"Офіційне пограбування": у новому фільмі показано, як російські загарбники викрадали мистецькі шедеври та археологічні знахідки.

Журналісти The Kyiv Independent виявили особи осіб, відповідальних за найбільшу крадіжку музейних експонатів у світі з часів Другої світової війни.

Нещодавно відбувся черговий показ фільму від The Kyiv Independent, який зібрав повну залу "Гегемон" в київському кінотеатрі "Жовтень", що вміщує 400 глядачів. Раніше випущені документальні фільми команди журналістів довели, що кожна нова стрічка має високу якість і глибокий зміст. Тому варто відвідати цей показ, навіть якщо фільм вже доступний на YouTube українською та англійською мовами.

Глядачі, які завітали на прем'єру нового фільму-розслідування від The Kyiv Independent.

Отже, в четвер відбулася прем'єра стрічки "Офіційне пограбування", створеної Євгенією Моторевською, керівницею відділу розслідувань The Kyiv Independent. Це вже сьомий фільм-розслідування від цієї команди, і можемо з упевненістю сказати, що на цьому вони не зупиняться.

Ця історія зосереджена на подіях, пов'язаних із викраденням експонатів з двох музеїв у Херсоні — художнього та краєзнавчого — окупаційними силами.

Картини Івана Айвазовського, що були вкрадені з Херсона.

У 2022 році, під час українського контрнаступу, коли ЗСУ наближалися до Херсона, російські військові масово викрадали цінності з музеїв, видаючи це за "евакуацію". Згідно з даними Міністерства культури, з шести музеїв, які були звільнені під час цього контрнаступу, було вивезено не менше 35 тисяч експонатів. Найзначніші акти грабежу відбулися в двох музеях Херсона — художньому та краєзнавчому, з яких вивезли приблизно 33 тисячі предметів мистецтва та історичних цінностей, включаючи золото скіфів, готів та сарматів, а також прах Григорія Потьомкіна.

Сцена, в якій російські військові злочинці вивозять з музею в Херсоні останки Григорія Потьомкіна.

"Це пограбування стало найбільшим в Європі з часів Другої світової війни", -- зазначила в стрічці Олівія Віттінг, очільниця відділу культурного надбання The Art Loss Register.

Автори стрічки стверджують, що українське розслідування практично не зробило жодних кроків вперед, оскільки свідків цього воєнного злочину вкрай мало, а російська сторона намагається уникати обговорення цієї теми. У зв'язку з цим команда видання The Kyiv Independent вирішила взяти ініціативу в свої руки, щоб самостійно дізнатися, хто стоїть за організацією та виконанням незаконного вивезення цінностей, а також виявити, де зараз знаходяться колекції з музеїв Херсона.

"Вибрати цю тему не було простим рішенням, тому що у нас лише сім штатних співробітників. Щоразу, коли ми обираємо тему, ми думаємо про те, як зі своїм невеликим ресурсом бути максимально корисними. Більшість фільмів про жорстокі брутальні злочини російської армії -- сексуальні злочини, депортації, вбивства дітей, катування військовополонених. І коли я сказала, що хочу брати тему про пограбування музеїв, скажу чесно, у нас були дискусії. Але що б росіяни не робили -- чи вони вбивають наших дітей, мілітаризують їх і стирають їхню ідентичність, чи вони грабують музеї та нищать нашу культуру -- ціль одна: знищити нас як націю і знищити нашу державу", -- розповіла Євгенія Моторевська під час презентації.

Для того щоб виявити осіб, причетних до злочину, журналістка протягом кількох місяців підтримувала зв'язок з росіянами, представляючись то "продюсером російського телебачення", то "слідчою" з Москви. Вона зізнається, що було складно адаптуватися до цієї ролі, так само як і вести бесіди з військовими злочинцями.

Сцена з фільму, в якій Євгенія Моторевська спілкується з особами, пов’язаними з грабіжниками з Росії.

"Одне діло — залишатися в архівах, а зовсім інше — спілкуватися з людьми, які прагнуть знищити твою країну і вчинили безліч лих, — з усмішкою згадала вона. — Мій псевдонім — Ірина Рогозіна — вигадав Данило Мокрик. У мене на аватарці була вовчиця, адже Данило сказав: 'Давай, це потрібно'. Я запитала: 'Дань, чому вовчиця?'. А він відповів: 'Ні, ти не розумієш'. Команда дуже підтримувала мене в цьому, іноді мені здавалося, що я втрачаю розум. Російська — моя рідна мова, але я вже багато років не використовую її в повсякденному житті, і я просила всіх: 'Друзі, давайте поговоримо трохи російською, мені потрібно налаштуватися'. А наприкінці дня вони вже почувалися втомленими від цього."

Таким чином, журналістка змогла виявити імена кількох російських осіб, які мають відношення до цього злочину: Дмитра Ліпова, керівника центру зв'язку Чорноморського флоту Росії, який під час окупації Херсона виконував обов'язки коменданта міста; Сергія Патрушева, якого російські власті призначили на посаду начальника відділу музейної справи в окупаційному "міністерстві культури" Криму; а також Олену Морозову та Михайла Смородкіна, які були призначені директорами кримських музеїв "Херсонес Таврійський" і Музею оборони Севастополя.

Дмитро Ліпов, злочинець, що скоїв військові злочини в Росії.

Офіцер російських збройних сил Дмитро Ліпов відповідав за охорону колекцій під час їх транспортування та опечатував вантажівки з викраденими артефактами. Сергій Патрушев, призначений російським урядом начальником відділу музейної справи "міністерства культури" Криму, контролював вивезення картин з Херсонського художнього музею. Директори кримських установ "Херсонес Таврійський" та Музею оборони Севастополя під час пограбування відбирали найцінніші предмети з колекції краєзнавчого музею. Всі ці дії координували співробітники Федеральної служби безпеки Росії.

Біда ще й у тому, що на інших окупованих територіях -- та сама ситуація. За словами Євгенії Моторевської, під час розслідування їй стало відомо про подібне у музеях Мелітополя та Маріуполя. Щоправда, через те, що ці території досі окуповані, люди, які можуть щось про це знати, мовчать через страх за себе або за своїх рідних.

Команда, яка працювала над фільмом

Автори фільму мають надію, що в майбутньому ці злочинці зможуть бути піддані міжнародним санкціям. Щодо питання кримінальної відповідальності, адвокат та військовослужбовець Віталій Титич, який спеціально прибув з фронту для презентації фільму і займається цією тематикою, зазначив:

Ми прикладаємо всі зусилля, щоб це стало реальністю, при цьому керуючись нормами міжнародного кримінального права. Початком цієї війни стало усвідомлення того, що міжнародні правові норми та система безпеки, виявляється, не функціонують належним чином. Вони руйнуються на наших очах, і це відбувається в найбільш несподіваних місцях. Наприклад, новий президент США завдав серйозного удару по тому, що ми розглядали як можливість — Міжнародному кримінальному суду в Гаазі. Наразі цей суд під санкціями США. Не буду оцінювати доцільність цих санкцій, але зазначаю, що сама ідея цього механізму вже неактуальна. А ми покладали на нього великі надії.

Героїнями фільму стали дві херсонські музейниці, які не пішли на співпрацю з ворогом і всіма силами намагалися бодай щось зберегти: Ольга Гончарова, яка на момент окупації працювала завідувачкою відділу новітньої історії Херсонського обласного краєзнавчого музею, та Ганна Скрипка, зберігачка фондів Херсонського обласного художнього музею.

Зліва направо представлені Ольга Гончарова і Ганна Скрипка.

Після того, як українські війська звільнили Херсон, новою директоркою краєзнавчого музею стала Ольга Гончарова, замінивши Тетяну Братченко, яка перейшла на бік ворога. Ольга згадує, що співробітники музею намагалися переконати Братченко на власний ризик вивезти найцінніші експонати, щоб їх уберегти та зберегти.

"За словами свідків, я дізналася, що з такими пропозиціями зверталися до Братченко, яка на той час була директоркою і згодом стала колаборанткою, але вона відмовилася. Це означає, що не було жодного офіційного наказу про евакуацію колекції чи хоча б її приховування. В перший день повномасштабного вторгнення я сама зателефонувала їй і висловила готовність зробити все необхідне. Я навіть пропонувала заховати цю колекцію, адже багато років досліджую тему Другої світової війни, і мене важко налякати. Я готова була закопати експонати в безпечному місці. Проте мені відповіли: "Вам, Ольго Серафимівно, суворо заборонено навіть заходити до музею," -- згадала Ольга Гончарова."

Ольга Гончарова, керівниця краєзнавчого музею Херсонської області.

Вона також зазначила, що ані на початку російської агресії, ані до неї Міністерство культури не надало жодних вказівок чи рекомендацій щодо евакуації культурних цінностей. Жінка підкреслила, що, враховуючи анексію Криму та початок війни на сході, було наївно вірити, що Росія зупиниться на досягнутому. Адже справжня національна ідея росіян полягає в тому, щоб грабувати і знищувати, з метою створення власної імперської величі.

"Цей фільм є доказом того, що ще один міф втрачає свою силу," - зазначила Ольга Гончарова. "Не лише руйнується уявлення про те, що російська армія є другою найпотужнішою у світі, а й це кіно ставить під сумнів ідею про велич їхньої культури."

Діалог з авторами стрічки "Офіційне пограбування"