упину, жодного разу не повторюючи ту саму пісню. Також вона брала участь у храмових святах, і люди приходили з найвіддаленіших сіл, щоб насолодитися її співом. Серед жителів української Верховини ім'я Чукутихи стало синонімом таланту: коли хочуть зробити комплімент жінці, кажуть: "ти співаєш, як Чукутиха" або "ти сьогодні сяєш, як Чукутиха".

"Гуцульські типи"

Сьогодні ми маємо можливість побачити, якою була Чукутиха, завдяки видатному фотографу з Полтавщини Миколі Сеньковському. У 1926 році, відвідуючи Верховинщину з метою справ, він був вражений красою та гідністю місцевих людей. Це спонукало його до створення галереї портретів, що відображають виразні та незабутні обличчя цих жителів. Так почалася його етнографічна серія фотографій під назвою "Гуцульські типи". Окрім портретів, Сеньковський також зафіксував різноманітні аспекти життя гуцулів: їхні ремесла, традиційний одяг та мальовничі пейзажі. Ці зображення користувалися популярністю і продавалися в багатьох європейських містах.

Гран-прі Міжнародної європейської фотовиставки

На момент "фотосесії" Чукутиха святкувала своє 90-річчя, і Сеньковський, не змігши пройти повз цю унікальну постать, вирішив зафіксувати її яскравий, а в чомусь і містичний, образ. Фотограф охрестив її "Зіркою Карпат" і зробив кілька знімків, на відміну від інших, які зазвичай обмежувалися одним. Одним із результатів його творчості стала знаменита світлина "Стара гуцулка", на якій Чукутиха позує в традиційному національному вбранні з трубкою в роті. Ця робота була представлена на Міжнародній європейській фотовиставці в Парижі в 1931 році, де здобула престижну нагороду - Гран-прі, після чого її довгий час публікували в різних медіа. Окрім "Старої гуцулки", до сьогодні збереглося ще дві фотографії Чукутихи, хоча, враховуючи захопленість Сеньковського своєю моделлю, можна припустити, що їх могло бути значно більше.

Доля фотографа

Щодо особи Сеньковського, інформації про його життя є досить обмеженою. У 1945 році його дружину, вчительку Євгенію Поліщук, арештували через її зв'язки з українським націоналістичним підпіллям під час Другої світової війни, і незабаром після цього вона була розстріляна. Сеньковського планували заарештувати раніше, але він зник у 1939 році під час спроби перейти румунський кордон разом із групою польських офіцерів. На пам'ять про сина Юрій залишився лише образ Богородиці, який Сеньковський надів на нього перед своїм остаточним відходом з дому.

Бабуся і внук

Марія Кречунек залишила цей світ у 1936 році, хоча деякі джерела стверджують, що це сталося на п'ять років раніше — у 1931-му. "Зірка Карпат" відійшла в інший світ у Верхньому Ясенові, де й з'явилася на світ, і була похована поруч з церквою на старому місцевому кладовищі. Нещодавно, після двадцятирічних пошуків, співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства Іван Зеленчук знайшов її могилу. В етнографічних працях відомого дослідника гуцульської культури та побуту Михайла Ломацького, який жив і працював в Німеччині, збереглися записи пісень, виконаних двома народними співачками — Чукутихою та Прунихою. Сьогодні у Верхньому Ясенові живе правнук Марії Кречунек, Микола Максимюк, разом із родиною. Судячи з фотографій, він має значну схожість зі своєю знаменитою прабабусею, від якої успадкував любов до музики — він є керівником популярного ансамблю дримбарів "Струни Черемоша".