Новий заступник Драпатого: цікаві факти про Героя України Сергія Собка.

Головнокомандувач Михайло Драпатий призначив собі нового заступника, і це не звичайний офіцер, що сидить у кабінеті. Це особа, яка всього три тижні тому відкрито висловлювала на Facebook думку, що Збройним Силам України "необхідні термінові зміни, інакше ми ризикуємо зазнати невдачі".

Бригадний генерал, Герой України Сергій Собко пройшов шлях від командира взводу гранатометників до начальника штабу 11-го армійського корпусу. Він здобув репутацію не лише досвідченого бойового командира, а й одного з небагатьох генералів, які публічно говорили про проблеми кадрової політики, військового управління та необхідність реформ у Збройних силах.

Згідно з інформацією, отриманою від джерел "Української правди" у Силах оборони, Собка вже направили до Генерального штабу, де він займатиметься виконанням обов'язків заступника головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого. На момент публікації офіційного указу про призначення ще не було, а деталі майбутнього розподілу повноважень ще не оприлюднені, проте кілька джерел підтвердили це кадрове рішення.

Якщо ця інформація буде офіційно підтверджена, Собко зможе реалізувати ті зміни, про які він не раз згадував у своїх публічних виступах.

Детальніше про бойовий шлях, світогляд та особисте життя Сергія Собка можна дізнатися з матеріалу на сайті Еспресо.

Літин, Одеса та перший підрозділ гранатометників.

Сергій Станіславович Собко з'явився на світ 11 липня 1984 року в селищі Літин, що розташоване у Вінницькій області. Його батько тривалий час викладав у місцевій школі, а мати працювала медсестрою. У 2001 році Сергій успішно завершив навчання у рідній школі №2, отримавши золоту медаль, а у 2005 році з відзнакою закінчив Одеський інститут Сухопутних військ.

Він розпочав свою військову кар'єру в 30-й окремій механізованій бригаді, де пройшов шлях від командира гранатометного взводу до заступника командира бригади. Ще до початку великої війни він здобув міжнародний досвід, який у 2014 році був рідкістю серед українських офіцерів: у 2007-2008 роках брав участь у миротворчій місії НАТО KFOR у Косові, а також проходив підготовку в Канаді, Норвегії та Німеччині.

Савур-Могила, Дебальцеве та Золота Зірка.

Війна на Донбасі застала Собка на посаді командира механізованого батальйону 30-ї бригади. Літку 2014 року його підрозділ, спільно з десантниками 95-ї бригади, брав участь у запеклих боях за стратегічно важливу висоту Савур-Могила, забезпечуючи вихід українських військ з оточення поблизу кордону з Росією. На початку 2015 року батальйон Собка знову опинився в ситуації оточення, цього разу в районі Дебальцевого.

За проявлену відвагу та високий рівень командування під час битв у березні 2015 року президент Петро Порошенко надав Сергію Собку звання Героя України та вручив орден "Золота Зірка". На той час йому виповнилося лише 31 рік, і він ще не мав генерала - офіцер перебував на посаді підполковника.

Форт-Лівенворт та Карпати Закарпаття

Після двох років на фронті Собко вирушив на навчання до Командно-штабного коледжу армії США у Форті Лівенворт (штат Канзас) - здобув ступінь Master of Military Art and Science. Пройти відбір до цього коледжу він встиг ще до війни, а саму програму завершив, ставши одним із небагатьох українських офіцерів із такою підготовкою.

З серпня 2017 по 2019 рік Собко командував 128-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою в Мукачеві - підрозділом, служба в якому вимагає окремої підготовки: альпіністських навичок, логістики в умовах гірської місцевості, вміння воювати в холоді. Показово, що ще у 2018 році Собко не уникав складних тем. Коли Радіо Свобода звернулося до командирів бригад із запитаннями про взаємини між командирами та підлеглими, редакція повідомила, що відповісти погодився лише комбриг Сергій Собко. Для української армії того часу така відкритість була радше винятком, ніж правилом.

"Страх озвучити проблему - це відлуння "совка", - так сказав Собко.

Комендант Києва та Сили територіальної оборони

Зображення: Сергій Собко | Соціальні мережі

З січня 2022 року, ще до початку повномасштабного вторгнення, Собко очолив штаб заступника командувача новостворених Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Коли 24 лютого розпочалося вторгнення, він став одним із ключових керівників оборони Києва та військовим комендантом столиці, відповідальним за координацію розгортання підрозділів територіальної оборони у перші, найскладніші тижні війни. У березні 2022 року йому було присвоєно звання бригадного генерала.

На цій посаді він працював до січня 2024 року, після чого очолив штаб 11-го армійського корпусу — підрозділу, що відповідає за оборону Слов'янсько-Краматорської агломерації, одного з найскладніших напрямків фронту. Одночасно він взяв участь у розробці програми "Вишкіл капітанів" — курсу підготовки командирів взводів, рот і батальйонів, спрямованого на усунення недоліків у підготовці молодшого та середнього офіцерського складу.

Особисте життя і медійний скандал

Сергій Собко разом із дружиною, зображення: соціальні мережі

Два роки тому ім'я Сергія Собка опинилося в центрі гучного медійного скандалу.

У січні 2024 року, після його звільнення з посади заступника командувача Сил територіальної оборони ЗСУ, колишня дружина генерала, волонтерка Марина Комарова, опублікувала у Facebook допис, у якому висунула на його адресу низку звинувачень. Серед іншого вона стверджувала, що Собко нібито використовував службовий автомобіль у приватних цілях, отримував дорогі подарунки, а також у листопаді 2022 року перебував у відпустці в Італії з іншою жінкою. За словами Комарової, у той час вона залишалася з дитиною в Києві, який потерпав від масових відключень електроенергії.

У своєму повідомленні Комарова також зазначила, що мова йде про фахівця в галузі стратегічних комунікацій Любов Цибульську.

Згодом стало відомо, що Собко та Цибульська одружилися. Про це свідчать їхні дописи у Facebook, де вони підтвердили свій сімейний статус та публікували спільні фотографії.

У серпні 2024 року Любов Цибульська поділилася весільними фотографіями та зазначила:

Я усвідомила, що справжні, чутливі зв’язки з тими, хто мені дорогий, є найбільшою цінністю. Цей рік виявився надзвичайно щедрим у цьому плані. Він приніс мені близькість і теплоту, які виявилися набагато глибшими, ніж я могла собі уявити.

Сам Сергій Собко публічно не коментував більшість звинувачень, озвучених колишньою дружиною.

"Ми більше не ведемо боротьбу на всій території країни."

Image credit: Wikipedia.

Висловлювання Сергія Собка щодо війни, а не лише його участь у бойових діях, забезпечили йому значну популярність ще до того, як він отримав свою посаду. У жовтні 2025 року він випустив розгорнутий авторський текст, який став своєрідним маніфестом, попереджаючи про загрозу самозадоволення в умовах тривалої війни.

Головна думка генерала полягала в тому, що після успішного початку повномасштабного вторгнення Україна поступово втратила відчуття загальнонаціональної мобілізації.

"Ми більше не ведемо боротьбу на всій території країни.", - писав Собко, наголошуючи, що суспільство дедалі більше розділяється на дві реальності: фронт, де війна триває щодня, і тил, де вона для багатьох перетворюється лише на новинний фон.

Обґрунтовуючи свою точку зору, генерал опирався на військову історію. Він згадував Карла фон Клаузевіца та його концепцію "ослаблення зусиль", що вказує на природне зменшення бойового духу після перших перемог. У своїх прикладах він наводив британські війська в Північній Африці під час Другої світової війни, а також Ізраїль після Шестиденної війни 1967 року, коли переконаність у власній непереможності стала одним із факторів, що призвели до значних втрат під час війни Судного дня 1973 року.

Водночас генерал не обмежувався діагнозом проблем. Він пропонував конкретні кроки: призначати на командні посади найсильніших офіцерів незалежно від їхнього звання, докорінно оновити систему військової підготовки та посилити взаємодію між армією, наукою й оборонною промисловістю.

"Минулі досягнення не є запорукою майбутнього успіху. Лише бажання вчитися, пристосовуватися та трансформувати себе може забезпечити справжні перемоги," - зазначив Собко.

Другий, ще гучніший виступ Собко зробив 17 липня 2026 року - на тлі протестів у Києві та інших містах після відставки в.о. міністра оборони Михайла Федорова.

У пості на Facebook генерал прямо назвав головною небезпекою для армії не лише Росію, а й рішення, які "поступово позбавляють армію тих якостей, що дозволили їй вистояти" на початку вторгнення. Його аргументація: на старті великої війни українське військо перемагало не чисельністю чи технікою, а швидкістю рішень і готовністю командирів брати відповідальність. Тепер, за словами Собка, дедалі більше командирів змушені думати не про бойове завдання, а про те, як уникнути покарання, службові розслідування шукають винних замість причин, а особиста лояльність почала переважати професійну компетентність при призначеннях.

Окремо він звернув увагу на повернення до "ручного управління" й мікроменеджменту - і на те, що якість рішень напряму залежить від чесності інформації, яка піднімається щаблями командування: якщо на кожному рівні її "прикрашають" під очікування начальства, хибні рішення стають неминучими.

Лейтмотивом його публічних виступів стала думка про те, що у війні на виснаження головною перевагою України залишаються люди.

"Наші воїни є нашим найціннішим ресурсом і найефективнішою зброєю", - наголошував генерал.

У всіх своїх публікаціях останніх років він послідовно проводить одну і ту саму ідею: сучасні війни виграють не лише завдяки зброї чи фінансуванню, а передусім завдяки якості військового управління, професіоналізму командирів і довірі до людей, які ухвалюють рішення.

Що про нього кажуть

Призначення Собка миттєво сприйняли як сигнал. Народна депутатка Мар'яна Безугла, одна з перших, хто повідомив про це рішення, зазначила, що генерал "ніколи не уникав висловлювати свої думки, навіть у публічній сфері", незважаючи на ті труднощі, які це могло йому принести.

"Собку не всі підтримують серед кадрових офіцерів, і тепер у нього з'явилася можливість продемонструвати, чи реально очистити систему та реформувати армію без необхідності отримувати схвалення від більшості консервативних полковників і генералів. Чи зможе він викорінити основи 'совка' і впровадити раціональне планування, за яке Собко неодноразово виступав?" – зазначила Безугла.

Військовий оглядач Василь Пехньо, чиї джерела в Силах оборони підтвердили призначення, охарактеризував Собка як представника "нового покоління українських генералів" - тих, хто отримав репутацію не через штабну кар'єру, а через безпосереднє командування військами на фронті, і водночас має рідкісну для української армії західну військову освіту.

"Обома руками за такі кадри. І з величезним позитивом ставлюся до такого майбутнього призначення. Адже Сергій Собко - точно з генерації сучасних генералів української армії: від бази, що означає знання англійської мови, до західної військової освіти. Він - один із небагатьох українських офіцерів, які пройшли навчання в Командно-штабному коледжі армії США у Форт Лівенворті. У нас таких генералів можна перерахувати на пальцях однієї руки - Паліса, Забродського та Собко. Собко - це точно не про "радянщину". І таке призначення мені дуже до душі", - відзначив Пехньо.

Симптоматичний характер і сам контекст призначення є важливими. Це сталося на фоні суспільного збурення, пов'язаного з відставкою Федорова та публічними протестами на підтримку реформ у Міністерстві оборони. Саме в цей період звинувачення Собка щодо кадрової політики Збройних сил України звучали найгостріше. Факт, що особу з такою відкритою позицією не лише не усунули, а навпаки – призначили на посаду в штаб головнокомандувача, можна розглядати як певний меседж від Драпатого, який також асоціюється з "новим поколінням" командирів, що акцентують увагу на ініціативності, швидкій адаптації та відмові від радянських управлінських практик.

Наскільки ці слова конвертуються у реальні зміни - покаже час: посада заступника головнокомандувача передбачає передусім виконання рішень, а не їх публічну критику. Але для генерала, який роками писав, що "чесність" і "довіра" - це стратегічний ресурс не менш важливий за дрони й снаряди, це перевірка на відповідність власним словам дій.