Креонт в Україні: опера, здатна зникати та знову з'являтися.

Дмитро Бортнянський з'явився на світ у Глухові, але основні роки свого життя провів у Санкт-Петербурзі, де й відійшов у вічність. Тому в російських матеріалах його часто описують як "російського композитора українського походження".

Проте, його ім'я вже давно стало частиною українського культурного спадку другої половини XVIII століття, поруч із такими видатними постатями, як Максим Березовський та Артемій Ведель. Бортнянський залишив помітний слід в історії української музики, здебільшого як творець класичного хорового концерту, в якому гармонійно переплелися елементи професійної західноєвропейської музики з народними та церковними традиціями багатоголосся. Однак його ранні твори, включаючи опери, що належать до італійського періоду, залишаються менш відомими і практично не дослідженими.

Дійсно, явище Бортнянського є втіленням синтезу різних культурних традицій, виходячи за межі лише української та російської. Ще у віці семи років, покинувши Україну, він здобував освіту в Глухівській співочій школі. Як винятковий дискант, він активно виступав у складі Глухівської музичної капели, заснованої графом Крилом Розумовським. Таким чином, поєднання професійного звучання хору та оркестру з народною пісенною традицією сформувало унікальне інтонаційне середовище, що вплинуло на творчість майбутнього композитора.

Рекламное сообщение

У Петербурзі вчителями Бортнянського, півчого Придворної капели (а згодом - її багаторічного керівника), були німці Йозеф Старцер (навчав контрапункту) і Герман Фрідріх Раупах (оперна композиція) та українець Марко Полторацький (хоровий спів).

Зображення: люб'язно надане О. Шуміліною.

Портрет Бортнянського, створений у 1780-х роках, що відображає його життя.

Потрапивши на навчання в Італію за наказом цариці Катерини ІІ, обдарований молодий музикант отримав підтримку від маестро Бальдасаре Галуппі. Протягом одинадцяти років, проведених у таких містах, як Венеція, Болонья, Рим, Флоренція, Модена, Мілан та Неаполь, Бортнянський майстерно оволодів "італійським стилем" в композиції та глибоко зрозумів вимоги вибагливої італійської публіки того часу.

В Україні Бортнянського часто ставлять поруч із Моцартом - і справді, складно не піддатися спокусі порівняти стиль цих митців. У Бортнянського ми чуємо, здавалося б, "ту саму" легкість, життєствердну піднесеність, вишукану шляхетність звучання, що й у Моцарта. Втім, Бортнянський - передовсім представник своєї доби, він творив на межі пізнього бароко й раннього класицизму. Саме ця невизначеність робить його ще більш цікавим.

Музичний слідчий

Бортнянський створив шість опер, з яких три написані на італійському лібрето, а інші три - на французькому. Оригінали та історичні копії рукописних партитур цих творів розподілені по різних архівах і бібліотеках у різних куточках світу. Наприклад, партитура "Алкід" зберігається в Лондоні, "Квінт Фабій" - в Італії, а три французькі опери можна знайти в Росії. В Україні протягом різних років відбувалися вистави опер "Алкід" та "Сокіл", а тепер настав час для "Креонта".

"Креонта" Бортнянський створив у віці 25 років у Італії за трагедією Софокла "Антігона". Відомо, що 1776 року у венеційському театрі Сан Бенедетто відбулася прем'єра. Відтак ноти таємничим чином зникли. Ольга Шуміліна з'ясувала, що "Креонт" ішов у венеційському театрі впродовж усього сезону 1776/1777 років, а це свідчить про неабиякий успіх вистави, інакше б її зняли з репертуару вже після першого показу. До Португалії ноти "Креонта" ймовірно потрапили завдяки кастрату Себастьяно Фолікальді - тому самому, що співав Гемона у венеційській постановці, а перед тим він був співаком капели португальського королівського двору.

Зображення: люб'язно надане О. Шуміліною.

Обкладинка партитури "Креонта"

Майдан у XVIII столітті

Головні герої "Креонта" Бортнянського, як і в Софокла, - діти царя Едіпа. Після смерті батька вони є спадкоємцями престолу. Втім, допоки Етеокл і Полінік не можуть поділити владу і в поєдинку вбивають один одного, зі сварки користає їхній дядько Креонт, який оголошує себе царем Фів. Як суворий правитель, він наказує поховати тіло лише одного з племінників, Етеокла, а тіло Полініка, що розпочав війну, залишити без поховання. Сестра покійних, Антігона, таємно порушує наказ царя, ховає брата згідно з обрядом, і за це її засуджують до страти. У Софокла у фіналі три смерті: Антігона, її коханий Гемон, а також дружина царя Еврідіка (якої немає у Бортнянського).

Рекламное сообщение

Втім, Бортнянський взяв за основу своєї опери лібрето Марко Кольтелліні, яке той написав для опери "Антігона" Томаззо Траетти. Адже писати оперу на одне й те саме лібрето - звична практика того часу. Вочевидь, для композиторів це було свого роду змаганням: чия музика краща. Так ось Кольтелліні відкидає трагічний Софоклівський фінал: цар урешті проявляє великодушність і змінює гнів на милість - Антігона лишається жива й маємо тут щасливий фінал. Бортнянський вносить корективи: робить головним героєм царя, а також виокремлює образ фіванського народу - саме народ повстає проти тиранічного правителя, а замість нього царицею стає Антігона. Майже як історія про наш Майдан, або своєрідний маніфест свободи й демократії, створений задовго до Конституції Пилипа Орлика.

Изображение: facebook/OPEN OPERA UKRAINE

Опера "Креонт" Дмитра Бортнянського в інтерпретації Open Opera Ukraine.

"Креонт" в Україні: унікальний досвід та можливості.

Сам факт португальської адреси "Креонта" не є новиною вже років із десять, принаймні для вузького кола дослідників. Чи не вперше публічно про це згадує російська музикознавиця Марина Рицарєва у своїй перевиданій 2015-го року монографії про Бортнянського (цікаво, що свою докторську дисертацію, присвячену російському(!) хоровому концерту другої половини ХVІІІ століття Рицарєва захистила 1989 року в Київській консерваторії). Крім того, як підказує Google, ще 2012 року "Креонт" прозвучав у концертній версії десь у далекій Якутії (чи пак у республіці Саха).

Сьогодні, мабуть, не прийнято згадувати про росіян. Проте, говорити про "культурну сенсацію" або "світову прем'єру" (так подавалися перші два виконання "Креонта" в Україні) також не зовсім коректно. У листопаді 2024 року опера була виконана у концертному варіанті під керівництвом відомого українського диригента Германа Макаренка у Київській дипломатичній академії, а у жовтні 2025 року відбулася її сценічна прем'єра в Чернівцях. Обидві події стали частиною проєкту "Повернення світу першої опери Бортнянського "Креонт"". Вже сама назва підкреслює дипломатичний аспект та масштаби промоції. Проєкт передбачає випуск компакт-диска зі студійним записом опери, який тепер доступний на міжнародних стрімінгових платформах. Окрім цього, планується сценічне втілення в Києві. Організатори зберігають певну таємницю: відкриті репетиції проходять без театральних елементів та костюмів, під акомпанемент роялю, замість Національного Президентського оркестру, який буде акомпанувати на самій прем'єрі.

Изображение: facebook/OPEN OPERA UKRAINE

Опера "Креонт" Дмитра Бортнянського в інтерпретації Open Opera Ukraine.

Два методи - два всесвіти.

Інтерпретація Бортнянського Германа Макаренка орієнтована на сучасного слухача і базується на засадах музичного класицизму. Водночас, певна патетичність музичної подачі апелює до романтизму. Диригент узяв доволі швидкий темп, що повинно із першої ж ноти налаштувати слухача на сприйняття динамічного двохгодинного цілого "на одному диханні". Вокальні партії звучать об'ємно, із характерним для бельканто вібрато. Виконавці головних героїв, Сергій Бортник і Ольга Фомічова, - безумовні професіонали. Але за подачею звуку їхні Креонт і Антігона мало чим відрізняються від тих чи інших героїв, наприклад, опер Верді. До речі, кастратів тут замінили ліричними тенорами, що теж характерно для практики ХІХ століття. Міцним академічним фундаментом цієї версії є хоровий блок - потужне звучання Національної капели "Думка", яка, до слова, переспівала усі 35 хорових концертів Бортнянського.

Open Opera представила новий підхід до виконання "Креонта": їхня концепція полягає в тому, щоб відтворити цю музику так, як її сприймав сам Бортнянський. Це не просто звичайний концерт, а наукова реконструкція, що є основою історично обґрунтованого виконання. В Україні таких фахівців досить мало, тому диригентом у цій інтерпретації "Креонта" став відомий австрійський експерт у сфері давньої музики Йорґ Цвікер.

Читайте такожДиригент Йорґ Цвікер: "Березовський став для мене сенсацією"

Изображение: facebook/OPEN OPERA UKRAINE

Опера "Креонт" Дмитра Бортнянського в інтерпретації Open Opera Ukraine.

Рекламное сообщение

У цьому варіанті "Креонта" класифікується як барокова опера, а не класична. Хоча це opera seria, вона все ж відрізняється від традиційних стандартів жанру, зокрема, через значну присутність хорових партій. Тут Бортнянський, ймовірно, черпає натхнення з ідей Глюка та його реформ в оперному мистецтві. Однак, хорові елементи є характерними і для самого Бортнянського. У виконанні хору Liatoshynskyi Capella під керівництвом Наталії Хмілевської ми почули незвичну інтерпретацію хорових творів Бортнянського — камерну та легку, на контрасті з традиційними, більш щільними та патетичними трактуваннями.

Основний акцент тут - на природності звучання. Ми відзначили помірний, стриманий "бароковий" ритм, навіть у частинах allegro музика розвивається в часі приблизно зі швидкістю людського серцебиття.

Изображение: facebook/OPEN OPERA UKRAINE

Опера "Креонт" Дмитра Бортнянського в інтерпретації Open Opera Ukraine.

У вокальному плані - це "рівний", наскільки можливо, чистий звук і чітка артикуляція у вимові тексту - солісти буквально декламують, розспівуючи, італійське лібрето. Дуже якісний Креонт (Денис Сагіров): принциповий і непохитний, а водночас глибоко самотній цар-деспот. Ідеали моралі й шляхетності блискуче втілює Антігона (Соломія Павленко).

На відміну від очікувань музичних пуристів, у цій виставі немає контр-тенорів, які зазвичай мали б замінити кастратів. Замість цього їхні партії виконують мецо-сопрано Олена Піньковська та сопрано Катерина Левицька. Насправді тут немає жодних суперечностей: контратенори (фальцетисти) з'явилися у музичному виконанні лише в ХХ столітті, тоді як в епоху Бортнянського цілком прийнятною альтернативою вважалися травесті, тобто жінки, які грали чоловічі ролі.

Изображение: facebook/OPEN OPERA UKRAINE

Опера "Креонт" Дмитра Бортнянського в інтерпретації Open Opera Ukraine.

Якщо вже є причина для суму, то це, мабуть, відсутність у нашому оркестрі копій історичних інструментів — струнних з кишковими струнами та бароковими смичками, а також барокових духових, які надають особливе м'яке звучання. Це, зрештою, одна з відомих проблем сучасного автентичного руху в Україні: нестача фінансування та інструментів. Проте клавесин (на прикладі Наталії Фоменко) і теорба (представлена Ігорем Тарновецьким) все ж є. І ми вже навчилися цінувати навіть невеликі досягнення.

Як би там не було, "Креонт" знову на сцені.