"Можливо, у вашій родині також зберігся один з елегантних кобальтових сервізів?" – стверджує колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк.

- У кобальті є та сама глибина, що в зимовому небі перед снігопадом, коли синява густішає до межі кольору й здається, що ось-ось почне звучати, -- говорить Людмила Карпінська-Романюк. -- Золото на кобальті як полум'я свічки. Разом кобальт та золото творять дивним чином відчуття дому. Можливо, один із вишуканих кобальтових сервізів зберігся й у вашій родині? Ось, наприклад, чайний сервіз Олександра Яроша. Кобальт звучить у ньому як глибока вечірня тиша, в якій кожен рух набуває значення. Темно-синя поверхня фарфору -- мов нічне небо, насичене й зосереджене, на якому золото мерехтить, як тепле світло лампи над столом.

Прекрасно!

-- Форма "Довбиш-1" -- це витончене округле творіння, що випромінює спокій і благородство. Вона немов запрошує до затишного та неспішного чаювання. Носики чайників плавно вигнуті, створюючи враження продовження руху руки, а ручки, приємні на дотик, спроектовані для щоденного використання, але водночас випромінюють внутрішню урочистість. Декор "Рушничок" обгортає ці предмети, немов спогад. Орнамент простягається по кобальтовому фоні тонкою золотою ниткою, нагадуючи вишитий оберіг, що передається з покоління в покоління. Квіти та завитки шепочуть про родинний затишок, про стіл, за яким збираються близькі, про прості речі, в яких живе традиція. У кожній чашці відлунює пам'ять рушника, а в кожній блюдці вловлюється ритм спокійного існування.

-- Справді.

- Олександр Ярош упродовж тривалого часу -- з 1940-х до початку 1970-х років -- обіймав посаду головного художника Довбиського фарфорового завода. Він створив численні моделі посуду та ваз, упроваджених у серійне виробництво, а також чимало виставкових авторських робіт. У 1985 році посаду головного художника та естафету творчого керівництва підприємства перейняла Анастасія Панчук-Медведкова. Під її керівництвом художня лабораторія підприємства здійснювала розробку як серійного ужиткового посуду, декорованого деколлю, так і обмежених серій рукотворних виробів з авторським розписом. Вражає красою чайний сервіз "Полісся" у розписі Анастасії Панчук-Медведкової.

Цей сервіз нагадує про тихі вечори в Поліссі, де блакитне небо зливається з землею, а тепле сонце затримується на листі, немов не бажає відпускати день. Форма Сергія Гавриша під назвою "Полісся" має округлі, м’які лінії, які створюють атмосферу затишку та гостинності. Він ідеально підходить для родинних бесід. В чашках відчувається тепло рук, які тримають маленький, проте рідний світ. Декор "Квіточка" від Анастасії Панчук-Медведкової поєднує золото та кобальт, що звучать разом, подібно до голосів у народній пісні: темний насичений фон нагадує глибину лісових водойм, а золоті візерунки стають сонячними стежками, що пробиваються крізь туман.

Які кавові набори з кобальту були виготовлені?

-- Чудовий сервіз -- "Цвіт папороті". Він -- мов тиха містерія ночі. Глибокий, насичений, майже чорнильний кобальт нагадує нічне небо перед Купальською ватрою, де кожен дотик золота -- як відсвіт полум'я. Папороть, виписана золотом, ніби живе власним світлом -- її листя струменить теплом, наче от-от розкриється чар-квітка, та сама, про яку казали: хто знайде -- тому відкриється доля.

Форма "Мрія" втілює в собі елегантність і динаміку: витончений носик, граційні хвилі вінців та чашки, що так органічно лягають у руку, наче завжди призначалися для цього. Сервіз "Цвіт папороті" відображає дух Довбиської школи, де кольори, золото і форми сплітаються в єдину гармонію — мовою мрій, легенд і тихого спокою.

-- Які ще за призначенням кобальтові сети були створені на Довбиському фарфоровому заводі?

-- Набір для компоту "Щедрий" із декором "Яблуневий світ" -- наче тиха історія про сад, яку розповідає фарфор. Темне тло -- глибоке, насичене, майже нічне -- нагадує літню ніч, коли небо ще пахне теплом, а зорі стоять високо. Білий цвіт яблуні крихкий, майже пахучий. Золото лягає на пелюстки, мов ранкове сонце на сад: м'яко, щедро, з обіцянкою тепла.

Квіти яблуні нагадують усмішку після тривалої зими, легкі й повітряні, немов щойно підняті легким вітерцем. Їхні пелюстки біліють, немов молоко на світанку, а золотисті промені сонця, що торкаються гілок, обіцяють новий день. Кожна квітка — це окрема мить, коли зупиняється дихання на межі спогадів: про літні вечори в саду, про освіжаючий компот, про шелест листя й аромат яблук, що достигли.

Так багато вражень і почуттів!

Декор не лише прикрашає форму — він створює з нею особливий зв’язок. Гнучка пластичність ручок, золотисті обідки, легкий, майже ефемерний контур графина — все це гармонійно поєднується, ніби в мелодії, де кожна нота втілює майстерність, а кожен мазок — це подих життя. Цей сервіз не про розкіш, а про щедрість повсякденності, де навіть компот із яблук стає частиною ритуалу, а сяючий фарфор в руках перетворюється на оберіг родинних спогадів.

У ньому звучить голос Довбиської школи фарфору: стиснутий та стриманий, але водночас яскравий і святковий, мов сад під час цвітіння, де кожна квітка символізує майбутнє яблуко, а кожне яблуко — це літо, що ніколи не згасне.

Раніше "ФАКТИ" публікували інтерв'ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк про вінтажні чайні пари, які закохують у себе з першого погляду.

Запрошуємо шанувальників краси порцеляни відвідати перший в Україні Музей фарфорових фігур ShvetsMuseum, що відразу привертає увагу. У нашій колекції ви знайдете вражаючі екземпляри відомих світових фарфорових виробників. Нещодавно ми відкрили зал, присвячений українському фарфору, де експонуються численні унікальні роботи талановитих вітчизняних майстрів. Ця неймовірна подорож у світ порцеляни обіцяє подарувати вам безліч позитивних емоцій і залишити незабутні враження на все життя!

На фото у заголовку: Олександр Ярош. Чайний сервіз форми "Довбиш 1", малюнок "Рушничок". Довбиський фарфоровий завод. 1970-ті

Зображення з колекції Людмили Карпінської-Романюк.