"Постійно зловживаючи алкоголем та уникаючи зустрічей": як Остап Вишня перешкоджав співпраці з радянськими спецслужбами. Архівні матеріали.

Український автор Остап Вишня, котрий насправді носив ім'я Павло Губенко, після свого повернення з радянських таборів опинився під контролем спецслужб СРСР. У 1943 році його завербували під кодовим ім'ям "018", сподіваючись отримувати від нього інформацію про українську інтелігенцію та націоналістичний підпільний рух.

Однак письменник фактично не співпрацював із радянськими органами, а зустрічі з кураторами зводив до порожніх розмов. Про це свідчать розсекречені архівні документи СБУ.

Як Остап Вишня перетворився на агента "018"

Після десятилітнього перебування в північних таборах, з яких він вийшов наприкінці 1943 року, виснажений і важко хворий письменник потрапив під увагу радянських спецслужб. Чекісти сподівались, що пережиті ним репресії перетворять його на слухняного інформатора серед української інтелігенції.

Проте їх сподівання не виправдалися. У архівних документах радянських спецслужб агенту "018" була надана негативна оцінка.

"З органами МДБ фактично не працював, розробкою українських націоналістів зі своїх зв'язків не займався, поводився з нашими органами як дворушник... систематично пиячив, через що зривав явки", - йдеться у висновку чекістів.

Зрештою письменника визнали безперспективним агентом, а його справу передали до архіву.

Відомий на всю Україну військовий лікар УНР та автор, що залишив помітний слід в історії.

Павло Губенко з'явився на світ 13 листопада 1889 року. У 1919 році він став керівником медично-санітарного управління Міністерства шляхів Української Народної Республіки. Під час боротьби за незалежність його захопили більшовики, і він залишався в ув'язненні до 1921 року.

Починав свою літературну діяльність під псевдонімом Павло Грунський, але в 1921 році обрав ім'я Остап Вишня. Він активно писав для газети "Вісті ВУЦВК" і став одним із засновників сатиричного журналу "Червоний перець". Його житло знаходилося в харківській будівлі "Слово".

Його гумористичні твори, які письменник називав "усмішками", виходили тисячними накладами. За народною популярністю Остап Вишня поступався хіба Тарасу Шевченку.

Сфабрикована справа та смертний вирок

У грудні 1933 року арештували письменника, якого звинуватили у намірі вчинити замах на партійного діяча Павла Постишева. Під тиском обставин Остап Вишня змушений був підписати зізнання у цій сфабрикованій справі.

У 1934 році смертний вирок йому замінили на десять років таборів Ухтпечлагу.

За спогадами сучасників, письменникові вдалося вдруге уникнути смерті під час табірного терору 1937-1938 років. Етап затримався через кригу на річці Печорі. За цей час змінилося керівництво табору, а документи письменника загубилися.

Повернення до столиці та процес відновлення.

В кінці 1943 року Остап Вишня отримав свободу. Незабаром він повернувся до Києва, де залишався до кінця своїх днів, активно працюючи у редакційній колегії журналу "Перець".

Автор пішов з життя в 1956 році. За рік до його смерті він був повністю реабілітований.

Архівні матеріали, які розкривають подробиці вербування та співпраці Остапа Вишні з радянськими спецслужбами, зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ (ф. 65, оп. 1, спр. С-966, т. 1, т. 2; ф. 60, оп. 1, спр. 29563).

Як повідомляв OBOZ.UA, на 93-му році життя помер український письменник і драматург Йосип Струцюк. Поет присвятив творчості понад пів століття, написав десятки книжок, збирав народні пісні та створював кінофільми. Але митець не прагнув гучної слави й не гнався за літературними регаліями.