Фестивалі в умовах війни: можливість для святкування або підстава для осуду?

Літо закінчилося, а разом з ним добігає кінця й сезон фестивалів просто неба. Цього року ми танцювали під виступи улюблених артистів, продумували образи, донатили просто зі сцени -- і знову сперечалися про те, чи все це "на часі". Бо на п'ятому році повномасштабної війни питання, як дозволити собі жити й водночас не втратити чутливість до того, що відбувається навколо, нікуди не зникло.

Особливо гостро ця розмова спалахнула після фестивалю "Вирій", яскраві фото й відео з якого розлетілися соцмережами та викликали дуже різні реакції. Але говорити лише про одну подію було б надто просто. Тож Cosmopolitan Ukraine поспілкувався з організаторами кількох найбільших фестивалів цього літа та їхніми медійними гостями -- про те, навіщо нам сьогодні великі культурні події, чи повинні вони обов'язково допомагати війську і де проходить межа між правом жити далі та відповідальністю.

"Чи настав час?" — питання, яке за останні кілька років ми задавали собі, напевно, стосовно всього: від концертів до подорожей, від вечірок до нових вбрань, від ресторанів до святкових подій. Проте війна триває вже кілька років, і в цей період люди не зупиняються: вони працюють, закохуються, стають батьками, відвідують кінотеатри та насолоджуються музикою.

"Вже чотири роки ми живемо з невпинним запитанням: 'Чи підходящий це момент?'. Але життя не можна зупинити на невизначений час," -- зазначає фешн-інфлюенсерка Юлія Єрмолаєва.

Юлія Єрмолаєва, "Вирій-2026" можна перефразувати як: "Юлія Єрмолаєва, проект 'Вирій' на 2026 рік".

У команді "Вирію" для цього використовують поняття "здоровий ескапізм". І одразу уточнюють: ідеться не про можливість забути, що в країні війна.

"Напередодні "Вирію" в Києві та регіонах були ракетні атаки, під час самої події лунала повітряна тривога й гості спускалися в укриття. На події було багато військових і ветеранів. Та й кожна людина, яка переступала поріг "Вирію", робила це з розумінням, що в будь-який момент може пролунати тривога і цей створений нами світ на певний час перерветься.

Отже, для нас "Вирій" є скоріше про здоровий ескапізм. Це не є втеча від дійсності і, тим більше, не спроба забути про війну. Це шанс на деякий час перенаправити свою увагу та дозволити собі пережити інший досвід.

Гості "Вирію-2026"

В Atlas Festival говорять про "свідомий відпочинок". CEO фестивалю Наталя Черновол переконана: під час тривалої війни людина просто не може постійно жити в режимі виснаження. Тому фестиваль може бути місцем, де цивільні, військові й ветерани хоча б ненадовго видихають і повертають собі ресурс.

Співачка Маша Кондратенко can be rephrased as "Мария Кондратенко" or "Кондратенко Мария". Would you like a different approach or more variations? також висловлює свої думки щодо військових на фестивалях: "Мене глибоко торкає, коли я спостерігаю за військовими та ветеранами на таких заходах. Це люди, які, хоч на короткий час, можуть відчути себе частиною цивільного життя, насолодитися музикою, провести час із друзями та пережити прості, але важливі емоції. Адже право на життя, щастя і свободу – це те, за що ми, врешті-решт, ведемо боротьбу".

Маша Кондратенко can be rephrased as "Мария Кондратенко" or "Кондратенко Мария". Would you like a different approach or more variations?

Існує ще одна підстава не зупиняти фестивалі, концерти, кіно чи театральні вистави — це те, що сьогодні відбувається з українською культурною спадщиною.

"Я часто думаю про те, наскільки страшнішою була б наша реальність, якби за ці роки в ній не з'являлися нові пісні, фільми, книжки, художники, поети, музиканти й артисти. Якби ми залишилися лише з новинами про війну, втрати та руйнування", -- говорить Маша Кондратенко can be rephrased as "Мария Кондратенко" or "Кондратенко Мария". Would you like a different approach or more variations?.

Вона нагадує й про інший бік цієї історії: росія десятиліттями вкладала величезні ресурси у власну пропаганду, намагалася витісняти українську музику та привласнювати наші культурні сенси. Тому зупинити власний культурний рух зараз означало б добровільно віддати цей простір.

У цей надзвичайно важкий час ми почали виявляти безліч українських талантів. Люди стали активніше слухати, переглядати та читати національні твори. Виник великий інтерес до української культури, і я впевнений, що ми не можемо дозволити собі втратити цю унікальну можливість.

У "Поколінні" культура розкривається через призму пам'яті. Фестиваль зосереджений на музиці, телевізійних програмах, моді та інших знакових елементах 90-х і 2000-х. Однак для організаторів це не просто бажання повернутися в епоху, коли життя здавалося легшим.

У часи, коли навколо панують невизначеність і зміни, музика, фільми, телевізійні шоу, мода та інші символи минулого можуть служити своєрідним маяком. Для нас "Покоління" — це не лише нагадування про те, як все було раніше. Це про спільну культурну пам'ять, яка об'єднує нас усіх.

Фестиваль "Генерація-2026"

"Вирій" для багатьох відвідувачів став яскравим прикладом того, як традиційні українські мотиви можуть набувати зовсім іншого значення. Це вразило Юлію Єрмолаєву: "Мене захоплювало бачити сучасний погляд на українську культуру — не музейний, не буквальний, а дійсний. "Вирій" саме про це: музика, візуальне мистецтво, мода, певна театральність і велика свобода самовираження людей."

Головна редакторка Harper's Bazaar Ukraine Ірина Татаренко називає фестиваль "дуже сучасною карнавальною історією" і зізнається, що ще минулого року її захопили гості, які не просто дотрималися дрес-коду, а підійшли до цього креативно.

"Я б не оцінювала цю подію з позиції війни. Це видатний захід, який переосмислює поняття етно, надаючи йому сучасного звучання і уникнувши стереотипів. І це вже є вагомим доводом на користь її реалізації," – зазначає Ірина, дружина військовослужбовця ЗСУ.

Ірина Татаренко, "Вирій-2026"

Після фестивалю режисер Алан Бадоєв поділився своїми думками про "Вирій". Він вбачає в цьому творі елемент нової культури, що виникає на фоні війни та боротьби за українську ідентичність. Його коментарі щодо "Вирію" як явища, яке може увійти в історію українського опору, спричинили жваві дискусії в мережі: деякі користувачі соцмереж висловили незгоду з таким трактуванням терміна "опір".

А ось на цьому етапі погляди наших персонажів дійсно починають відрізнятися.

Щодо Atlas Festival, відповідь беззаперечна: так. Підтримка армії стала невід’ємною частиною фестивалю вже кілька років. Як зазначила Наталя Черновол, у 2024 році Atlas Festival зміг зібрати більше 100 млн грн на потреби Сил оборони, у 2025 році – понад 122 млн грн. Збір коштів у 2026 році ще триває.

"Ми впевнені, що підтримка військових повинна стати невід'ємною складовою та стійким принципом для всіх розважальних і культурних заходів в Україні. Це, перш за все, свідчить про соціальну відповідальність бізнесу", -- зазначає Наталя.

Команда "Куражу", яка займається створенням "Вирію", послідовно підтримує як військові, так і цивільні збори. Вони вважають, що не варто впроваджувати єдину модель збору для всіх культурних заходів. Цього року, підрахувавши результати фестивалю, вони передали 2,2 млн грн на підтримку "Дронопаду" від фонду "Повернись живим". Організатори зазначають, що за 11 років їхніх ініціатив загальна сума благодійних внесків перевищила 90 млн грн. Проте вони вважають, що вимога до всіх культурних подій дотримуватися однієї і тієї ж моделі є некоректною.

"Відкриття нових робочих місць, сплата податків, а також підтримка українських митців і креативних секторів – все це відіграє важливу роль у розвитку української культури та зміцненні нашої країни."

Десь між цими напрямками знаходиться "Покоління". У цьому сезоні фестиваль об'єднав зусилля з 2-м корпусом НГУ "Хартія" та активно долучився до збору коштів на підтримку військових. Однак тут також розуміють, що не всі заходи повинні слідувати єдиній формулі.

Сьогодні, на наш погляд, кожен значний проєкт повинен відверто розглянути, яким чином він взаємодіє з реаліями країни і яку цінність може принести не тільки своїм користувачам, але й суспільству в цілому.

Гості фестивалю "Покоління-2026"

Маша Кондратенко can be rephrased as "Мария Кондратенко" or "Кондратенко Мария". Would you like a different approach or more variations? теж вважає запит суспільства на відповідальність справедливим. І звертає увагу на те, що дискусія після "Вирію" була не лише -- і навіть не стільки -- про яскраві образи гостей: "На мою думку, суспільний запит був радше про відповідність подібних подій реальності, в якій ми сьогодні живемо, і про те, яку відповідальність вони беруть на себе в умовах війни. Зокрема, йдеться про благодійну складову та про те, чи перетворює велика культурна подія свою увагу й ресурс на реальну допомогу. Мені здається, це абсолютно справедливе питання".

Цього літа найбільше обговорень викликали не самі фестивалі, а те, як вони були представлені в соціальних мережах. Яскраві вбрання, танці та усмішки на фоні новин про обстріли та втрати створюють вражаючий контраст. Це дійсно може бути болісним для сприйняття. "Я розумію, чому виникає така реакція. Ми живемо в умовах війни, і контраст між яскравими, святковими моментами та щоденними трагедіями в країні може бути дуже різким", – зазначає Юлія Єрмолаєва.

На її думку, суть проблеми не стільки в одязі чи прагненні виглядати привабливо: "Для мене важливіше не те, наскільки яскраво ти одягнений, а те, наскільки уважно ти сприймаєш навколишній світ. Війна не повинна стати причиною для зникнення культури, музики, моди та краси, або ж їх існування лише в траурному контексті".

Маша Кондратенко can be rephrased as "Мария Кондратенко" or "Кондратенко Мария". Would you like a different approach or more variations? не пропонує відмахуватися й від критики: "У кожного цей біль проявляється по-різному. Саме тому я з повагою ставлюся до права людей ставити запитання, критикувати й висловлювати свою позицію, навіть якщо вона не збігається з моєю".

Я відвідаю захід Atlas Festival. Наталя Черновол вважає, що запитання щодо безпеки, сховищ, прозорості благодійних зборів, інклюзивності та етичності певних рішень є справедливою критикою, яка сприяє покращенню індустрії. Однак інша справа – засуджувати людей лише за те, що вони організовують або відвідують фестивалі в умовах війни.

Atlas Festival - 2026 Edition

Ірина Татаренко сприймає таке осудження з особливим резонансом: "Я загалом негативно ставлюся до всіх інформаційних приводів, які можуть розділити суспільство на два табори. Адже ці внутрішні пошуки зради та ворогів є абсолютно недоречними, коли наш справжній ворог один. Мені дуже неприємно читати всі ці звинувачувальні коментарі. Адже 'Вирій' — це не звичайний фестиваль, куди люди приходять лише для того, щоб підспівувати своїм улюбленим артистам з келихом сидру в руках. У нього є потужний культурний зміст, він задає вектор і підвищує стандарти української фестивальної культури".

Ірина розуміє відповідальність цивільної особи у цілком конкретних аспектах: офіційна праця з оплатою податків, підтримка військових і волонтерів через донати, допомога українським виробникам і "голосування" гривнею на підтримку української культури — купуючи квитки на концерти, виставки, фестивалі та книги. "Минулого тижня я замовила три книги. Не можу уявити, коли їх читатиму, але вони вже у мене вдома, і я відчуваю, що це справжній скарб," — ділиться вона.

Мабуть, однієї правильної відповіді на питання "Чи на часі?" ми так і не знайдемо. Та й навряд чи вона існує. Можна сперечатися про те, чи повинна благодійність бути обов'язковою для кожного фестивалю. Можна по-різному реагувати на яскраві фото у стрічці. Можна не хотіти танцювати самому -- але це ще не означає, що не має танцювати ніхто.

"Я вважаю, що межа проходить не між дозволом на відпочинок і забороною на нього, а у сфері відповідальності та усвідомлення тієї реальності, в якій ми існуємо. Можна насолоджуватися танцями вночі та робити добрі справи вранці. Можна одягти яскравий наряд і водночас відчувати тривогу через обстріли, підтримувати армію та допомагати оточуючим, — ділиться думками Юлія Єрмолаєва. — Ці дві істини можуть співіснувати."

"І, можливо, наше право на життя – це також те, за що ми сьогодні боремося."