Люди і будинки: садиба «святого лікаря» Феофіла Яновського

Були часи, коли вуличка Ярославів Вал була частиною київського «медичного кварталу». На ній мешкали лікарі, професори медицини, котрі облаштовували в особистих будинках приватні кабінети ледь чи не всіх медичних напрямків.

Серед домовласників були О. Яценко, В. Образцов, І. Сікорський. Але, мабуть, найвідомішим місцевим медиком був Феофіл Гаврилович Яновський. Щоправда, в Києві його інакше як «святий лікар» майже не називали. Адже Феофіл Гаврилович за 45 років своєї практики ніколи не відмовив у допомозі хворому. До того ж, не тільки не брав грошей із найбідніших клієнтів, а часто ще й сам давав їм певні суми на покупку дорогих ліків або їжі.

Досвід професора Яновського і його глибокі знання фізіології, бактеріології, патологічної анатомії та туберкульозу робили чоловіка справді унікальним спеціалістом. Його пацієнтами були, наприклад, поетеса Леся Українка, корифей українського театру Михайло Старицький і його колега, драматург Іван Карпенко-Карий, а ще акторка театру Марія Заньковецька.

Лікар також був одним із тих, хто намагався полегшити смерть російського прем’єр-міністра П. Столипіна, якого застрелили в Оперному театрі.

То де ж шукати помешкання цього видатного чоловіка? Професор Яновський остаточно осів у Києві за адресою Ярославів вал, 13. Щоб відшукати невеличкий особняк, який вже мало чим нагадує ту колишню затишну садибу з садочком, треба пройти в арку прибуткового будинку (теж власності професора) з боку вул. І. Франка.

Феофіл Гаврилович народився у 1860 р. у с. Миньківці (тепер Хмельницька область) в родині нащадка козацько-шляхетного роду Гоголів-Яновських. У десять років хлопчик переїхав з батьками до Києва. Тут він закінчив Третю гімназію із золотою медаллю, – вперше за всю історію навчального закладу. Далі було навчання на медичному факультеті Університету Св. Володимира, а ще потім – постійна практика в різноманітних клініках і лікарнях. Переважно Києва. Але працював також у Парижі та Берліні.

Після випуску з Університету професор певний час орендував житло. Зокрема, розпочав він свою лікарську практику на Андріївському Узвозі, 17. Цього будинку вже давно нема, але легенди пов’язані з ним, ходять досі. Розповів Яновський своєму товаришу, що якось вранці до нього прийшла юна дівчина-гімназистка. Вона просила його провідати її хвору матінку. Завершивши нагальні справи, професор пішов за адресою в один із віддалених куточків Подолу. Він знайшов потрібний будинок і виявив, що двері незачинені. У вітальні лежала хвора жінка, яка дещо сердито запитала, хто цей чоловік і що йому потрібно. Тут же на стіні висів портрет дівчини, яка приходила. Яновський пояснив причину свого візиту, на що отримав відповідь: «Це неможливо. Моя донька загинула рівно рік тому». Але не вірити відомому і шанованому професору причин немає. Крім того, він був глибоко віруючою людиною: його ранок завжди починався з молитви у Софійському соборі.

Коли професор мешкав на вул. Малопідвальній, 16 з ним сталася інша історія. Він загубив нотатник із адресами хворих і звернувся в одну газету за допомогою. Два дні міщани гуртом шукали цей блокнот і таки повернули його щасливому власнику.

Лікаря знали в обличчя усі візники і вважали справою честі підвезти його безкоштовно. Бувало, що його могли перехопити по дорозі і відвезти до хворих у циганський табір, або навіть на підпільні квартири.

У 1890 р. Феофіл Гаврилович, будучи вже доктором медицини, одружився із Ганною Василівною Григорович-Барською, котра походила із відомої київської родини, найбільш знаним представником якої є Іван Григорович, архітектор.

Саме на дружину й було записане все нерухоме майно. Це нормальна практика того часу, аби забезпечити жінку в разі несподіваних життєвих обставин. На земельній ділянці Яновських поруч із садом знаходився одноповерховий особняк, споруджений в кін. ХІХ ст. і триповерховий прибутковий будинок, зведений у 1909 р. Вважається, що подружжя переїхало в нове помешкання того ж року, якраз по завершенню всіх будівельних робіт.

На жаль, старих фотографій садиби, або планів будівлі в архівах нами знайдено не було. Однак, розглядаючи будинок сьогодні, з урахуванням перебудови, можна помітити, що з архітектурної точки зору він був абсолютно простим. Все-таки його власники переймалися не красою, а здоров’ям пацієнтів.

За архівними документами відомо, що родина Яновських займала в особняку дев’ять кімнат з двома передпокоями, кухнею та кімнатою для прислуги. У підвальному ж поверсі будинку з вікнами в бік саду мешкало чотири родини, кожна займаючи по дві кімнати з кухнею, – завідувача магазином, прикажчика, маляра та хатньої господарки.

Що стосується прибуткового будинку в стилі неоампір, то за даними 1918 р., тут знаходилося чотири шестикімнатні квартири, по дві на другому й третьому поверхах, – кожна з передпокоєм, кухнею та кімнатою для прислуги; на першому ж поверсі містилися перукарня, пральня Акціонерного товариства парових пралень, їдальня, молочна та дві крамниці. Керуючим будинком на цей час був син подружжя – юрист, теж професор Університету Св. Володимра Віктор Яновський.

«Святий лікар» помер у 1928 р. у своєму особняку. Це стало справжньою трагедією для Києва. Очевидці згадували, що процесія була настільки великою, що коли гроб із тілом Яновського був вже на Лук’янівському кладовищі, то хвіст ходи тільки виходив із двору на Ярославому валу, 13.