Мистецтво поза межами політики чи гонорари визначають усе: подробиці скандалу, що оточують Вуді Аллена.

Культовий 89-річний американський режисер Вуді Аллен, автор "Енні Гол" та "Опівночі в Парижі", дистанційно виступив на московському кінотижні. Його участь викликала шквал критики: МЗС України назвало це ганьбою, а сам Аллен пояснив, що не підтримує Путіна, проте вважає важливим "зберігати мистецькі розмови"

Еспресо поділиться детальнішою інформацією про особистість Вуді Аллена, включаючи його суперечливий характер та потенційні мотиви, що спонукали його взяти участь у московському кінофестивалі.

Вуді Аллен на 80-му Венеційському кінофестивалі, фото: GettyImages

Вуді Аллен (справжнє ім'я Аллен Стюарт Коніґсберґ) - американський кінорежисер, актор, сценарист і комік, народжений 1 грудня 1935 року в Нью-Йорку.

Він народився в єврейській родині середнього достатку в Брукліні, де вже з раннього віку почав створювати жарти для газет і радіо. У 1950-х роках Аллен здобув популярність як сценарист комедій для телебачення, а в 1960-х роках перейшов до стендап-комедії та кінематографу.

Його творчість налічує понад 50 кінопроектів, в яких він часто виконує провідні ролі, втілюючи невротичних інтелектуалів у комедійних стрічках, що досліджують стосунки, життя та філософські питання. Аллен удостоєний чотирьох премій "Оскар" (три з яких за найкращий сценарій і одна за найкращу режисуру), а також багатьох інших відзнак, серед яких "Золотий глобус" і BAFTA. Його вважають одним з найбільш продуктивних режисерів сучасності, оскільки він створює нові фільми майже щороку.

Серед його найбільш відомих стрічок, які отримали визнання як класика світового кінематографа, варто зазначити "Енні Гол" (1977) — романтичну комедію, що розповідає про стосунки і здобула "Оскар" у категорії найкращого фільму. Ця картина вважається однією з найвеличніших у історії кіно за версією Американського інституту кіно.

Також класикою вважаються, такі його фільми, як: "Мангеттен" (1979) - чорно-біла ода Нью-Йорку; Ганна та її сестри (1986) - сімейна драма-комедія; "Злочини та помилки" (1989) - філософська трагікомедія; "Опівночі в Парижі" (2011) - фантастична комедія про подорожі в часі.

Аллен відомий нью-йоркськими сетингами, дотепними діалогами та автобіографічними елементами, але його кар'єра завжди була затьмарена скандалами.

25 серпня цього року Вуді Аллен долучився до Московського міжнародного кінотижня, виступивши в онлайн-форматі через відеозв'язок.

Фестиваль, що проходить у Москві, залучає про-кремлівських діячів і пропагандистів, серед яких модератор дискусії Федір Бондарчук, який є членом партії "Єдина Росія" та явним прихильником Путіна.

На сесії "Легенди світового кіно" Аллен висловив захоплення російським кінематографом, зокрема згадавши радянську адаптацію "Війни і миру". Він поділився спогадами про свої попередні поїздки до Росії та СРСР і зазначив, що готовий зняти фільм у Москві чи Санкт-Петербурзі, якщо з'явиться така нагода.

Він також зазначив, що завжди любив російське кіно і не є політичним режисером.

Відомості про його участь стали відомі ще до початку заходу, що спровокувало міжнародний скандал на фоні триваючої війни між Росією та Україною. В Україні, зокрема в Міністерстві закордонних справ, реакція була вкрай негативною. 25 серпня відомство оприлюднило офіційну заяву, в якій назвали участь Аллена "ганьбою та образою пам'яті тих українських акторів і кінематографістів, які загинули або постраждали від російських військових злочинів". Крім того, МЗС звинуватило режисера в "відбілюванні" злочинів Росії та в використанні культури як засобу пропаганди.

Аллена навіть додали до бази "Миротворець", який фіксує ворогів України, звинувативши в "публічній підтримці російської агресії" та "свідомій участі в російському пропагандистському заході під час російсько-української війни".

У відповідь на закиди, Аллен опублікував заяву 26 серпня, повідомляє The Guardian. Він підкреслив: "Що стосується конфлікту в Україні, я переконаний, що Володимир Путін абсолютно помиляється", і засудив його вторгнення, зазначивши, що війна, спровокована Путіним, є катастрофічною.

Проте він відстояв свою участь, підкресливши, що "зупинка художніх дискусій ніколи не є конструктивним методом підтримки" і виступив на користь продовження культурного обміну, незважаючи на політичні суперечності.

У 1989 році Вуді Аллен став батьком, однак вже через три роки з'явилися чутки про можливе сексуальне насильство з його боку щодо дочки. Джерело: CNN.

Аллен неодноразово підкреслював свою аполітичність, заявляючи: "Я не займаюся політичними чи соціальними рухами", зосереджуючи свою увагу на мистецтві, а не на політичних питаннях. Він не раз висловлював критику на адресу Дональда Трампа та виявляв підтримку демократам, зокрема роблячи фінансові внески, хоча деякі з них були повернуті через різні скандали. Крім того, через своє єврейське походження він виступав проти антиізраїльських настроїв. Проте його ставлення до соціальних проблем часто піддається критиці за нівелювання важливості цих питань.

Найбільші скандали з ним пов'язані з його особистим життям, зокрема, звинуваченнями в сексуальному насильстві та педофілії. Ще у 1992 році Міа Фарроу, колишня партнерка Аллена, звинуватила його в розбещенні їхньої прийомної доньки Ділан Фарроу (тоді 7 років). Розслідування не призвело до звинувачень, але скандал триває, адже Ділан підтвердила звинувачення десять років тому, що призвело до #MeToo-кампанії проти Аллена.

Звичайно, режисер заперечує всі звинувачення, проте це призвело до втрати його репутації в Голлівуді, де він став небажаним. Зокрема, він подав до суду на компанію Amazon на суму $68 млн через те, що вони скасували контракт на виробництво чотирьох його фільмів після сплеску руху #MeToo. Деякі фестивалі, такі як Каннський, також відмовлялися демонструвати його роботи.

Ще один цікавий факт про нього полягає в тому, що в 1992 році Аллен розпочав романтичні стосунки з іншою прийомною донькою Фарроу, Сун-І, яка була на 35 років молодшою. У 1997 році вони одружилися, що призвело до розриву зв'язків із Фарроу та викликало широкий громадський осуд.

Це далеко не єдині скандали, які призвели до "скасування" Аллена в Сполучених Штатах, де актори ухиляються від співпраці з ним, а кінокомпанії відмовляються фінансувати його проекти. Внаслідок цього останні роки Ален шукає фінансування для своїх фільмів у Європі.

Окрім Вуді Аллена, у російському фестивалі взяв участь відомий прихильник Путіна, сербський режисер Емір Кустуриця, а також американський актор бойовиків Марк Дакаскос. Вони особисто відвідали Москву та надали численні інтерв'ю пропагандистським медіа, у яких вихваляли російську культуру.

Участь західних імен у московських івентах подається росіянами як доказ "нормальності" та "неізольованості" їх країни попри криваву війну та санкції. Власне, що це основна мета залучення західних зірок. А організаційні зв'язки фестивалю з московською владою й фігурами, лояльними до Кремля, підсилюють пропагандистську вагу таких появ. Тому не виключено, що за свою участь Вуді Аллен та інші отримали чималі кошти.

Хоча прямих доказів про великий гонорар немає, але у Rolling Stone натякнули, що через розірвання угод у США (після #MeToo), Аллен постійно шукає нові ринки та фінансування. Звідси і його можлива участь у московському фестивалі.

З іншого боку, не варто забувати, що Аллену 89 років. Такий вік, його аполітичність, фокусування на мистецтві та любов до російської класики (він захоплюється фільмами Ейзенштейна та Тарковського, а також книжками Толстого), у сумі могли переважити над тверезим розумінням стану справ у світі. А це вказує, що режисер бачить російсько-українську війну дуже наївно і насправді має байдуже до неї ставлення, тому мало усвідомлює, як його участь легітимізує режим Путіна та саму війну.

Інші публікації

В тренде

artmisto

ARTMISTO - культурный портал Киева. События Киева, афиша, сити-гайд. Культурная жизнь, актуальная афиша мероприятий Киева, обзоры, анонсы. Новости культуры, современное искусство, культурные проекты - на artmisto.net. При перепечатке материалов сайта индексируемая ссылка на artmisto.net обязательна!

© Artmisto - культурный портал Киева. События Киева, афиша, сити-гайд. All Rights Reserved.