Автономні автомобілі: коли вони з’являться в нашому житті та які кроки необхідні для їх впровадження?

Повністю автономні автомобілі ще не є реальністю, проте прогрес уже не зупинити, вважає CEO компанії Adaptis Антон Садиков. Утім, швидкість впровадження нової технології залежить не тільки від самих авто, а й від цифрової інфраструктури та зв'язку.

Пам'ятаєте сцену з фільму Total Recall Пола Верховена, де герой Арнольда Шварценеггера сідає в таксі без водія? У 1990 році це виглядало чистою фантастикою -- технологічною мрією далекого майбутнього.

Відтоді минуло вже понад тридцять років. Як близько ми підійшли до цього розвитку подій?

Спойлер: ближче, ніж здається. Але реальність виявилася складнішою -- і набагато цікавішою, ніж у кіно.

Автономні технології можуть революціонізувати не лише процес водіння, але й усю транспортну екосистему. Логістичні компанії отримають можливість прокладати оптимальні маршрути та зменшити затримки, служби таксі зможуть ефективніше управляти своїм автопарком, а приватні водії насолоджуватимуться підвищеною безпекою та зниженням рівня стресу. Однак, варто зазначити, що автопілот — це не просто стрибок у майбутнє, а поступова еволюція технологій.

Автопілот: на якому етапі ми перебуваємо?

Для того щоб усвідомити наше теперішнє становище, важливо розглянути різні ступені автономності. Ця градація базується на стандарті SAE, який представляє собою міжнародну шкалу з шести рівнів (від 0 до 5). На нульовому рівні (Level 0) всі дії виконує людина, тоді як п’ятий рівень (Level 5) передбачає абсолютно автономний автомобіль, що не має ні керма, ні педалей.

Сьогодні масовий ринок -- це Level 2, що означає: авто може одночасно кермувати й контролювати швидкість, але водій зобов'язаний постійно стежити за дорогою.

Деякі виробники тестують Level 3.

Наприклад, Mercedes-Benz презентував свою систему DRIVE PILOT, яка отримала офіційну сертифікацію як Level 3. У специфічних умовах — зазвичай під час заторів на автомагістралі або при обмеженій швидкості — автомобіль може взяти на себе повне керування. Водій має можливість відволіктися від дороги: читати повідомлення чи користуватися мультимедійними функціями. Проте варто зазначити, що система активна лише в тих зонах, де це дозволено законом і де дорожня ситуація відповідає заздалегідь визначеним критеріям. У разі зміни умов автомобіль повідомляє водія і вимагає повернути контроль. Отже, це не є повною автономністю, а скоріше делегуванням управління в чітко окреслених рамках.

Інший підхід до автономного водіння представляє компанія Tesla зі своєю системою FSD (Full Self-Driving). Хоча назва звучить вражаюче, юридично це все ще відноситься до Level 2. Автомобіль здатний самостійно виконувати маневри в міських умовах, змінювати смугу руху та долати складні перехрестя. Проте водій мусить тримати руки на кермі і постійно слідкувати за дорожньою ситуацією. У разі помилки системи, відповідальність все ще покладається на людину. Насправді, Tesla робить акцент на безперервному вдосконаленні завдяки оновленням програмного забезпечення: автомобіль навчався на мільйонах кілометрів даних, зібраних по всьому світу.

Waymo зробила ще один крок уперед — це компанія, яка вже впроваджує роботаксі в декількох містах Сполучених Штатів. Це яскравий приклад технології рівня 4: у межах чітко визначеної території автомобіль здатний пересуватися без водія. Такі транспортні засоби функціонують лише в ретельно картографованих зонах з детальними мапами, контрольованими умовами та стабільною інфраструктурною підтримкою. За межами вказаної території система не може бути активована.

Сучасна автономність автомобілів визначається не лише технічними характеристиками самого транспортного засобу, а й від рівня розвитку цифрової інфраструктури, яка його оточує: картографічних даних, серверних потужностей, центрів обробки інформації та надійності зв'язку. Без цих елементів навіть найпросунутіший автопілот залишиться лише теоретичним проектом.

Роль зв'язку у розвитку технології автопілоту

Більшість систем другого та третього рівнів можуть працювати самостійно, не потребуючи безперервного підключення до інтернету. Проте наступний етап еволюції автопілота вимагає постійної взаємодії з хмарними сервісами: це забезпечить доступ до свіжих карт з високою точністю, обмін інформацією між автомобілями, інтеграцію з трафіковими системами, а також можливість дистанційного моніторингу автопарків у сферах логістики та таксі.

Недостатня стабільність зв'язку стає перешкодою: коли автомобіль втрачає з'єднання, він втрачає важливі дані про дорожню ситуацію, оновлення та координацію з іншими учасниками руху. Проте в цій сфері відбуваються значні зміни. Наприклад, технологія Direct-to-Cell (D2C) дозволяє підключатися до супутникових мереж у тих місцях, де немає покриття від наземних операторів. У майбутньому цю технологію можна буде використовувати як засіб для підвищення надійності зв'язку в транспортних системах. Гібридні зв'язкові технології покликані задовольнити потребу в безперервному доступі до даних поза межами міської інфраструктури. Мобільні мережі забезпечують високу швидкість і низьку затримку в містах, тоді як супутникові системи пропонують широке географічне покриття та незалежність від наземних мереж.

Модифікації Starlink для транспорту активно застосовуються в автодомах, експедиційних автомобілях, сферах логістики та для польових команд. Вони гарантують надійний зв'язок у місцях, де мобільний сигнал або ненадійний, або зовсім відсутній.

І якщо розвиток автопілоту означає перехід від "розумного автомобіля" до "підключеного транспортного середовища", то розвиток гібридного зв'язку виглядає не побічним трендом, а логічною умовою цього переходу.

Автономні автомобілі поки що не стали реальністю, але прогрес у цій сфері вже не можна зупинити. Щорічно транспортні засоби набирають нові функції, вдосконалюються алгоритми та збільшується обсяг оброблюваних даних. В результаті вони поступово перетворюються не лише на засоби для подорожей, а й на елементи складної цифрової екосистеми.

Чим більше зростає автономність транспортних засобів, тим ясніше стає: прогрес залежить не лише від алгоритмів, але й від стану інфраструктури. Можливо, саме вдосконалення гібридного зв'язку — інтеграція мобільних мереж із супутниковими технологіями — стане тим невидимим, проте надзвичайно важливим елементом, який допоможе автопілоту перейти з етапу експериментів до звичайного використання.