"Борець, що втратив ногу, але на протезі завітав до дітей у садочок, став справжнім героєм мого відео", -- зазначила співачка та кардіолог Христина Винницька.

Яким чином ви обрали шлях стати лікарем?

- Ідея стати лікарем виникла у мене ще в сьомому класі, - ділиться Христина Винницька. - На цей вибір частково вплинула моя старша сестра (хоча вона не рідна, адже, на жаль, у мене немає братів та сестер). Вона вирішила стати стоматологом, і з того часу я почала уважно спостерігати за медичною професією. Після закінчення школи, яку я завершила з золотою медаллю, я вступила на факультет "лікувальна справа", впевнена, що хочу стати акушеркою-гінекологом. Проте життя внесло свої корективи.

Оскільки я навчалася на бюджетній основі, не мала можливості обрати вузьку спеціалізацію — в той час в країні спостерігався великий дефіцит сімейних лікарів та терапевтів. Після закінчення університету я продовжила навчання в інтернатурі за спеціальністю "внутрішні хвороби". Під час навчального процесу я активно займалася пацієнтами із серцевими захворюваннями, буквально мчала з кардіографом від одного хворого до іншого. Потім я вступила до магістратури на кафедру сімейної медицини і з відзнакою захистила свою магістерську роботу, присвячену кардіології. Саме тоді я зрозуміла, що моє покликання — стати кардіологом.

Після завершення спеціалізації я успішно захистила кандидатську дисертацію та розпочала роботу з пацієнтами, що страждають на серцеві захворювання. Моя професійна підготовка включала стажування в провідних клініках за кордоном, зокрема в Сілезії, Польща. Я працювала в інфарктному відділенні лікарні Святого Пантелеймона у Львові, а також веду приватні консультації в медичних закладах.

-- Професія лікаря є надзвичайно важливою та вимагає великої відповідальності. Яким чином у вашому житті виникла музика?

Музика увійшла в моє життя ще в дитинстві. Наша сусідка, яка була викладачем музики, стала моєю першою вчителькою з гри на фортепіано, адже батьки вирішили, що це буде чудова можливість для мене. Водночас у школі я навчалася сольфеджіо та фортепіано. Є одна кумедна пригода: ми жили на сьомому поверсі, і мій тато рішуче відмовився купувати піаніно, кажучи: "Можемо придбати що завгодно, лише не те, що важко піднімати нагору". Тож він просто намалював клавіші на дошці, і я навчилася грати "в німому режимі".

Читайте також: Світ зламався, збожеволів: ведучий "Холостяка" потужно звернувся до мережі (фото)

Я так і не завершила навчання в музичній школі, проте моя любов до співу залишилася незмінною. На сцену як співачка я вийшла зовсім недавно — менш ніж рік тому. Це сталося під час благодійного фестивалю в школі, амбасадорами якого були фотограф Володимир Шурубура та його дружина Марія. Вони запросили мене взяти участь у заході, адже всі зібрані кошти пішли на підтримку ЗСУ. Я погодилася на цю пропозицію. Як тільки я почала співати, люди почали зупинятися, прислухатися, аплодувати, а після мого виступу — просили автографи. Це було неймовірно приємно. Я відчула щось нове, але водночас таке тепле.

Я чув, що ваш батько створює вірші, які стають основою для ваших композицій. Як цей процес відбувається?

-- Тато не був письменником до виходу на пенсію, але талант мав з юності. Пригадую, як він написав для мене колискову понад 40 років тому. Я її дуже любила, і вже згодом співала її своїй донечці. З часом тато почав писати дитячі вірші, загадки, абетки. Він дуже допомагав мені з дітьми -- щодня приходив о 8 ранку і залишався, поки я писала дисертацію. Саме тоді з'явились нові колискові, вірші про школу, пори року, географію, історію. Потім -- поема про козаччину "Остання люлька", яка довела мене до сліз.

Вірші, написані між 2014 і 2022 роками, і стали першими піснями, які я заспівала. Я ніколи не планувала бути співачкою. У 2023 році тато видав книжку "Незворотними шляхами", а я на той час була за кордоном із чотирма дітьми. Хотіла якось віддячити йому. Планувала, що заспіваємо з сином Матвієм, у нього гарний голос. Але він категорично відмовився. І тоді я вирішила співати сама.

Чи всі ваші діти беруть участь у кліпах? Це задумано?

-- Так. У "Лелеках" знімалась старша дочка Софія, яка малювала лелек у стилі дудлінг. Всі її лелеки з відеокліпу стали окрасою приватних колекцій наших друзів із закордону.

Читайте також: Не змогла попрощатися, немає тілесних залишків: відома виконавиця розповідає про свою особисту втрату.

Як виникла пісня "Синя стрічка"?

Ідея запису прийшла до мене одразу ж після завершення проекту "Лелеки". Наступного ранку я прокинулася, взяла в руки диктофон і почала співати. Я зв’язалася з Богданом Нестором, щоб дізнатися, коли ми могли б зустрітися в студії для вдосконалення мелодії та створення аранжування. Адже саме він є творцем музики для моїх пісень! На той момент я вже чітко уявляла, як має виглядати кліп. Одним із ключових моментів був танець гімнастки з синьою стрічкою. Я дуже хотіла, щоб цю роль виконала моя середня донька Єва, яка займається художньою гімнастикою з трьох років. Але вона відмовилася... Тоді я звернулася до спортивного клубу "Грація", де мені порекомендували Анастасію Пташник. Вона є майстром спорту, призеркою Всесвітньої універсіади та дуже скромною, але талановитою дівчиною. Я вже задумалась, що з початком нового навчального року запишу свою найменшу доньку Катрусю на заняття до Анастасії.

У цьому відео ми вирішили зафіксувати реальну пару, яка пройшла через випробування війни. Повертаючись з роботи, я випадково натрапила на запис військового Валентина Осовського — героя, котрий втратив ногу, але, незважаючи на це, прийшов до дітей у дитячий садок на протезі. Він погодився стати частиною цього проекту. Його партнеркою стала Анастасія, яка не лише є талановитою гімнасткою, а й виконала роль дівчини, що проводить свого коханого на фронт.

-- Ви згадували, що фінансово все було складно. Як вдалося втілити цей проєкт?

У березні я знову почала працювати кардіологом у приватній клініці, і саме в цей час отримала дзвінок від пані Лесі Осадчук — пацієнтки, яка пережила втрату сина та чоловіка. Ми разом не стримували сліз. Вона висловила бажання долучитися до фінансування. Також є мій пацієнт Степан Хаврак, який зауважив, що вважає мене майже членом своєї родини. Ці люди стали важливою частиною мого шляху та моєї музики. Я вже почала працювати над новою піснею "Вітер", яка базується на вірші мого батька, написаному зовсім недавно — всього кілька тижнів тому. Цей текст присвячений мені, і я впевнена, що ця пісня відкриє нову главу в моїй творчій кар'єрі.

Які аспекти є для вас найсуттєвішими у ваших власних музичних композиціях?

Це безсумнівно. Ні "Лелеки", ні "Синя стрічка" не з'явилися б на світ без тих випробувань і трансформацій, які я пройшла. Але я впевнена: у цьому і полягає сила української жінки. Витримати. Пережити. І зазвучати.

Раніше "ФАКТИ" інформували, що артист Юлік мав зустріч з українськими біженцями у Лондоні.

Ознайомтеся також з: "Вона залишилася такою ж — змінився лише я": Віталій Козловський вразив свіжим звучанням класичного хіта (відео)