Ігор Бондар Терещенко щодо літератури в жанровій майстерності

Книги в цій колекції можуть слугувати прикладами літературної майстерності — кожна з них в своєму жанрі, стилі та напрямку.

Деякі з цих творів є цінними довідниками, інші ж вражають захоплюючим сюжетом, а є й такі, які визнані вершиною української літератури останніх десяти років.

Пйотр М. Маєвський. Неприємне слово на "к": Історія колабораціонізму. - Київ: Локальна історія, 2026.

Питань у цій книжці чимало, і на жаль, всі вони актуальні. Наприклад, що таке колабораціонізм - і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Таким чином, у своїй книжці "Бридке слово на "к" Пйотр М. Маєвський простежує історію колабораціонізму від античності до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Спираючись на широкий компаративний матеріал, він аналізує мотиви й логіку вибору, що підштовхували окупованих до співпраці з окупантами: від режимів Петена і Квіслінґа та формування національних підрозділів у німецькій армії до функціонування юденратів і трагедії Голокосту. Особливе місце в книжці посідає досвід націй Центрально-Східної Європи, зокрема поляків, чехів та українців у часи нацистської та радянської окупацій. Автор свідомо уникає ролі прокурора чи адвоката, показуючи, що одні й ті самі дії могли сприймати як зраду або як патріотизм залежно від того, хто і з якої перспективи на них дивився. Загалом ця книжка дає змогу поглянути на колабораціонізм не лише як на історичне явище, а і як на проблему морального вибору, що постає перед людиною у часи війни та окупації.

Леонід Кононович. У світі без темряви. - Харків: Фабула, 2026.

Цей роман вважається одним з найбільших досягнень української літератури останніх десяти років, на думку видавців. І це зовсім не випадково, адже "Там, де немає пітьми" Леоніда Кононовича належить до творів, які з часом стають класикою, подібно до "високих досягнень української літератури" минулих епох, таких як романи Євгена Пашковського, Олеся Ульяненка або В'ячеслава Медвідя. Цей твір є трагічною фантасмагорією, що розгортається наприкінці сорокових років минулого століття, на фоні будівництва одного з "рукотворних морів" у Центральній Україні. Села і містечка один за одним зникають, вирубуються сади і ліси, а місцевих жителів примусово переселяють до таборів, щоб згодом виселити їх на Донбас. Проте завдання головного героя, майора МДБ Бєлокорова, полягає в іншому: за особистим наказом Сталіна він розслідує сліди автора принизливого памфлету, присвяченого "вождю народів". Те, що відкривається в результаті цих пошуків, стає несподіваним для читача: похмура реальність того часу немов перевертається, перетворюючись на усвідомлення особистої ідентичності героя в контексті історичного буття української нації.

Карсон Маккалерс. Серце - самотній мисливець. - К.: Ще одну сторінку, 2026

Герой цієї історії, такий собі Джон Сінґер, спілкується лише мовою жестів, а втім, мов магніт, притягує до себе осіб різного віку, статусу, зайнятості, інтересів і навіть кольору шкіри. Заїжджий проповідник вважає Сінґера просвітленим і тим, хто розділить його ідеї. Темношкірий лікар розповідає про рівність усіх людей на світі. Овдовілий бармен завдяки Сінґеру довідується про інший, затаєний бік своєї особистості. А юна Мік захоплюється музикою і навіть складає симфонію. Свої радості й печалі всі ці люди відкривають Джону Сінґеру, вбачаючи в ньому друга, однодумця, наставника і людину, гідну їхніх найтонших почуттів. Він слухає і розуміє кожного. Однак його може зрозуміти лише єдиний друг, любий і дорогий його серцю, - добряк Антонапулос. Та цей друг потрапляє до лікарні, вибратися з якої вже не зможе. Тож на що здатні людяність і сильні почуття? І до чого приводять самотність і нерозуміння? Автор книжки порушує питання, які важать для кожного і відповідь на які кожен віднаходить самотужки.

Пол Чітлік. Майстер сценарного мистецтва. - Київ: ArtHuss, 2026.

"Вас цікавить написання сценарію, але ви не знаєте, з чого почати?" - запитує автор цієї книги. Не хвилюйтеся, адже "Сенсей сценарної майстерності" Пола Чітліка стане вашим путівником у світі сценаристики. Це покроковий курс від відомого сценариста та викладача, який вже допоміг тисячам студентів реалізувати свої перші сценарні проекти. Книга відтворює атмосферу навчання у провідних кіношколах і супроводжує читача через усі етапи творчого процесу: від генерування ідеї та створення персонажів до побудови драматичної структури, написання сцен і підготовки фінальної версії сценарію. Теоретичні виклади поєднуються з практичними завданнями, що дозволяє відразу впроваджувати нові знання в практику. Незалежно від того, чи мрієте ви про повнометражний фільм, серіал або короткометражку, ця книга допоможе вам перетворити вашу задумку на завершену історію та зробити перший крок у професійний світ сторітелінгу. "У романі автор використовує слова для створення світу, який існує в уяві кожного читача, - кажуть нам. - У сценарії ж автор працює зі словами, щоб створити єдиний світ у свідомості від ста п'ятдесяти до кількох тисяч глядачів, які згодом перетворять його на видиму й чутну реальність для мільйонів. Хоча ці два процеси видаються схожими, вони суттєво різняться: романи пишуться в довільній формі, тоді як сценарії мають певні правила. Добрий роман змушує читача роздумувати та відчувати, тоді як якісний сценарій - також бачити. Він проходить через ланцюг людей, які можуть сказати "ні", до тих, хто врешті скаже "так". Після цього фахівці втілять ваші слова в аудіовізуальну реальність - на плівку чи цифровий носій - для насолоди та навчання глядачів."

Ірина Хоменко. Мистецтво суперечки. - К.: Віхола, 2026

Якщо ви вважаєте, що суперечки – це лише атрибут нашого сучасного життя, ви глибоко помиляєтеся, – підкреслює авторка цієї книги. – Людські суперечки існують з давніх часів, і, напевно, як і вас, дорогий читачу, завжди цікавило, що потрібно знати, аби бути переконливим у диспутах. Давайте разом знімемо завісу і заглянемо в історію мистецтва суперечки, яка, на мою думку, зовсім не є нудною – навпаки, вона вражає своєю захопливістю і іноді навіть трагізмом. Отже, "Мистецтво суперечки" Ірини Хоменко розповідає про те, як ефективно вести дискусії. Як підготуватися до суперечок і чого очікувати, як формувати свою аргументацію та захищати власну точку зору, а також як конструктивно критикувати позицію опонента і протистояти неконструктивній критиці. Вміння виявляти маніпуляції та вказувати на них стає надзвичайно важливим у нашому щоденному спілкуванні. Проте навіть досвідчені фахівці часто стикаються з тим, що їх перебивають, не слухають або спотворюють їхні слова. "Вміння сперечатися – це не лише про те, щоб говорити, але й про вміння слухати інших," – зазначає авторка, доктор філософських наук, пояснюючи в своїй книзі, як оволодіти мистецтвом аргументованого спору, де немає місця особистим атакам чи сваркам. Вона досліджує історію суперечок, починаючи від Сократа, і через практичні приклади демонструє, як під час найзапекліших дискусій зберігати спокій і об'єктивність, уникаючи емоційних маніпуляцій.