Чому компанія Lionsgate інвестує $150 млн у шосту частину "Голодних ігор" та які уроки з цього можуть отримати українські кінематографісти -- Delo.ua

20 листопада в прокат виходить "Голодні ігри: Світанок перед жнивами" -- шоста стрічка франшизи, п'ять попередніх фільмів якої зібрали у світовому прокаті $3,3 млрд. Lionsgate інвестувала в новий фільм понад $150 млн, розраховуючи не лише на продаж квитків, а й на подальшу монетизацію історії через цифрові платформи, телевізійні ліцензії та супутні продукти. Dilo розібралося як влаштована економіка кінофраншиз, чому студії роками заробляють на одних і тих самих історіях та які можливості ця модель відкриває для українського кіно.

$150 мільйонів на продовження: які сподівання має Lionsgate

П’ять фільмів серії "Голодні ігри" згенерували близько $3,3 мільярдів у всесвітньому кінопрокаті. Найбільше прибутків отримала стрічка "У вогні", випущена в 2013 році, яка заробила $865 мільйонів.

Проте останній приквел "Балада про співочих птахів і змій" показав, що впізнавана назва не гарантує повторення попередніх результатів. За бюджету $100 млн фільм зібрав $337,4 млн. Нова частина, за оцінками індустрії, коштуватиме понад $150 млн.

Для студії це вкладення з багатьма можливими шляхами повернення фінансів. Перший етап доходів формується під час кінотеатрального прокату, після чого фільм стає доступним на цифрових платформах, для домашнього перегляду, у телевізійних бібліотеках та через міжнародні ліцензійні угоди.

У той же час, касові збори не є повним відображенням доходів студії. Частина прибутку йде кінотеатрам та дистриб'юторам, а також існують окремі витрати на виробництво та маркетинг. Тому для оцінки потенціалу фільму недостатньо покладатися лише на його бокс-офісні показники.

Каса — це лише одна зі складових прибутку: як отримує доходи компанія Lionsgate.

Фінансова звітність Lionsgate показує, що кінотеатральний прокат не є найбільшим джерелом доходу її кіновиробничого напряму.

У фінансовому році 2025, що завершився 31 березня, сегмент кінематографії компанії заробив $1,59 мільярда. Розподіл доходів виглядав наступним чином:

Джерело: фінансовий звіт Lionsgate Studios Corp. за 2025 рік.

Основну частину доходів склали вітчизняні медіа, які забезпечили $658,2 млн. З цієї суми $598,2 млн припало на цифровий сегмент, що включає в себе електронне поширення фільмів, зокрема їх купівлю та оренду. Додатково $347,3 млн компанія заробила від телевізійних трансляцій, а $401,5 млн надійшло від міжнародної дистрибуції.

Ці показники стосуються всього Motion Picture сегмента, а не окремо "Голодних ігор". Проте вони демонструють принцип роботи бізнес-моделі: фільм може приносити гроші через різні канали навіть після завершення кінотеатрального прокату.

Головні джерела фінансування студії:

* Прокат фільмів у кінотеатрах. Студія отримує певну долю доходів від квиткових продажів згідно з угодами, укладеними з кінотеатрами та дистриб'юторами.

* Домашні медіа. Глядачі придбають або орендують цифрові версії фільмів, а також фізичні копії.

* Ліцензії на стримінг та телебачення. Платформи та телевізійні канали мають можливість отримувати права на трансляцію контенту на обмежений час та в певних регіонах. У фінансових звітах Lionsgate цей сегмент представлений, зокрема, у розділі телевізійних прибутків.

* Глобальна дистрибуція. Студія реалізує права на демонстрацію фільмів за межами власного ринку. В деяких контрактах включені гарантовані мінімальні виплати, тоді як в інших суми залежать від касових зборів у певному регіоні.

Ліцензування інтелектуальної власності функціонує окремо: образи персонажів, назви та візуальні елементи франшизи можуть бути застосовані в продукції, рекламних кампаніях та розважальних проектах.

Чому франшиза цінніша за один фільм

Основна вигода франшизи полягає у здатності повторно застосовувати вже розроблену інтелектуальну власність. Студії не потрібно знову і знову створювати аудиторію з нуля: у них вже є впізнавані персонажі, захоплюючі сюжети та глядачі, які мають інтерес до подальшого розвитку історії.

Для Lionsgate це має особливе значення через вартість її кінематографічної колекції. У 2023 році компанія Rosenblatt Securities оцінювала бібліотеку студії в 5,2 мільярда доларів. Керівництво організації також інформувало інвесторів про наміри випускати два-три великі проекти щорічно, що повинні сприяти зростанню її вартості.

Новий фільм у цій системі виконує кілька важливих ролей: генерує прибуток від власного прокату, відновлює інтерес до попередніх частин серії та відкриває шляхи для повторного ліцензування старих матеріалів.

Яскравим прикладом є маркетинг фільму "Світанок перед жнивами". У рамках прем'єри були запроваджені колаборації з брендами SHEIN, BURGA та Stila Cosmetics, а також відбувся повторний показ попередніх частин у кінотеатрах. У Лондоні додатково створили тематичну виставку під назвою The Capitol Experience.

Це не свідчить про те, що всі партнерські активації приносить Lionsgate однаковий прибуток. Деякі з них зосереджені переважно на підвищенні впізнаваності та продажу квитків. Проте вони демонструють, як студія може розширювати комерційні можливості певної історії за межами кінопоказу.

Одночасно ця модель не позбавлена ризиків. Якщо витрати на продовження збільшуються, а зацікавленість глядачів знижується, навіть висока впізнаваність бренду не зможе забезпечити позитивний фінансовий результат. "Балада про співочих птахів і змій", зібравши $337,4 млн, стала свідченням того, що навіть найуспішніші франшизи мають свої обмеження в комерційному потенціалі.

Українське кіномистецтво: від одного успішного проекту до цілої франшизи.

Український кіноринок поки не має масштабів Голлівуду, але окремі проєкти вже використовують схожу логіку: розвивають знайомі історії, шукають міжнародних партнерів і виходять за межі кінотеатрального прокату.

Одним з яскравих прикладів є фільм "Скажене весілля". Перший випуск, що вийшов у 2018 році, мав бюджет у 10,8 мільйона гривень і зібрав у прокаті 54,9 мільйона гривень. Друга частина була знята з бюджетом у 15 мільйонів гривень і зібрала 41,2 мільйона гривень у касі.

Франшиза також зробила крок у міжнародний простір: литовська версія 2020 року стала першим українським кіноформатом, що був експортований за кордон, а продовження вийшло в Польщі.

Інша концепція представлена у "Мавка. Лісова пісня". Цей анімаційний фільм, випущений у 2023 році, зібрав 156 мільйонів гривень в Україні, а його світові касові збори перевищили 20 мільйонів доларів. Проєкт був задуманий як мультиплатформний всесвіт з самого початку. Серед його розвиткових напрямків є анімаційний серіал-приквел, над яким працюють студії Animagrad та французька TeamTO.

Проте зростання популярності бренду не обов'язково забезпечує однаковий успіх для всіх майбутніх релізів. Ігрове фентезі "Мавка. Справжній міф", яке з'явилося на ринку в 2026 році, привернуло увагу партнерів, серед яких SOVA, INTERTOP, МАТRO та "Світоч". Розробники оголосили про бюджет у $1 млн, не залучаючи державних коштів.

До 31 березня стрічка зібрала 21,5 млн грн в Україні та продала 111 824 квитки. Міжнародні касові збори перевищили українські в 1,5 раза. Результат був значно скромнішим за показники анімаційної "Мавки".

Це свідчить про те, що відомий бренд сприяє залученню партнерів та викликанню інтересу, однак не забезпечує впевненості в тому, що аудиторія сприйме новий жанр чи формат однаково.

Чого бракує українським франшизам

Головна відмінність української моделі від голлівудської -- не лише в розмірі бюджетів. Важливими є масштаби міжнародної дистрибуції, доступ до капіталу та системна робота з інтелектуальною власністю.

Українські продюсери вже використовують кілька інструментів: створюють продовження, продають формати іншим країнам, залучають бренди та розвивають історії на різних платформах. Проте перетворити ці інструменти на стабільну бізнес-модель складніше.

Для цього потрібні довгострокове планування, чітко оформлені права на персонажів і сюжети, міжнародні партнерства та можливість отримувати доходи з різних каналів після завершення прокату.

Досвід компанії Lionsgate свідчить про те, що значення кінофраншизи не обмежується лише прибутками від прокату окремих фільмів. Важливими факторами також є права на контент, можливість повторних продажів, міжнародне ліцензування, а також здатність залучати глядачів до вже відомої історії.

Українські проєкти вже мають приклади такого підходу. Наступне завдання для ринку -- навчитися будувати навколо успішних фільмів довгострокову комерційну модель, у якій прем'єра стає не фінальною точкою, а початком нового циклу доходів.