Листопад: пора відкривати нові театральні шедеври.

Куди вирушити та що дослідити, коли дні стають коротшими, а вечірня темрява накриває нас вже в обідній час? Від класики Шекспіра до сучасних творів Оксани Забужко, від Стефаника до молодих українських драматургів, від жахів до вистав з ляльками... Чи не час купити квитки?

Нещодавня бесіда зі студентами мистецьких вишів Києва спонукала мене до написання цієї колонки. Ми зустрілися на виставі, і під час обговорення з’явилося найактуальніше питання, яке стосується "Театрального риболова" - що ж подивитися? Хоча в особистій розмові можна дати більш конкретні поради, для формування загальної картини необхідна хоча б базова інформація для роздумів. Отже...

Звісно, якщо ви перший день листопада проводите в Миколаєві, й за пару-трійку місяців потурбувалися про квиточок, то ОДИНАДЦЯТА прем'єра за Шекспіром 2024 року - вам до п'ятничного вечора. Свій третій підхід до "Сну літньої ночі" зробив режисер Євгеній Резніченко на сцені Миколаївського національного академічного театру драми та музичної комедії. Проте, й не виїжджаючи з Києва можна влаштувати зустріч з Вільямом Джоновичем. Битва за глядача розгорнулася за допомогою "Отелло", якого поставили на сценах київських театрів ім. Лесі Українки (Давид Петросян), та Театру на Лівому березі (Оксана Дмітрієва). А "Сон літньої ночі", до тих версій, що вже йдуть в Майстерні Михайла Урицького та у Театрі на Подолі - січнем 2025-го анонсують версію від Івана Уривського у Київському театрі Франка. Театральний запит на Шекспіра - більш ніж очевидний, і чекає на своє дослідження: чи прямий це наслідок започаткованого цього року Шекспірівського фестивалю в Івано-Франківську?

Водночас, відвідування вистав київських театрів є справою особистого вибору. Зовсім інша справа – гастрольні тури. Театральний листопад може порадувати різноманітними пропозиціями.

Отже, вже 2 листопада відбудеться вистава "Калинова сопілка" в Харківському театрі ляльок. Виглядає на те, що це буде унікальне поєднання повісті Оксани Забужко "Казка про калинову сопілку", містичної атмосфери, створеної режисеркою Оксаною Дмітрієвою, а також візуальних образів і чарівних мелодій, основаних на ліриці харківської поетеси та художниці Діни Чмуж.

Ім'я Оксани Стефанівни й без того не зникао з суспільних радарів, а після тексту "Магія голосу", створеного до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, виводить пошукові запити на топові позиції. А тут є можливість побачити сценічну версію повісті. Й Оксана Дмітрієва у своєму головному амплуа - режисерка театру ляльок, через які і отримала професійне та глядацьке визнання. Жанр вистави визначено як український горор - чи то перегук із Гелловіном за календарем, чи жахами, під час яких ця вистава створювалася в Харкові воєнного часу.

Львівський "Театр у кошику" завітає до Києва 4 листопада. У Національній філармонії України відбудеться вистава "Моя найдорожча мамо...", основана на листах Андрія Шептицького до матері. Мій особистий досвід з цими театральними постановками вражає. Моновистави, створені Іриною Волицькою, настільки майстерно виконані, що відзначити гру акторки Лідії Данильчук стає надзвичайно складно. Я мав можливість насолодитися такими виставами, як "Розмова" за мотивами творів Лесі Українки та "Білі мотилі, плетені ланцюги..." за Василем Стефаником. Я з нетерпінням чекаю на нові шедеври цього талановитого колективу, готовий продовжувати своє знайомство з їхньою мистецькою спадщиною.

До слова, прем'єра за новелами Василя Стефаника чекає і на сцені Київського театру Лесі Українки - півторагодинна драма у постановці Євгена Храмцова заявлена тричі в листопаді й двічі у грудні. Але повернемося до театрів, які везуть свою творчість до Києва з інших міст.

Харківський театр імені Тараса Шевченка "Березіль" презентує нову виставу "Шевченко 2.0". Навіть у рамках незламного міста вдалося організувати цю подію. Однак, провести прем'єру на великій сцені в Харкові наразі стало практично неможливо. Саме тому "боротьба з темрявою через мистецтво" відбудеться 11 листопада на сцені Київського театру Франка. Основою вистави є п'єса Дмитра Тернового, а режисурою займається Олександр Ковшун. Особисті щоденники Тараса Григоровича стають містком між минулим і сьогоденням, а вірші Кобзаря лунатимуть у виконанні EL Kravchuk'а, який також виконує одну з ролей у цій постановці.

У цілому, театри України виконують роль охоронців тієї обмеженої вільної хвилини, яку глядач може присвятити візиту до театру, при цьому надаючи можливість розширити свої горизонти. Навіть з огляду на анонсовані прем'єри листопада можна переконатися, що цю мету можна досягти в будь-якому жанрі.

Роботу з несення української літературної моди веде Київський театр "Маланка" - свою версію Лесиної "На полі крові" режисерка Маргарита Стельмах-Юр покаже вже 12 листопада. У підготовчих процесах актори вистави й човен збирати навчились, й у холодній воді задля зйомки афіші купалися, й за дозволом на постановку до Байкового некрополя навідалися - на могилу авторки.

Запит на київські історії до театру "Дзеркало" в Києві став імпульсом для створення сиквелу їхньої знакової вистави. Тож з 5 листопада та в подальшому глядачів чекає нова постановка "Щоб я так жив, або У Києві на Подолі 2" авторства Володимира Петранюка.

Сучасна драматургія активно розвивається завдяки таким талановитим особам, як Денис Федєшов, який здобув унікальний досвід, поставивши виставу "Мій друг, чорний ельф" за п'єсою Андрія Бондаренка під час служби в Збройних силах. Цікаво, що на фінальному етапі він працюватиме разом з акторами Львівського театру Лесі Українки без використання електронних засобів зв'язку, а прем'єра відбудеться 22 листопада. Тим часом, "Молочайник" Євгенія Резіченка проклав шлях для п'єси Оксани Гриценко в Одеському ТЮГу у лютому цього року. Нова версія цієї постановки з акторами Херсонського театру Миколи Куліша буде представлена 14 листопада, що стане вже шостим виконанням цієї п'єси.

В жанрі сучасного балету вже 30 листопада запланована зустріч із "Алісою в Задзеркаллі" від Катерини Курман - нова робота "Київ Модерн-балету"; серія перформансів Христини Шишкарьової ("Monada dance project") анонсує на 7 листопада першопоказ роботи "Реконструкція" (але й за попередніми - "2-1=4.5.0." та "Гра. Памʼять майбутнього" - варто полювати. Абсолютно неймовірний ракурс погляду на реальність, й заворожуюча робота із фактурою матеріалів - шрапнель та сила-силенна гудзиків).

Франківський драмтеатр оголошує про проведення цифрового перформансу під назвою "Так звана людяність у божевіллі", створеного режисером Кшиштофом Ґарбачевським. У цьому проекті штучний інтелект завершить незакінчену п'єсу Станіслава Ігнація Віткевича.

У черговій розмові про рекомендації до перегляду, запитую, чи бачили той театр, чи інший - у відповідь отримую: "Ні, не бачили, ми ж все Франка беремо штурмом" - маючи на увазі полювання за квитками столичного театру. А театральний світ набагато ширший та багатограннішній. І листопад нам це доводить.