Фільми про війну, створені українськими кінематографістами після початку повномасштабного вторгнення.

Укрінформ склав список ігрових і документальних стрічок, знятих після 24 лютого 2022 року, які повинні побачити всі.

Ця добірка потужних, відвертих і зворушливих творів незламного українського кінематографа, підготовлена до третьої річниці повномасштабного вторгнення, яскраво демонструє, що війна не зупинила розвиток українського кіномистецтва, хоча й суттєво вплинула на нього. Кількість художніх фільмів з 2022 року зменшилася в кілька разів, натомість документальне кіно вражає своєю чисельністю та якістю нових робіт. Ми намагалися зібрати найзначніші картини, створені не лише в цей непростий час для України, а й ті, що розповідають про війну, у якій ми всі нині живемо.

Щодо ігрових фільмів на тему війни, варто зазначити, що в суспільстві існує думка, що їх не слід створювати в даний момент. Багато вважають, що історичні травми та національні кризи можуть бути зрозумілі лише з певною часовою дистанцією та емоційною відстороненістю. Отже, художні стрічки, які знімаються про цю війну в реальному часі, можуть зіткнутися з критикою — як за спекулятивний підхід, так і за недостатню компетентність авторів у представленому матеріалі, адже не всі з них мали досвід безпосередньої участі у бойових діях.

Кінокритик Олександр Гусєв, спираючись на світову кінематографічну історію, рішуче спростовує це стереотипне уявлення, наводячи приклади видатних фільмів про Другу світову війну, створених під час самого конфлікту. Наприклад, "Касабланка", постановка Майкла Кертіса 1942 року, та "Рим, відкрите місто", знятий Роберто Росселліні в 1945-му, одразу після звільнення Риму, коли вулиці ще були заповнені уламками від бомбардувань. Ці стрічки вважаються справжніми шедеврами світового кінематографу.

"Військові ігрові фільми, створені під час конфлікту, надають можливість осмислити ті жахи, що відбуваються навколо. Основна мета будь-якого виду мистецтва, включаючи кінематограф, полягає не в тому, щоб втекти в уявний світ, а, навпаки, в тому, щоб зрозуміти реальність, яка нас оточує. Це осмислення допомагає знайти спосіб захиститися від страху, виразити найглибші емоції, такі як ненависть, звільнитися від жаху, впоратися з тривогами та втішити в скорботі. Ці аспекти яскраво демонструють як ігрові, так і документальні українські фільми, створені протягом останніх трьох років," - зазначає Олександр Гусєв.

То, спираючись на думку кіноексперта, ми радимо глядачам подивитися такі п'ять українських ігрових кінофільмів, знятих у ці три люті роки.

"Медовий місяць", режисерка Жанна Озірна

У центрі цієї розповіді знаходиться подружня пара, що потрапила під окупацію. 23 лютого 2022 року в маленькому містечку неподалік Києва Тарас і Оля відзначають свою першу ніч у новій квартирі. Проте рано вранці їх розбуджують звуки вибухів. Молодятам не вдається покинути місто, а російські війська займають їхній будинок. Вони виявляються в своїх стінах, які стали пасткою: без електрики, води та зв'язку з зовнішнім світом. Протягом наступних п’яти днів пара досліджуватиме глибини справжньої близькості між ними в умовах смертельної загрози. Цю історію, що була розказана режисеркою, надихнули реальні свідчення людей, які пережили окупацію, почуті нею і залишившіся в пам’яті.

Головні ролі у фільмі виконали актор Роман Луцький, відомий за фільмами "Відблиск", "Безславні кріпаки" та "Віддана" та Ірина Нірша, яка раніше зіграла у короткометражному фільмі "Маляр" і була тренеркою з акторської майстерності у стрічці "Бачення метелика".

Режисерка Жанна Озірна взяла участь у Berlinale Talents у 2020 році. Вона є творцем короткометражних фільмів "Зустріч", "Благодать" та "Дорослий".

"Буча" — фільм під керівництвом режисера Станіслава Тіунова.

Цей драматичний фільм розповідає про жахливі події, що відбулися на Київщині під час російської окупації в період з лютого по квітень 2022 року. Сюжет ґрунтується на реальних подіях, пов'язаних із Костянтином Гудаускасом – волонтером, який врятував десятки людей, евакуюючи їх з Бучі, Ворзеля та інших територій, захоплених російськими військами. Литовець за походженням, він мав паспорт Казахстану, що дало йому можливість безперешкодно пересуватися через російські блокпости, рятуючи українців від небезпеки.

Зйомки фільму відбувалися в Київській області протягом березня та квітня 2023 року і тривали 28 днів. Завершальні сцени були зняті на вершині Говерли в серпні. Головні персонажі в картині виконали польський актор Цезарій Лукашевич та український актор В'ячеслав Довженко.

"Лишайся онлайн", режисерка Єва Стрельнікова

Український драматичний фільм, виконаний у стилі "скринлайф", представляє собою унікальну візуальну оповідь, де всі події розгортаються на екрані комп'ютера, планшета або смартфона. Історія слідує за Катериною, яка на початку масштабного вторгнення випадково знаходить ноутбук незнайомого чоловіка. Під час ракетних обстрілів, які змушують її ховатися вдома, вона вирішує розшукати його власника, що зник після атак російських військ. Ризикуючи власним життям і безпекою близьких, героїня прагне врятувати людей, яких ніколи раніше не знала.

Режисерка зазначила, що формат "скринлайф" був запропонований Антоном Скрипцем, сценаристом та продюсером, не тільки через неможливість знайти достатньо коштів на класичний ігровий сценарій під час війни, але й тому, що ця війна відбувається на ноутбуках, телефонах і в усіх соціальних мережах. Фільм було відзнято за 15 днів. Його знімали у двох країнах: Україні та Швеції, та в чотирьох містах - Києві, Львові, Ірпені, Готланді.

"Дочка", режисер Єгор Олесов.

Перший український фільм, знятий у стилі одного кадру, подібно до таких стрічок, як "1917" Сема Мендеса і "Бьордмен" Алехандро Гонзалеса Іньяріту.

Цей фільм став першим режисерським проектом Єгора Олесова, українського кінематографіста, який також виступав продюсером таких стрічок, як "Мавка. Лісова пісня", "Захар Беркут" та "Ціна Правди".

За сюжетом у лютому 2022 року сімнадцятирічна Ольга, яка має порушення слуху, разом з родиною залишилися в будинку на Київщині, захопленій російськими солдатами. Вони змушені боротися за життя, а юна героїня робить практично неможливе, щоб знайти спосіб врятувати свою сім'ю.

Режисер підкреслює, що головна героїня їхньої оповіді уособлює всіх дітей, які через війну втратили свій звичний світ, але не втратили віри в краще. Завдяки її історії творча команда фільму демонструє, як війна не лише знищує життя, а й ставить під сумнів наші почуття.

У стрічці з'явилися Ліза Козлова, Ахтем Сеітаблаєв, відомий за ролями у фільмах "Додому" та "Кіборги", Анастасія Карпенко, яка запам'яталася у проекті "Як там Катя?", Мирон Шувалов та багато інших українських артистів.

Саундтрек до фільму створив італійський композитор Даріо Веро, за участі американської віолончелістки Тіни Гуо ("Інтерстеллар", "Дюна", "Початок" та інші).

Дія фільму-драми відбувається в невеличному селі в так званій "сірій зоні" АТО, без електрики, де лишилося тільки двоє мешканців. Чоловіки знайомі з дитинства, вони колишні шахтарі, але, залишаючись вірними друзями один для одного, мають діаметрально різні погляди на життя: одному ближче схід, іншому - захід. Незважаючи на воєнні дії, вони продовжують жити в небезпечній місцевості та одного дня в селі з'являється російський снайпер і над героями нависає невідворотна небезпека великого наступу.

Основні персонажі у фільмі зіграли Віктор Жданов, відомий за роботами в "Кіборгах", "Мирному-21" та серіалі "Спіймати Кайдаша", а також Володимир Ямненко, який здобув популярність завдяки ролям у "Снігу" та "Дикому полі".

Основою цього фільму став роман Андрія Куркова "Сірі бджоли", який потрапив до списку найкращих книг 2022 року за версією The New Yorker. Книга була переведена англійською, німецькою, французькою та данською мовами. Видання The New York Times також рекомендувало "Сірі бджоли" для перекладу в США у 2022 році. Крім того, за мотивами цього твору була створена однойменна вистава, яка проходить у Київському драматичному театрі на Подолі.

"Важливість і цінність документального кіно про війну, яке знімається під час війни, є безперечною. Це взагалі особливість сучасного світу - всі неймовірні, вражаючі, жахливі події фіксуються на відео завдяки простоті зйомки. Зрозуміло, що всі сучасні війни (починаючи з війни в Перській затоці в 1991-у році), проходять фактично у прямому ефірі. Але крім телевізійних репортажів та YouTube-роликів усі ці страшні події осмислюються також і талановитими художниками-кінематографістами. Найбільш визначні українські фільми зроблені чесно і з осмисленням усієї правди та реальності. А це вкрай важливо для того, щоб представити все, що відбувається в Україні, перед міжнародною публікою, світовим співтовариством, чия підтримка нам дуже важлива. Документальне кіно - це найвірніший засіб культурної дипломатії. Звісно, воно також важливе і для інформування української аудиторії про те, що відбувається", - говорить Олександр Гусєв.

Українські режисери та сценаристи продовжили активно і творчо працювати після початку повномасштабного вторгнення. У цій добірці ми представимо 10 фільмів, які заслуговують на особливу увагу глядачів.

Фільм зображує атаку російських загарбників на місто Маріуполь, яка сталася 24 лютого 2022 року, а також події, що розгорталися протягом наступних 20 днів. В ньому показано жахливі бомбардування житлових кварталів і пологового будинку, а також реалії життя людей, які опинилися в блокадному місті під постійними обстрілами. Автором цієї стрічки є воєнний кореспондент, фотограф і відеорежисер Мстислав Чернов. Разом із фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою й журналісткою Василісою Степаненко вони стали останніми журналістами, які документували початок руйнування Маріуполя внаслідок російської агресії.

У 2024 році цей фільм отримав "Оскар" у номінації "Найкращий документальний фільм". Крім того, він був відзначений премією Гільдії режисерів США за "Видатні досягнення у документальному кіно" та здобув престижну премію BAFTA Film Awards 2024 у категорії "Найкращий документальний фільм".

Ця документальна стрічка створена на основі відеозаписів, знятих безпосередньо з бойових позицій. "Сопілка" – це кодова назва артилерійської установки, що використовується в радіопереговорах. Візуально гармата викликає асоціації з сопілкою, адже цей інструмент міг би стати символом бога грому – Перуна. Головними героями фільму є артилеристи, які у мирному житті є звичайними людьми, але на війні опиняються в обмеженому просторі, що не перевищує кількох сотень метрів, виконуючи свою службу так, ніби вони – давні жерці язичницького племені в священному місці, де їхній "вівтар" – це гармата. Режисером та сценаристом цього фільму є військовослужбовець Євген Мазуренко, для якого ця стрічка стала дебютом у ролі режисера та оператора. Фільм "Сопілка Перуна" здобув звання кращого повнометражного документального фільму в номінації "Вибір редакції" національного рейтингу Укрінформу "Інфобум-кіно 2024".

У фільмі глядач почує сотні перехоплених телефонних дзвінків російських військових до своїх близьких, які українські спецслужби опублікували після початку повномасштабного вторгнення українські. Особливий інтерес викличуть розмови окупантів з їхніми близькими в Росії, де голоси "мирних" цивільних - дружин, матерів, друзів - відкривають світові очі не лише на хід так званої "спецоперації", а й на жахливе нутро суспільства, яке стоїть за її виконанням. Усе це звучатиме на фоні кадрів страшних руйнувань, знятих на деокупованій Харківщині.

Фільм створено в рамках копродукції між Канадою, Францією та Україною. Підготовчі роботи розпочалися навесні 2022 року. Режисерка витратила 31 годину на прослуховування розмов російських військових. Всі аудіозаписи доступні для загального користування на офіційних платформах українських спецслужб.

"Одного літа в Україні", режисер та сценарист Володимир Тихий

Фільм "Одного літа в Україні" https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3954570-v-ukrainskij-prokat-vijsov-film-pro-bijciv-miznarodnogo-legionu-gur.html (Summertime in Ukraine) знято кінооб'єднанням Вавилонʼ13 і він розповідає про бійців Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Основні персонажі стрічки – це військовослужбовці Міжнародного легіону ГУР, які виконують бойові місії на найбільш напружених ділянках фронту. Вони діляться історіями свого бойового шляху в Україні, починаючи з перших спільних тренувань на полігонах і закінчуючи виконанням бойових завдань у найгарячіших точках. Ці воїни йдуть разом, впевнені, що їхнє виживання залежить від злагоджених дій у команді.

Фільм був створений переважно для американської публіки, а головними персонажами стали бійці з США, які представляли підрозділ Ronin Team. Зйомки проходили як у Сполучених Штатах, так і в Україні, зокрема в тренувальному таборі. Крім того, в монтаж включили матеріали, зняті безпосередньо під час бойових дій. Міжнародний легіон Головного управління розвідки функціонує як окремий підрозділ. Легіонери почали виконувати свої перші бойові завдання в березні 2022 року. Бажання приєднатися до Легіону виявили понад 20 тисяч добровольців з 52 країн, проте не всі вони стали частиною підрозділу.

"Довга доба", режисер Алан Бадоєв

Режисер Алан Бадоєв представив документальний фільм "Довга доба", приурочений до другої річниці російського широкомасштабного вторгнення.

Цей фільм вирізняється тим, що в ньому немає професійного оператора – його створили звичайні українці, які зняли матеріал на свої пристрої. Близько 12 тисяч людей надіслали режисеру відеозаписи та фотографії, відобразивши своє життя до і після 24 лютого 2022 року. Стрічка сформована з 200 годин документальних кадрів, що показують виживання, опір та повсякденність під час війни.

Цей твір пропонує не лише інтерпретацію війни з боку одного художника чи професійної кінематографічної команди, а являє собою колективний погляд тисяч людей, які стали свідками жахливих подій першого року Великої війни в найрізноманітніших місцях країни — від великих міст до малих сіл. Картину подають такі міста, як Київ, Біла Церква, Іванків, Харків, Маріуполь, Херсон, Чернігів, Дніпро, Максимівка, Іванівка, Макарівка, Слобода, Гостомель, Баловне та інші. Глядач відчує всю глибину переживань, спостерігаючи за подіями очима матері, дитини, військового, молодої вдови, студента, літньої жінки та багатьох інших.

"Порцелянова війна", режисери Брендан Белломо, Слава Леонтьєв

Цей документальний фільм є спільним проектом США, України та Австралії, присвяченим життю керамістів у Харкові на старті російської агресії в 2022 році. Стрічка отримала численні нагороди та була номінована на премію Оскар-2025 у категорії "Найкращий повнометражний документальний фільм".

Режисура фільму належить американець Брендану Белломо та харків'янину Славі Леонтьєву. Головними персонажами є українські художники-керамісти: Слава Леонтьєв, його дружина Аня Стасенко та їхній товариш Андрій Стефанов, які, зі стартом повномасштабної війни, обирають залишитися в рідному Харкові. Слава служить у військових рядах, а водночас із друзями бореться з агресором через мистецтво, виготовляючи порцелянові вироби і прикрашаючи ними зруйновані споруди. Через маленькі порцелянові фігурки вони виражають свій ідилічний минулий, тривожне сьогодення та сподівання на краще майбутнє.

Співрежисери висвітлюють контраст між жахами війни та крихкою красою природи й художніх форм. Порцелянові витвори митців втілюються в елегантній анімації, що знайомить аудиторію з біографіями їхніх авторів і викликами, з якими вони стикаються.

"Реал", постановка Олега Сенцова.

Фільм базується на матеріалах, знятих тактичною камерою, закріпленою на шоломі Олега Сенцова влітку 2023 року. Під час одного з боїв, коли його БТР зазнав ворожого вогню, режисер випадково зафіксував події. Опинившись у траншеї, він через радіозв'язок намагався зкоординувати евакуацію частини свого підрозділу, що піддався обстрілу та залишився майже без боєприпасів на позиції з кодовою назвою "Реал".

Кінокритик Олександр Гусєв відзначив, що цей фільм має унікальну природу і важко його порівняти з традиційними документальними стрічками. Він справляє надзвичайне враження, особливо під час перегляду на великому екрані, адже глядач відчуває себе ніби в окопах, переживаючи атаки разом із героями. Між залом і зображенням на екрані виникає незримий зв'язок, що поглиблює занурення в сюжет. З точки зору експерта, стрічка "Реал" є яскравим прикладом терміна "окопна правда" — це не просто миттєвий зріз фронтової реальності, а справжнє відображення ситуації на полі бою в цілому.

"Чудові дами", режисерка Марія Пономарьова.

У фільмі розповідається історія харківської команди чирлідерок "Nice Ladies", учасниці якої мають вік понад 50 років. З початком повномасштабного вторгнення деякі з них залишилися в Харкові і не зупинили свої тренування.

Робота над стрічкою режисерки Марії Пономарьової стартувала в 2020 році. Спочатку вона мала намір створити фільм, присвячений тренуванням команди та боротьбі зі стереотипами щодо жінок старшого віку. Проте повномасштабне вторгнення внесло суттєві зміни, і в остаточній версії акценти були зовсім іншими. Фільм тепер можна умовно розділити на дві частини: до війни та після. У першій частині глядач спостерігає, як жінки-чирлідерки підтримують одна одну, ігноруючи суспільні стереотипи, змагаючись у категорії "25+", та готуючись до Європейського чемпіонату. Але після початку вторгнення частина команди опиняється за межами України, тоді як інша залишається в рідному Харкові. Кожна з них по-своєму переживає досвід війни, стикаючись з вимушеною розлукою і загрозами, що нависли не лише над їхніми життями, але й над їхньою єдністю, і намагається знайти способи відновити спільну мову.

"Наші кохані, війна та ми" - режисер Антон Птушкін.

Цей фільм є першим творчим проектом блогера Антона Птушкіна, в якому він розповідає про долі людей та їхніх пухнастих друзів на фоні російського вторгнення в Україну 2022 року. У цей важкий період збройної агресії багато українців змушені були залишити свої домівки, шукаючи безпечні місця у містах, де не проходили бойові дії. Чимало з них вирушали в дорогу разом зі своїми улюбленцями, тоді як інші залишали їх вдома, під загрозою обстрілів.

Протягом півтора року зйомок Антон Птушкін відвідав безліч міст України, а згодом географія його роботи охопила також Польщу, Іспанію та Нідерланди. У центрі сюжету фільму опинилися не лише коти, собаки, ведмеді, леви, лемури та йеменський хамелеон на ім'я "Ігорьок", а й люди, які їх рятували: військові, волонтери з "Зоопатруля", представники ЗСУ, ДСНС, а також звичайні небайдужі українці та іноземці, які надавали допомогу тваринам у бомбосховищах і на фронті, вдома та за кордоном. Крім того, у фільмі з'являються "зіркові" персонажі, такі як пес Патрон та кішка Глорія з Бородянки.

"Все має жити", режисери Тетяна Дородніцина, Андрій Литвиненко

Це оповідь про зоозахисницю з Миколаєва та світову чемпіонку з пауерліфтингу - "найсильнішу жінку планети" Анну Куркуріну, яка, незважаючи на небезпеки, продовжує дбати про тварин навіть під час обстрілів.

Фільм показує її незвичне повсякдення. Вона викладала біологію в школі, працювала в місцевому зоопарку, допомагала облаштовувати притулки для тварин і намагалася знайти новий дім для десятків бродячих тварин. У 40 років жінка вирішила стати професійною важкоатлеткою і швидко досягла вершини - стала триразовою чемпіонкою світу. Крім того, вона почала працювати тренеркою для молоді з інвалідністю. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Анна користується силою своєї популярності як спортсменки та інфлюенсерки, щоб допомагати пораненим та покинутим тваринам. Кожне життя цінне й ніхто не має права його знищити - це основний принцип, яким керується героїня по життю, навіть коли небо над головою розсікають ворожі ракети.