"Херсон: Вкрадене/Не вкрадене": митці акцентують увагу на полотнах, які були незаконно вивезені загарбниками.

Після Львова та Києва експозиції та майстерні, присвячені творчості Херсонського художнього музею, вирушать до інших міст.

Після Львова Київ став другим містом, що приймає виставку "Херсон: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі". Цей проєкт виник як реакція на злочини російських загарбників, зокрема на незаконне вивезення восени 2022 року творів мистецтва та інших цінних предметів із Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка.

У столиці експозицію представляють у Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Тож місце віддзеркалює особливими сенсами: уже понад чотирирічна повномасштабна сучасна російсько-українська війна виразно вписана в контексти намагань знищення нашої ідентичності і попередній досвід втрат.

"Ми прагнули перенести дух Херсона до Києва - і це вдалося. Ця виставка має на меті привернути увагу до всіх українських територій, які тимчасово опинилися під російською окупацією, а також до людей, що живуть там і сподіваються на звільнення", - зазначає ініціаторка та кураторка проєкту Олена Балаба.

Більше 10 тисяч музейних артефактів із фондів Херсонського художнього музею, які безсоромно вкрали російські загарбники, залишаються під контролем ворога, повідомляє директорка цього пограбованого закладу Аліна Доценко. Країна-агресор не надає точних відомостей про ці експонати і використовує їх у своїй пропаганді, намагаючись виправдати свої військові злочини.

Тим часом українські мистецтвознавці, музейники і художники намагаються в різний спосіб постійно нагадувати про мистецькі твори, які незаконно переміщені на підконтрольні РФ території. Активістами рухає надія на те, що в цифрову еру за сприяння Інтерполу можна швидше повернути Україні викрадені картини й інші музейні цінності.

Картинна колекція з Херсонського музею - в ув'язненні в Росії.

Херсон - це ворота до Криму, нагадує мистецтвознавиця з Одеси Олена Балаба. Тому проєкт "Херсон: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі" - це спротив тимчасовій окупації і півострова, і лівого берега південного міста, перлиною якого був Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка.

"Найбільше на світі я прагну, щоб росіяни залишили нас у спокої назавжди. Щоб вони звільнили окуповані українські землі та більше ніколи не поверталися сюди, - висловлює свою думку Олена. - Хочу, щоб Херсон відновив своє нормальне життя: щоб відбудували всі будівлі, зруйновані ворожими дронами та снарядами; щоб музеї та театри знову відкрили свої двері; щоб ми могли знову насолоджуватися прогулянками на набережній Дніпра і катанням під вітрилами на Конку – дивовижній протоці, що знаходиться поблизу тимчасово окупованих Олешок."

Олена Балаба до початку повномасштабної російсько-української війни декілька разів відвідувала Херсон. Багато разів була там проїздом, коли ходили під вітрилами Дніпром. Згадує: "Там найсмачніші у світі помідори і всі-всі овочі-фрукти. Взагалі в мирні часи місто завжди було теплим, затишним і красивим, як сон у дитинстві в бабусі серед вишитих подушок".

Проте в період до 24 лютого 2022 року Олені жодного разу не вдалося побувати в Херсонському обласному художньому музеї імені Олексія Шовкуненка. Тож з особливою гіркотою сприйняла звістку про нахабне пограбування закладу буквально в останні дні тимчасової російської окупації міста. І вирішила з однодумцями популяризувати музейні картини Миколи Пимоненка, Івана Айвазовського, Давида Бурлюка, Віктора Зарецького, Марії Примаченко, інших художників, - ті понад 10 тисяч мистецьких цінностей, які рашисти вивезли фурами з Херсону.

Ідею Олени Балаби з самого початку підтримав знаний київський художник Матвій Вайсберг, який став натхненником та організатором для своїх колег, що активно залучаються до проєкту "Херсон: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі". Координатором ініціативи виступила Роза Тапанова, яка народилася в Херсоні та є директоркою Національного історико-культурного заповідника "Бабин Яр". Співкуратори виставок – Олексій Баула і Антон Логов.

Весь проект ґрунтується на творах з колекції Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, що робить залучення його співробітників, на чолі з директором Аліною Доценко, цілком логічним.

Після захоплення Херсона 1 березня 2022 року працівники музею докладали зусиль для порятунку фондів. Вдалося заховати та зберегти документацію. Проте, з 30 жовтня по 4 листопада російські окупанти вивезли більшість музейних експонатів на територію, що перебуває під контролем РФ.

"Ми опинилися під загрозою. Фізично врятувати 14 тисяч експонатів було неможливо. Проте ми змогли зберегти документацію і тепер, першими серед українських музеїв, співпрацюємо з Інтерполом, щоб повернути вкрадене", - ділиться пані Аліна, директор музею.

МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО СТАЛА ДЖЕРЕЛОМ НАДХНЕННЯ ДЛЯ РОЗРОБКИ АПЛІКАЦІЇ ТА ІНКЛЮЗИВНОГО ОДИГУ.

Виставка у Львові була організована на честь третьої річниці визволення Херсона від російських військ, яке відбулося 11 листопада 2022 року. У Zenyk Art Gallery презентували 29 творів, які стали результатом натхнення та творчої фантазії 21 художника. Кожен з них обирав музейну картину (на жаль, викрадену) для створення своїх штудій та омажів, виражаючи власне бачення та емоції.

Київська виставка запрацювала у дні, коли від початку повномасштабного нападу Росії на українські території нас стали відділяти чотири роки. У столичній експозиції нині - 38 написаних і створених штудій та омажів. Число їхніх творців - 28.

Матвій Вайсберг каже, що до проєкту "Херсон: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі" може долучитися кожен охочий митець, який мешкає в Україні. Після того як повноцінно запрацює у своїх стінах Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка, ці картини стануть частиною його колекції.

Омажі та штудії, за своєю сутністю, є художніми творами, які звертаються до вже існуючих творів. Слово "hommage" у французькій мові означає "вдячність", що вказує на подячну реакцію митця на роботи іншого художника. Це може проявлятися в абсолютно різних сюжетах та образах, що, проте, відображають вплив попередників.

Тоді як штудії є переосмисленням раніше написаних картин. Кожна така нова робота - це етюд та її дослідження сучасного автора чи авторки.

Проєкт "Херсон: НЕ/вкрадене" є яскравим прикладом креативної ініціативи, що сприяє популяризації українського мистецтва. Він виконує роль акції, під час якої організатори та учасники постійно закликають: "Не замовчуй! Українські твори мистецтва - в руках російських загарбників. Крадіжки повинні бути покарані, а музейні скарби - повернуті на батьківщину".

Є приклади, коли сучасні художники, які долучилися до проєкту "Херсон: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі", паралельно обирають для себе одну й ту саму музейну картину - і в експозиції зустрічаються дві щойно створені роботи та невелика репродукція тієї, яку викрали окупанти. А загалом, це відразу три історії, які резонують сенсами.

Творчий діалог через роки з Марією Примаченко, яка пережила Другу світову війну, вирішили вести Оксана Цюпа і Ілона Кузнецова. Унаслідку в київській виставці глядачі бачать дуже різні роботи сучасних мисткинь, яких надихнуло на творчість яскраве декоративне панно "Помідори у вазі" легендарної Марії з Болотні на Київщині, лауреатки Шевченківської премії, чиї роботи показували в Парижі ще в 1930-х роках.

Сучасна художниця Ілона Кузнецова з Дніпра в рамках проєкту "Херсон: НЕ/вкрадене" представила несподіваний та вишуканий білосніжний омаж, натхненний яскравими роботами Марії Примаченко. Ілона проводить паралель із античною скульптурою, створюючи об'ємне зображення в техніці "біле на білому", яке називається "Помідори у вазі". Цим твором авторка демонструє, що образи Марії Примаченко залишаються впізнаваними навіть у своїй повній монохромності.

Водночас діяльність Ілони Кузнецової надає можливість людям з порушеннями зору взаємодіяти з культурною спадщиною через дотик, що вносить інклюзивний аспект у проєкт. "Тактильні властивості об'єкта відтворюють текстуру традиційної української мазанки і одночасно запрошують до уявної подорожі фантастичним світом флори та фауни, характерним для художнього всесвіту Примаченко, – зазначає кураторка проєкту, мистецтвознавиця Олена Балаба. – Таким чином, ця робота не лише інтерпретує історичні та культурні шари, але й розширює можливості сприйняття мистецтва, роблячи його більш доступним і багатовимірним".

Оксана Цюпа, звертаючись до творчості Марії Примаченко, втілила свій омаж у вигляді яскравої текстильної аплікації "Помідори у вазі". На київській виставці художниця ділиться своїми враженнями: "Ця художниця надихнула мене не боятися яскравих кольорів, а також полюбити стилізації та орнаменти".

Оксана Цюпа приєдналася до ініціативи, присвяченої Херсонському художньому музею, адже її власна історія, пов'язана із сучасною російсько-українською війною, є досить насиченою та емоційною. Основна сфера її творчості — текстильна скульптура, яка варіюється від маленьких брошок і новорічних прикрас до великих авторських ляльок розміром 50-60 см. Особливу увагу у її серії "Поворот на Ірпінь" привертають образи сусідів і звичайних мешканців.

У березні 2022 року Оксана евакуйовувалася з оточеного ворогом міста неподалік Києва через відомий усьому світові Романівський міст. Після деокупації столичної області в художниці померла мати, прах якої вона досі не може поховати. Бо за заповітом після кремації має відвезти його на кладовище села, яке вже чотири роки як тимчасово окуповане в Запорізькій області армією РФ.

Особливого символізму київській виставці "Херсон: НЕ/вкрадене" надає інсталяція Оксани Цюпи - в'язане дерево, ліва й права частини якого уособлюють тимчасово окуповані з 2014 року та вільні території нашої країни. Кожен відвідувач має можливість порефлексувати і прикрасити його "листям", зав'язавши зелені стрічки на знак віри у звільнення всіх українських земель.

Світу слід постійно нагадувати про українську гармонію, що затінена російськими військовими злочинами.

Щоб глибше зрозуміти історію та сучасність через призму мистецтва, слід уважно розглянути на експозиції "Херсон: НЕ/вкрадене" дерев’яну скульптуру юнака в натуральну величину. Його фігуру оточують... дрони. Це данина пам'яті картині Михайла Жука "Казка. Хоровод жуків" 1914 року.

Михайло Жук народився в Каховці, яка тепер тимчасово окупована. Вчився у Краківській академії мистецтв. Його прізвище - одного з професорів-фундаторів Української академії мистецтв - у радянський період замовчували.

Сучасний львівський митецтво Володимир Семків вирішив вшанувати цю картину, яка була викрадена з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, створивши оригінальний омаж. Адже "Казка. Хоровод жуків" Михайла Жука поєднує в собі європейський стиль та українську культурну спадщину.

Твір Михайла Жука випромінює яскраву та позитивну атмосферу, у той час як омаж Володимира Семківа звучить як тривожний сигнал про загрозу ворожих безпілотників, які щодня завдають ударів по мирним жителям Херсону та інших регіонів України.

У той же час Денис Недолуженко, молодший сержант Державної спеціальної служби транспорту, створив диптих на основі картини Костянтина Крижицького "Дорога", написаної у 1899 році. На полотні, що налічує понад столітню історію, зображена українська ідилія: дорога, яка простягається між зрілими хлібами в літній, сонячний день.

Костянтин Крижицький є випускником Київської рисувальної школи, заснованої Миколою Мурашком. Він багато працював над зображеннями України: її безкрайніми степами, мальовничими озерами та традиційними хатами. Денис Недолуженко також втілив образи українського степу та дороги, зазначає Олена Балаба, але в сучасному контексті, де ґрунт залитий кров'ю, якщо його не захищати від російських дронів. Інша частина диптиха демонструє дорогу, укриту протидроновими сітками від загрозливих російських шахедів.

Денис Недолуженко має глибоке розуміння того, що означають травми та втрата життя від російських обстрілів. З 2022 року він невтомно працює над порятунком людських життів.

Виставка зібрала творчість 28 талановитих сучасних митців з різних куточків України. Серед учасників можна знайти таких відомих художників, як Матвій Вайсберг, Олександр Животков, Ахра Аджинджал, Антон Логов, Ганна Криволап, Владислав Шерешевський, Катя Лісова, Макс Вітик та багато інших.

"Ми хочемо, щоб інші музеї також доєдналися до цього проєкту, - каже Олена Балаба. - І щоб були проєкти: "Крим. НЕ/вкрадене", "Маріуполь. НЕ/вкрадене", "Мелітополь. НЕ/вкрадене", "Каховка. НЕ/вкрадене". Проєкт привернення уваги до викрадених Росією українських музейних експонатів має розширюватися і їздити світом".

Валентина Самченко, місто Київ

Зображення надані Укрінформом та Олексієм Белюсенком, які є організаторами даного проєкту.