Для чого їм потрібен увесь світ?

"Світовий фашизм можна порівняти з гідрою — міфічною істотою з кількома головами. Відтявши одну з них, німецький фашизм, світ позбувся лише Гітлера. Але на шостій частині планети, в СРСР, встояв і здобув переконливу перемогу над ще більш жорстоким і ненависним до людей противником — сталінським, комуністичним фашизмом."

Георгій Жжонов – видатний актор театру та кіно, який залишив значний слід у мистецтві. Його знамените творіння "Прожите" підкреслює глибину його таланту.

У Радянському Союзі завжди дбайливо приховували наслідки активної роботи правлячої партії, безжально знищуючи документи, як це зображено в знаменитій книзі Джорджа Орвелла "1984".

Проте система іноді все ж давала збій. Деякі незначні частини, через недбалість уважних контролюючих органів, уникали вогню. Згодом, через халатність редакторів і цензурників, ці матеріали з'являлися на сторінках відкритих видань.

Саме так, явно через недогляд, 2005 року в журналі "Історичний архів" №2 і №3 було опубліковано стенограму доповіді Льва Захаровича Мехліса на закритому засіданні керівництва Київського особливого військового округу 4 квітня 1939 року.

У той момент ситуація в Європі змінювалася стрімко. Майже три роки, з 16 липня 1936 року до 1 квітня 1939-го, в Іспанії тривала кривава громадянська війна. Доповідь Мехліса прозвучала практично відразу після перемоги іспанських генералів над ордами комуністів і анархістів.

Журнал, що вмістив у себе цей сенсаційний матеріал, не призначався для масового читача. Через це публікація пройшла повз увагу більшості. Як інакше могло статися? Якийсь чоловік на прізвище Мехліс колись давно виступав, висловлював свої думки. Але кому в XXI столітті цікаво згадувати його слова?

Отже, шановні: цю промову виголосив не якийсь невідомий персонаж, а найближчий асистент, одна з найнадійніших осіб Сталіна.

У 1921 році Сталін вперше звернув увагу на Льва Мехліса, ще коли не займав посаду генерального секретаря Центрального комітету Комуністичної партії. На той час він виконував обов'язки народного комісара, що відповідало посаді міністра, і відповідав за контроль з боку робітників і селян.

Сталін мав пристрасть до контролю. Він прагнув управляти Червоною Армією, НКВС (Народним комісаріатом внутрішніх справ), ідеологічними процесами, мистецтвом і науковими досягненнями. Його вплив поширювався на кордони держави, на весь народ, на керівну партію та її Центральний комітет. Він також прагнув контролювати всі комуністичні партії у світі та навіть мати владу над глобальними подіями.

І ось лідер контрольного органу країни, товариш Сталін, зробив з Мехліса свою вірну тінь.

Мехліс повністю задовольняв вимоги Сталіна, що дозволило йому досягти великих висот. І він не зазнав падіння. Мехліс ніколи не допускав помилок.

Сталін вмів зберігати мовчання. Він розмовляв лише у вузькому колі і вкрай обмежено. Його публічні виступи були не лише рідкісними, а й надзвичайно рідкісними. Він ретельно підбирав свої слова, завдяки чому завжди залишався на висоті.

Однак Сталін мав не тільки віддавати накази виконавцям, а й іноді пояснювати їхній зміст. Цю роботу він доручав своєму помічнику й секретарю Льву Мехлісу. Тобто вустами Мехліса говорив сам Сталін.

Саме так сталося навесні 1939 року. Війна, що точилася в Іспанії, поступово вщухала. Її вплив на сусідні держави виявився мінімальним, і спроби поширити конфлікт на Європу з території Іспанії не увінчалися успіхом.

Лише через чотири дні після поразки Іспанської республіки, 4 квітня 1939 року, Лев Захарович Мехліс виступав не на околицях, а в головному штабі Київського особливого військового округу, який на той момент був центром найбільш потужних військових сил на планеті.

Його звіт не мав статусу "Таємно". Він був класифікований як "Цілком таємно".

Ось кілька фрагментів з виступу Мехліса, в якому він звернувся до керівництва найпотужнішого військового формування Європи та світу. Це витяги з його пристрасної промови:

Якщо коротко і зрозуміло викласти основні ідеї сталінської концепції соціалістичної держави, можна стверджувати, що вона полягає у ліквідації капіталістичного середовища та досягненні перемоги світової пролетарської революції.

"Сталінська концепція соціалістичної держави сигналізує революційний процес і закликає світовий робітничий клас до фінальної, вирішальної битви."

"Робітничо-селянська Червона армія, інтернаціональна армія за панівною в ній ідеологією, допоможе робітникам країн агресорів звільнитися від ярма фашизму, від найманого рабства капіталізму й ліквідує капіталістичне оточення.

Для того щоб подолати загрозу капіталістичної інтервенції, існує лише один шлях – усунути капіталістичне середовище. Лише після цього можна буде з упевненістю стверджувати, що прапор світової Комуни здобув перемогу по всій планеті!

На сталевих багнетах, на могутніх крилах Рад ми принесемо визволення трудящим капіталістичних країн і піднімемо стяг комунізму на решті п’яти шостих частин світу! (Бурхливі овації).

Мехліс робив те, що вимагав Сталін. Виконував своєчасно й точно. Ось чому за півтора року, 6 вересня 1940-го, він отримав посаду народного комісара Державного контролю, тобто саме ту, яку обіймав сам Сталін 18 років тому. Водночас Мехліс став заступником голови Ради народних комісарів, тобто заступником глави уряду Радянського Союзу.

На той час уряд очолював Молотов. Через вісім місяців цю посаду зайняв особисто Сталін. З 5 травня 1941 року Мехліс отримав статус заступника Сталіна в уряді Радянського Союзу.

Лев Мехліс утримався поруч зі Сталіним протягом усієї своєї кривавої кар'єри до того моменту, поки хвороби не звалили його. Господар і його вірний холуй навіть померли майже одночасно. Мехліс (смерть 13 лютого 1953 року) випередив Сталіна на три тижні.

Мехліс залишався поруч із жорстоким тираном лише тому, що завжди висловлювався і діяв у відповідності з бажаннями Сталіна. Він не дозволив собі жодної зайвої фрази та не допустив жодної помилки у своїх записах. Тому все, що він озвучив у своїй абсолютно секретній промові, стало чітким і точним відображенням думок і намірів самого Сталіна.

Ми звикли вважати, що відповідальність за початок Другої світової війни несуть виключно Гітлер та його прибічники. Саме Гітлер 1 вересня 1939 року атакував Польщу. А за 17 днів після цього товариш Сталін ввів свої війська на беззахисні території Західної України та Західної Білорусії.

І заперечити нібито нема чого. Але згадаймо про те, що Сталін "найвищою мірою володів даром мовчання". Свої послання керівникам усіх рангів Сталін надсилав не сам, а через найближчого й вірного помічника на ім'я Мехліс.

Однією з ключових функцій Мехліса було інформування найзначніших та найнеобхідніших осіб про наближення катастроф, передача їм відомостей, які не підлягали розголошенню, і тих, про які сам Сталін не говорив.

4 квітня 1939 року вустами Мехліса Сталін повідомив вищим командирам Червоної армії, що головне їхнє завдання полягає зовсім не в захисті священних кордонів Радянського Союзу. Їхнім завданням є звільнення сусідніх країн і народів.

Вони почали з визволення Польщі, застосовуючи жорстокі методи на окупованих землях. Полонені в їхніх очах не мали жодної цінності, їх розглядали лише як бездушних істот.

14 жовтня 1939 року начальник Особливого відділу ГУДБ (Головного управління державної безпеки) НКВС СРСР старший майор ДБ (державної безпеки) Бочков направив очільнику НКВС комісару ДБ першого рангу товаришу Берії рапорт про відвідання двох таборів УПВІ. Документ закритий грифом "Цілком таємно", його розсекречено після розпаду Радянського Союзу й 1999 року опубліковано у збірці "Катинь. Бранці неоголошеної війни" (с. 148-151, 172).

Ось уривки.

Табір в Осташкові: "З 28 вересня по 1 жовтня тут було прийнято 9193 військових, які потрапили в полон."

Харчування відбувається в одній їдальні місткістю 300 осіб. Під час видачі їжі шикується тисячна черга, видача їжі здійснюється неорганізовано й безконтрольно, встановлених норм утримання полонених повністю не дотримано: замість 800 г хліба видають 400, а іноді й менше. Не організовано постачання питної води.

Попри перевантаження приміщень людьми, підлогу не тільки не миють, а й не підмітають. З усього складу на 1 жовтня пропущено через лазню тільки 1000 осіб.

Одяг військових, які потрапили в полон, не проходить дезінфекцію, а процедури гоління та стрижки волосся не проводяться.

Оранський табір: "В таборі налічується 5313 військових в'язнів. Вони змушені ночувати на підлозі або ж на нарах, які розташовані у два або три яруси. Постільної білизни немає, тому сплять на голих дошках."

Ситуація з водопостачанням є особливо проблематичною. Воду для табору доводиться транспортувати з відстані 3 км, і організованої доставки немає. Вона доставляється лише у трьох-п'яти бочках, що абсолютно не відповідає потребам табору. Через це виникають значні черги за водою.

Пропускна здатність кухні мала. Тому обід розтягується на вісім-десять годин. Замість належних 800 г хліба військовополоненим видають не більш як 400 г.

У таборі відсутня лазня. Після прибуття військовополонених не було проведено санітарної обробки. Воші почали розмножуватися. У приміщеннях та на території панує бруд. Туалетних приміщень також немає.

Закриймо очі і уявімо собі сцену: п'ятитисячний натовп, що скупчився в обмеженому приміщенні, де відсутні туалети.

Якщо уявити собі цю картину важко або немає бажання її малювати, давайте переключимо увагу на щось позитивне, світле та радісне. Відкриймо "Радянську військову енциклопедію" (Москва, 1976, т. 2, с. 246) і ознайомимося з інформацією про табори військовополонених, щоб заспокоїти свою душу, серце і совість: "СРСР строго дотримувався режиму військового полону, встановленого міжнародними конвенціями, і не допускав відхилень від нього".

Під цим документом свої підписи залишили: член Політбюро ЦК Комуністичної партії Радянського Союзу маршал Радянського Союзу Андрій Антонович Гречко, генерал армії та майбутній маршал Радянського Союзу Микола Васильович Огарков, а також численна група високопоставлених керівників. Адже вони навряд чи стали б вводити в оману.

Після вторгнення до Польщі Червоною армією розпочався наступ на Фінляндію, а також захоплення Естонії, Литви та Латвії, що призвело до відібрання значних територій у Румунії. На півночі війська Сталіна підійшли впритул до тих регіонів, з яких Німеччина отримувала постачання нікелю, залізної руди та інших важливих матеріалів. На південь вони дійшли до місць, звідки надходила нафта до Німеччини. У центральній частині армія Сталіна була зосереджена в стратегічних точках, звідки можна було нанести удар у самісіньке серце Німеччини в момент, коли Гітлер розпочне свою масштабну наступальну кампанію проти Великої Британії, перекинувши на захід практично всю німецьку авіацію, більшість танків, артилерії, флоту, а також найкращі дивізії та командирів.

Проте щось пішло не за планом. Гітлер та його генерали усвідомили наміри Сталіна і вирішили завдати попереднього удару.

Саме тому наслідки Другої світової війни стали настільки руйнівними для Сталіна. Він отримав під контроль такі країни, як Естонія, Литва, Латвія, Молдова, Польща, Румунія, Угорщина, Чехословаччина, Болгарія, а також частини Німеччини і Фінляндії. Проте його амбіції були значно більшими. І весь радянський народ сподівався на більше.

Ступінь усенародного розчарування підсумками війни коротко й просто висловив тричі Герой Радянського Союзу маршал авіації Олександр Покришкін у журналі "Радянський воїн" (1985, № 9, с. 32): "Усі зійшлися на одному. Війна в Європі закінчилася, але капіталістичне оточення залишилося".

Чи був у товариша Сталіна шанс заспокоїтися?

Не в змозі заспокоїтися, він залишався невдоволеним. Його не влаштовували підсумки Другої світової війни. Саме тому, відразу після її закінчення, Сталін почав активну підготовку до Третьої світової.

Ця частина історії залишається недостатньо дослідженою. Відкрив її для нас видатний сучасний військовий історик Олександр Гогун у своїй книзі "Продумане світлозупинення. Як Сталін готував Третю світову". Щиро рекомендую ознайомитися з цим твором.