Довженко, відкривший миру красоту України: 132 роки з дня народження генія, який вступив у суперечку зі Сталіним.

10 вересня 1894 року народився Олександр Довженко -- український кінорежисер, письменник, художник і сценарист, якого вважають одним із найвизначніших митців українського та світового кіно. Його творчість давно вийшла за межі епохи, у якій він жив: фільми Довженка стали класикою, а його образ України -- одним із найяскравіших у кінематографі ХХ століття.

Дитинство на берегах Десни:

Майбутній режисер народився на хуторі В'юнище біля Сосниці на Чернігівщині у багатодітній селянській родині. Його батьки були неписьменними, однак саме освіта стала для Довженка шляхом у зовсім інший світ.

У сім'ї виховувалося 14 дітей, але до зрілості дожили лише Олександр і його сестра Поліна. Втрата близьких у дитинстві глибоко вразила художника і згодом знайшла своє відображення в його творчості.

Дитячі роки біля річки Десна стали для Олександра Довженка унікальним всесвітом — всесвітом води, фруктових садів, луків, тяжкої праці селян, родинних зв’язків і людей з непростими долями. Саме до цього часу він звернувся через багато років у своїй відомій праці "Зачарована Десна", яка сьогодні є частиною шкільної програми.

Цей твір став своєрідним поверненням митця до самого себе. У ньому Довженко згадував батьків, діда, родичів, природу рідного краю та перші дитячі враження. Над задумом автобіографічної кіноповісті він працював багато років, почавши записувати спогади про дитинство ще під час Другої світової війни.

На початку він навіть не планував стати режисером:

Кінематограф не був першою заповітною мрією Довженка. Він здобув освіту в Глухівському учительському інституті та спочатку працював вчителем. Пізніше переїхав до Києва, де займався дипломатичною діяльністю, а також захоплювався живописом і карикатурою. Свій шлях у світі кіно Довженко розпочав уже у зрілому віці. У 1926 році він приєднався до Одеської кінофабрики ВУФКУ, спочатку беручи участь у створенні фільму "Вася-реформатор", а згодом отримав можливість самостійно режисувати свої власні стрічки.

Саме в цьому місці розпочалася історія режисера, який невдовзі став не просто ще одним представником кінематографу.

Олександр Довженко, Кость Гордієнко, Микола Хвильовий в редакції журналу "Всесвіт". Харків. 1925 рік. Фото: uk.wikipedia.org

"Земля", яка зробила Довженка світовою знаменитістю:

У другій половині 1920-х років Довженко створив свої найвідоміші німі фільми -- "Звенигору", "Арсенал" та "Землю".

Серед усіх творів, особливу увагу заслуговує "Земля", прем'єра якого відбулася в 1930 році. Цей фільм висвітлює життя українського села в контексті колективізації, проте Олександр Довженко порушує не лише політичні питання. Його творчість проникає в глибину людського існування, досліджуючи теми людини, землі, смерті та відродження, праці, природи та змін у поколіннях.

Саме тому "Земля" виявилася значно більшою за пропагандистський сюжет, який від неї вимагала радянська система. Її візуальна мова була настільки новаторською, що фільм отримав міжнародне визнання. У 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі "Землю" включили до списку 12 найкращих фільмів усіх часів.

Довженко втілював кіно у формі поетичного мистецтва. У його роботах обличчя персонажів, українські краєвиди, дерева, поля, вода та сонце набували особливого значення. Він не лише оповідав сюжети, а прагнув передати глибокі емоції.

Саме завдяки цій унікальній стилістиці Довженка вважають одним з піонерів поетичного кінематографу.

Митець, що став об'єктом контролю з боку системи.

Глобальне визнання не принесло режисерові справжньої свободи. Довженко проводив своє життя і творчу діяльність у межах Радянського Союзу, де кінематограф слугував одним з основних засобів пропаганди. Контроль над його творчістю з боку влади з кожним днем ставав дедалі жорсткішим.

Зйомки фільма "Земля". Фото: localhistory.org.ua

Після успіху "Землі" режисер працював над фільмами "Іван", "Аероград" та "Щорс". Останній був створений уже під значним ідеологічним тиском і мав відповідати вимогам радянської влади. Однак навіть у цих умовах Довженко намагався зберігати власний погляд на людину та історію. Найбільш драматично це проявилося під час роботи над "Україною в огні".

"Україна в огні" і конфлікт зі Сталіним:

У 1943 році Олександр Довженко створив кіноповість "Україна в огні", яка стала свідченням жахів війни та трагічної долі українського народу. У цьому творі режисер не намагався прикрасити дійсність, а, навпаки, зосередився на муках українських селян, окупації, війні, втраті людського життя, страху та викликах радянської системи. Ця робота викликала негативну реакцію з боку Йосипа Сталіна, внаслідок чого "Україну в огні" було заборонено, а сам Довженко опинився в немилості. Протягом тривалого часу текст не могли опублікувати в повному обсязі, а режисер втратив можливість вільно втілювати свої творчі ідеї.

Для Довженка це стало особистою трагедією. Він залишався визнаним кінематографістом, але водночас дедалі більше відчував себе заручником системи, яка визнавала його талант, проте боялася його незалежного голосу.

"Зачарована Десна" — це відновлення зв'язку з дитинством в Україні.

Коли кінематографічні ресурси Довженка ставали все більш обмеженими, він почав все частіше звертатися до літератури.

Однією з ключових робіт цього часу є "Зачарована Десна" — автобіографічна кіноповість, що дозволяє автору зануритися в спогади про своє дитинство.

Цей Довженко постає в новому світлі. Тут відсутні грандіозні історичні фони та масштабні політичні зіткнення. Замість цього ми зустрічаємо маленького Сашка, його родину, річку Десну, українське село, щоденну працю, а також дитячі страхи та радощі.

Проте за цією на перший погляд простенькою оповіддю приховано набагато більше — це спроба зберегти в пам'яті світ, який вже залишився в минулому.

У "Зачарованій Десні" Довженко показав, наскільки сильно дитинство сформувало його самого як митця. Природа і люди рідної Чернігівщини стали джерелом його образів, а пам'ять про них він проніс через усе життя.

Особисте життя Юлії Солнцевої:

Важливою людиною в житті Довженка була режисерка Юлія Солнцева. Вони познайомилися у 1920-х роках, а згодом одружилися. Солнцева стала не лише дружиною, а й творчою партнеркою Довженка. Після смерті режисера саме вона продовжила працювати з його творчою спадщиною. Зокрема, Солнцева поставила фільм "Зачарована Десна", використавши матеріал однойменної кіноповісті Довженка. Стрічка вийшла вже після смерті режисера.

Останні кілька років:

Олександр Довженко помер 25 листопада 1956 року в Москві у віці 62 років.

Він так і не встиг реалізувати всі свої творчі задуми. Після його смерті спадок режисера залишився живим — у кінематографі, літературі, театральних виставах та дослідженнях українських і закордонних кінознавців.

Довженко не залишив по собі численних завершених фільмів, але їхній вплив на кіномистецтво виявився значним. Його стрічка "Земля" стала символом світового кінематографу, а "Звенигора" та "Арсенал" увійшли в історію як ключові роботи українського кіно 1920-х років. Крім того, "Зачарована Десна" вважається одним із найзначніших автобіографічних творів в українській літературі.

Сьогодні Олександра Довженка вважають художником, який вмів уміло вловлювати як красу, так і трагедію в українському житті.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.