6 несподіваних фактів про гареми, які вас вразять

РБК-Україна (проект Styler) презентує шість захоплюючих фактів про гареми, які відкриють нові грані цього неповторного явища.

У гаремах Османської імперії жінки, що виконували роль наложниць, проходили навчання в різних сферах, таких як грамота, теологія, музика, танці, етикет та риторика. Це нагадувало престижний навчальний заклад, де дами отримували комплексну освіту.

Навіть якщо ці жінки не здобували статусу улюблениць султана, їхні знання давали їм можливість обіймати важливі посади в управлінні гаремом або виходити заміж за авторитетних чиновників. Освіта, яку вони отримували в гаремі, була настільки високого рівня, що багато з них після звільнення ставали викладачами або наставницями для інших жінок.

Протягом епохи "жіночого султанату" (1550-1656 роки) жінки, які входили до складу гарему Османської імперії, відігравали значну роль у політичному житті країни. Валіде-султан, або мати султана, зазвичай очолювала гарем і мала можливість впливати на важливі політичні рішення.

Наприклад, Хюррем-султан, відома також як Роксолана, стала першою наложницею, яка офіційно уклала шлюб із султаном Сулейманом Пишним, і відігравала значну роль у зовнішній політиці. Її кореспонденція з європейськими правителями свідчить про її вражаючі дипломатичні здібності. Хюррем-султан, або ж Роксолана (фото: Вікіпедія)

Євнухи, які охороняли гареми, були не лише вартовими, а й посередниками між світом чоловіків і жінок. Вони мали доступ до обох сфер і часто ставали впливовими політичними фігурами.

Наприклад, головний чорний євнух в Османській імперії займав почесне друге місце після великого візира. Євнухи мали значний вплив, оскільки контролювали фінансові питання гарему і забезпечували безпеку його жінок. Їхня роль була настільки вагомою, що вони часто володіли власними палацами та мали слуг на своєму утриманні.

Хоча гареми часто асоціюються з ісламськими країнами, подібні інститути існували й у інших культурах. Наприклад, у Стародавній Греції жінки еліти жили в гінекеях - окремих приміщеннях, де вони займалися домашніми справами та вихованням дітей.

В Китаї імператорські гареми отримали назву "хоугонг" і мали характер міст з розвинутою інфраструктурою. У Стародавньому Єгипті фараони також володіли гаремами, в яких жінки мали можливість стати як законними дружинами, так і наложницями.

В Індії гареми відігравали важливу роль у культурі могольських імператорів та раджів. Наприклад, імператор Акбар Великий мав гарем, в якому проживали тисячі жінок. У цьому могольському гаремі жінки не лише виконували роль розваги для правителя, але й активно залучалися до політичних інтриг. Багато з них мали свої власні маєтки та користувалися фінансовою незалежністю.

У Японії існували подібні до гаремів інститути, які називалися "окуні". Це були групи жінок, які обслуговували імператора або впливових самураїв. Жінки в окуні отримували освіту та навчалися мистецтву спілкування.Життя у гаремі було розкішним, але нудним (фото: Вікіпедія)

У гаремі панувала чітка ієрархія та дотримання дисципліни. Кожна жінка, що була наложницею, отримувала винагороду, однак за порушення порядку могли застосовувати покарання – від тюремного ув’язнення до тілесних карань.

Водночас жінки користувалися можливістю насолоджуватися розкішшю: елегантними вбраннями, коштовностями та різноманітними розвагами. Життя в гаремі було структуроване відповідно до суворих норм, які визначали все — від щоденних рутин до взаємодії з іншими жінками.

Якщо наложниця не змогла привернути султанову увагу впродовж дев'яти років, у неї була можливість подати прохання про звільнення. У такому випадку їй надавали придане, житло та допомагали у пошуку чоловіка.

Проте багато жінок вирішували залишитися в гаремі, оскільки цінували стабільність і затишок, які він надавав. Деякі з тих, хто здобував свободу, ставали видатними діячами поза межами гарему, засновуючи свої власні навчальні заклади або благодійні фонди.